Рішення

від 15.07.2024 по справі 914/2947/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.07.2024 Справа № 914/2947/23

За позовною заявою Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі позивача : Міністерства оборони України, м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ОККО-Бізнес Партнер, смт.Славсько Стрийського району Львівської області

про: визнання недійсними пунктів 1.1 та 3.1 договору № 268/1/22/58 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9)(авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 та стягнення 54455649,62 грн безпідставно сплачених коштів та штрафних санкцій.

Суддя У.І. Ділай

Секретар Ю.І.Кохановська

За участі представників:

Від прокуратури: Д.В. Косенко - прокурор

Від позивача: О.Б. Шведа представник

Від відповідача: О.І. Демчик представник

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2023, справу №914/2947/23 розподілено судді У.І.Ділай.

Ухвалою від 09.10.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.11.2023.

У судових засіданнях 02.11.2022, 23.11.2023 оголошено перерву до 23.11.2023 та 28.11.2023.

Ухвалами від 28.11.2023 та від 07.12.2023 підготовче засідання відкладено з підстав зазначених в ухвалах.

Ухвалою від 02.01.2024 зупинено провадження у справі №914/2947/23 до набрання законної сили судовим рішенням Харківським окружним адміністративним судом у справі №320/20717/23.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 задоволено апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора за № 11/3/1-23вих-24 від 18.01.2024 року та скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 02.01.2024 року про зупинення провадження у справі № 914/2947/23, справу направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 14.03.2024 призначено судове засідання на 02.04.2024.

Ухвалою від 02.04.2024 розгляд справи відкладено на 16.04.2024.

Ухвалою від 16.04.2024 підготовче провадження закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті на 16.05.2024.

У судовому засіданні від 16.05.2024 оголошено перерву до 30.05.2024.

Ухвалою від 30.05.2024 розгляд справи відкладено на 18.06.2024.

У судовому засіданні 18.06.2024 оголошено перерву до 08.07.2024.

Ухвалою від 08.07.2024 розгляд справи відкладено на 15.07.2024.

Представник прокуратури в судовому засіданні 15.07.2024 підтримав позовні вимоги з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи.

Позивач та відповідач в судове засідання 04.07.2024 явку повноважних представників не забезпечили, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

У судове засідання 04.07.2024 третя особа явку повноважного представника не забезпечила.

У процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ , введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб.

Указами Президента України строки дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено. Воєнний стан триває досі.

22.09.2022 між Міністерством оборони України (далі позивач, МО України) та ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» (далі відповідач, постачальник) укладено договір про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення № 286/1/22/58 (далі - договір № 58). Фінансування цього договору передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».

Пунктом 1.1 указаного договору погоджено, що Постачальник зобов`язується поставити у 2022 році нафту та дистиляти (авіаційний гас) MO України згідно зі специфікацією, а Замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією.

Специфікацією, наведеною в п. 1.1 договору № 58, Замовник і Постачальник погодили найменування товару - паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (JET) (61-003-4718), строк постачання - 30 календарних днів з дати підписання договору до 22.10.2022 (включно), загальну кількість товару - 4 100 тон.

Ціна за одиницю товару без ПДВ за договором № 58 сторонами погоджена в сумі 62 500 грн, вартість товару - 256 250 000 грн, крім того, ПДВ - 51 250 000 грн, загальна вартість товару - 307 500 000 грн.

Згідно з п. 3.1 договору № 58 його ціна складає: без ПДВ - 256 250 000 грн, крім того, ПДВ - 51 250 000 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становить 307 500 000 грн.

Додатковою угодою від 28.12.2022 № 1 до договору № 58 MO України та ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» зменшили обсяги постачання товару та, відповідно, його вартість, суму ПДВ і договірну ціну.

Так, загальна кількість товару склала 4 091,35 тони, вартість товару - 255 709 375 грн, крім того, ПДВ - 51 141 875 грн, а загальна вартість товару - 306 851 250 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору № 58 у редакції цієї додаткової угоди договірна ціна склала: без ПДВ - 255 709 375 грн, крім того, ПДВ - 51 141 875 грн, а ціна договору, що підлягає сплаті, становила 306 851 250 грн.

Зазначеною додатковою угодою також викладено в новій редакції місцезнаходження та банківські реквізити сторін, рознарядку, що є додатком 12.2 до цього договору.

Прокуратура звернула увагу, що договір № 58 містить положення про сплату MO України на користь ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» коштів як ПДВ у загальному розмірі 51 141 875 грн, або 20 % вартості товару, постачання якого передбачено цим правочином.

На виконання договірних зобов`язань за договором № 58 у вересні - жовтні 2022 року позивач здійснив постачання загалом 4 091,35 тони палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1 (JET) (61-003-4718). На підтвердження до позову долучено акти приймання-передачі продукції та видаткових накладних.

Позивач оплати на користь відповідача вартість отриманого товару. На підтвердження долучено платіжні доручення:

-від 27.10.2022 № 286/1/305, яке виконано 29.10.2022, кошти в сумі 63 792 150 грн, у тому числі ПДВ - 10 632 025 грн;

-від 01.11.2022 № 286/1/309, яке виконано 03.11.2022, кошти в сумі 16 900 500 грн, у тому числі ПДВ - 2 816 750 грн;

-від 01.11.2022 № 286/1/312, яке виконано 03.11.2022, кошти в сумі 76 095 825 грн, у тому числі ПДВ - 12 682 637,50 грн;

-від 02.11.2022 № 286/1/313, яке виконано 03.11.2022, кошти в сумі 72 540 375 грн, у тому числі ПДВ - 12 090 062,50 грн;

-від 07.11.2022 № 286/1/327, яке виконано 10.11.2022, кошти в сумі 43 921 125 грн, у тому числі ПДВ - 7 320 187,50 грн;

-від 14.11.2022 № 286/1/340, яке виконано 15.11.2022, кошти в сумі 4 493 025 грн, у тому числі ПДВ - 748 837,50 грн;

-від 21.11.2022 № 286/1/347, яке виконано 23.11.2022, кошти в сумі 25 886 025 грн, у тому числі ПДВ - 4 314 337,50 грн;

-від 26.11.2022 № 286/1/352, яке виконано 29.11.2022, кошти в сумі З 222 225 грн, у тому числі ПДВ - 537 037,50 грн.

Таким чином, за договором № 58 Замовником загалом сплачено відповідачу 306 851 250 грн, у тому числі ПДВ - 51 141 875 грн.

Листом Державної податкової служби України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03-02-05, отриманим Державною аудиторською службою України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю, повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - постанова № 178) застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджувальні рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами, тощо), за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб`єктів, які визначені постановою № 178.

Подібна позиція щодо застосування вказаних положень ПК України та постанови № 178 викладена й у листі Державної податкової служби України від 16.02.2023 № 2097/5/99-00-04-02-01-05, наданому Державній аудиторській службі України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю.

З огляду на юридичну природу кондикційних правовідносин, які склалися між ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» і МО України, прокуратура вважає, що до них підлягають застосуванню правила ст. 625 ЦК України.

Відповідно до прохальної частини позову, прокуратура просить

-Визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/58, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 6; код ЄДРПОУ 00034022) та товариством з обмеженою відповідальністю «ОККО-Бізнес Партнер» (82660, Львівська обл., Стрийський р-н, смт Славсько, 14-А; код ЄДРПОУ 37693620), у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість.

-Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО-Бізнес Партнер» на користь Міністерства оборони України загалом 54 455 649,62 грн, з яких: безпідставно сплачені кошти в сумі 51 141 875 грн, інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року в сумі 1 973 290,39 грн і 3 % річних за період з 30.10.2022 по 20.09.2023 у сумі 1 340 484,23 грн.

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначила, що Міністерства оборони України на захист порушених прав держави до суду не зверталося. Звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Разом з тим, у запитах прокуратури до позивача зазначено про укладення оборонним відомством договорів про постачання пального за кошти Державного бюджету України з оплатою контрагентам ПДВ, що суперечить вимогам постанови № 178, та необхідність вжиття заходів реагування. Проте ця обставина залишились поза увагою позивача, оскільки останній зазначав про відсутність підстав для оспорювання зазначеного договору у відповідних частинах у зв`язку з тим, що спірний правочин укладено не на виконання мобілізаційних завдань. Натомість прокуратура вважає, що зазначені обставини свідчать про пасивну поведінку позивача щодо захисту порушених державних інтересів, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

Після відкриття провадження відповідачем сплачено (повернуто) на користь позивача МО України, 51 141 875 грн. На підтвердження до матеріалів справи долучено копії платіжних інструкцій.

Згідно з поясненнями позивача операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою виключно з метою виконання мобілізаційних завдань. Отже, з метою ухвалення судом першої інстанції законного та обґрунтованого судового рішення у даній справі у судовому засіданні необхідно встановити чи відносяться договори, які укладенні між Міністерством оборони України та відповідачем до договорів на виконання мобілізаційних завдань.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши таке.

При укладенні договору, сторонами було визначено суми ПДВ у розмірі 20% від договірної вартості Товару, оскільки операції з постачання Товару за договором не належать до операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків.

За результатами здійснення господарських операцій, які виникли на підставі Договору, ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» отримало кошти за поставлений Товар від Міністерства оборони у загальній сумі 306 851 250,00 грн, в т.ч. ПДВ - 51 141 875 грн, яке на дату виникнення податкових зобов`язань з податку Товариством відобразило у бухгалтерському та податковому обліку (у складі податкових зобов`язань) та в установленому законом порядку зареєструвало відповідні податкові накладні. Водночас, оскільки вказані податкові накладні зареєстровані контролюючим органом, сна думку відповідача, держава (в особі податкового органу) визнала/підтвердила необхідність включення ПДВ в розмірі 20% за вказаними вище господарськими операціями. Таким чином, визначення суми ПДВ у розмірі 20% від договірної вартості Товару призвело до виникнення у ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 51 141 875 грн, що підлягають сплаті до державного бюджету, та має наслідком, зокрема, формування його дохідної частини.

Спірний договір виконаний сторонами повністю без зауважень.

ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» звернулось листом від 12.10.2022 № 439 до Державної податкової служби в якому містилось прохання надати індивідуальну податкову консультацію з питань застосування до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту нульової ставки ПДВ з урахуванням положень Постанови № 178, що виникли на підставі Договору з Міністерством оборони. Державна податкова служба України листом від 10.11.2022 № 1928/ІПК/99-00-21-03-02-06 повідомила ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер», що з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану та відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2. п. 195.1 ст. 195 ПК України Постановою № 178 визначено категорії установ, операції з постачання яким товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідач звернув увагу, що покупцем за договором є Міністерство оборони, яке відсутнє в переліку суб`єктів визначених Постановою КМУ № 178. При цьому, товар згідно договору постачався саме для потреб Міністерства оборони (п. 1.1. Договору). Нормами пп. «г» пп.195.1.2. п.195.1 ст.195 ПК України та Постановою №178 не визначено відповідного ні переліку товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, ні переліку кодів з Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015 чи кодів УКТ ЗЕД. Водночас, за твердженням відповідача, прокурор не є компетентним органом з питань віднесення тих чи інших товарів (операцій) до операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту, визначених Постановою №178, оскільки, як зазначалось вище, такий перелік має бути затверджений уповноваженим на те, державним органом. Крім того, до повноважень прокурора не належить контроль за правильністю визначення об`єкта оподаткування, застосування ставок податків, їх декларування.

Як зазначив відповідач прокурором до позовної заяви не додано документів достатніх для підтвердження необхідності застосування нульової ставки ПДВ по операціям за Договором (відповідні акти (висновки) контролюючих органів, затверджені в установленому законодавством порядку переліки, якими б підтверджувалися неправомірність визначення податкового зобов`язання з ПДВ по господарським операціям за Договором тощо). Однією із основних підстав оподаткування за нульовою ставкою операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту категорії суб`єктів визначених Постановою № 178 є постачання таких товарів на виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення.

Відповідач звернув увагу, що договір не містить положень, які б підтверджували, що його укладення обумовлено виконанням ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» мобілізаційних завдання (замовлення) згідно з мобілізаційним планом. Сам лише факт постачання авіаційного газу для потреб Міністерства оборони (його одержувачам) не може вважатись безумовним доказом, що підтверджує виконання ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» мобілізаційного завдання (замовлення).

Відповідач вважає обґрунтування позову прокуратурою є помилковими, оскільки інтереси держави в даному випадку не порушено, а позов подано без наявності достатніх на те підстав.

Як зазначив відповідач Міністерство оборони України неодноразово звертало увагу прокурора на відповідність укладених ним договорів із застосуванням 20% ставки податку на додану вартість вимогам чинного законодавства з посиланням на відповідні норми права, зокрема Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Постанову Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 №1043-0039 «Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на основний період». Доводи позовної заяви не містять будь-якого обґрунтування на спростування доводів уповноваженого органу, в тому числі щодо необхідності врахування норм права при визначенні виду господарських операцій з метою встановлення наявності об`єкта оподаткування за відповідною ставкою податку на додану вартість, в той час, як при здійсненні представництва інтересів держави прокурором порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, тобто захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів, оскільки для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Крім того, покликаючись на правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22, розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат можливий тільки за період з дня набрання законної сили рішення суду, яким буде визнано недійсними відповідні пункти договору (скасування/визнання недійсною в установленому законом порядку правової підстави, яка обумовлювала їх набуття), до цього моменту правова підстава не є такою яка відпала. ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» вважає безпідставними (передчасними) позовні вимоги прокурора щодо нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року у сумі 1 973 290,39 грн і 3 % річних за період з 30.10.2022 по 20.09.2023 у сумі 1 340 484,23 грн на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Щодо права прокуратури на звернення до суду з даним позовом, суд враховує наступне.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, Міністерство оборони України, за наявності підстав, не вжито заходів щодо захисту інтересів держави в частині для повернення коштів в сумі ПДВ, оскільки такі сплачені безпідставно.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Підставою для звернення з даним позовом до суду прокурором вказано на порушення норм податкового законодавства, що, на думку прокуратури, суттєво порушує інтереси держави, а тому є підставою для звернення до суду з позовом на захист інтересів держави.

При цьому, судом встановлено, що до моменту звернення прокурора з даним позовом, а також після подання прокурором позову, позивач не звертався до суду з позовом з аналогічним предметом.

Таким чином, дії позивача свідчать саме про пасивність його поведінки, розуміючи порушення інтересів держави та маючи відповідні повноваження для їх захисту, за відповідним захистом не звертався.

У цій справі орган прокуратури не здійснює повноважень щодо управління майном, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, натомість просить визнати недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, а також стягнути безпідставно сплачені кошти в сумі 51 141 875 грн, інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року в сумі 1 973 290,39 грн і 3 % річних за період з 30.10.2022 по 20.09.2023 у сумі 1 340 484,23 грн.

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" нераціональним використанням державних ресурсів.

Водночас пункт 3 частини першої статті 131-1 Конституції передбачає можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках.

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Оцінюючи підстави для звернення прокурора з даним позовом, судом проаналізовано поведінку Міністерства оборони України, у повноваженнях якого контроль за державною власністю. Так, бездіяльність позивача призводить до порушення інтересів держави.

Отже, позивач знав про порушення своїх прав та не звертався до суду за захистом таких, що є підставою вважати, що ними не здійснено захисту інтересів держави.

За таких обставин, господарський суд приходить до висновку, що в цьому випадку прокурор правомірно звернувся до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та належним чином обґрунтував порушення інтересів держави, необхідність їх захисту та неналежного здійснення такого захисту позивачами.

Щодо позовних вимог у даній справі, суд враховує наступні положення чинного законодавства України.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст.626 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/58 про закупівлю товарів за кошти Державного бюджету України.

За приписами частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частин 1 і 3 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки, порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що податок на додану вартість - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів а і б пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Згідно з частиною 1 статті 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту «г» підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Статтею 4 Закону України «Про оборону України» встановлено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, що наразі триває.

02.03.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».

Згідно з пунктами 1, 2 вищевказаної постанови, до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з`єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Згідно з абз. абз. 1, 4 ст. 10 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням.

Аналогічні повноваження щодо матеріально-технічного забезпечення Збройних Сил України надано Замовнику й пп. 23 п. 4 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671.

Системний аналіз указаних норм права засвідчує, що приписи підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Розділу Податкового кодексу України та приписи постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 поширюються на діяльність органів Збройних Сил України, якими є позивачі.

У листі Державної податкової служби України за вих. № 1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 від 07.06.2023, зазначено, що нульова ставка податку на додану вартість відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 розділу V Кодексу та Постанови № 178 застосовується як для операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, інші паливно - мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, акумуляторні батареї для автомобілів, автомобільні шини, колісні диски, комплектуючі, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) при умові, що такі операції з постачання здійснюються категорії суб`єктів, що визначені Постановою № 178.

За приписами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому, у відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Положення договору, щодо включення ПДВ до ціни товару не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20 та від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» № 794-VII від 27.02.2014 Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України. Отже, постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №178 є обов`язковим для виконання нормативно-правовим актом.

Відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.

Відтак, враховуючи положення постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 та пп. «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, якими визначено нульову ставку податку на додану вартість для операцій з заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту, враховуючи, що замовником товару за договором виступає Міністерство оборони України, тому включення до ціни договору ПДВ не за нульовою ставкою, суперечить положенням даних нормативних актів та є підставою для визнання недійсним пункту договору та специфікації у цій частині.

Таким чином, з огляду на укладення Міністерством оборони України та ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/58 з порушенням вказаних вимог чинного законодавства, підставними є позовні вимоги про визнання недійсним п.п. 1.1, 3.1 договору, в частині включення податку на додану вартість не за нульовою ставкою.

Постанова Кабінету Міністрів України № 178 прийнята з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні". При цьому нормативні положення Постанови Кабінету Міністрів України № 178 та підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України не містять умови про постачання товарів саме на виконання мобілізаційних завдань. Тому, твердження позивача та відповідача про те, що договір №286/1/22/58 від 22.09.2022 укладений не на виконання мобілізаційних завдань, а тому за таких підстав, вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 за №178 не поширюються на правовідносини, які склалися між Міністерством оборони України та ТОВ «ОККО-Бізнес Партнер» на підставі спірного правочину, є необґрунтованими та не приймаються судом до уваги.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, надані пояснення, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача щодо визнання недійсним п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 22.09.2022 № 286/1/22/58, в частині включення до ціни договору податку на додану вартість є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами, та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми сплаченого ПДВ на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, що викладений у пункті 37 постанови від 01.06.2021 у справі № 916/2478/20, якщо сторона зобов`язання набула кошти (суму ПДВ) за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, то такі кошти набуто на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України врегульовано, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи отримання відповідачем грошових коштів у вигляді ПДВ від позивача, незважаючи на відсутність підстав для оподаткування товару та враховуючи визнання недійсними окремих положень договору №286/1/22/58 від 22.09.2022, суд дійшов висновку про безпідставність отримання коштів в розмірі 51 141 875 грн. Оскільки після відкриття провадження Господарським судом Львівської області у цій справі відповідач повернув позивачу вказану суму, відтак провадження в цій частині підлягає закриттю.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому. Недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 зобов`язання повернути майно, отримане за недійсним оспорюваним правочином, виникає в особи з моменту набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого правочину недійсним. Враховуючи презумпцію правомірності правочину (стаття 204 ЦК України), можна зробити висновок, що особа отримала майно на підставі укладеного правочину, але ця підстава згодом відпала з визнанням судом цього правочину недійсним. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про виникнення у особи обов`язку повернути майно з моменту визнання судом відповідного правочину недійсним.

Відтак, момент виникнення прострочення виконання зобов`язання по поверненню безпідставно набутого майна слід пов`язувати з таким юридичним фактом, як дата набрання законної сили судовим рішенням, яким встановлено факт безпідставності отримання майна, оскільки саме з цього моменту боржник у зобов`язанні стає достеменно проінформованим про наявність свого зобов`язання по відношенню до кредитора щодо повернення безпідставно отриманого майна.

Статтею 1212 ЦК України врегульовані недоговірні відносини, коли особа набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно). З моменту безпідставного набуття такого майна або з моменту, коли підстава його набуття відпала, утримання особою такого майна є неправомірним. Тому зобов`язання з повернення потерпілому такого майна особа повинна виконати відразу після його безпідставного набуття або відпадіння підстави набуття цього майна.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Враховуючи викладене, позовні вимоги прокурора в частині стягнення інфляційні втрати за період з листопада 2022 року по серпень 2023року в сумі 1 973 290,39 грн і 3 % річних за період за період з 30.10.2022 по 20.09.2023 у сумі 1 340 484,23 гривні є передчасними (з прийняттям рішення в цій справі про визнання недійсними п.п. 1.1, 1.3 договору) та у суду відсутні правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Судовий збір слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам. В частині сплаченої суми основного боргу, зважаючи на подану прокуратурою заяву, Господарський суд Львівської області приходить до висновку її задоволити та повернути з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 767128,12 грн.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», статтями 4, 7, 8, 73, 76-79, 129, 231, 233, 236, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2.Визнати недійсними в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість п.п. 1.1 та 3.1 Договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 22.09.2022 №286/1/22/58, укладеного між Міністерством оборони України (03168, м.Київ, п-т. Повітрофлотський,6; ідентифікаційний код 00034022) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОККО - Бізнес Партнер» (82660, Львівська область, Стрийський район, смт.Славсько, 14-А; ідентифікаційний номер 37693620).

3.У частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО - Бізнес Партнер» (82660, Львівська область, Стрийський район, смт.Славсько, 14-А; ідентифікаційний код 37693620) 51141875 грн основної заборгованості провадження у справі закрити.

4.У частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО - Бізнес Партнер» (82660, Львівська область, Стрийський район, смт.Славсько, 14-А; ідентифікаційний код 37693620) 1973290,39 грн інфляційних втрат та 1340484,23 грн 3% річних в позові відмовити.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОККО - Бізнес Партнер» (82660, Львівська область, Стрийський район, смт.Славсько, 14-А; ідентифікаційний код 37693620) на користь Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15; ідентифікаційний номер 00034051)2684,00 грн судового збору.

6.Повернути користь Офісу Генерального прокурора (01011, м.Київ, вул.Різницька, 13/15; ідентифікаційний код 00034051) з державного бюджету судовий збір в розмірі 767128,12 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції №3980 від 22.09.2023.

7.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст.ст. 241, 256, 257 ГПК України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повне рішення складено 25.07.2024.

СуддяДілай У.І.