Ухвала

від 23.07.2024 по справі 915/1350/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

23 липня 2024 року Справа № 915/1350/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Жиган А.О.,

представника позивача: Галицького С.О.,

представник відповідача-1: Тюкіна В.Р.,

представник відповідача-2: не з`явився,

представника третьої особи: не з`явився,

у присутності: Иванова В.А., Геби В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Міністерства юстиції України,

до відповідача-1: Місцевого благодійного фонду Захист труда,

до відповідача-2: Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Комуністична партія України,

про: визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав,-

в с т а н о в и в:

Господарським судом Миколаївської області розглядається справа за позовом Міністерства юстиції України до Місцевого благодійного фонду Захист труда та Миколаївської обласної організації Комуністичної партії України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Комуністична партія України, за такими вимогами:

- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна, 29/100 часток нежитлового приміщення загальною площею 50,2 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Миколаїв, вул.Ольшанців, буд.66; укладеного 06.07.2015 між Миколаївською обласною організацією Комуністичної партії України та Місцевим благодійним фондом Захист труда, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Душейко Олесею Михайлівною та зареєстрований за №1379;

- скасувати державну реєстрацію прав Місцевого благодійного фонду Захист труда на нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Миколаїв, вул.Ольшанців, буд.66; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 664159748101.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ухвалою від 26.06.2024 Великою Палатою Верховного Суду прийнято до розгляду справу №924/971/23 за позовом Міністерства юстиції України до Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» та Комуністичної партії України про визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації за касаційною скаргою Благодійної організації «Благодійний фонд «Відродження Хмельниччини» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2024.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 07.05.2024 передав справу №924/971/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі ч.ч.3, 5 ст.302 ГПК України.

Мотивуючи підстави для передачі вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у такій справі суду необхідно вирішити питання щодо належності способу захисту інтересів держави Мін`юстом у подібних правовідносинах.

Звертаючись із позовом у межах вказаної справи, Мін`юст вказав, що на нього покладені повноваження щодо вжиття заходів по розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку її майна, а отже, Мін`юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, з метою подальшого забезпечення передачі його у власність держави.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звернув увагу на законодавчо визначені обмежені функції, які реалізує Мін`юст у спірних правовідносинах (розшук майна та затвердження переліку такого майна). Заходи щодо державної реєстрації речових прав на таке майно здійснює Фонд державного майна України. Отже, маючи на меті повернути спірне майно у попередній стан, Мін`юст не може звернутися з вимогами про витребування такого майна.

До того ж, згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20.03.2019 у справі №587/2110/16-ц, від 19.02.2020 у справі №387/515/18), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц зазначила, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).

Реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідношення у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Реституція може поставати як реституція володіння (повернення кожною зі сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або ж як компенсаційна реституція відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного в разі неможливості його повернення в натурі.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що у межах вказаної справи встановлені обставини реального виконання спірного договору дарування, за результатом якого передано майно, а також здійснена реєстрація за благодійною організацією права власності на таке майно, у зв`язку із чим ефективним способом захисту виходячи з правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, буде визнання недійсним договору дарування в поєднанні з вимогою про витребування майна з володіння відповідача.

Проте колегія суддів, розуміючи, що Велика Палата Верховного Суду не формулює абстрактних висновків, а лише у контексті конкретних обставин справи, вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у пункті 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнивши його що такий спосіб є ефективним у разі звернення з позовом сторони договору, а не будь-якої заінтересованої особи, оскільки вищевказаний висновок без відповідної конкретизації дає можливість застосувати його до невизначеної кількості позовів, у яких предметами є визнання недійсними договорів, без урахування специфіки конкретних правовідносин.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що, попри наявність обставин виконання договору дарування та передачі майна, ефективним способом захисту буде визнання оспорюваного правочину недійсним і скасування державної реєстрації права у випадку, якщо позивач (Мін`юст) не має на меті набути право власності на таке майно, а лише відновити становище, яке існувало до укладення договору, а відтак висновок, викладений у справі №522/22473/15-ц, обмежує права та обов`язки Мін`юсту щодо захисту прав держави у спірних правовідносинах.

Також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що у такій справі наявна виключна правова проблема.

Колегія суддів зазначає, що на розгляді в судах усіх інстанцій як господарської юрисдикції, так і в судах загальної юрисдикції перебуває численна кількість аналогічних справ за позовами Мін`юсту щодо визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації прав.

Стосовно якісного критерію Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду звертає увагу на те, що від вирішення правової проблеми щодо можливості звернення Мін`юсту з вимогами про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав у контексті ефективного та належного способу захисту під час виконання функцій, визначених статтею 21 Закону України «Про політичні партії в Україні» залежатиме правильність розгляду таких видів спорів, а також їх вирішення сприятиме формуванню однозначної практики судів з цього питання. Крім того, у випадку наявності загальних висновків Великої Палати Верховного Суду щодо способів захисту (визнання недійсними договорів і скасування державної реєстрації прав) за відсутності конкретизації таких висновків з урахуванням комплексної особливості спірних відносин може призвести до розходжень у судовій практиці.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про передачу вказаної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до ч.3 ст.302 ГПК України з огляду на необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнивши його таким чином, що такий спосіб є ефективним у разі звернення з позовом сторони договору, а не будь-якої заінтересованої особи, а також згідно із ч.5 ст.302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему щодо можливості звернення Мін`юсту з вимогами про визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав на майно забороненої політичної партії, відчужене третій особі, під час виконання функцій, визначених у статті 21 Закону України «Про політичні партії в Україні».

За такого, на думку суду у даній справі, як і у справі №924/971/23, спірним є питання щодо ефективності та належності обраного Мін`юстом способу захисту інтересів держави у подібних правовідносинах.

Згідно п.7) ч.1 ст.228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.228 ГПК України, з питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно п.11) ч.1 ст.229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Суд враховує те, що елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Відповідно до п.4) ч.4 ст.17 Закону України Про судоустрій і статус суддів, єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Згідно ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів та ч.4 ст.236 ГПК України, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи підстави подання позову, з огляду на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №924/971/23, зокрема, стосовно вирішення питання щодо ефективності та належності обраного Мін`юстом способу захисту інтересів держави у подібних правовідносинах, може мати суттєве значення для правильного вирішення спірного питання у даній справі, з метою єдності судової практики, суд вважає за необхідне зупинити провадження у даній справі, на підставі п.7) ч.1 ст.228 ГПК України, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №924/971/23.

Керуючись п.7) ч.1 ст.228, ст.ст.229, 234, 235 ГПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №924/971/23 та оприлюднення повного тексту постанови.

2. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про результати перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №924/971/23.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 ГПК України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Згідно ст.ст.254, 255 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.В.Мавродієва