Рішення

від 23.07.2024 по справі 918/506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/506/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ"

про стягнення боргу 1 182 368,95 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача Козачок І.П. (в режимі ВКЗ)

від відповідача не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" про стягнення боргу 1182368,95 грн., з яких 885 069,72 грн. основний борг, 297 299,23 грн. - пеня.

Стислий виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору поставки №33380649/2023 від 10.05.2023, а саме відповідач несвоєчасно та не повністю розрахувався за отриманий від позивача товар. На виконання договору поставки № 33380649/2023 від 10.05.2023 передав згідно видаткових накладних, а Відповідач отримав Товар: за видатковою накладною №4535 від 19.05.2023 р. поставлено товару на суму 2 150 053,36 грн., за видатковою накладною №7795 від 08.08.2023 р. поставлено товару на суму 206 283,79 грн. Всього на суму 2 356 337,15 грн. Відповідач оплатив частину коштів за товар на загальну суму 1 471 267,43 грн. Заборгованість Відповідача за поставлений згідно договору поставки товар складає 885 069,72 грн.

Посилаючись на пункти 6.3., 6.8. Договору позивач нарахував 297 299,23 грн. - пені.

Відповідач відзиву на позов суду не надав, причини такої не подачі суд не повідомив. Ухвали Господарського суду Рівненської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання та закриття підготовчого провадження доставлені Відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронних листів.

Таким чином суд вважає, що Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у ній матеріалами.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 29.05.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до слухання в підготовчому засіданні на 25 червня 2024 року на 11:00 год.

30.05.2024 року на адресу Господарського суду Рівненської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" адвоката Козачка Івана Петровича надійшло клопотання про участь у судовому засіданні по справі 918/506/24 25 червня 2024 року на 11:00 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою від 30.05.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" адвоката Козачка Івана Петровича про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/506/24 задоволено.

Ухвалою від 25.06.2024 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 23 липня 2024 р. на 10:00 год.

Представник відповідача до суду 23.07.2024 не прибув.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

За умовами п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 23 липня 2024 року надав пояснення з приводу предмету спору. Підтримав позиції, викладені у його заяві по суті справи.

Суд дослідив письмові докази, які містяться у справі.

Представник позивача виступив у судових дебатах.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

10.05.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" (іменоване далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" (іменовані далі покупець) уклали договір поставки № 33380649/2023 (надалі Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю товари, визначені в Додатках (надалі також згадуються як "Специфікація") до Договору (надалі "товар"), а покупець прийняти та оплатити такий товар.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору товар постачається окремими партіями згідно Специфікацій, які оформлюються на підставі замовлень Покупця, оформлених в довільній формі (надалі "Замовлення"). Замовлення має обов`язково містити наступну інформацію: найменування та номенклатуру Товару, його кількість, склад Постачальника, з якого Покупець, хотів би отримати Товар, очікувані умови його оплати.

Як встановлено судом, ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США) зазначається у Додатках (Специфікаціях) до цього Договору (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 3.3. Договору ціна товару в національній валюті є попередньою та остаточно визначається в порядку передбаченому умовами цього Договору та Додатками (Специфікаціями) до нього.

Розрахунок за товар здійснюється у безготівковій формі, в гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, згідно банківських реквізитів, зазначених у рахунку на оплату. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.1. Договору).

Згідно з п. 4.3. Договору оплата товару здійснюється у порядку, визначеному Договором, якщо інші умови оплати не передбачені в Додатках (Специфікаціях) до Договору.

У розділі 5 Договору сторони узгодили умови поставки та приймання товару.

Відповідно до п. 6.3. Договору у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, Покупець зобов`язаний, в такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.

26.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДАМА Україна" (іменоване далі постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" (іменовані далі покупець) уклали Додаткову угоду № 1 до Договору поставки № 33380649/2023.

Як вбачається із п. 8.1. Договору, він набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.03.2024 року, але у будь - якому випадку до повного виконання Сторонами їх обов`язків, які виникли з Договору протягом строку його дії.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності Договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Судом встановлено, що на виконання Договору у відповідності до замовлення відповідача, Сторонами було укладено та підписано наступні Специфікації:

-Специфікація до Договору № 33380649/2023 від 10.05.2023 (рахунок № 3748) від 12.05.2023 року;

-Специфікація до Договору № 33380649/2023 від 10.05.2023 (рахунок № 6985) від 08.08.2023 року.

За умовами Специфікацій до Договору № 33380649/2023 від 10.05.2023 р. позивач забов`язується здійснити поставку Товару на загальну суму 2 356 337,15 грн з ПДВ.

На виконання умов вищезазначених Специфікацій Позивач поставив Відповідачу Товар на загальну суму 2 356 337,15 грн з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними № 4535 від 19 травня 2023 року та № 7795 від 08.08.2023 року які підписані Відповідачем.

ТОВ "АДАМА Україна" у позовній заяві вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" здійснило часткову оплату товару на загальну суму 1 471 267 грн 43 коп., що підтверджено банківською довідкою про надходження коштів на рахунок позивача від відповідача.

Неоплаченими лишилися 885 069,72 грн.

Посилаючись на пункти 6.3., 6.8. Договору позивач нарахував 297 299,23 грн. - пені.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

Судом встановлено, що спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отримання відповідачем продукції за видатковими накладними № 4535 від 19.05.2023 року на суму 2 150 053 грн 36 коп. та № 7795 від 08.08.2023 року на суму 206 283 грн 79 коп. свідчить про вчинення відповідачем дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття продукції на виконання договірних зобов`язань за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ст. 627 ЦК України, встановлено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписом ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Як визначено п. 4.3. Договору оплата товару здійснюється у порядку, визначеному Договором, якщо інші умови оплати не передбачені в Додатках (Специфікаціях) до Договору.

За умовами Специфікації до Договору № 33380649/2023 від 10.05.2023 (рахунок № 3748) від 12.05.2023 року Позивач зобов`язується здійснити поставку Товару на загальну суму 2 150 053,36 грн з ПДВ в термін до 11.06.2023 року, а відповідач зобов`язується здійснити оплату вартості Товару в наступному порядку: 20% вартості Товару в термін до 15.05.2023 року та 80% вартості Товару в термін до 16.10.2023 року.

За умовами Специфікації до Договору № 33380649/2023 від 10.05.2023 (рахунок № 6985) від 08.08.2023 року Позивач зобов`язується здійснити поставку Товару на загальну суму 206 283,79 грн з ПДВ в термін до 07.09.2023 року, а відповідач зобов`язується здійснити оплату вартості Товару в наступному порядку: 20% вартості Товару на умовах передоплати та 80% вартості Товару в термін до 08.11.2023 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "Славіом" здійснило оплату товару частково на загальну суму 1 471 267 грн 43 коп.

Враховуючи, що відповідач в порушення вимог ЦК України та ГК України взяті на себе зобов`язання не виконав, за поставлений товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, судом встановлено, що позивач обґрунтовано звернувся з позовом про стягнення несплаченої суми основного боргу 885 069 грн 72 коп.

Отже, наявність простроченої заборгованості підтверджена належними та допустимими доказами.

Таким чином, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 885 069 грн 72 коп. основного боргу.

Крім того, предметом позовних вимог є стягнення з відповідача 297 299 грн 23 коп. - пені.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на підставі Специфікацій на загальну суму 2 356 337 грн 15 коп., а відповідач здійснив оплату товару із простроченням на загальну суму 1 471 267 грн 43 коп.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вбачається із ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З аналізу чинних норм законодавства вбачається, що неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ). Стосовно позадоговірної неустойки відповідно до ч. 1 ст. 231 ГКУ законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначено розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Судом встановлено, що сторони на підставі вільного волевиявлення та свободи договору узгодили між собою та зафіксували у п. п. 6.3. Договору, що у випадку прострочення оплати товару більш ніж на 10 календарних днів, Покупець зобов`язаний, в такому випадку, сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми коштів, яка діяла в період прострочення, за кожен день прострочення, протягом всього періоду прострочення без обмеження тривалості такого періоду, тобто починаючи з першого дня прострочення і до дня оплати простроченого платежу.

Як вбачається із розрахунків, доданих до позовної заяви, позивач нарахував відповідачеві пеню за період прострочення платежу у загальному розмірі 297 299 грн 23 коп.

Судом перевірено розрахунки пені долучені позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останні є арифметично вірними, та обґрунтований розмір пені становить 297 299 грн 23 коп.

Поряд з тим, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Положення ст. 225 Господарського кодексу України конкретизують, що саме належить до складу збитків: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відповідно до ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов`язання чи строків порушення зобов`язання сторонами.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності.

При цьому, позивачу слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Крім того, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем не доведено понесення збитків, пов`язаних з невиконанням відповідачем зобов`язання за договором. Поряд з цим, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для зменшення розміру пені на 50%, та слід стягнути з відповідача 148 649 грн. 62 коп. пені (297 299,23 грн. * 50% = 148 649 грн. 62 коп.).

В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 148 649 грн. 61 коп. пені слід відмовити.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки суду.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, із наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача - 885 069 грн 72 коп. - основного боргу, 148 649 грн. 62 коп. - пені. В задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 148 649 грн. 61 коп. пені слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 14 188,43 грн.

Відповідач не надав попереднього орієнтовного розрахунку судових витрат.

Зі сторони позивача сплачено судового збору за подання позову, з врахуванням ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 та п.1 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

При цьому, судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі ст. 233 ГК та ч. 3 ст. 551 ЦК України покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а є наслідком виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Таким чином, сума судового збору, яку Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" має відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" за подання позову становить 14 188,43 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство "СЛАВІОМ" (вул. Кременецька, 120, м. Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, 35500, код ЄДРПОУ 33380649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" (вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс №4А/41, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 36138418) - 885 069 (вісімсот вісімдесят п`ять тисяч шістдесят дев`ять) грн 72 коп. - основного боргу, 148 649 (сто сорок вісім тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 62 коп. - пені та 14 188 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн 43 коп витрат по сплаті судового збору.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 148 649 грн. 61 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.