Ухвала

від 22.07.2024 по справі 921/644/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22 липня 2024 рокуСправа № 921/644/21УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Охотницька Н.В.

за участі секретаря судового засідання Коляски І.І.

розглянув заяву ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх. №9664 від 26.11.2021)

у справі №921/644/21

за заявою боржника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства

за участі представників:

боржника: адвоката Півторака В.М., ордер серія ВО №1024395 від 27.09.2021;

кредитора ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат": адвоката Микитовича М.М., ордер серія ВО №1047763 від 02.02.2023, адвоката Кузик О.В., ордер серія ВО №1079047 від 10.06.2024;

кредиторів ПАП "Агропродсервіс", ТОВ "С-М": ОСОБА_2 ;

керуючого реструктуризацією: Шимечка А.Я., свідоцтво №738 від 08.04.2013.

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

Встановив:

01 жовтня 2021 року фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Тернопільської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 07.10.2021 заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність прийнято до розгляду та підготовче засідання призначено на 26.10.2021.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.10.2021 відкрито провадження у справі №921/644/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 - арбітражного керуючого Шимечка Андрія Ярославовича та призначено попереднє засідання на 23.12.2021.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 27.10.2021 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27.12.2022 призначено попереднє засідання у справі №921/644/21 на 08.02.2023.

26.11.2021 ТОВ Тернопільський м`ясокомбінат" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 16 676 409,63 грн та 4 540,00 грн судового збору (вх.№9664).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 відхилено кредиторські грошові вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відносно боржника ОСОБА_1 у розмірі 16 676 409,63 грн.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023 визначено розмір та перелік визнаних судом вимог кредиторів, що підлягають внесенню керуючим реструктуризацією до реєстру вимог кредиторів у справі №921/644/21 щодо фізичної особи ОСОБА_1 . Зобов`язано керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог КУзПБ; провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з моменту отримання ухвали; протягом 3 робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення; подати/надіслати до Господарського суду Тернопільської області план реструктуризації боргів боржника відповідно до вимог ст. 126 КУзПБ.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.04.2024 касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 11.05.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 07.09.2023 в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" у справі №921/644/21 скасовано.

Справу №921/644/21 у скасованій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.05.2024, справу №921/644/21 передано на новий розгляд судді Охотницькій Н.В.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17 травня 2024 року суд прийняв справу №921/644/21 до свого провадження в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" у розмірі 16 676 409,63 грн, призначив судове засідання на 10 червня 2024 року об 11:00 год., та зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" надати суду до 10.06.2024 обґрунтований розрахунок заявлених вимог, з врахуванням поданих (їх переліку): видаткових накладних, актів звірки, податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" за період 2019-2020 роки; розрахунків коригування (у тому числі тих, які реєструвалися боржником) за період 2019-2020 роки; декларацій ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" з податку на додану вартість за період з січня 2019 року по грудень 2020 року.

07 червня 2024 року ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", згідно супровідного листа №06/06/2024 від 06.06.2024 (вх.4570), подано до суду розрахунок заборгованості ФОП ОСОБА_1 перед ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" станом на 11.11.2021, довідку про обороти по рахунку 361 за 01.01.2019-11.11.2021 по контрагенту ОСОБА_1 , реєстр податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" по операціях поставки товару на користь ФОП ОСОБА_1 за період 2019-2020 роки та реєстр розрахунків коригування кількісних і вартісних показників, зареєстрованих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" до податкових накладних за період 2019-2020 роки.

В судовому засіданні 10 червня 2024 року судом з`ясовано, що поданий 07 червня 2024 року розрахунок ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" не у повній мірі відповідає вимогам ухвали суду від 17.05.2024, у зв`язку з чим, враховуючи усне клопотання представника ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" щодо надання останньому додаткового часу для подання обґрунтованого розрахунку заявлених кредиторських вимог з врахуванням вимог ухвали суду від 17.05.2024, суд відклав судове засідання без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України на 01 липня 2024 року об 11:00 год., про що присутні представники повідомлені під розписку, інших учасників справи повідомлено відповідною ухвалою.

01.07.2024 ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", згідно супровідного листа (вх.№5186), подано на виконання ухвали суду від 17.05.2024 у цій справі обґрунтований розрахунок заявлених кредиторських вимог на 562 аркушах.

Враховуючи необхідність ознайомлення і вивчення судом поданого ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" обґрунтованого розрахунку заявлених кредиторських вимог, його значний обсяг, а також для надання можливості іншим учасникам надати свої пояснення щодо такого розрахунку, суд визнав за необхідне відкласти судове засідання, без постановлення окремого процесуального документа із зазначенням про це у протоколі судового засідання, відповідно до пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України на 22 липня 2024 року об 11:30 год., про що присутні представники повідомлені під розписку, представник АТ "Райффайзен Банк" в режимі відеоконференції, а іншим учасникам справи надіслано відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 22.07.2024 представник заявника - ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", підтримав заяву про визнання кредиторських грошових вимог, в якій просить суд визнати кредиторські грошові вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відносно боржника ОСОБА_1 у розмірі 16 676 409,63 грн з підстав, викладених в ній, а також додаткових поясненнях (вх. №1457 від 17.02.2023) та поясненнях щодо заперечень боржника (вх. №3092 від 10.04.2023).

Представник боржника в судовому засіданні 22.07.2024 заперечив щодо заяви, просив відмовити в її задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях (вх.№2672 від 28.03.2023), в яких зазначив, що вимоги є документально не підтвердженими, а тому боржником не визнаються. Зауважив, що не усі видаткові накладні, подані ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" на підтвердження грошових вимог, не містять відтиску печатки та підпису ОСОБА_1 , наявні підписи відрізняються один від одного, а особи, прізвища та підписи яких зазначені в накладних, боржнику не відомі, тому такі видаткові накладні не можуть підтверджувати факт поставки товару. У накладних адреси поставки не відповідають адресі здійснення господарської діяльності боржника, і останньому не відомі.

Крім того, звернув увагу суду на те, що ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" надає до заяви з кредиторським вимогами договір та документи до даного договору, вимоги по якому відступлені ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" 15.02.2021 ТОВ "Агропродсервіс", кредиторські вимоги якого до ОСОБА_1 , на підставі даного договору, визнано судом.

Керуючий реструктуризацією Шимечко А.Я. в судовому засіданні 22.07.2024 зазначив, що кредиторські грошові вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" на загальну суму 16 676 409,63 грн відхиляє, оскільки зі змісту видаткових накладних слідує, що товар отримували різні особи, лише у декількох видаткових накладних проглядається відтиск круглої печатки з реквізитами ФОП Дякович С.Ю., також до накладних не додано довіреностей на отримання товару, який адресувався покупцю, що підтверджується повідомленням про результати розгляду грошових вимог.

Розглянувши матеріали справи, заяву про визнання кредиторських грошових вимог, враховуючи висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 18.04.2024 у цій справі, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, судом встановлено наступне:

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 45 Кодексу України з процедур банкрутства) .

Частиною 1 статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

З метою виявлення усіх кредиторів, відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства, 27.10.2021 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1

26.11.2021 ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із заявою про визнання кредиторських грошових вимог до боржника ОСОБА_1 в сумі 16 676 409,63 грн та 4540,00 грн судового збору (вх.№9664).

Судом встановлено, що заява ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" подана в строк, встановлений статтею 45 Кодексу України з процедур банкрутства.

В обґрунтування заяви про визнання кредиторських грошових вимог до боржника, ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" на підтвердження своїх вимог посилається на договори поставки, видаткові накладні за період з 16.04.2020 по 14.10.2020; акти звірки за період з 01.04.2020 по 15.04.2020 та за період з 16.04.2020 по 11.11.2021, документи, що підтверджують у боржника статус платника ПДВ, податкові накладні, зареєстровані ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" за період 2019-2020 роки; розрахунки коригування (у тому числі ті, які реєструвалися боржником) за період 2019-2020 роки; декларації ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" з податку на додану вартість за період з січня 2019 року по грудень 2020 року.

Також 01.07.2024 ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", подано обґрунтований розрахунок заявлених кредиторських вимог з врахуванням поданих: видаткових накладних, актів звірки, податкових накладних, зареєстрованих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" за період 2019-2020 роки; розрахунків коригування (у тому числі ті, які реєструвалися боржником) за період 2019-2020 роки; декларацій ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" з податку на додану вартість за період з січня 2019 року по грудень 2020 року, на 562 аркушах.

При цьому суд зауважує, що на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №910/21939/15); заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18).

Покладення обов`язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором - заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанови від 27.08.2020 у справі №911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22).

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм ст.ст. 45-47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова від 21.10.2021 у справі №913/479/18).

У попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова від 26.02.2019 у справі №908/710/18).

Судом встановлено, що 21 грудня 2018 року та 02 травня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" (як Постачальником) та Фізичною особою - підприємцем Дяковичем Степаном Юрійовичем (як Покупцем) укладено договори поставок відповідно №1-2112/18 та №1-0205/19, згідно умов яких Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а Покупець - прийняти й оплатити Товар в повному розмірі на умовах та в порядку визначеному Договорами ( п.1.1 Договорів).

Постачальник зобов`язується поставити Товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у Замовленні Покупця, які є невід`ємними частинами Договору (п.1.2 Договорів).

Конкретне найменування та асортимент Товару визначається у видаткових накладних (надалі накладні). Усі накладні є складовими частинами Договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості Товару ( п.1.3 Договорів).

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі накладних, оформлених відповідно до замовлень Покупця. Товар замовлений Покупцем, може бути оформлений однією або кількома накладними, що вирішується Постачальником самостійно (п.3.1. Договорів).

Найменування, асортимент, ціна та загальна кількість Товару в партії Товару визначається у накладній (п.3.3. Договорів).

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України визначено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Господарського кодексу України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Із змісту частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду грошових вимог кредиторів в порядку ст.ст. 45-47 КУзПБ господарський суд, за загальним правилом, має виходити з презумпції правомірності, і відповідно, дійсності правочину, на підставі якого виникли грошові вимоги кредитора.

Судом не встановлено, а в матеріалах справи відсутні докази недійсності договорів поставки від 21.12.2018 та від 02.05.2019, на підставі яких виникли грошові вимоги кредитора, та їх недійсність прямо не передбачена законом, а відтак діє встановлена у ст. 204 ЦК України презумпція правомірності правочину та обов`язковість його виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як стверджує заявник та вбачається із поданих матеріалів, на виконання умов договору поставки №1-2112/18 від 21.12.2018 та договору поставки №1-0205/19 від 02.05.2019 Постачальник поставив, а Покупець прийняв товар на суму 16 676 409,63 грн, згідно видаткових накладних (копії містяться в матеріалах справи, том І - XV справи).

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи умови Договору, строк оплати боржником вартості товару є таким, що настав.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

28.03.2023 представником боржника подано до суду заперечення (вх.№2672), яке підтримане представником боржника у судовому засіданні 22.07.2024, щодо заяви про визнання кредиторських грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат", в яких зазначає, що вимоги є документально не підтвердженими, а тому боржником не визнаються.

Також вказує, що видаткові накладні, подані ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" в підтвердження кредиторських грошових вимог, не містять відтиску печатки та підпису ОСОБА_1 , наявні підписи відрізняються один від одного, а особи, прізвища та підписи яких зазначені в накладних, боржнику не відомі, а тому такі накладні не підтверджують факт поставки товару. У накладних адреси поставки не відповідають адресі здійснення господарської діяльності боржника ОСОБА_1 , і які останньому не відомі.

Окрім того, керуючим реструктуризацією Шимечком А.Я. відхилено кредиторські вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" до боржника ОСОБА_1 на суму 16 676 409,63 грн, про що свідчить повідомлення про результати розгляду грошових вимог вих.№30 від 13.12.2023 (міститься в матеріалах справи). Зокрема зазначає, що зі змісту видаткових накладних слідує, що товар отримували різні особи, лише у декількох видаткових накладних проглядається відтиск круглої печатки з реквізитами ФОП Дякович С.Ю., також до накладних не додано довіреностей на отримання товару, який адресувався Покупцю. Вказує що, з врахуванням положення статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", недоліки в документах що містять відомості про господарські операції (видаткових накладних) не дають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до вимог статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Частинами 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Видаткова накладна є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам, зокрема, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних зобов`язань, та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо (постанова Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №916/1195/21).

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У разі наявності дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені права доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №916/922/19.

Як вбачається із видаткових накладних, такі не в повній мірі відповідають вимогам означеного вище чинного законодавства, зокрема в частині визначення та ідентифікації особи, яка отримувала зазначений у таких товар.

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог, з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

Водночас Верховний Суд, зокрема в постанові від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, неодноразово наголошував, що використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 у справі №904/5819/20).

Отже, беручи до уваги заперечення представника боржника та керуючого реструктуризацією, виникає необхідність дослідження інших доказів на підтвердження розміру кредиторської заборгованості, правомірності підстав її виникнення, та які доводили б прострочення виконання грошового зобов`язання боржника, тобто доказів, які можуть свідчити про фактичні обставини здійснення поставки товару, вчинення фактичних дій як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару, зокрема дослідження податкових накладних, з врахуванням розрахунків коригування до кількісних і вартісних показників до податкових накладних, встановлення обставин їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних чи формування податкового кредиту у сукупності з іншими доказами.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільський м`ясокомбінат" (індивідуальний податковий номер 402747219159) зареєстроване платником податку на додану вартість 01.04.2016, що підтверджується копією витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1819154500002 від 06.01.2018.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія свідоцтва №100021270 від 10.02.2007 про реєстрацію ОСОБА_1 як платника податку на додану вартість.

На підтвердження факту здійснення операцій з поставки ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" ФОП Дяковичу Степану Юрійовичу товарів згідно з актами звірок та видатковими накладними, заявником, також долучено копії належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних за 2019-2020 роки .

Крім того, у зв`язку з необхідністю коригувань кількісних та вартісних показників по операціях з поставки товару (що пов`язано з поверненнями ФОП Дяковичем С.Ю. частини нереалізованого товару) як ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", так і ФОП Дяковичем С.Ю. неодноразово реєструвалися розрахунки коригування до кількісних і вартісних показників до податкових накладних ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат", копії розрахунків-коригування за 2019-2020 роки долучено до матеріалів справи.

При цьому суд зауважує, що розрахунки коригування, що реєструвалися ФОП Дяковичем С.Ю. містять накладення його електронного цифрового підпису.

Також, ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" надано суду копії декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2019 по грудень 2020 року, поданих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" до контролюючого органу, на підтвердження відображення фактів поставки боржнику товарів та їх обсягів (Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).

Окрім того, на підтвердження факту існування правовідносин між ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" і ФОП Дяковичем С.Ю., заявником надано копії платіжних доручень за 2019-2020 роки про часткову оплату поставленого товару.

Так, згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на дату виникнення податкових зобов`язань) платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 ПК України (п. 201.8. ст. 201 ПК України).

Платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць (п. 201.4. ст. 201 ПК України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня (п.201.10. ст. 201 ПК України).

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 ПК України, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної (п.192.1.1. ст. 192 ПК України).

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) визначено Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (надалі - Порядок) (в редакції чинній на час виникнення податкових зобов`язань).

Відповідно до п.2 Порядку податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) - електронний документ, який складається платником податку до податкової накладної відповідно до вимог Кодексу в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації; операційний день - частина дня, протягом якої здійснюються прийняття від платників податку податкових накладних та/або розрахунків коригування та реєстрація або зупинення реєстрації).

Згідно з п. 8 Порядку податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку передбачено, що після складення податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі на них накладається електронний цифровий підпис посадових осіб постачальника (продавця) у такому порядку: електронний цифровий підпис головного бухгалтера (бухгалтера) або електронний цифровий підпис керівника (у разі відсутності у постачальника (продавця) посади бухгалтера); електронний цифровий підпис, який за правовим статусом прирівнюється до печатки (у разі наявності).

Після складення розрахунку коригування, що підлягає реєстрації отримувачем (покупцем), та накладення на нього постачальником (продавцем) електронного цифрового підпису відповідно до абзаців першого - шостого цього пункту такий розрахунок коригування надсилається для реєстрації отримувачу (покупцю), який накладає на нього власний електронний цифровий підпис у порядку, передбаченому для постачальника (продавця).

Згідно п. 201.4. ст. 201 ПК України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця; для цілей цього пункту ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Відповідно до абзацу 7 пункту 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, у разі складання зведеної податкової накладної в графі "Зведена податкова накладна" зазначається код ознаки, визначений пунктом 11 цього Порядку.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку з великою кількістю поставок ФОП Дяковичу С.Ю., ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" реєструвалися також зведені податкові накладні, що містять код ознаки, визначений пунктом 11 Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 201.14. ст. 201 Податкового кодексу України, платники податку зобов`язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об`єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу (п. 201.15. ст. 201 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1. ст. 203 Податкового кодексу України).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість та форму податкової декларації з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289. Відповідно до абз. 2 пункту 1 розділу III Порядку, до декларації вносяться дані податкового обліку окремо за кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог Кодексу та законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" (абз. 2 пункту 2 розділу III Порядку).

Форма податкової декларації з податку на додану вартість (Розшифровка податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів) містить відомості про Покупця (індивідуальний податковий номер), обсяг постачання, суми ПДВ.

Отже, факт наявності або відсутності господарських операцій з постачання товару платнику ПДВ у відповідному календарному місяці, може бути підтверджено декларацією з податку на додану вартість, поданою в електронній формі контролюючому органу з дотриманням вимог ПК України та законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 червня 2021 року у справі №910/23097/17 зроблено висновки: "Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податку на додану вартість при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (підрядником) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), може бути доказом правочину з огляду на те, що така поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків".

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі №922/2115/19 конкретизувала висновок Верховного Суду, викладений у п. 44 постанови від 28.08.2020 зі справи №922/2081/19 таким чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

З врахуванням наведеного вище суд вважає безпідставними твердження представника боржника про те, що податкові накладні зареєстровані та складені заявником із порушеннями законодавства (порушення 15 денного терміну на реєстрацію податкових; не містять дат та номерів видаткових накладних), оскільки заявником реєструвалися зведені податкові накладні, а форма податкової накладної передбачає заповнення даних про покупця, опис (номенклатура) товарів, коди товарів послуг, одиниця виміру, ціна постачання одиниці товару, вартість, обсяги постачання, суми ПДВ, які у останніх наявні.

Отже, видаткові накладні, податкові накладні зареєстровані ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" за операціями з поставки товарів ФОП Дяковичу С.Ю., зареєстровані ФОП Дяковичем С.Ю. та ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, декларації з податку на додану вартість, а також платіжні доручення про часткову оплату товару, в сукупності є доказами, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з постачання ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" товарів боржнику ФОП Дяковичу С.Ю., та відповідно, підтвердженням існування заявленої кредиторської заборгованості.

Крім того суд звертає увагу на суперечливу поведінку боржника, який звертаючись до суду із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність вказує ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" кредитором на суму 16 129 045,54 грн, тобто обставина наявності заборгованості перед ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" була визнана боржником у документах, які ним подані господарському суду на підтвердження обставин для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, та згодом вказує його у реєстрі вимог кредиторів, проте надалі заперечує його вимоги у повному обсязі та вказує про неточності у поданих ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" видаткових накладних, чим порушує доктрину заборони суперечливої поведінки, що є виявом недобросовісної поведінки останнього, від якої боржник не вправі отримувати переваги.

При цьому суд зауважує, що відповідно до ч.2 ст.75 ГПК України відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Водночас відмови від визнання обставин внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з іншою стороною, боржником суду не подано.

Згідно п. 142 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 №904/3315/18 принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Згаданий принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (п. 143-147 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 №904/3315/18).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Частиною 1 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Слід зазначити, що обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 Кодексу з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд під час касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі №914/4/20 та від 01 грудня 2020 року у справі № 904/1103/20.

Враховуючи викладене, суд керуючись стандартом переваги більш вагомих доказів, вважає підтвердженою заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" у розмірі 16 676 409,63 грн.

При цьому суд вважає безпідставними твердження представника боржника про те, що ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" включає у суму кредиторської заборгованості вимоги, відступлені ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" 15.02.2021 ТОВ "Агропродсервіс", кредиторські вимоги якого до ОСОБА_1 визнано судом, оскільки як вбачається із доказів, долучених на обґрунтування кредиторських вимог, зокрема із розрахунку заявлених кредиторських вимог, заявлена сума кредиторських вимог у розмірі 16 676 409,63 грн визначена з урахуванням відступки прав вимоги за договором поставки №1-2112/18 від 21.12.2018 в сумі 3 276 554, 35 грн на користь ПАП "Агропродсервіс", отже відступлені заявником вимоги ПАП "Агропродсервіс" до розміру кредиторської заборгованості не включено.

Отже, станом на дату подання заяви з грошовими вимогами ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відносно боржника ОСОБА_1 загальна сума заборгованості становить 16 676 409,63 грн.

Грошові вимоги, зазначені в заяві є повністю неоплаченими боржником, у зв`язку з фактичною неплатоспроможністю.

Боржник заборгованість не визнає.

Зазначені вимоги є конкурсними.

Виходячи з вимог ст.ст. 45, 47 Кодексу України з процедур банкрутства, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. При цьому суд досліджує надані кредитором письмові докази, встановлює підстави виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характер та зміст та розмір. (Постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Відповідно до вимог статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

З огляду на обґрунтованість вимог вказаних у заяві, яка подана до суду відповідно до приписів ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" конкурсним кредитором.

Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості, зокрема у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами, внесені до реєстру вимог кредиторів.

Отже, враховуючи викладене, кредиторські грошові вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 16 676 409,63 грн є обґрунтованими, підлягають визнанню в повному обсязі та внесенню до Реєстру вимог кредиторів відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства в наступній черговості: черговість задоволення грошових вимог кредитора в сумі 16 676 409,63 грн (заборгованість) - друга.

Частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов`язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об`єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, витрати на оплату судового збору в сумі 4540,00 грн, сплачені згідно платіжного доручення №4928 від 23.11.2021 та зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, покладаються на боржника та відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (перша черга).

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 233, 234, 235 ГПК України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Заяву ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" про визнання кредиторських грошових вимог відносно боржника ОСОБА_1 (вх.№9664 від 26.11.2021) у справі №921/644/21 - задоволити.

2. Визнати кредиторські грошові вимоги ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат" відносно боржника ОСОБА_1 в сумі 16 676 409,63 грн та включити їх в Реєстр вимог кредиторів.

Черговість задоволення грошових вимог кредитора:

- в сумі 16 676 409,63 грн (заборгованість) - друга.

3. Витрати на оплату судового збору в розмірі 4540,00 грн покласти на боржника, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

4. Копію ухвали надіслати: - боржнику ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення; - кредиторам: ТОВ "Тернопільський м`ясокомбінат"; АТ "Райффайзен Банк"; ПАП "Агропродсервіс"; ТОВ "С-М"; ОСОБА_3 ; ПП "Омега Тер"; АТ "Сенс Банк"; керуючому реструктуризацією ОСОБА_4 , відповідно до положень ч.5 ст. 6 ГПК України.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвалу підписано 25 липня 2024 року.

СуддяН.В. Охотницька