Постанова

від 23.07.2024 по справі 293/223/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №293/223/23 Головуючий у 1-й інст. Проценко Л.Й.

Категорія 32 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Трояновської Г.С.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Житомирі цивільну справу № 293/223/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Агроарам», державного реєстратора відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько Олени Петрівни про визнання недійсним договору оренди та скасування рішення про державну реєстрацію,

за апеляційною скаргою представника Фермерського господарства «Агроарам» - адвоката Галагуза Віталія Васильовичана рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року, ухвалене під головуванням судді Проценко Л.Й. у селищі Черняхові,

в с т а н о в и в :

У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» (далі ТОВ «Світанковий промінь», позивач) звернулось з даним позовом, в якому просило визнати недійсним договір оренди земельної ділянки б/н від 23 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Агроарам» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1825686800:01:000:0413, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області з моменту укладення договору та скасувати рішення про реєстрацію договору оренди землі, індексний номер 62079696 від 06 грудня2021 року, яке стало підставою для внесення запису про інше речове право (право оренди земельної ділянки) № 45478033.

Позов мотивувався тим, що 01 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Світанковий промінь» було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області 03 червня 2015 рокуроку за номером запису про інше речове право: 9916625. Об`єктом оренди є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1825686800:01:000:0413, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Черняхівського району Житомирської області. Строк дії договору -10 років. Право власності відповідача на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №545815.

Згодом, ОСОБА_1 звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовом про розірвання зазначеного договору оренди. Заочним рішенням цього суду від 07 лютого 2017 року у цивільній справі №293/1286/16-ц її позов до ТОВ «Світанковий промінь» про розірвання договору оренди земельної ділянки задоволено в повному обсязі.

ТОВ «Світанковий промінь» із зазначеним заочним рішенням не погодилось та звернулось до суду з заявою про його перегляд.

20 липня 2018 року Черняхівським районним судом Житомирської області заочне рішення скасоване та прийняте нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Вказане судове рішення набрало законної сили 20 серпня 2018 року.

Відтак, договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2014 року продовжує свою дію на строк, який він був укладений, а саме до 31 травня 2024 року.

Проте, на початку 2023 року позивачеві стало відомо, що між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» укладено інший договір оренди земельної ділянки б/н від 23 лютого 2020 року щодо вищевказаної земельної ділянки, який був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 листопада2021 року державним реєстратором відділу з надання адміністративних послуг та державної реєстрації Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області - Шутько Оленою Петрівною,номер запису про інше речове право: 45478033.

ТОВ «Світанковий промінь» просило визнати недійсним зазначений договір оренди землі із тих підстав, що раніше укладений договір оренди землі від 01 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Світанковий промінь» є чинним. Одночасне існування двох договорів оренди однієї земельної ділянки та їх державна реєстрація суперечить вимогам закону та порушує права позивача.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року позов задоволено частково та визнано недійсним з моменту укладення договір оренди земельної ділянки б/н від 23 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1825686800:01:000:0413, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

У поданій апеляційній скарзі, представник ФГ «Агроарам» - адвокат Галагуз В.В., посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 лютого 2023 року, право оренди позивача було припинено 24 квітня 2017 року, записів щодо відновлення такого права інформація не містить, а отже вона є відсутньою і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, з моменту припинення права оренди ТОВ «Світанковий промінь», а саме з 24 квітня 2017 року земельна ділянка, кадастровий номер 1825686800:01:000:0413, вважається такою що повернута орендодавцю, тобто ОСОБА_1 .

Також вказано, що відповідно до рішення від 20 липня 2018 року Черняхівського районного суду, яке набрало законної сили 21 серпня 2018 року, позивач мав можливість звернутись до відповідного реєстратора відділу надання адміністративних послуг та державної реєстрації з заявою про відновлення припиненого права оренди на підставі цього рішення. Але цього він не вчинив, натомість припинив виплату орендної плати та фактичне використання земельної ділянки. Факт невикористання земельної ділянки підтверджує і сам позивач у відповіді на відзив відповідачів.

Зазначаючи, що товариству не було відомо про те, що в 2017 році його право оренди було припинено, представник позивача вводить в оману суд, так як будь-які дії щодо розірвання договору оренди землі або визнання його недійсним створюють правові наслідки щодо припинення речових прав, які виникли та були зареєстровані на його підставі.

Також позивач не був позбавлений можливості дізнатись про наслідки ухваленого судом 20 липня 2017 року рішення в справі 293/1286/16- ц, яке було чинним до моменту його скасування в серпні 2018 року.

Позиція суду щодо того, що право оренди на одну і ту ж саму земельну ділянку зареєстроване за ТОВ «Світанковий промінь» та ФГ «Агроарам» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є хибною, так як даний реєстр не передбачає технічної можливості для проведення подвійної реєстрації речових прав.

Крім того, вказує, що так як, правовідносини між ТОВ «Світанковий промінь» та ОСОБА_1 виниклипісля 01 січня 2013 року, а саме 01 червня 2014 року, то висновок викладений у постанові від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 Великої Палати Верховного Суду не підлягає застосуванню до цих правовідносин.

У поданому відзиві представник позивача адвокат Дорофєєв Д.О. апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні, судове рішення залишити без змін, а також стягнути із ФГ «Агроарам» на користь ТОВ «Світанковий промінь» 3000 грн витрат на правничу допомогу.

У судовому засіданні представник ТОВ «Світанковий промінь» скаргу не визнав, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, - залишити без змін, також просив стягнути із на користь Товариства із відповідача 3000 грн витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обґрунтовував його тим, що встановленими обставинами та дослідженими доказами підтверджені правові підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним з моменту укладення договору оренди б/н від23 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам», щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 4,78 га, кадастровий номер 1825686800:01:000:0413, що розташована на території Пекарщинської сільської ради Житомирського району Житомирської області.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, мотивуючи наступним.

За правилами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частини 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом, зокрема,Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі» (частина дев`ята статті 93 ЗК України, частина друга статті 792 ЦК України).

Право оренди земельної ділянки- це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша статті 93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України).

Відповідно до вимог статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю, а власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема застосування інших, передбачених законом, способів.

Одним із способів захисту прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки є визнання правочину (угоди) недійсним (частина 2 статті 16 ЦК України та частина 3 статті 152 ЗК України).

За приписами статті 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

За змістом статей 125, 126 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Право користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до положень частини першої, дев`ятої статті 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майноце офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових правна нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача (орендаря, суб`єкта іншого права, похідного від права власності, іпотекодержателя, спадкоємця), сторони правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особиу разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Загальні підстави для визнання правочину недійсним передбачені статями 203, 215 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а згідно з вимогами частини третьої цієї ж статтіволевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як убачається із матеріалів справи, 01 червня 2014 року укладений договір оренди землі між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь»; предмет договору земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Пекарщинської сільської ради; об`єкт оренди земельна ділянка, загальною площею 4,0127 га, кадастровий номер1825686800:01:000:0413; строк дії договору 10 років(а.с.5-6).

На підставі цього правочину ОСОБА_1 передала цю земельну ділянку позивачу в оренду, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 01 червня 2014 року та актом про визначення меж земельних ділянок в натурі (а.с.7).

Право оренди за Договором зареєстрованев Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно29 листопада 2021 року,номер запису про інше речове право45478033 (а.с.13 зворот).

Встановлено, що 23 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» також укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 10 років і зареєстровано за цим правочином право оренди земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права державним реєстратором Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області Шутько О.П. 29 листопада 2021 року, номер запису про інше речове права 45478033 (а.с.52-53, 100).

У той же час, у матеріалах справи міститься копія Договору про припинення дії Договору оренди землі за взаємною згодою сторін від 03 березня 2023 року, за умовами якого договір оренди землі від 23 лютого2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам», припинений за взаємною згодою сторін. Відповідно до пункту 4 цього договору - договір набирає чинності з моменту державної реєстрації припинення права оренди вище вказаної земельної ділянки (а.с.101).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 13 вересня 2023 року здійснено державну реєстрацію договору щодо розірвання договору від 03 березня 2023 року (а.с.100).

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 23 лютого 2020 року був чинним договір оренди цієї ж земельної ділянки, укладений 01 червня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Світанковий промінь», зі строком дії 10 років, право оренди якого зареєстроване 03 червня 2015 року Реєстраційною службою Володарсько-Волинського районного управління юстиції Житомирської області за номеромзапису про інше речове право 9916625.

Укладення ОСОБА_1 оспорюваного договору оренди під час дії Договору оренди від 01 червня 2014 року, укладеного ж нею із позивачем, відносно того ж самого об`єкту оренди, є підтвердженням вчинення неправомірних та недобросовісних дій орендодавцем, які направлені на перешкоджання користування ТОВ «Світанковий промінь» орендованою земельною ділянкою.

Тобто, власником земельної ділянки, внаслідок укладення спірного правочину, було порушено законне право орендаря на користування цією земельною ділянкою на підставі чинного договору оренди, тому підлягало відновленню, шляхом визнання недійсним Договору оренди від 23 лютого 2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Представником ФГ «Агроарам» не надано належних та допустимих доказів у спростування позовних вимог та висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів вважає, що наявні усі правові підстави для задоволенні позову у названій вище частині.

У решті рішення суду першої інстанції не оскаржується, тому підстав для його перегляду не убачається.

Колегія суддів зазначає, що на момент перегляду судового рішення в апеляційній інстанції 10-ти річний строк користування земельною ділянкою ТОВ «Світанковий промінь» за Договором оренди від 01 червня 2014 року закінчився, але це не має правового значення, оскільки рішення було ухвалено місцевим судом в період його чинності.

Також не впливає на суть вирішення справи та обставина, що між ОСОБА_1 та ФГ «Агроарам» 03 березня 2023 року був укладений Договір про припинення дії Договору оренди землі від 23 лютого 2020 року за взаємною згодою сторін та відмова ОСОБА_1 від пролонгації Договору оренди від 01 червня 2014 року або укладення іншого договору оренди цієї земельної ділянки.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Посилання щодо незаконності рішення місцевого суду, наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які ґрунтовно, повно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди апелянта з висновками щодо їх оцінки.

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими, а рішення суду є законним та ґрунтується на встановлених обставинах справи.

Відтак, у відповідності до положень статті 375 ЦПК України, колегія дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення місцевого суду без змін.

Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача просив стягнути з ФГ «Агроарам» витрати на правничу допомогу.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції повинна містити зазначення розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Встановлено,що представникпозивача адвокат ДорофєєвД.О.під час апеляційного розгляду подавав відзив на апеляційну скаргу та брав участь у одному судовому засіданні 23 липня 2024 року.

З урахуваннямвикладеного,враховуючи складністьсправи таобсяг виконанихадвокатом робіт,часом витраченимна їхвиконання,колегія суддівдійшла висновку,що заявапредставника позивача адвоката Дорофєєва Д.О.підлягає до задоволення, шляхом стягнення із ФГ «Агроарам» на користь ТОВ «Світанковий промінь»3000,00грн, понесених витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Фермерського господарства «Агроарам» - адвоката Галагуза Віталія Васильовича залишити без задоволення, а рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 21 лютого 2024 року без змін.

Стягнути з Фермерського господарства «Агроарам» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанковий промінь» 3000,00 грн, понесених витрат на правничу допомогу в апеляційній інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 25 липня 2024 року.