Рішення

від 18.07.2024 по справі 120/5503/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 липня 2024 р. Справа № 120/5503/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Дончик В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Я.С.,

представника позивача: Опанасюка П.П.,

представників відповідача: Цесліцької Ю.К, Василенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хмельницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості і картки відмови

в с т а н о в и в :

25.04.2024 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Хмельницької митниці, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості UA400000/2024/000051/2 від 07.03.2024 року;

- визнати протиправною та скасувати картку № UA400040/2024/000146 від 07.03.2024 року відмови у прийнятті митної декларації.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що 20.06.2023 року, під час митного оформлення імпортованих товарів, з мотивів використання декларантом документально не підтверджених відомостей для визначення митної вартості товар, Хмельницькою митницею відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийнято картку відмови № UA400040/2024/000146 від 07.03.2024 року та винесено рішення про коригування митної вартості товарів UA400000/2024/000051/2 від 07.03.2024 року, відповідно до якого відповідач визначив митну вартість імпортованих товарів за резервним методом, у розмірі 9,6630 доларів США за пару товару.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 262 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

13.05.2024 року представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що 04.03.2024 року декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію № 24UA400040006497U5, у якій митну вартість задекларованої партії товарів визначено за 6 (резервним) методом (графа 43 МД), що на думку представника відповідача, спростовує твердження позивача про визнання митної вартості за першим методом.

Також вказує, що за результатами опрацювання поданих до митного оформлення документів виявлено, що документи, подані згідно ч.ч. 2, 3 ст. 53 МКУ містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, про що відповідно вказано в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості.

Враховуючи наведене, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

16.05.2024 року представник відповідача подала клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

17.05.2024 року представник позивача подав клопотання про продовження процесуальних строків на подання заперечення на відзив.

17.05.2024 року представник відповідача подала заяву, у якій просить відмовити у задоволенні клопотання представника позивача від 17.05.2024 року в частині продовження процесуальних строків на подання заперечення на відзив.

Ухвалою суду від 24.05.2024 року клопотання представників позивача та відповідача задоволено частково, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено справу до судового розгляду на 13.06.2024 року.

27.05.2024 року представник позивача подав клопотання про витребування доказів та додаткові пояснення.

03.06.2024 року представник відповідача подала додаткові пояснення у справі, у яких просила відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою суду від 10.06.2024 року допущено участь представника відповідача у судовому засіданні на 13.06.2024 року в режимі відеоконференції поза межа приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 13.06.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву, у зв`язку із витребуванням додаткових доказів. Наступне судове засідання призначено на 25.06.2024 року.

Ухвалою суду від 24.06.2024 року допущено участь представника відповідача у судовому засіданні на 25.06.2024 року в режимі відеоконференції поза межа приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 25.06.2024 року, занесеною до протоколу судового засідання, в судовому засіданні оголошено перерву. Наступне судове засідання призначено на 18.07.2024 року.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року допущено участь представників позивача та відповідача у судовому засіданні на 18.07.2024 року в режимі відеоконференції поза межа приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши інші докази, судом встановлено наступне.

28.11.2022 року, позивачем як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт № _YY-28112022 з китайським підприємством HANYU IMPORT AND EXPORT CO., LIMITED. як виробником та продавцем.

Згідно пункту 1.1. контракту, продавець виробляє та продає, а покупець придбаває та оплачує взуття і аксесуари (далі - Товар) на умовах CIF Гданськ, Польща (згідно термінології Інкотермс - 2010).

Пунктом 1.3 контракту, відвантаження Товару за контрактом відбуватиметься партіями. Найменування товару, асортимент, комплектність, кількість, якість, ціни, умови оплати, строк відвантаження та інші необхідні параметри, відносно кожної партії Товару будуть узгоджуватись Сторонами в Специфікаціях до контракту на кожну поставку, які є невід`ємною частиною контракту. Товар поставлятиметься на територію України за згодою сторін.

Загальна вартість контракту 5 000 000 доларів США (п. 2.1. контракту).

Умови оплати: 30% від суми Інвойсу до початку виготовлення партії товару; 70% після виготовлення партії товару. Датою поставки товару вважається дата передання продавцем товару першому перевізнику покупця (п. 3.2. контракту).

Згідно пункту 5.1 контракту, продавець повідомляє покупця про готовність товару до відвантаження, шляхом направлення факсом, електронною поштою чи whatsapp копій рахунку-фактури та пакувального листка, що повинен містити інформацію, передбачену цим пунктом.

Пунктом 5.2. контракту унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцю (призначеному ним Перевізнику) документи на передання йому Товару, належним чином здійснені транспортування і відвантаження:

- Оригінал інвойсу (рахунку - фактури);

- Оригінал специфікації (форма 1 додатку до контракту);

- Оригінал пакувального листка (форма 2 додатку до контракту)

- Дорожній лист;

- Експортну декларацію.

Деталі заповнення комерційного рахунку-фактури вказані в п. 5.3. контракту.

01.03.2023 року між сторонами контракту підписано Додаткову угоду № 1 до контракту, згідно до якої сторони дійшли згоди внести зміни в пункт 3.2 розділу 3 контракту, встановивши оплату частинами по фінансовій можливості покупця, відповідно до узгоджених сторонами партіями товару, вказаних у Специфікаціях та Інвойсах, але за умови 100% оплати за товар до відвантаження його продавцем.

05.03.2023 року між сторонами контракту підписано Додаткову угоду № 2 до контракту, якою пункти 1.3. та 2.2. контракту викладено у новій редакції, пункт 7.3. виключено.

28.12.2023 року між сторонами підписано додаткову угоду до контракту, згідно якій сторони вирішили здійснений згідно платіжної інструкції №27 від 27.12.2023 року платіж в сумі 55 000 доларів США зарахувати в сумі 43 743,8 доларів США в рахунок оплати інвойсу № YY-01122023 від 01.12.2023 року і платіж в сумі 11 256,20 доларів США в рахунок оплати інвойсу № YY-24122023 від 24.12.2023 року.

Згідно Специфікації №14 від 01.12.2023 року, сторони контракту узгодили характеристику товарів, їх кількість, номенклатуру і загальну вартість партії поставки, яка склала 63 804,96 долари США.

У відповідності до пункту 3.2. розділу з контракту, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.2023 року та додаткової угоди від 28.12.2023 року, позивач перерахував продавцю кошти в загальній сумі 63 804,96 доларів США, зокрема:

- 55 000 доларів США згідно платіжній інструкції № 27 від 27.12.2023 року, з яких в рахунок оплати інвойсу №YY-24122023 від 24.12.2023 року зараховано 11 256,20 доларів США;

- 15 000 доларів США згідно платіжній інструкції № 28 від 28.12.2023 року;

- 37 548,76 доларів США згідно платіжній інструкції №1 від 04.01.2024 року.

У відповідності до пункту 5.1. розділу 5 контракту, у грудні 2023 року, продавець повідомив позивача про готовність товару до відвантаження, надіславши на електронну поштову скриньку інвойс (рахунок - фактуру) та пакувальний листок.

Згідно комерційного інвойсу №YY-24122023 від 24.12.2023 року, загальна вартість готового до поставки товару склала 63 804,96 доларів США.

27.03.2023 року товар був поміщений у морський контейнер №FCIU9635759, навантажений на корабель OOCL SPAIN та рейсом № 004W відправлений продавцем з порту Нінбо (Ningbo) до пункту призначення Гданськ, Польща, що підтверджується коносаментом № COSU6372799620 від 05.01.2024 року.

З метою організації розвантаження контейнера з морського судна тa транспортування з порту Гданськ до місця перевантаження у вантажний автомобіль, позивачем було укладено договір № 1202-240Р від 12.02.2024 року про транспортно - експедиторське обслуговування з ТОВ "Оптимум Груп" (код ЄДРПОУ 40564949).

Згідно рахунку на оплату №18 від 01.03.2024 року та Акту надання послуг № 20 від 27.02.2024 року, вартість отриманих позивачем послуг склала 79 128,14 грн., у т.ч.:

- послуги з завантаження/розвантаження вантажу у порту Гданськ (контейнер FCIU9635759) - 13 372,69 грн. без ПДВ;

- міжнародне перевезення контейнера автомобільним транспортом - 62 125,72 грн. без ПДВ;

- винагорода експедитора - 3 629,73 грн. + 725,95 грн. ПДВ.

На підставі платіжної інструкції № 248 від 08.03.2024 року, позивач сплатив ТОВ «Оптимум Груп» вартість отриманих послуг в сумі 79 854,09 грн., у тому числі 725,95 грн. ПДВ.

Транспортування товару автомобільним транспортом після перевантаження з морського контейнера у автомобіль, здійснювалось на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0702/2024/0603 від 07.02.2024 року, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_2 .

Згідно довідки про транспортні витрати від 29.02.2024 року, наданій ФОП

ОСОБА_2 , сума транспортних витрат за перевезення вантажу згідно CMR від 26.02.2024 року автомобілем MAN д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 склала:

- транспортні витрати по маршруту м. Хелм (Польща) - пункт пропуску Дякове (Україна) - 31 795,00 грн.;

- транспортні витрати по маршруту п/п Дякове (Україна) - м. Калинівка, Вінницька область (Україна) - 38 861,00 грн. Страхування вантажу не проводилось. Навантажувальні роботи проводились за рахунок відправника.

На підставі рахунку-фактури №1/3861 від 01.03.2024 року, згідно платіжній інструкції № 249 від 08.03.2024 року, позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_2 вартість отриманих транспортних послуг в загальній сумі 70656 грн.

04.03.2024 року для митного оформлення товару декларантом позивача ТОВ "Оптимум Брокередж" подано до Хмельницької митниці електронну митну декларацію № 24UA400040006497U5 від 04.03.2024 року та пакет документів:

- пакувальний лист б/н від 28.12.2023 року;

- рахунок-фактура (iнвойс) YY-24122023 від 24.12.2023 року;

- коносамент COSU6372799620 від 05.01.2024 року;

- автотранспортна накладна б/н від 26.02.2024 року;

- декларацiя про походження товару YY-24122023 від 24.12.2023 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 1 від 04.01.2024 року;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 28 від 28.12.223 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 29.02.2024 року;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 2902-2 від 29.02.2024 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01.03.2023 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 05.03.2023 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), додаток № 14, специфікація від 01.12.2023 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), додаткова угода б/н від 28.12.2023 року;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №_YY-28112022 від 28.11.2023 року;

- договір про надання послуг митного брокера № 14/08-23 від 14.08.2023 року;

- копія митної декларації країни відправлення 292120240000002138 від 02.01.2024 року.

Декларантом позивача визначено митну вартість товару за 6 (резервним методом) у в сумі 2 615 759,17 грн., (графа 43, 12 ).

04.03.2024 року митний орган листом повідомив декларанта, що подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, а тому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

07.03.2024 року декларантом повідомлено, що усі додаткові документи надано згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України та просив продовжити митне оформлення за митною декларацією №UA24UA401020001206U5.

За результатом опрацювання митної декларації та поданих документів, Хмельницькою митницею прийнято рішення № UA400000/2024/000051/2 від 07.03.2024 року про коригування митної вартості товарів.

Підставою для коригування митної вартості слугувало те, що за результатами опрацювання документів встановлено, що документи, подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МКУ містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів. Зокрема:

- заявлена митна вартість товару 11,07 дол. США/кг, не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснюється митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби - 30,01 дол. США/кг;

- заявлені декларантом відомості про те, що товар переміщується за прямим зовнішньоекономічним контрактом не відповідає заявленим відомостям щодо торгуючої країни - Гонконг та країни відправлення, виробництва та походження Китай;

- зазначені в копії декларації країни відправлення умови поставки CIF суперечать коду умов поставки - 3, якому відповідають умови поставки - FOB;

- перевізник товару зазначений в CMR не відповідає особам, які надають інформацію про вартість перевезення;

- сума перерахованих коштів згідно поданих до митного оформлення платіжних інструкцій не відповідає вартості заявлених до митного оформлення товарів, що не відповідає умовам оплати за товар передбачений зовнішньоекономічним контрактом;

- до митного оформлення не надано визначений у платіжній інструкцій № 27 інвойс;

- подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень: комісійної та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов?язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; витрат навантаження та обробку оцінюваних товарів пов?язаних з доставкою товарів до морського порту республіки Польща; витрат на страхування цих товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням;

- декларантом самостійно застосовано резервний метод визначення митної вартості, використавши документально не підтверджений рівень митної вартості 11,07 дол. США/кг.

Митну вартість визначено резервним методом. Джерелом числового значення митної вартості товару є МД від 08.01.2024 року № UA100380/2024/300643 згідно якої здійснено митне оформлення подібних товарів за мінімальним рівнем митної вартості.

Відповідачем, у зв`язку з прийнятим рішенням про коригуванням митної вартості товару, сформовано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA400040/2024/000146.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Митний кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Згідно з пунктом 34-1 частини 1 статті 4 Митного кодексу України (далі - МК України), митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.

Згідно зі статтями 246, 248 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до положень статті 49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (частина 4 статті 52 МК України).

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене. Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини 8, 9 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Положення статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частинами 1, 2 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Положеннями частини 5 статті 54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

При цьому, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05. 2012 року №598).

Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зі змісту оскаржуваного позивачем рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення вбачається, що підставою їх прийняття стало те, що надані позивачем документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до пункту 3.2. розділу з контракту, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.2023 року та додаткової угоди від 28.12.2023 року, позивач перерахував продавцю кошти, зокрема:

- 55 000 доларів США згідно платіжній інструкції № 27 від 27.12.2023 року;

- 15 000 доларів США згідно платіжній інструкції № 28 від 28.12.2023 року;

- 37 548,76 доларів США згідно платіжній інструкції №1 від 04.01.2024 року.

Представник відповідача вважає, що сума перерахованих коштів не відповідає вартості заявлених до митного оформлення товарів та умовам оплати за товар, передбаченим зовнішньоекономічним контрактом.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Згідно комерційного інвойсу №YY-24122023 від 24.12.2023 року, загальна вартість готового до поставки товару склала 63 804,96 доларів США.

Відповідно до Специфікації №14 від 01.12.2023 року, сторони контракту узгодили характеристику товарів, їх кількість, номенклатуру і загальну вартість партії поставки, яка склала 63 804,96 долари США.

У відповідності до пункту 3.2. розділу з контракту, з урахуванням додаткової угоди №1 від 01.03.2023 року та додаткової угоди від 28.12.2023 року, позивач перерахував продавцю кошти згідно інвойсу №YY-24122023 від 24.12.2023 року, в загальній сумі 63 804,96 доларів США, зокрема:

- 55 000 доларів США згідно платіжній інструкції № 27 від 27.12.2023 року, з яких в рахунок оплати інвойсу №YY-24122023 від 24.12.2023 року, відповідно до умов додаткової угоди від 28.12.2023 року, зараховано 11256,20 доларів США;

- 15 000 доларів США згідно платіжній інструкції № 28 від 28.12.2023 року;

- 37 548,76 доларів США згідно платіжній інструкції №1 від 04.01.2024 року.

Таким чином, надані митному органу документи під час митного оформлення спростовують твердження відповідача щодо розбіжності у сумі перерахованих коштів та суперечностей з умовам оплати за товар, передбаченим зовнішньоекономічним контрактом.

Разом з тим, суд вважає безпідставними доводи митного органу щодо не надання, визначеному в платіжній інструкції №27 від 27.12.2023 року, інвойсу №YY-01122023 від 01.12.2023 року, оскільки з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2023 року та наявності інших документів, митний орган міг переконатись, яка сума коштів підлягає врахуванню в оплату товару згідно комерційного інвойсу №YY-24122023 від 24.12.2023 року та Специфікації №14 від 01.12.2023 року.

Також, суд погоджується з доводами представника позивача, що зазначення у митній декларації торгівельної країни Гонконг (графа 11) жодним чином не спростовує поставку товару за прямим зовнішньоекономічним контрактом та не впливає на правильність формування митної вартості товару, оскільки Гонконг є лише адміністративно територіальною одиницею Китаю.

Натомість, однією з підстав для прийняття оскаржуваного рішення слугувало те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача, автоматизованою системою управління ризиками (далі - АСУР) згенеровано ризики:

- 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»,

- 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Згідно з частиною 4 статті 337 МК України, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Єдиний підхід до здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками встановлено Порядком здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2015 р. за №1021/27466, із змінами (далі - Порядок №684).

Ризики встановлені АСУР є обов`язковими до виконання посадовою особою митного органу, про що свідчить положення статті 320 МК України, прийняття посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

Відповідно до частини 4 статті 320 МК України, форми та обсяги митного контролю, визначені відповідно до пункту 2 частини першої цієї статті, є обов`язковими для виконання посадовими особами митних органів. Прийняття цими посадовими особами рішення щодо нездійснення митного контролю у зазначених формах та обсягах не допускається.

Перевірка документів та відомостей здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені МК (частина 1 статті 337 МК України).

Якщо за результатами аналізу, виявлення та оцінки ризиків посадовою особою митного органу встановлено ризик заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість, у тому числі невірне визначення митної вартості, або якщо за результатами розгляду поданих декларантом або уповноваженою ним особою документів, перелік яких визначений частинами 3 та/або четвертою ст.53 МК України, при електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин 3 та/або четвертої ст.53 МК України для підтвердження митної вартості товарів і складанням їх переліку.

Як вбачається з матеріалів справи, при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару у митного органу виникли сумніви щодо дійсної вартості та у правильності визначення митної вартості товару, оскільки заявлений рівень митної вартості (11,07 дол. США/кг) не відповідав рівню митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких здійснювалось іншими митницями (30,01 дол.США/кг).

Поряд з цим, слід зазначити, що посадова особа митного органу, яка здійснює порівняння товарів, має можливість чітко визначити, наскільки ці товари є схожими/ідентичними або подібними (аналогічними) враховуючи всі інші графи ЄАІС "Рівень цін по ЦБД".

Суд погоджується з доводами відповідача, що наявність у митного органу інформації про іншу митну вартість подібних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, що неодноразово підтверджено у постановах Верховного Суду від 04.08.2021 року №520/3421/19 від 04.08.2021 року №520/4787/19.

Більше того, окрім того, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів позивача відбулось спрацювання ризику, згенерованого АСУР, документи, які подані позивачем до митного органу містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості.

Так, частиною 10 ст. 58 МК України визначений перелік витрат (складові митної вартості), які при визначенні митної вартості додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До вказаного переліку входять такі складові митної вартості, як витрати на транспортування товару та витрати на страхування цих товарів (пункти 5, 7 вказаної норми).

У постанові від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14 Верховний Суд звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

12.02.2024 року між позивачем та ТОВ "Оптимум Груп" укладено договір № 1202-240Р від 12.02.2024 року про транспортно - експедиторське обслуговування.

Згідно рахунку на оплату №18 від 01.03.2024 року та Акту надання послуг № 20 від 27.02.2024 року, вартість отриманих позивачем послуг склала 79 854,09 грн., у т.ч. 725,95 грн. ПДВ.

- послуги з завантаження/розвантаження вантажу у порту Гданськ (контейнер FCIU9635759) - 13 372,69 грн. без ПДВ;

- міжнародне перевезення контейнера автомобільним транспортом - 62 125,72 грн. без ПДВ;

- винагорода експедитора - 3 629,73 грн.

На підставі платіжної інструкції № 248 від 08.03.2024 року, позивач сплатив ТОВ «Оптимум Груп» вартість отриманих послуг в сумі 79 854,09 грн., у тому числі 725,95 грн. ПДВ.

Разом з тим, зі змісту довідки про транспортні витрати №2902-2 від 29.02.2024 року, що подана до митного органу з метою підтвердження митної вартості товару, вбачається, що ТОВ "Оптимум Груп" транспортно-експедиційні витрати, пов`язані з перевантаженням та доставкою вантажу за маршрутом Гданськ (Польща) - Хелм (Польща) складають 75497,76 грн.

Також, судом встановлено, що транспортування товару автомобільним транспортом після перевантаження з морського контейнера у автомобіль, здійснювалось на підставі договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 0702/2024/0603 від 07.02.2024 року, укладеного позивачем з ФОП ОСОБА_2 .

Згідно довідки про транспортні витрати від 29.02.2024 року, що подана до митного органу з метою підтвердження митної вартості товару, сума транспортних витрат за перевезення вантажу згідно CMR від 26.02.2024 року автомобілем MAN д.р.н. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 склала:

- транспортні витрати по маршруту м. Хелм (Польща) - пункт пропуску Дякове (Україна) - 31 795,00 грн.;

- транспортні витрати по маршруту п/п Дякове (Україна) - м. Калинівка, Вінницька область (Україна) - 38 861,00 грн. Страхування вантажу не проводилось. Навантажувальні роботи проводились за рахунок відправника.

На підставі рахунку-фактури №1/3861 від 01.03.2024 року, згідно платіжній інструкції № 249 від 08.03.2024 року, позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_2 вартість отриманих транспортних послуг в загальній сумі 70656 грн.

Судом встановлено, що перевезення товару до митної території України супроводжувалось оформленням міжнародної транзитної декларації MRN 24PL322080NS6HA6J9 від 20.02.2024 року та міжнародною автотранспортної накладної CMR б/н від 26.02.2024 року.

Водночас, фактичним перевізником товару (водієм), згідно міжнародно автотранспортної накладної CMR б/н від 26.02.2024 року, виступив ФОП ОСОБА_3 на підставі укладеного з ФОП ОСОБА_2 договору № 25/12/21 від 25.12.2021 року.

Разом з тим, судом встановлено, що договір № 25/12/21 від 25.12.2021 року, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2 до митного органу не подавався.

Тобто, в поданій до митного оформлення CMR (міжнародній автомобільній накладній) вказано іншого фактичного перевізника, жодних документів, що свідчили б про наявність господарських відносин з фактичними перевізниками (договори, заявки) або підтверджували розмір понесених ними транспортних витрат до митного оформлення надано не було.

Крім того, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, згідно декларації країни відправлення умови поставки CIF суперечать коду умов поставки - 3, якому відповідають умови поставки FOB.

Так, досліджуючи експортну митну декларацію судом встановлено, що в останній дійсно визначені умови поставки CIF код 3. Разом з тим, код умов поставки 3 відповідає умовам поставки FOB.

Cуд звертає увагу на те, що за умовами Інкотермс 2020 FOB (Free Оn Board франко-борт (назва порту відвантаження)), продавець зобов`язується доставити товар до судна та завантажити його на борт, він забезпечує всю логістику, включаючи навантаження на судно, та оплачує її від моменту навантаження до перевалки контейнера за борт корабля, продавець передає права на вантаж, коли контейнер перетинає борт судна, після цього за вантаж відповідає покупець, він також має зафрахтувати місце для товару та сплатити всі наступні витрати.

Тобто, FOB всі локальні витрати на території постачальника до моменту навантаження на борт судна, після цього відповідальність за вантаж та витрати на нього покладаються на вантажоодержувача.

В свою чергу, CIF (Cost, Insurance and Freight вартість, страхування та фрахт (назва порту призначення)) це, по суті, правила FOB, за винятком того, що за морський фрахт та оформлення страхового поліса відповідальний відправник вантажу, він також зобов`язується зробити експортну декларацію, доставити контейнер у порт, сплатити вантажно-розвантажувальні роботи, страхування, навантаження на борт судна, а також морський фрахт до порту призначення, фінансова відповідальність вантажоодержувача починається в момент прибуття судна до порту призначення сюди входить вивантаження, розмитнення, митне очищення та доставка по території країни експорту

Тобто, CIF за транспорт платить продавець, якщо FOB за транспорт платить покупець.

Таким чином, відповідач вважає, що до ціни товарів не включено витрати на транспортування з Китаю до Польщі.

З вищезазначеного випливають і висновки відповідача, що подані до митного оформлення документи не містять визначних частиною 10 статті 58 МКУ, числових значень витрат навантаження та обробку оцінюваних товарів пов?язаних з доставкою товарів до морського порту республіки Польща; витрат на страхування цих товарів; вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов?язаних із пакуванням, суд зазначає таке.

Також, суд звертає увагу, що Декларантом самостійно застосовано резервний метод визначення митної вартості, використавши документально не підтверджений рівень митної вартості, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, у митного органу були обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів, а також існували підстави вважати, що документи подані до митного оформлення не містять достовірної інформації щодо "дійсної вартості" товару.

Поряд з цим суд зазначає, що 04.03.2024 року митний орган листом повідомив декларанта, що подані згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України документи містять розбіжності, не підтверджують усі числові значення складових митної вартості, а заявлений рівень митної вартості ставить під сумнів задекларовану митну вартість товарів, а тому відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, зокрема: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

07.03.2024 року декларантом повідомлено, що усі додаткові документи надано згідно ч.2 та ч.3 ст. 53 МК України та просив продовжити митне оформлення за митною декларацією №UA24UA401020001206U5.

Суд зауважує, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України.

Згідно із частиною 6 ст.54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Враховуючи викладене, оскільки декларантом не усунуто вищезазначені розбіжності додатково наданими документами, та не підтверджено включення окремих складових митної вартості товарів, відповідно до положень частини 6 статті 54 МК України, Хмельницькою митницею винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості.

Суд зазначає, що в рішенні про коригування митної вартості міститься вся необхідна та законодавчо визначена інформація, зокрема щодо того, що проведено процедуру консультації та встановлено, що заявлені декларантом відомості про митну вартість товару не відповідають наявній у митного органу інформації про вартість товару, відповідно митна вартість буде визначена за другорядним методом відповідно до вимог ст.64 МК України на підставі інформації про визнану митним органом митну вартість подібних товарів.

З приводу використання відповідачем джерелом числового значення митної вартості товару МД 08.01.2024 року №UA100380/2024/300643, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.11 МК України встановлено, що інформація, яка стосується митної справи, отримана митними органами, може використовуватися ними виключно для митних цілей і не може розголошуватися без дозволу суб`єкта, осіб чи органу, що надав таку інформацію, зокрема, передаватися третім особам, у тому числі іншим органам державної влади, крім випадків, визначених цим Кодексом та іншими законами України. Інформація щодо підприємств, громадян, а також товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються ними через митний кордон України, що збирається, використовується та формується митними органами, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для інформації з обмеженим доступом. Обробка персональних даних осіб, відомості про яких отримані митними органами, здійснюється без згоди таких осіб.

Згідно зі ст. 56 МК України інформація, що стосується митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, не може без спеціального дозволу особи чи органу, які подають таку інформацію, розголошуватися або передаватися третім особам, включаючи інші органи державної влади, крім подання її в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Як вже зазначалось судом, в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, серед іншого, зазначено, що митне оформлення подібних товарів за мінімальним рівнем митної вартості. Коригування на обсяг партії ідентичного товарів не здійснювалось у зв?язку з відсутністю інформації про вплив їх на рівень митної вартості.

Тобто, з врахуванням вищевикладених вимог Митного кодексу України, інформація по митній декларації, яка стала джерелом митної вартості товару надана у вигляді витягу з ЄАІС «Рівень цін»

Щодо застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості товару, то суд зазначає, що представником позивача - декларантом самостійно визначено резервний метод, тому відсутні підстави для застосування іншого методу.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію з бази даних митного органу та документів, поданих декларантом до митного оформлення.

Оскільки позивачем не спростовано сумнівів митного органу у правильному визначенні митної вартості товару декларантом, суд дійшов висновку, що позивачу правомірно було відмовлено у митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю відповідно до вимог митного законодавства.

З урахуванням наведеного, у зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, суд дійшов висновку, що митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару UA400000/2024/000051/2 від 07.03.2024 року та картку відмови у прийнятті митної декларації № UA400040/2024/000146 від 07.03.2024 року відмови у прийнятті митної декларації.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За приписами вимог п. 4 ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи наведене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України,

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29010, код ЄДРПОУ 43997560)

Повний текст судового рішення виготовлено 23.07.2024 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович