Ухвала

від 25.07.2024 по справі 200/2578/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

25 липня 2024 року Справа №200/2578/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Троянової О.В., в порядку спрощеного позовного провадження (письмовому провадженні) заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивачка, ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Інституту державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту про визнання протиправними дій щодо відмови провести перерахунок та виплату з 01.02.2020, з 01.02.2021, з 01.01.2022, з 01.01.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення не проведення перерахунку та виплатити одноразової грошової допомоги при звільненні, матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум; зобов`язання перерахувати та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2020, на 01.01.2021, на 01.01.2022, на 01.01.2023 відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.02.2020 по 01.05.2023, а також, у зв`язку зі змінами розмірів посадового окладу, окладу за військове (спеціальне) звання та, відповідно, додаткових видів грошового забезпечення перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, матеріальну допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку та інших сум, належних при звільненні, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням індексації грошового забезпечення; визнання протиправними дій щодо відмови в оформленні та надсиланні до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії складених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; зобов`язання оформити та надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві нові грошовий атестат та довідку про додаткові види грошового забезпечення складені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення мінімального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати), встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 для проведення перерахунку основного розміру пенсії з моменту її призначення.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, шляхом сплати судового збору та надання до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», подання обґрунтованої заяви про поновлення цього строку для його поновлення та докази поважності причин його пропуску.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Призначено розгляд заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду під час розгляду справи.

Так, позивачкою подано до суду заяву про усунення недоліків, відповідно до якої остання просила поновити пропущений строк звернення до суду. Заява обґрунтована тим, що про порушення своїх прав позивачка дізналась з відповіді, наданої 12.03.2024 року на звернення із заявою про перерахунок грошового забезпечення, оформлення та подання до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві оновлених грошового атестата та довідки про додаткові види грошового забезпечення, а також виплати перерахованих сум грошового забезпечення при звільненні станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023.

Крім того, відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив, що на момент виключення позивачки зі списків особового складу Інституту між сторонами був відсутність спір щодо належних позивачці виплат. Позивачка отримала грошовий атестат №3, у якому підтвердила своїм підписом, правильність даних, зазначених в атестаті. Лише через майже рік після звільнення позивачка звернулася до суду за перерахунком та виплатою грошового забезпечення.

Розглянувши заяву позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Відповідно до абз. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відповідно до правового висновку, викладеного Верховним Судом в складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.04.2023 р. у справі № 420/14777/22, положення ст. 122 КАС України не містять норм, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Такі правовідносини регулюються положеннями ст. 233 КЗпП України, зокрема, частиною другою цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19.07.2022р.).

Отже, до спірних правовідносин слід застосовувати приписи ст.233 КЗпП України, які діяли на момент початку перебігу строку звернення до суду із даним позовом.

Відповідно до частин 1 і 2 ст.233 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент звільнення позивача з військової служби і не проведення з ним повного розрахунку при такому звільненні) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

При цьому, до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року, має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 300/4201/22, та від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21.

Так, судом встановлено з матеріалів позовної заяви, що спірною обставиною є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань тощо, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Суд звертає увагу, що позовні вимоги за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 року не обмежені будь-яким строком звернення до суду.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Згідно цієї редакції ст.234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Таким чином, строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

При цьому, такий строк може бути поновлений судом в разі його пропуску з поважних причин за умови, якщо з дня отримання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.

Судом встановлено, що на звернення позивача з питань нарахування грошового забезпечення Інститутом державного управління та наукових досліджень з цивільного захисту надано відповідь листом від 12.03.2024 року №94-599/94 08, відповідно до якої позивача було повідомлено про механізм обрахування складових його грошового забезпечення, а також про застосований при цьому обрахуванні розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01 березня 2018 року 1762,00 грн.

Крім того, суд звертає увагу, що з відомостей наявного в матеріалах справи грошового атестату №3 від 11 травня 2023 року, неможливо встановити, з якого саме розміру прожиткового мінімуму було обчислено складові грошового забезпечення позивачки. У зазначеному атестаті вказано лише розмір посадового окладу за окладу за спеціальним званням у грошовому виразі, а саме 6630 грн та 1410 грн відповідно. Крім того, суд звертає увагу, що позивачкою проставлено власноручний підпис у графі підтвердження правильності відомостей, зазначених у атестаті, тобто, позивачкою підтверджено відповідність відомостей зазначених у грошовому атестаті фактично отриманим позивачкою сумам грошового забезпечення.

Отже, до моменту отримання листа відповідача, яким було повідомлено позивачку про порядок обчислення складових її грошового забезпечення позивачка не могла дізнатись про порушення своїх прав у цій частині.

До суду з цим позовом за захистом свого права на виплату належного грошового забезпечення за період проходження служби з 01.02.2020 по 01.05.2023 року, позивачка звернулася 29.04.2024 року за допомогою системи «Електронний суд» тобто, в межах тримісячного строку, установленого ч.2 ст.233 КЗпП України, а відтак строк звернення до суду не пропущений.

Крім того, судом враховано рішення Європейського суду з прав людини у справах Zubac v. Croatia, Beles and Others v. the Czech Republic, № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та Walchli v. France, № 35787/03, п. 29, у яких зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист.

При цьому, Європейський суд з прав людини провів межу між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні від 05.12.2018 року (справа № 11-989заі18), згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про залишення без задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Керуючись ст. 240Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - залишити без задоволення.

Ухвала відповідно до вимог частини першої статті 256 КАС України набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Суддя О.В. Троянова