Рішення

від 25.07.2024 по справі 200/3891/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2024 року Справа№200/3891/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олішевської В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1

до відповідача 1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області

відповідача 2: Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області

відповідача 3: Державної судової адміністрації України

про: визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, Державної судової адміністрації України про:

1. визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період: січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, з 01.01.2023 року по 08.01.2023, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні;

2. зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату суддівської винагороди з 01.01.2021 року по 08.01.2023 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року 2684 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

3. визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 09 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з: 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року в розмірі 2102 гривні;

4. зобов`язання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2023 року 2684 грн., на 01 січня 2024 року 3028 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

5. зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Іллічівського районного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року, з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року, з 01 січня 2023 року по 08 січня 2023 рок включно.

6. зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Тернопільській області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати судді Іллічівського районного суду Донецької області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року включно.

Також позивач просила суд допустити негайне виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Указом Президента України від 07 червня 2007 року № 509/2007 її призначено на посаду судді Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області строком на п`ять років.

Наказом начальника Донецького обласного управління юстиції від 19 червня 2007 року № 184-к наказано приступити до виконання обов`язків судді Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області з 20 червня 2007 року, встановлено доплату за вислугу років у розмірі 20 % посадового окладу.

Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року № 4855-VI позивача обрано на посаду судді Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області безстроково.

Наказом голови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31.05.2012 року № 6-ІІ позивач приступила до виконання обов`язків судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області з 24 травня 2012 року безстроково.

Наказом голови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02.07.2018 року № 4-ІІ позивачеві встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 відсотків посадового окладу за наявності стажу роботи більше 25 років з 02 липня 2018 року.

Рішенням Голови Верховного Суду від 23 грудня 2022 року № 553/0/149-22, ухваленим на підставі статті 55, пункту 56 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», позивача, як суддю Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 відряджено до Теребовлянського районного суду Тернопільської області для здійснення правосуддя з 09 січня 2023 року без зазначення строку відрядження.

Наказом в.о. голови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 30.12.2022 року № 9-ІІ позивача відряджено як суддю Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з 09.01.2023 року.

Наказом голови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.01.2023 року № 1-к визначено вважати суддю Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко А.М., відряджену до Теребовлянського районного суду Тернопільської області, та такою, що приступила до здійснення правосуддя в Теребовлянському районному суді Тернопільської області з 09 січня 2023 року. Та встановлено їй щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу за наявності стажу роботи 29 років 6 місяців 05 днів.

Наказом в.о. голови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.02.2023 року № 2-ІІ внесені зміни до наказу від 30.12.2022 року № 9-ІІ, наказ доповнено пунктом, яким позивача на час відрядження відраховано зі штату Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Наказом голови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 21.02.2023 року № 8-к визначено суддю Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко А.М., відряджену до Теребовлянського районного суду Тернопільської області та зараховану позивача тимчасово на час відрядження в штат Теребовлянського районного суду Тернопільської області на посаду судді з 09 січня 2023 року для здійснення правосуддя.

Наказом голови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.07.2023 року № 27-к, позивачеві встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70 % посадового окладу за наявності стажу роботи 30 років 1 день.

Вперіод з 01.01.2021року по 31.01.2021 року, з 01.01.2022 року по 08.01.2023 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Донецькій області, та в період з 09.01.2023 року по 30.04.2024 року Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Тернопільській області було нарахованопозивачеві суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року в розмірі 2102 грн.

Позивач вважає такі дії відповідачів протиправними, оскільки, на її думку, розмір її суддівської винагороди мав розраховуватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн., на 1 січня 2022 року у розмірі 2481 грн., на 1 січня 2023 року у розмірі 2684 грн., на 1 січня 2024 року у розмірі 3028 грн. у зв`язку із чим звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 червня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, даною ухвалою також поновлено позивачеві пропущений строк звернення до суду.

Не погодившись з позовними вимогами, відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, у якому зазначив наступне.

Відповідно до статті 135 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закону України від 02.12.2021 №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закону України від 03.11.2022 №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2021, 2022 та 2023 роках прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 січня складає 2102 грн.

Таким чином з 01.01.2021 року суддівська винагорода суддів місцевих судів відповідно до діючого законодавства обраховується від розміру посадового окладу судді, який складає 63060 грн., а доплати обчислюються від цього розміру посадового окладу.

Ані в Законах України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», ані в кошторисі на відповідний рік не передбачено нарахування та виплату суддівської винагороди суддям місцевих загальних судів Донецької області, розрахованої від посадового окладу в розмірі, зазначеному позивачем.

Відповідно до штатних розписів Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області посадовий оклад судді цього суду становив 69366 грн. (з урахуванням регіонального коефіцієнта).

Враховуючи викладені обставини, територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області не мало правових підстав для нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в розмірі, який зазначено в позовній заяві.

Також у відзиві відповідачем 1 зазначено щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позовних вимог та зазначив наступне.

Приписами пункту 1 частини третьої статті 135 Закону встановлено, що судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Суми прожиткових мінімумів на 2023 рік встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на 2024 рік Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", для визначення базового розміру посадового окладу судді, застосовується розмір 2102 грн.

Отже, згаданими законами запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 1 січня 2023, 2024 років складає 2102 гривні.

Таким чином, з прийняттям Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина.

Положення статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, є чинними, не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню.

Відповідач 2 у період з 09.01.2023 по теперішній час, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснював та здійснює нарахування та виплату суддівської винагороди із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік". Відповідно до вищенаведеного, всі штатні розписи місцевих загальних судів Тернопільської області затверджувались із окладами, які розраховані, виходячи із прожиткового мінімуму 2102 гривні.

Відтак, кошториси видатків та помісячні розписи видатків на 2023 та 2024 роки, а саме кошти на виплату суддівської винагороди затверджувалися із врахуванням прожиткового мінімуму 2102 гривні.

Відповідач 3 надав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти позовних вимог та зазначив наступне.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовувався для визначення базового розміру посадового окладу судді у 2021 році був встановлений у розмірі 2 102 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України» на відповідний рік та є незмінним і на 2022 2024 роки. Так, розпорядники бюджетних коштів при затвердженні бюджетного кошторису застосовували розрахункову величину 2 102 грн у відповідності до Закону України "Про Державний бюджет України» на відповідний рік та з урахуванням доведених Міністерством фінансів України показників. Відповідно бюджетні асигнування, які проводилися/проводяться з Державного бюджету в 2021 - 2024 роках на виплату суддівської винагороди не зменшувалися, а здійснювалися/здійснюються у відповідності до бюджетного законодавства України з розрахунку 2102 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Постановою Верховної Ради України від 24 травня 2012 року № 4855-VI позивача обрано на посаду судді Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області безстроково.

Наказом Голови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 31 травня 2012 року № 6-ІІ, копія якого долучена позивачем до матеріалів справи, позивача визначено вважати такою, що приступила до виконання обов`язків судді Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області безстроково з 24 травня 2012 року.

Рішенням Голови Верховного Суду від 23 грудня 2022 року № 553/0/149-22 «Про відрядження судді Іллічівського районного суду м. Маріуполь Донецької області Іванченко А.М. до Теребовлянського районного суду Тернопільської області», позивача відряджено для здійснення правосуддя до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з 09 січня 2023 року.

Наказом в.о. голови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області № 9-ІІ від 30.12.2022 року позивача відряджено для здійснення правосуддя до Теребовлянського районного суду Тернопільської області з 09.01.2023 року.

Наказом голови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 05.01.2023 року № 1-к позивача визначено вважати такою, що приступила здійснення правосуддя у Теребовлянському районному суді Тернопільської області з 09 січня 2023 року.

Встановлено щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу.

Наказом в.о. голови Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 13.02.2023 року № 2-ІІ внесено зміни до наказу від 30.12.2022 року № 9-11 про відрядження позивача та доповнено вказаний наказ пунктом, яким позивача на час відрядження відраховано зі штату Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області.

Наказом голови Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 21.02.2023 року № 8-к визначено суддю Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області Іванченко А.М., відряджену до Теребовлянського районного суду Тернопільської області та зараховану позивача тимчасово на час відрядження в штат Теребовлянського районного суду Тернопільської області на посаду судді з 09 січня 2023 року для здійснення правосуддя.

Як встановлено судом з довідки ТУ ДСА України в Донецькій області від 17.06.2024 № 04-1037/24 позивачеві у період січень грудень 2021 року було розраховано суддівську винагороду із розрахунку прожиткового мінімум для працездатних осіб - 2102 грн.

Як встановлено судом з листа ТУ ДСА України в Донецькій області ід 17.06.2024 № 04-1038/24 позивачеві у період січень грудень 2022 року було розраховано суддівську винагороду із розрахунку прожиткового мінімум для працездатних осіб - 2102 грн.

Як встановлено судом з листа ТУ ДСА України в Донецькій області ід 17.06.2024 № 04-1039/24 позивачеві у січні 2023 року (5 робочих днів) було розраховано суддівську винагороду із розрахунку прожиткового мінімум для працездатних осіб - 2102 грн.

Відповідно до довідки ТУ ДСА України у Тернопільській області від 01.07.2024 року № 66, позивачеві у період січень 2023 року (17 робочих днів) - грудень 2023 року було розраховано суддівську винагороду із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2102 грн.

Відповідно до довідки ТУ ДСА України у Тернопільській області від 01.07.2024 року № 67, позивачеві у період січень 2024 року квітень 2024 року було розраховано суддівську винагороду із розрахунку прожиткового мінімум для працездатних осіб - 2102 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Згідно із ч. 1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно із ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Статтею 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу.

Згідно із ч. 9 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 № 966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі - Закон № 966-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Заст. 7 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»встановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень; працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівникам інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Згідност. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-ІХу 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2100 гривень, з 1 липня - 2201 гривня, з 1 грудня - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні; працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів: з 1 січня - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури: з 1 січня - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Заст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХпередбачено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2272 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні; працездатних осіб - 2684 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів - 2102 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX«Про Державний бюджет України на 2024 рік»установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб 3028 гривні; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.

Таким чином, законодавцем фактично розширено перелік основних соціальних і демографічних груп населення та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. При цьому, розмір прожиткового мінімуму для вказаних категорій осіб встановлено у розмірі меншому, ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Варто зазначити, що зміни до Закону № 1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік» «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зазначає, що Закони України Про Державний бюджет України на 2021-2024 не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у Рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.

Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 135 Закону №1402-VIII в подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21.

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі № 120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі № 240/3795/22).

Конституційний Суд України в п. 4.1 рішення від 11.03.2020 р. в справі №4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 19.11.2013 № 10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 № 11 -р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 4 грудня 2018 року №11-р/2018).

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваності суддів від 01.01.2001 № 1 (2001), в цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства України, яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 № 969/2019) (далі - Висновок).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя (ч. 1 ст. 124 Конституції України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу через інші законодавчі акти.

Крім того, до 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбачено статтею 135 Закону № 1402-VIII. Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у період, про який йдеться у цій справі, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.

Закони України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України і частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Таким чином, суд доходить до висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена є неправомірною.

Отже, суддівська винагорода позивача має бути розрахована на підставі ч. 2 ст.130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та з розрахунку встановленого ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" з ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" з ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн., з 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 грн., з 01 січня 2023 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 грн., з 01 січня 2024 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.

Щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

За ч.ч. 1, 2 статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Згідно ч. 3 статті 148 Закону № 1402-VIII функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.

За ч. 4 статті 148 Закону №1402-VIII функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.

Відповідно до статті 149 Закону № 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Пунктами 2 та 4 ч. 5 статті 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що головний розпорядник бюджетних коштів: організовує та забезпечує на підставі Бюджетної декларації (прогнозу місцевого бюджету) та плану діяльності на середньостроковий період складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу); затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пункту 2 Положення про Державну судову адміністрацію України ДСА України здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади з метою створення належних умов функціонування судів і діяльності суддів.

Зважаючи на положення статей 148, 149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частин 1-2, 5 статті 22, частини 1 статті 23 Бюджетного кодексу України, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України.

Територіальні управління Державної судової адміністрації України, як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які Державна судова адміністрація України затверджує у відповідному річному кошторисі.

Отже, невиплата позивачеві суддівської винагороди у спірний період в належному обсязі пов`язана з бездіяльністю Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів.

Зважаючи на положення статей 148,149 Закону № 1402-VIII у зіставленні з положеннями частини першої, пункту 1 частини другої, частини п`ятої статті 22, частини першої статті 23 Бюджетного кодексу України, суд дійшов до висновку, що позаяк головним розпорядником бюджетних коштів, виділених, зокрема, на виплату суддівської винагороди (суддям місцевих і апеляційних судів) є Державна судова адміністрація України, то саме цей суб`єкт владних повноважень має відповідати за погашення заборгованості, яка виникла внаслідок невиплати судді у повному обсязі суддівської винагороди.

Також варто зазначити, що Територіальні управління ДСА України в Донецькій та Тернопільській областях, хоч і не наділені правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу та здійснювати виплату у вищому розмірі, втім необхідність виконання відповідачем 1 і відповідачем 2, як розпорядниками бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії незалежності суддів.

Відповідач 1 та відповідач 2 як розпорядники бюджетних коштів, мали першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2021-2024 роки на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя та під час розрахунку річного фонду суддівської винагороди позивача визначити необхідний та достатній розмір річного фонду суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму у 2021-2024 році.

Такий обов`язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, крім згаданого вище, випливає також із особливого статусу судді, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності.

Натомість відповідачем 1 та відповідачем 2 зазначений обов`язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм частини абзацу 5 статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на відповідний рік.

Посилання відповідача 1 на пропущення позивачем строку звернення до суду з даним позовом суд до уваги не приймає, оскільки, ухвалою суду від 17 червня 2024 року такий строк позивачу було поновлено.

Згідно ч. 1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із урахуванням статусу ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів та учасника бюджетного процесу у питаннях фінансування судової системи Верховний Суд у постанові від 24 вересня 2020 року у справі № 280/788/19 дійшов висновку про правильність рішення судів у споріщодо розміру суддівської винагородияким зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування розпорядника коштів нижчого рівня з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого для виконання рішень судів на користь суддів, для проведення виплати судді недоотриманих сум суддівської винагороди.

Відповідно до частини другоїстатті 9 Кодексу адміністративного судочинства Українисуд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З урахуванням правового висновку Верховного Суду, предмету позову та встановлених у цій справі обставин суд вважає, що для правильного вирішення цієї справи та обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача слід також визнати протиправною бездіяльність ДСА України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270 грн., у 2022 році - 2481 грн., у 2023 році - 2684 грн., визнання протиправною бездіяльність ДСА України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати позивачу суддівської винагороди за період з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2023 році 2684,00 грн., у 2024 році- 3028,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ст. 9 КАС України, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, Державної судової адміністрації України шляхом:

- визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період: січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, з 01 січня 2023 року по 08 січня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з: 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні;

- зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року 2684 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- визнання протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 09 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з: 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року в розмірі 2102 гривні;

- зобов`язання Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2023 року 2684 грн., на 01 січня 2024 року 3028 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

- визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270 грн., у 2022 році - 2481 грн., у 2023 році - 2684 грн.;

- визнання протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2023 році 2684 грн., у 2024 році - 3028 грн.

-зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270 грн., у 2022 році - 2481 грн., у 2023 році - 2684 грн.

- зобов`язання Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2023 році - 2684 грн., у 2024 році 3028 грн.

Суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний спосіб буде належним та достатнім для відновлення порушених прав позивача.

Щодо вимоги позивача допустити негайне виконання рішення суду в межах стягнення суддівської винагороди за один місяць, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Суд зауважує, що підстави для допуску рішення суду до негайного виконання відсутні, оскільки в п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС йдеться про негайне виконання рішення про стягнення заробітної плати у разі позбавлення особи такої заробітної плати. В такому випадку інститут негайного виконання рішення суду про присудження заробітної плати за один місяць, виконує функцію запобіжника позбавлення особи засобів до існування на час вирішення юридичного спору.

У справі, що розглядається, не йдеться про позбавлення позивача заробітної плати (суддівської винагороди), впродовж спірного періоду позивач отримував суддівську винагороду, що визнається сторонами.

Між сторонами виник спір щодо належного розміру заробітної плати (суддівської винагороди), право на яку має позивач.

Як наслідок, вирішення публічно-правового спору, що виник між сторонами, не зумовлює виникнення необхідності для звернення рішенні суду до негайного виконання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у зв`язку із чим, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів задовольнити.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період: січень-грудень 2021 року, січень-грудень 2022 року, з 01 січня 2023 року по 08 січня 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з: 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року, 01 січня 2023 року в розмірі 2102 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (ЄДРПОУ 26288796, місцезнаходження: 84122, Донецька область, Краматорський район, м. Слов`янськ, вул. Добровольського, буд. 2) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ) суддівської винагороди з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2270 грн, на 01 січня 2022 року - 2481 грн, на 01 січня 2023 року 2684 грн., з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 09 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року, з 01 січня 2024 року по 30 квітня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з: 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року в розмірі 2102 гривні.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області (ЄДРПОУ 26198838, місцезнаходження: 46001, м. Тернопіль, вул. Грушевського, буд. 6) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ) суддівської винагороди з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2023 року 2684 грн., на 01 січня 2024 року 3028 грн. з урахуванням раніше виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів;

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270 грн., у 2022 році - 2481 грн., у 2023 році - 2684 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ) суддівської винагороди за період з 01 січня 2021 року по 08 січня 2023 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2021 році 2270 грн., у 2022 році - 2481 грн., у 2023 році - 2684 грн.

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2023 році 2684 грн., у 2024 році - 3028 грн.

Зобов`язати Державну судову адміністрацію України (ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Липська, буд. 18/5) забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце реєстрації ВПО: АДРЕСА_2 ) суддівської винагороди з 09 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року, зі здійсненням всіх передбачених законодавством нарахувань, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі: у 2023 році - 2684 грн., у 2024 році 3028 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 25 липня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.В. Олішевська