Ухвала

від 24.07.2024 по справі 320/34450/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

24 липня 2024 року 320/34450/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Системойлінженерінг" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Системойлінженерінг" до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Системойлінженерінг" з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2024 №162 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг" (код ЄДРПОУ 38203132)";

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової служби України від 09.07.2024 №506 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг" (код ЄДРПОУ 38203132)".

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 було відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання по розгляду справи.

До позовної зави позивач додав заяву про забезпечення позову, у якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом:

- зупинення дії наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2024 №162 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг" (код ЄДРПОУ 38203132)" до набрання законної сили рішенням у справі;

- зупинення дії наказу Державної податкової служби України від 09.07.2024 №506 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг" (код ЄДРПОУ 38203132)" до набрання законної сили рішенням у справі;

- заборони Західному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків вчиняти будь-які дії на виконання наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2024 №162 та наказу Державної податкової служби України від 09.07.2024 №506 Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ (код ЄДРПОУ 38203132) до набрання законної сили рішенням у справі.

Обґрунтовуючи вказану заяву, позивач зазначив, що Західним МУ ДПС по роботі з ВПП 18.07.2024 прийнято наказ №162 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)», відповідно до якого вирішено провести документальну позапланову перевірку ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 по 30.06.2023.

В якості підстави для прийняття цього наказу зазначено, зокрема, наказ ДПС України від 09.07.2024 №506 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132)».

Позивач стверджує, що оскільки дата початку перевірки припадає на 25.07.2024, то реалізація спірних наказів станом на дату звернення із заявою про забезпечення позову не відбулась. При цьому, з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, у разі допуску контролюючого органу до проведення перевірки наказ про її проведення як акт індивідуальної дії вважається реалізованим його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Так, виходячи з наведеного, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства та такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства.

З урахуванням цього, позивач вважає, що у разі, якщо накази від 09.07.2024 №506 та від 18.07.2024 №162, які є предметом спору, будуть реалізовані контролюючим органом шляхом їх застосуванням (фактичне проведення перевірки), то їх подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, а відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.

Враховуючи викладене, позивач вважає, що проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням вищезазначеного права платника податку щодо оскарження в суді наказу про призначення такої перевірки. При цьому позивач посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 13.02.2019 у справі №813/112/18.

Також позивач стверджує, що реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення документальної позапланової перевірки може призвести до порушення прав та інтересів позивача, а саме: до протиправного донарахування податкових зобов`язань, при цьому для відновлення порушених прав позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (зокрема, незаконне проведення перевірки та нарахування податкових зобов?язань призведе до необхідності ініціювання судових процесів щодо оскарження актів, прийнятих за результатами перевірки, що, в свою чергу, потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги тощо).

Наведене, на переконання позивача, свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у справі, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, оскільки існує ймовірність проведення незаконної перевірки на підставі оскаржуваного наказу, у разі подальшого визнання його протиправним та скасування судом, та прийняття за результатами такої перевірки рішень про визначення грошових зобов?язань, які можуть мати наслідки у вигляді тривалого судового оскарження та понесення судових витрат.

З урахуванням викладеного позивач вважає, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є співмірним заявленим позовним вимогам та обставинам справи, та зауважує, що вжиття заходів забезпечення позову про зупинення дії оскаржуваних наказів не скасовує чинність останніх, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цими наказами заходів. Відповідно, в розглядуваному випадку вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.

Також позивач зазначає, що вжиття судом заходів забезпечення позову жодним чином не вплине на можливість реалізації податковим органом його контролюючих функцій після розгляду справи по суті, а також не порушить прав та законних інтересів контролюючого органа (відповідача) чи інших осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 призначено судове засідання по розгляду заяви ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» про забезпечення позову на 23.07.2024 о 11:45.

Представником Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків подано до суду заперечення на заяву про забезпечення позову, в якій відповідач зазначив, що доводи заяви про забезпечення позову фактично зводяться до незгоди з спірними рішеннями відповідачів, якими призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ».

На думку відповідача, наявність очевидних ознак протиправності рішень відповідачів, на які посилається позивач у своїй заяві про забезпечення позову, може бути встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Відповідач стверджує, що аргументи позивача стосовно того, що реалізація податковим органом своїх функцій податкового контролю шляхом проведення відповідної перевірки може призвести до протиправного донарахування податкових зобов`язань є лише оціночним судженням, оскільки ані позивач, ані податковий орган не можуть наперед знати результатів перевірки, а тому такі твердження для вжиття заходів забезпечення позову не ґрунтуються на нормах законодавства.

Також відповідач зауважує, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Представник Державної податкової служби України письмові заперечення на заяву не надав, однак усно заперечував проти задоволення заяви позивача.

Після надання пояснень учасниками процесу заявлено клопотання про здійснення подальшого розгляду заяви у порядку письмового провадження, яке було задоволено судом, про що постановлено усну ухвалу.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з Рекомендаціями №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

Щодо "очевидності" ознак протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень та порушення прав позивача Верховний Суд у постанові від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 81046468) зазначив, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч.2 ст.2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для безумовного та обов`язкового застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Верховний Суд у постановах від 30.08.2022 у справі №640/16613/21, від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.03.2021 №420/4037/20, від 14.07.2021 у справі №300/2540/19, від 06.10.2021 у справі №640/424/21, від 20.07.2022 у справі № 640/16623/19 зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підміняє собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Водночас, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті.

Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Таким чином, під час вирішення питання про забезпечення позову, слід врахувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками вжиття заходів забезпечення позову для інших заінтересованих осіб.

Відтак, суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При цьому, використання засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати діям органів влади.

У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію наказу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 18.07.2024 №162 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг" (код ЄДРПОУ 38203132)" та наказу Державної податкової служби України від 09.07.2024 №506 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг" (код ЄДРПОУ 38203132)".

Так, 09.07.2024 Державною податковою службою України було прийнято наказ №506 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг", яким вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Системойлінженерінг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 по 30.06.2023.

Нормативною підставою для проведення перевірки зазначено підпункт 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, а фактичною вказано неповне з?ясування під час перевірки питань, що повинні бути з?ясовані під час перевірки, для винесення об?єктивного висновку за результатами документальної планової виїзної перевірки TOB «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132, акт від 05.01.2024 №5/33-00-07-01/38203132) за період із 01.01.2019 по 30.06.2023 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період із 01.01.2019 по 30.06.2023 щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування та документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ» (код ЄДРПОУ 38203132, акт від 01.04.2024 №203/33-00-07-01/38203132) з питань, що стали предметом оскарження акта документальної планової виїзної перевірки від 05.01.2024 №5/33-00-07-01/38203132, а також здійсненням дисциплінарних проваджень стосовно посадових осіб Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, які проводили таку перевірку (накази Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05.07.2024 №26-ДП «Про порушення дисциплінарного провадження» та від 05.07.2024 №25-ДП «Про порушення дисциплінарного провадження»), на виконання доручення в. о. Голови ОСОБА_1 від 03.07.2024 №119-д(07) до доповідної записки Департаменту податкового аудиту від 03.07.2024 №2845/99-00-07-06-02-13.

На підставі наказу ДПС України від 09.07.2024 №506 Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято наказ від 18.07.2024 №162 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Системойлінженерінг" (код ЄДРПОУ 38203132)", яким на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Системойлінженерінг" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2019 по 30.06.2023.

Дата початку перевірки: 25.07.2024 року, тривалість - 15 робочих днів.

Відповідно до п.п.78.1.12 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: контролюючим органом вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня здійснено перевірку документів обов`язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з`ясування під час перевірки питань, що повинні бути з`ясовані під час перевірки для винесення об`єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Наказ про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається контролюючим органом вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб контролюючого органу нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато дисциплінарне провадження або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення;

На підставі такого наказу контролюючим органом, якому доручено здійснення перевірки, додатково видається наказ у порядку, передбаченому пунктом 81.1 статті 81 цього Кодексу.

В матеріалах справи наявна доповідна записка в.о. Директора Департаменту податкового аудиту від 03.07.2024 №2845/99-00-07-06-02-13, в якому викладено обґрунтування необхідності проведення документальної позапланової перевірки ТОВ "Системойлінженерінг".

На підставі цієї доповідної записки Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків були порушені дисциплінарні провадження стосовно посадових осіб, які проводили документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СИСТЕМОЙЛІНЖЕНЕРІНГ», результати якої оформлені актом від 05.01.2024 №5/33-00-07-01/38203132, та документальну позапланову виїзну перевірку, результати якої оформлені актом від 01.04.2024 №203/33-00-07-01/38203132 (накази Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 05.07.2024 №26-ДП «Про порушення дисциплінарного провадження» та від 05.07.2024 №25-ДП «Про порушення дисциплінарного провадження»).

Таким чином, «очевидних» ознак протиправності спірних наказів судом не встановлено, а сама протиправність цих актів може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Отже, обґрунтування вимог заявника щодо невідповідності наказів від 18.07.2024 №162 та від 09.07.2024 №506 вимогам чинного законодавства становить предмет доказування і має досліджуватись під час розгляду справи по суті.

Відтак, оскільки очевидних ознак протиправності спірних наказів судом не встановлено, відсутня підстава для застосування заходів забезпечення позову, визначена пунктом 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також позивач, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, зазначив, що у разі реалізації спірних наказів шляхом проведення перевірки, їх подальше оскарження у судовому порядку буде неможливим. При цьому позивач послався на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, згідно з яким у разі допуску контролюючого органу до проведення перевірки наказ про її проведення як акт індивідуальної дії вважається реалізованим його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Водночас, суд зауважує, що вказаний правовий висновок релевантний лише до тих обставин, в яких наявний факт допуску платника податків до перевірки. Тобто право платника податків на оскарження у судовому порядку наказу контролюючого органу про проведення перевірки може бути реалізовано, якщо перевірку не розпочато, оскільки у протилежному випадку наказ вичерпує свою дію.

Суд зауважує, що Верховний Суд ще в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №826/12612/17 вказав, що «саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе». У подальшому цей правовий висновок був підтриманий і в інших постановах.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Таким чином, забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу про проведення перевірки не є єдиним можливим способом запобігання втрати платником податків свого права на оскарження такого наказу. Так, платник податків, який вважає, що перевірку щодо цього призначено неправомірно, має право не допускати працівників контролюючого органу до такої перевірки, забезпечивши таким чином своє право на оскарження наказу у судовому порядку.

При цьому суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що недопущення працівників контролюючого органу до перевірки призведе до незворотних наслідків у вигляді застосування адміністративного арешту майна платника податків, оскільки такий наслідок, по-перше, не є неминучим, та, по-друге, перевіряється судом на предмет його обґрунтованості.

Так, відповідно до п. 94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України).

Відповідно до п. 94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку (п.94.11 ст.94 ПК України).

Аналіз наведений норм дозволяє зробити висновок про те, що адміністративний арешт майна платника податків є можливим, а не обов`язковим наслідком недопущення працівників контролюючого органу до перевірки, про що свідчить конструкція «може бути», вжита в п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 ПК України.

Крім того, навіть у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення щодо арешту майна його обґрунтованість протягом 96 годин має бути перевірена судом. Також відповідне рішення може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 23.02.2023 у справі №640/17091/21 зауважив, що під час розгляду заяв про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків адміністративний суд здійснює оцінку обґрунтованості рішення контролюючого органу щодо адміністративного арешту майна платника податків шляхом перевірки наявності підстав для прийняття відповідного рішення та правильності юридичної кваліфікації дій платника податків, які стали підставою для прийняття такого рішення. … Обґрунтованість причин відмови у допуску посадових осіб податкового органу до проведення податкової перевірки з боку платника податків входять до предмета доказування у справах, передбачених пунктом 2 частини першої статті 283 КАС України.

Отже, узагальнюючи вищевказане, слід зазначити, що захист прав платника податків від незаконної перевірки може здійснювати не лише та не виключно за допомогою інституту забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про перевірку. Вважаючи призначену перевірку неправомірною, платник податків має право не допускати працівників контролюючого органу до перевірки, по-перше, убезпечивши себе таким чином від незаконного (на думку платника податків) контрольно-перевірочного заходу, та, по-друге, забезпечивши своє право на оскарження у судовому порядку наказу на перевірку. Можливість застосування адміністративного арешту майна платника податків не є доказом невідворотності негативних наслідків, оскільки обґрунтованість такого арешту має бути перевірена судом протягом 96 годин та саме в межах розгляду справи про обґрунтованість адміністративного арешту платник податків може довести неправомірність проведення перевірки.

Таким чином, судом встановлено відсутність і другої можливої передумови для вжиття заходів забезпечення позову, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України («невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду»).

У свою чергу, суд вважає за доцільне зауважити, що у разі протилежного (на користь доводів позивача) розуміння вищевикладених норм права недобросовісні платники податків мали б можливість використовувати інститут забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу про проведення перевірки, виключно посилаючись на незгоду з правомірністю призначення перевірки, блокуючи таким чином виконання контролюючими органами їхніх функцій.

Також суд вважає непереконливими твердження позивача про те, що проведення контролюючим органом перевірки на підставі спірних наказів матиме наслідки у вигляді протиправного донарахування податкових зобов`язань, що, в свою чергу, зумовить необхідність оскарження позивачем відповідних актів, прийнятих за результатами перевірки, та потягне за собою матеріальні витрати у вигляді сплати судового збору, оплати правової допомоги тощо, з огляду на таке.

Суд зазначає, що проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов`язкових платежів, а сам факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі та не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Суд зауважує, що проведення перевірки платника податків не передбачає обов`язкове прийняття податкових повідомлень-рішень, оскільки їх прийняття можливе тільки у випадку виявлення порушень. Якщо ж такі порушення не виявлені, контролюючим органом складається довідка, що прямо передбачено положеннями п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України.

Більше того, суд наголошує, що у разі прийняття контролюючим органом за результатами перевірки податкових повідомлень-рішень, позивач не позбавлений можливості їх оскарження в адміністративному або судовому порядку, у тому числі з підстав порушення порядку проведення перевірки.

Також суд вважає непереконливими посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.02.2019 у справі №813/112/18 (а також у постанові від 27.03.2019 у справі №0440/5193/18), про те, що проведення перевірки в період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням права платника податків на оскарження в суді рішення контролюючого органу про призначення перевірки.

Так, суд звертає увагу на те, що у подальшому Верховним Судом була викладена протилежна правова позиція у постанові від 11.02.2022 у справі №813/116/18, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що незабезпечення позову шляхом зупинення дії наказу не призведе до неможливості поновлення прав позивача у разі задоволення позову судом. У даній справі Верховний Суд скасував судові рішення попередніх інстанцій про забезпечення позову у вигляді зупинення дії наказу на перевірку та відмовив у задоволенні заяви про вжиття забезпечувальних заходів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Отже, при вирішенні даної справи суд враховує саме останню правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11.02.2022 у справі №813/116/18, а не у постановах від 13.02.2019 у справі №813/112/18 та від 27.03.2019 у справі №0440/5193/18.

Таким чином, підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки позивач не навів належних доводів того, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Системойлінженерінг" про забезпечення позову.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Дудін С.О.