Рішення

від 24.07.2024 по справі 420/4237/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4237/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Білостоцького О.В.

При секретарі: Кузьменко В.П.

За участю сторін:

Представника позивача: Локотей А.С.

Представника відповідача: Орлової О.В.

Представника відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації», акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про визнання недійсним договору, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації», акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» про визнання недійсним договору на закупівлю №175 від 13.08.2021 року, що укладений між ТОВ «Міські комунікації» та АТ «Одеська ТЕЦ».

В обґрунтування заявлених позовних вимог податковий орган зазначив, що ТОВ «Міські комунікації» мало намір неправомірно скористатися податковою вигодою та сформувати податковий кредит на підставі нереальної господарської операції, а укладена ним угода з акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ» завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому у позивача були наявні підстави для звернення до суду із адміністративним позовом про визнання недійсним договору на закупівлю №175 від 13.08.2021 року щодо ремонту основного бойлера, укладеного між цими підприємствами.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації», акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч.5 ст.262 КАС України. Відповідачам запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

28.02.2024 року від акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» до суду надійшов відзив по справі (т.1 а.с.104-126), з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що підстав для визнання договору №175 від 13.08.2021 року недійсним відповідно до ч.2 ст.228 ЦК України немає. Також відповідач зазначив, що податковим органом не надано будь-яких доказів порушення контрагентами податкового законодавства, окрім наявності рішення податкового органу про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №36552 від 05.09.2023 року. Крім того, податковим органом не було надано будь-яких актів податкової перевірки діяльності товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації», в ході яких було б встановлено факти, на які посилається податковий орган в адміністративному позові. Також відповідач зазначив, що податковим органом не проводилось зустрічної перевірки акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» по взаємним господарським операціям за договором №175 від 13.08.2021 року.

15.03.2024 року та 18.03.2024 року до суду від акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» надійшли додаткові пояснення та письмові докази по справі (т.1 а.с. 162-А 181, 182-187).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації» відзиву на адміністративний позов надано не було.

Ухвалою суду від 15.04.2024 року було вирішено подальший розгляд справи №420/4237/24 проводити в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання по справі.

04.06.2024 року було проведено підготовче судове засідання по справі, в яких представник контролюючого органу та представник АТ «Одеська ТЕЦ» висловили власні правові позиції по суті спірних правовідносин та надали додаткові докази по справі та письмові пояснення (т. 1 а.с. 214-250).

Суд також вважає за необхідне висловити позицію відносно питання щодо віднесення даного правового спору до юрисдикції адміністративного судочинства.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 року по справі №580/4531/23 сформувала правову позиції, згідно якої за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду за сукупності таких умов:

а) участь у спорі суб`єкта господарювання;

б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Разом з тим суд зауважує, що правовідносини у справі №420/4237/24 не є повністю подібними до тих, які були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №580/4531/23, оскільки в межах справи №420/4237/24 розглядається питання визнання недійсності договору, що має публічно-правовий характер, оскільки укладений за процедурою публічної закупівлі, в якої свобода договору обмежена положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року №9222-VIII.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Справа №580/4531/23 не розглядалася Великою Палатою Верховного Суду як зразкова справа, застосування норм права у якій враховуються судом згідно ч.3 ст.291 КАС України.

Суд також зазначає, що при зверненні до суду контролюючий орган посилався на положення ст. 20 Податкового кодексу України якими визначені повноваження на звернення ГУ ДПС в Одеській області з позовними вимогами про визнання недійсним договору на закупівлю. На думку ГУ ДПС позовні вимоги контролюючого органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб`єктами, недійсними та застосування установлених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такий спір пов`язаний із реалізацією органами державної податкової служби компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже є публічно-правовим.

Відповідно до зазначених ГУ ДПС підстав позову правочин між відповідачами суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки спірний договір було укладено з метою ухилення від оподаткування, тобто отримання незаконної податкової вигоди. Звернення ГУ ДПС до суду із цим позовом покликане захистити від протиправних посягань інтерес держави у сфері оподаткування (публічний інтерес). Це, у свою чергу, обумовлює підстави для вирішення спору адміністративним судом.

При цьому відповідачами у справі - товариством з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації» та акціонерним товариством «Одеська ТЕЦ») не було заявлено про порушення правил юрисдикції під час розгляду справи в суді.

Враховуючи вищевказане суд приходить до висновку, що вказаний спір має публічно-правовий характер, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому з урахуванням спільної позиції сторін справи, підстав для закриття провадження у справі у зв`язку із непідсудністю справи адміністративному суду судом не вбачалось.

Ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

02.07.2024 року та 17.07.2024 року у судових засіданнях представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Представники АТ «Одеська ТЕЦ» заперечували проти задоволення позовних вимог. Представник ТОВ «Міські комунікації» до судових засідань не з`явився, повідомлявся про дату та час судових засідань належним чином та своєчасно.

Суд під час розгляду справи по суті встановив наступне.

Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ» (далі АТ «Одеська ТЕЦ») зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 05471158, основним видом економічної діяльності якого є 35.11 виробництво електроенергії (т. 1 а.с. 91-92).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації» (далі ТОВ «Міські комунікації») зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за наступним кодом юридичної особи - 42761262, основним видом економічної діяльності якого є 43.22. монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (т. 1 а.с. 36-37).

У ТОВ «Міські комунікації» наявний дозвіл №469.19.51, виданий Головним управлінням Держпраці Одеської області, на виконання робіт підвищеної небезпеки зі зведення, монтажу і демонтажу будинків, споруд, зміцнення їх аварійних частин; монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічне обслуговування, реконструкцію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки (парові та водогрійні котли теплопродуктивністю понад 0,1МВт; трубопроводи пари та гарячої води з робочим тиском понад 0,05 МПа і температурою нагріву вище 110 град.С; посудини, що працюють під тиском понад 0,05 МПа) (т. 1 а.с. 166). Крім того, у ТОВ «Міські комунікації» зареєстрована декларація відповідності матеріально-технічної бази роботодавця вимогам законодавства з питань охорони праці від 09.07.2019 року за №268 (т.1 а.с.167-170).

Також ТОВ «Міські комунікації» видана ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 05.03.2019 року за №12-Л на господарську діяльність з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками (т.1 а.с.171-172).

12.07.2021 року АТ «Одеська ТЕЦ» оголосило тендер на закупівлю робіт з наступним предметом: ДСТУ Б.Д.1.1-2013 «Ремонт основного бои?лера ПСВ-500-3-23 ст.№3» інв. номер 16133.0 за кодом ДК 021:2015: 50730000-1 Послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджувальних установок (номер тендеру UA-2021-07-12-001627-b на платформі Prozorro). В оголошенні зазначено, що очікувана вартість закупівлі 3 500 000,00 грн.

02.08.2021 року уповноваженою особою АТ «Одеська ТЕЦ» винесено протокол, в якому переможцем публічної закупівлі визнано ТОВ «Міські комунікації» та винесено повідомлення про намір укласти договір закупівлі із переможцем на суму 2 782 705,55 грн (т. 1 а.с. 120-121).

13.08.2021 року між АТ «Одеська ТЕЦ» (як замовником) та ТОВ «Міські комунікації» (як підрядником) було укладено договір на закупівлю №175 (далі Договір №175) (т.1 а.с.21-23), за п.1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати відповідно до умов договору: ДСТУ Б.Д.1.1-2013 «Ремонт основного бойлера ПСВ-500-3-23 ст.№3» інв. номер 16133.0 за кодом ДК 021:2015:50730000-1 Послуги з ремонту і технічного обслуговування охолоджувальних установок (далі - роботи), а замовник зобов`язується прийняти ці роботи і оплатити їх (т.1 а.с.21-23).

Згідно п.2.2 Договору №175 роботи виконуються у відповідності до технічного завдання, яке є невід`ємною частиною Договору.

Роботи виконуються з матеріалів підрядника (п.2.3 Договору №175).

Відповідно до п.4.3 Договору №175 акт прийняття виконаних робіт (форма №КБ-2в) готує підрядник і передає для підписання уповноваженому представнику замовника. Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів перевіряє відповідність зазначених в акті обсягів робіт, вартості і ціни матеріалів, і, в разі відповідності, підписує наданий акт і направляє підряднику, або мотивовану відмову від підписання акту.

За п.4.5 Договору №175 до підписання акту виконаних робіт підрядник зобов`язаний надати замовнику всю необхідну документацію відповідно до умов Договору.

Згідно п.5.1 Договору №175 сума Договору складає 2 782 705, 55 грн., з урахуванням ПДВ відповідно до обсягів, передбачених кошторисною документацією.

Відповідно до п.5.2 Договору №175 вартість робіт, що доручається підряднику, визначається сторонами кошторисною документацією, яка є невід`ємною частиною Договору, і в обов`язковому порядку надається підрядником, у вигляді інформаційної моделі у програмному комплексі АВК-5

Підрядник зобов`язується виконати роботи за Договором до 30.09.2021 року з правом дострокового виконання (п.6.2 Договору №175).

Згідно Додаткової угоди №1 від 31.12.2021 року до Договору №175 від 13.08.2021 року було зазначено, що сторони домовились продовжити строк дії Договору №175 від 13.08.2021 року до 28.02.2022 року (т.1 а.с.19).

Згідно Технічного завдання (Додаток №1 до Договору №175) щодо ремонту основного бойлера ПСВ-500-3-23 ст.№3, було викладено перелік робіт, який має виконати підрядник та зазначено матеріали, які будуть необхідні підряднику для здійснення ремонту бойлера. У п.9 Технічного завдання зазначено, що підрядник повинен мати ліцензію та дозвіл на виконання вищевказаних робіт з ремонту основного бойлера ПСВ-500-3-23 ст.№3 (т.1 а.с.24).

На виконання Договору №175 підрядником було складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 28.02.2022 року на суму 2 782 705,55 грн., акт приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2022 року на суму 2 782 705,55 грн., а також підсумкову відомість ресурсів щодо витрат труда та будівельних матеріалів підрядника, які були задіяні під час ремонту основного бойлера ПСВ-500-3-23 ст.№3 (т.1 а.с.110-117).

За фактом виконання робіт за Договором №175, ТОВ «Міські комунікації» виписало та подало на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 17.02.2022 року на суму 1 391 352,78 грн. з ПДВ та податкову накладну №4 від 28.02.2022 року на суму 1 391 352, 77 грн., водночас, у реєстрації вищевказаних податкових накладних було відмовлено згідно рішень Головного управління ДПС в Одеській області №9486749/42761262 від 07.09.2023 року та №9486748/42761262 від 07.09.2023 року.

Вищевказані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних були оскаржені ТОВ «Міські комунікації» в судовому порядку в межах провадження по справі №420/30024/23.

05.09.2023 року Головним управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення №36552 про відповідність ТОВ «Міські комунікації» п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. В якості інформації, за якою була встановлена відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку вказано постачання платнику податку, задіяного в ризиковій операції за податковим номером 42761262, період здійснення господарської операції - з 10.03.2023 року по 05.09.2023 року, код згідно УКТЗЕД операції, визначеної як ризикової 83.11 (т.1. а с.17).

Представник податкового органу у судових засіданнях посилалась на те, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. В якості підстав для визнання недійсним Договору на закупівлю №175 від 13.08.2021 року, що укладений між ТОВ «Міські комунікації» та АТ «Одеська ТЕЦ», представник позивача посилалась, зокрема, на те, що сторони мали намір неправомірно скористатися податковою вигодою та сформувати податковий кредит на підставі нереальної господарської операції, а укладений Договір №175 завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки відсутні докази відносно того, що у ТОВ «Міські комунікації» були наявні трудові та матеріально-технічні ресурси для виконання роботи з ремонту основного бойлера ПСВ-500-3-23 ст.№3 згідно Договору №175 від 13.08.2021 року.

Посилаючись на фактичну безтоварність господарських операцій ТОВ «Міські комунікації» та АТ «Одеська ТЕЦ», позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом задля визнання недійсним Договору №175 від 13.08.2021 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, заслухавши правові позиції сторін по справі та показання свідків, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах передбачених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи вищевказане, контролюючі органи можуть звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Разом з цим, обов`язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення факту недодержання сторонами законодавчо закріплених вимог щодо вчинення відповідного правочину.

Згідно п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» (далі постанова Пленуму №9) закріплено, що нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

За п.7 постанови Пленуму №9 виконання чи невиконання сторонами зобов`язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч.2 статті 216 ЦК України).

Для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою (п.3.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 року).

Верховний Суд у постанові від 08.08.2019 року по справі №2а-12868/12/2670 зауважив, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок (щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо) сторонами правочину або однією зі сторін й повинна бути встановлена лише вироком суду, постановленим у кримінальній справі, що відповідає частині першій статті 62 Конституції України.

Крім того, Верховний Суд у вищевказаній постанові від 08.08.2019 року погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що ухилення від сплати податків (безпідставне формування валових витрат та сум податкового кредиту і зобов`язань з ПДВ), на обставини чого посилається позивач як на підставу для задоволення позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, а тому за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників/виконавців) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Разом з тим, враховуючи вищевказані нормативні приписи та правову позицію Верховного Суду, податковим органом за час розгляду справи не було надано доказів того, що контрагенти за Договором №175 від 13.08.2021 року притягувались до кримінальної відповідальності, зокрема, не було надано доказів ухвалення обвинувального вироку, яким би встановлювався злочинний умисел представників АТ «Одеська ТЕЦ» та ТОВ «Міські комунікації», направлений на порушення публічного порядку при укладенні оскаржуваного Договору №175 від 13.08.2021 року.

Разом з цим, згідно п.61.1 ст.61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно ст.61 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом:

ведення обліку платників податків;

інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів;

перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин;

моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу;

обліку та моніторингу діяльності фінансових агентів відповідно до статті 39-3 цього Кодексу.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такі органи зобов`язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов`язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Контролюючий орган, в силу покладених на нього повноважень, може проводити контрольно-перевірочну роботу щодо господарської діяльності суб`єктів господарювання, в межах якої може встановлювати зміну в економічному стані, за результатами виконання угод та не позбавлений права взаємозвірки та зустрічної звірки із тими суб`єктами господарювання, які беруть участь у виконанні таких угод, в тому числі і транспортних перевізників.

У той же час, позивачем за час розгляду даної справи не було надано суду жодних доказів проведення перевірок здійснення господарської діяльності АТ «Одеська ТЕЦ» та ТОВ «Міські комунікації». Суд з цього приводу погоджується з твердженням представника АТ «Одеська ТЕЦ» відносно того, що контролюючим органом не було надано доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів по взаємним господарським операціям за оскаржуваним Договором №175 від 13.08.2021 року.

Разом з цим, за час розгляду даної справи судом було досліджено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат від 28.02.2022 року, а також акт приймання виконаних будівельних робіт від 28.02.2022 року, що були складені підрядником за фактом виконання ремонтних робіт за Договором №175 від 13.08.2021 року. Суд зауважує, що за час розгляду справи представником контролюючого органу не було надано доказів, які б спростовували відомості, зазначені у вищевказаних документах щодо виконання умов оспорюваного договору.

З цього ж приводу суд враховує показання свідків у справі - посадових осіб АТ «Одеська ТЕЦ» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які підтвердили факт допуску на територію АТ «Одеська ТЕЦ» для здійснення ремонту основного бои?лера ПСВ-500-3-23 ст.№3 працівників ТОВ «Міські комунікації», проведення їх інструктажу та допуску їх до виконання ремонтних робіт, тобто для виконання умов Договору №175 від 13.08.2021 року.

Зазначені обставини також підтверджуюся письмовими доказами (т.1 а.с.175, 176).

Суд критично ставиться до твердження представника податкового органу в якості обґрунтування заявлених позовних вимог на те, що відповідачами не надано жодних документів про походження матеріалів та про наявність обладнання, яке використовувалось підрядником при виконанні оскаржуваного Договору №175 від 13.08.2021 року, оскільки такі обставини мають бути встановленими контролюючим органом на підставі проведення відповідних перевірок: камеральних, документальних або фактичних. Акти, складені за висновками таких перевірок, можуть слугувати доказом відсутності у товариства відповідних ресурсів здійснення господарської діяльності, зокрема, виконання робіт, обумовлених приписами Договору №175 від 13.08.2021 року. Разом з тим, як вже зазначалось вище, доказів проведення таких перевірок відносно підрядника за Договором №175 від 13.08.2021 року, контролюючий орган до суду не надав. Більш того, відповідно до наданих до суду локального кошторису на будівельні роботи №4-1-1 та підсумкової відомості ресурсів до локального кошторису вбачається наявність трудових та матеріально-технічних ресурсів у підрядника задля виконання ним робіт за Договором №175 від 13.08.2021 року.

Суд також не враховує посилання податкового органу на наявність рішення про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №36552 від 05.09.2023 року, оскільки виконання робіт за оскаржуваним Договором №175 від 13.08.2021 року підрядником здійснювалось у період до лютого 2022 року, тоді як у вищевказаному рішенні №36552 міститься посилання на період здійснення господарської операції з 10.03.2023 по 05.09.2023 року, тобто майже через рік після виконання робіт за умовами оскаржуваного Договору №175 від 13.08.2021 року. Аналізуючи вказане, рішення про відповідність ТОВ «Міські комунікації» критеріям ризиковості платника податку №36552 від 05.09.2023 року не може слугувати доказом недійсності Договору на закупівлю №175 від 13.08.2021 року, укладеного між ТОВ «Міські комунікації» та АТ «Одеська ТЕЦ».

Згідно положень ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС України), достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 75 КАС України), а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 76 КАС України).

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 ч. 2 КАС України).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевказане, а також те, що податковим органом не було доведено, що оскаржуваний договір порушує публічний порядок, або вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, а також посилаючись на те, що податковий орган за час розгляду даної справи не надав до суду належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували недійсність вищезгаданого правочину, то суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області.

Позивачем не зазначено та не надано жодного доказу, яким би підтверджувались обставини, що входять до предмету доказування у справі та мають значення для її вирішення в контексті заявлених позовних вимог контролюючого органу.

Таким чином, позивачем, який є суб`єктом владних повноважень, не дотримано вимог КАС України, в частині належного документального обґрунтування та підтвердження своєї правової позиції.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 192-194, 241-246, 251, 255, 264, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) до товариства з обмеженою відповідальністю «Міські комунікації» (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 19), акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29) про визнання недійсним договору відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 24 липня 2024 року.

Суддя О.В. Білостоцький

.