Постанова

від 22.07.2024 по справі 758/14041/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/14041/23 Головуючий суддя у суді І інстанції Ларіонова Н.М.

Провадження № 33/824/3299/2024 Головуючий суддяу суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А.,за участю представника особи яка притягується до адміністративної відповідальності - Суярко Максима Олексійовича , представника Енергетичної митниці Державної митної служби України - Гереги Катерини Михайлівни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 - адвоката Ковальського Геннадія Віталійовича на постанову Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Переяслав-Хмельницький, Київської області, громадянки України, працюючої директором ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія», проживаючої за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст постанови суду першої інстанції та встановлені судом обставини справи

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 756 350,18 грн, що становить 100 відсотків вартості товару. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 грудня 2022 року через пункт пропуску «Ягодин-Дорогуск» митного поста «Ягодин» Волинської митниці з Латвійської Республіки транспортним засобом р.н. НОМЕР_2, підприємство перевізник ТОВ «АС-Транс» (код ЄДРПОУ 34411604), на митну територію України на адресу ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» ввезено товар «бензин». Директором ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» ОСОБА_2 вчинено дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товару «бензин» у кількості 24 333 кг, 32,732 тис. л при 15о С, вартістю 20 683,05 дол. США або 756 350,18 грн. (станом на 19 лютого 2022 року курс становив 1 дол. США = 36,5686 грн.) з приховуванням від митного контролю шляхом надання до митного органу, як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо марки товару, а саме рахунку (commercialinvoice) від 15 лютого 2022 року № BP 620/2022 (із зазначеною назвою товару «бензин преміум Євро 95»), чим вчинила порушення митних правил, за що ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України передбачена адміністративна відповідальність.

Короткий зміст апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, 05 червня 2024 року захисник ОСОБА_2 - адвокат Ковальський Г.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження в справі за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що оскаржувана постанова суду першої інстанції ухвалена судом першої інстанції з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вказує, що громадянка ОСОБА_2 не подавала митному органу документи для здійснення митного оформлення товарів та не здійснювала будь-яких інших дій, які можуть складати об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 Митного кодексу України.

Так, згідно відомостей, зазначених у відповідній митній декларації, що міститься в матеріалах справи, декларування і подання митному органу документів здійснювала особа, уповноважена на декларування - працівник ТОВ «Західна нафтогазова компанія» - ОСОБА_3 , який працює на посаді митного брокера і є особою, уповноваженою на декларування.

Керівник підприємства-декларанта підлягає відповідальності лише у тому випадку, коли він особисто вчиняв будь-які дії, що складають об`єктивну сторону такого порушення. При цьому таке діяння за суб`єктивною стороною характеризується прямим умислом на подання митному органу документів, що містять неправдиві дані.

Директор ТОВ «ЗНГК» ОСОБА_2 , перебуваючи на території України та будучи керівником підприємства - кінцевого отримувача товару, не могла вчиняти будь-яких дій щодо отримання будь-яких документів, у т.ч. що містять неправдиві відомості щодо найменування (марки) товару та відомостей необхідних для переміщення товару з Європейського Союзу до України.

Суд першої інстанції так і не встановив, які саме дії вчинені ОСОБА_2 та фактично підтримав лише доводи службових осіб Енергетичної митниці.

Зазначає, що копії запиту Департаменту міжнародної взаємодії Державної митної служби України №26/26-04/11/1093 від 10 травня 2023 року, направленого до митних органів Латвійської Республіки, Енергетичною митницею не надано, і в матеріалах справи вказаний запит не міститься.

Щодо підтриманого судом першої інстанції доводу службових осіб Енергетичної митниці про те, що до України на адресу ТОВ «Західна нафтогазова компанія» надійшов товар - бензин саме марки палива 92 замість Бензин преміум Євро 95, вважає безпідставним оскільки Енергетичною митницею проб товару стосовно вказаної справи на дослідження не відбирались.

Звертає увагу, що при заповненні митної декларації, особа, уповноважена на декларування - працівник ТОВ "ЗНГК" ОСОБА_3 використовував відомості товаросупровідних та комерційних документів, тобто діяв у межах та у спосіб, визначений «Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 651.

Рахунок від 15 грудня 2022 року № ВР620/2022 складений резидентом Кіпру - BALTICPETROLEUM LTD на резидента ОАЕ - CRONUS ENERGY DMCC, а у ТОВ «Західна нафтогазова компанія» (декларант, імпортер в Україну) відсутні договірні відносини з BALTICPETROLEUM LTD, CRONUS ENERGY DMCC та PARS Terminals.

Вказаний Рахунок (в копії) був отриманий водієм автотранспортного засобу при навантаженні на складі PARS Terminals і був доставлений в Україну разом з вантажем, що підтверджується штампом Волинської митниці на Рахунку.

Щодо розбіжностей в найменуванні товару в примірниках Рахунків, що були надані до митних органів Латвійської республіки та до Енергетичної митниці, вбачається, що BALTICPETROLEUM LTD були складені 2 (Два) варіанти рахунків, зі скороченим найменуванням товару - Gasolinepremium, що був наданий митним органам Латвійської республіки та розширеним найменуванням товару - Gasoline Premium Euro 95 - для передання копії через перевізника вантажоотримувачу - ТОВ «Західна нафтогазова компанія». В матеріалах справи відсутні докази підробки рахунку BALTICPETROLEUM LTD.

ТОВ «Західна нафтогазова компанія» як декларант, так і ОСОБА_2 , як особа, що притягується до адміністративної відповідальності, не були суб`єктами митних формальностей із оформлення товару у митних органах Латвійської республіки, а тому не мають та не можуть мати інформації щодо документів, наявних у вказаних митних органів щодо партії товару.

З огляду на викладене, вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження умисного переміщення ОСОБА_2 товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання митному органу, як підстави для переміщення товару, документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування (марки) товару .

Крім того, в резолютивній частині постанови суд першої інстанції застосував абзац 2 частини другої статті 308 КУпАП «Примусове виконання постанови про стягнення штрафу», а саме, встановлення подвійного розміру штрафу при примусовому виконанні постанови. Але статтею 308 КУпАП не застосовується подвійний розмір штрафу до порушення митних правил.

При ухваленні оскаржуваної постанови суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статей 245, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статті 489 Митного кодексу України.

Позиція суду апеляційної інстанції

У судовому засіданні захисник ОСОБА_2 - адвокат Суярко М.О. підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а представник Держмитслужби України - Герега К.М. заперечувала проти скарги і просила її відхилити як необґрунтовану.

Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги. Хоча чинним процесуальним законом і передбачене право апеляційного суду на вихід за межі доводів апеляційної скарги або прийняття нових доказів, які не досліджувалися раніше, однак випадки і підстави для цього чітко регламентовані законом. В даному випадку такі підстави відсутні, відтак апеляційний суд розглядає справу виключно у межах вимог апеляційної скарги.

Згідно положень статті 489 ЦПК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Норми матеріального та процесуального права та мотиви суду апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушенням.

За змістом ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення - сукупності юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене протиправне діяння як конкретне адміністративне правопорушення.

Тобто при складанні протоколу про порушення митних правил враховуються ознаки складу правопорушення, які мають узгоджуватись з диспозицією статті, до відповідальності за якою притягується особа. У іншому випадку відсутність однієї із ознак складу правопорушення виключає можливість притягнення особи до відповідальності.

Згідно з правилами ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник подає митному органу документи та відомості, необхідні для митного контролю, передбачені статтею 335 МК України.

Згідно положень частини восьмої статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

За пунктом 43 частини 1 ст. 4 МК України, посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов`язків відповідають за додержання такими підприємствами вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку.

Згідно частини першої статті 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та його митної вартості.

Тобто диспозиція ст. 483 МК України містить вичерпний перелік відомостей, за неправдивість яких передбачена відповідальність.

Об`єктивною стороною правопорушення є дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України, тобто, активна поведінка (вчинок) особи.

Переміщення предметів із приховуванням від митного контролю - це їх переміщення через митний кордон різними шляхами, зокрема, шляхом подання до митного органу України документів, які містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.

Суб`єктивна сторона передбачає наявність прямого умислу, тобто винний у скоєнні злочину чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України з порушенням встановленого порядку чи вивезти з України.

Відповідно до пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 8 «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Згідно ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На доведення винуватості ОСОБА_2 Енергетична митниця надала суду протокол про порушення митних правил, в якому викладені обставини та сформовано суть порушення, митну декларацію типу «ІМ ЕЕ» від 18 грудня 2022 року № 22UA903000936741U6 відповідно до якої було зазначено, що ввезено Безин Преміум Євро 95, октанове число визначено за дослідницьким методом - 95, товаротранспортну накладну CMR від 15 грудня 2022 року № LV-ZNHK-151222/03 в якій зазначено опис товару Бензин Преміум Євро 95; рахунок (commercialinvoice) від 15 грудня 2022 року № BP 620/2022, із зазначеною назвою товару як «Gasoline Premium Evro 95»; сертифікат якості від 03 грудня 2022 року № 161427_4829005; зовнішньоекономічний контракт від 21 червня 2022 року № PPZ-2106.

Також Енерегетична митниця надала до матеріалів справи commercial invoice від 15 грудня 2022 року № BP 620/2022, із зазначеною назвою товару як «Gasoline Premium», а також лист Таможеного управління Служби державних доходів Латвійської республіки від 19.06.2023 з якого вбачається, що на запит Департаменту міжнародної взаємодії Державної фіскальної служби надаються копії таможених та товаросупровідних документів із зазначенням сертифіката якості № 161427_4829005 від 03 грудня 2022 року. Енергетиична митиця стверджує, що цей commercial invoice був в додатках до вказаного листа.

Отже на підставі наведених доказів Енергетична митниця стверджувала, що директором ТОВ «Західна Нафтогазова Компанія» ОСОБА_2 до митних органів України був наданий рахунок (commercialinvoice) від 15 грудня 2022 року № BP 620/2022, який відрізняється від рахунку (commercialinvoice) від 15 грудня 2022 року № BP 620/2022 надісланого митними органами Латвійської Республіки в частині назви марки товару, а саме бензин преміум Євро 95, замість бензин преміум. На думку митного органу відсутність зазначеної марки бензину в одному інвойсі свідчить про відмінність викладених в таких доказах даних, що в свою чергу посвідчує недійсність наданих на митне оформлення документів.

З такими доводами енергетичної митниці погодився і суд першої інстанції, при цьому не навівши жодного аргументу на спростування доводів захисту.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_2 кваліфіковані за частиною першою статті 483 МК України як переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.

Тобто ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що в декларації вона не вказала марку товару, однак вона його вказала - Бензин Преміум А-95.

При цьому надані суду докази не доводять, що через митний кордон України на підставі митної декларації «ІМ ЕЕ» від 18 грудня 2022 року № 22UA903000936741U6 був переміщений інший товар, який не є бензином преміум А-95.

Митним органом були отримані документи, які мають певні розходження з тими, що були надані імпортером, при цьому при складенні протоколу митний орган беззаперечно надав перевагу першим документам над другими.

На переконання суду, підстави для такого надання пріоритету одних документів над іншими мали б бути обґрунтовані наявністю об`єктивних доказів і матеріалів справи, які б надали можливість підставно прийняти одні документи та відхилити інші. В той же час даного обов`язку фактично здійснено не було, митний орган, з яким погодився суд першої інстанції, безпідставно та бездоказово вважав одні документи належними, а інші такими, що містять неправдиві відомості. При цьому наданий імпортером інвойс фактично спростований не був, належних доказів недійсності такого доказу до суду не представлено.

При цьому представником енергетичної митниці обов`язок зазначення саме марки бензину в документах, які видані і використовуються поза межами України на території Євросоюзу, фактично в судовому засіданні доведено не було.

До протоколу про порушення митних правил митним органом не долучено жодного належного доказу на підтвердження обставин, викладених в протоколі, а отже висновки митного органу ґрунтуються на припущеннях.

У справі відсутні належні та допустимі докази, що перевозився інший товар, аніж вказаний у митній декларації.

Отже те, що ОСОБА_2 вказала не вірну назву товару, енергетичною митницею не доведено. Митниця не відбирала проби/зразки товару, не проводила експертизу, однак встановила, що завезений товар не відповідає задекларованій марці.

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно частини другої статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому суд зазначає, що відповідно до статті 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Таким чином, митний орган передчасно та безпідставно прийшов до висновку про порушення митних правил ОСОБА_2 , не надавши беззаперечних доказів вчинення останньою дій, що мають ознаки ч. 1 ст. 483 МК України.

Достовірних даних про наявність суб`єктивної сторони в діях ОСОБА_2 як складової адміністративного правопорушення, матеріали справи не містять. Отже, докази того, що у документах, поданих митному органу, містились неправдиві відомості щодо найменування (марки) товару відсутні.

Наведене вказує на відсутність в діях ОСОБА_2 складу порушення митних правил, передбаченого частиною першою статті 483 МК України.

Стаття 62 Конституції України закріплює принцип презумпції невинуватості, відповідно до якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Враховуючи викладені обставини справи та норми законодавства, апеляційний суд уважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, з огляду на те, що до протоколу не додано будь-яких доказів, які б свідчили про подання ОСОБА_2 митному органу документів, що містять неправдиві відомості щодо найменування (марки) товару .

Отже, в даному випадку, переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю не відбулося. Товар був розмитнений на підставі наданих документів, належність яких не викликали сумніву під час розмитнення, що було перевірено митними органами.

Таким чином, відсутність у діях ОСОБА_2 умислу не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої МК України та КУпАП.

Відповідно до правил пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в разі відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Установивши, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, апеляційний суд доходить висновку про закриття провадження по справі відносно останньої.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження та дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції вимог закону при розгляді справи про притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за частиною першою статті 483 МК України та накладенні на неї стягнення.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нової постанови про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України.

Керуючись положеннями статті 294 КУпАП та ст. 458, 483 Митного кодексу України, Київський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Ковальського Геннадія Віталійовича задовольнити.

Постанову Подільського районного суду міста Києва від 27 травня 2024 року скасувати та прийняти по справі нову постанову, якою справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за частиною першою статті 483 МК України закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду С.А. Голуб