Постанова

від 24.07.2024 по справі 140/19570/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року

м. Київ

справа №140/19570/23

адміністративне провадження № К/990/15890/24, К/990/17411/24, К/990/17973/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

за участю:

секретаря судового засідання Вітковської К.М.,

представника позивача Черноти Р.М.,

представника відповідача Титаренко О.В.,

представників третіх осіб Мельничука М.В., Гережун Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-торгова фірма «Вишукана реклама», Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (суддя: Денисюк Р.С.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року (судді: Пліш М.А., Курилець А.Р., Матковська З.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-торгова фірма «Вишукана реклама» до Державної податкової служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області, Головне управління ДПС у Волинській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості,

установив:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Рекламно-торгова фірма «Вишукана реклама» (далі- ТОВ «РТФ «Вишукана реклама», позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), де треті особи: Головне управління ДПС у Волинській області (далі- ГУ ДПС у Волинській області), Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі- ГУ ДКС України у Волинській області) про визнання бездіяльності ДПС України протиправною шляхом позбавлення права володіти, користуватися та розпоряджатися коштами на рахунку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн та стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області заборгованості із бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1263973,00 грн та пені, нарахованої на суму такої заборгованості за період з 01.07.2017 по 30.06.2023 у сумі 2275151,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем в результаті протиправних дій було позбавлено товариство права на майно, а саме: накопичені у вигляді податкового кредиту грошові кошти, що мали бути на рахунку у Системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - СЕА ПДВ) на суму 1263973,00 грн. Зокрема, в результаті невиконання вимог закону, а в подальшому - невиконання рішення суду щодо внесення коштів на рахунки СЕА ПДВ, - податковий орган позбавив позивача можливості виписувати податкові накладні, покривати податкові зобов`язання та борги з ПДВ на вказану суму, а також позбавив права на відшкодування цих коштів шляхом їх зарахування на рахунки у банку.

З посиланням на норми ПК України, практику Європейського Суду з прав людини позивач зазначав про те, що ефективним способом захисту порушених прав товариства в такому випадку є стягнення означеної суми з Державного бюджету України як бюджетного відшкодування ПДВ. Також позивач вважає, що за тих обставин, які склалися, у нього відповідно до п.200.23 ст.200 ПК України виникло право на нарахування пені від суми заборгованості за період з 01.07.2017 по 30.06.2023, яку просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року, позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність ДПС України щодо позбавлення права ТОВ «РТФ «Вишукана реклама» володіти, користуватися та розпоряджатися коштами на рахунку у СЕА ПДВ на суму 1263973,00 грн; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позову, позивач, ТОВ «РТФ «Вишукана реклама», звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що, відмовляючи у стягненні пені, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідні правовідносини розпочалися з 1.07.2017, тобто задовго до прийняття судового рішення у цій справі, а відтак, - твердження судів про передчасність таких вимог є безпідставним.

Окремо позивач звернув увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в контексті дотримання принципу рівності сторін в питанні оплати судового збору, адже, на його переконання, як відповідачем - ДПС України, такі третьою стороною - ГУ ДПС України у Волинській області, під час звернення до суду із апеляційними скаргами на рішення суду першої інстанції судовий збір було сплачено не в повному обсязі.

Касаційна скарга позивача подана на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У відзивах на касаційну скаргу позивача ДПС України та ГУ ДПС у Волинській області просили залишити скаргу позивача без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень в оскаржуваній позивачем частині.

Касаційна скарга ДПС України подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, із посиланням на:

- відсутність правового висновку Верховного Суду у питанні застосування п 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) у правовідносинах щодо отримання бюджетного відшкодування за відсутності відповідної заяви платника податків;

- недослідження судами зібраних у справі доказів на предмет їх відповідності обставинам справи, зауважуючи при цьому на тому, що у червні 2022 року позивач добровільно відмовився від податку на додану вартість у сумі 1263973,00 грн, задекларувавши нульові показники;

- порушення позивачем при звернені до суду з позовною заявою норми ст.ст. 122, 123 КАС України щодо строку звернення до суду;

- неврахування судами практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.11.2018 №766/12374/17, від 19.09.2019 № 826/16107/18 та від 07.08.2019 № 815/1504/17, відповідно до якої зобов`язанню суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, як правило, має передувати встановлення судом порушення діями та/або бездіяльністю цього суб`єкта прав позивача.

Додатково на обґрунтування своєї касаційної скарги вказує на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, оскільки платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Для того, щоб стверджувати про порушене право, це право повинно бути реалізоване самим платником податків. Крім того, ТОВ «РТФ «Вишукана реклама» 25.07.2023 подано до Головного управління ДПС у Волинській області лист, в якому повідомило про припинення декларування від`ємного значення ПДВ. Даний факт підтверджує, що ТОВ «РТФ «Вишукана реклама» не має на меті реалізувати у законний спосіб право на бюджетне відшкодування, а бажає отримати таке бюджетне відшкодування за допомогою рішення суду у спосіб, що суперечить закону, має на меті уникнення здійснення контролюючим органом перевірки господарської діяльності позивача.

Підсумовуючи наведене, просять касаційну скаргу задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.

ГУ ДПС у Волинській області також подало касаційну скаргу на рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, просить в цій частині судові рішення скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України, на підставі поданої податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, однак позивачем не було дотримано процедури та визначених цією статтею умов, - що унеможливлює задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження третьою особою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У відзивах на касаційні скарги відповідача та третьої особи позивач наполягав на їх безпідставності та просив у їх задоволенні відмовити. Наголошував на тому, що реалізація права на бюджетне відшкодування від`ємного значення з ПДВ, що виникло у позивача за результатом господарської діяльності за звітний період червень 2015 року та було відображено в уточнюючій декларації з ПДВ в березні 2017 року, не відбулось виключно через протиправну бездіяльність відповідача, що полягали у невідображенні відповідної суми коштів на рахунку СЕА ПДВ.

Твердження ж скаржників про те, що він добровільно відмовився від від`ємного значення ПДВ не відповідає дійсності, мова йде лише про те, що перед зверненням до суду, ним було прийнято рішення припинити декларувати від`ємне значення ПДВ у декларації за квітень 2023 року, адже у протилежному випадку суд міг розцінити заявлену суму податкового кредиту та вимогу в позові про стягнення коштів безпосередньо з бюджету - як спробу отримати подвійну податкову вигоду.

Спростовуючи ж доводи ДПС України про порушення ним строку звернення до суду вказав на те, що Волинський окружний адміністративний суд причини пропуску строку на подачу позову до суду в частині обраного способу захисту визнав поважними та законно поновив строк.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №803/1166/17 за позовом ТОВ «РТФ «Вишукана реклама» до ДФС України про зобов`язання вчинити дії було задоволено позов товариства та зобов`язано податковий орган збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення ПДВ у розмірі 1 263 973 грн.

Також вказаним рішенням констатовано, що відповідачем на порушення вимог п.200-1.3 ст.200-1 ПК України у СЕА ПДВ за результатами подання уточнених декларацій з податку на додану вартість не здійснювалося коригування від`ємних значень за декларацією за червень 2015 року, з урахуванням поданої уточнюючої декларації від 15.03.2017.

Як свідчать матеріали виконавчого провадження вказане судове рішення було передане на

на примусове виконання, однак виконавче провадження було закінчено у відповідності до пункту 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (повернення виконавчого документа у випадку, передбаченому ч. 3 ст.63 даного Закону).

Наведене вище слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право позивача на відшкодування ПДВ та наявність у податкового органу обов`язку збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку ТОВ «РТФ «Вишукана реклама» має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення в розмірі 1 263 973 грн підтверджено судовим рішенням у справі №803/1166/17, яке набрало законної сили. Однак, ДПС України на порушення вимог чинного законодавства та рішення суду, протягом тривалого часу не було вжито жодних дій на збільшення сум в СЕА ПДВ позивачу, що призвело до позбавлення останнього можливості володіти, користуватись та розпоряджатись коштами у сумі 1263973 грн. Враховуючи вищезазначене суд констатував протиправну бездіяльність ДПС України та наявність підстав для стягнення такої суми в судовому порядку.

Поряд із цим, вказав на те, що, зважаючи на обставини справи та враховуючи зміст п.200-23 ст.200 ПК України, вимога про стягнення пені є передчасною, позаяк лише при вирішенні даної справи суд підтвердив право позивача на стягнення такої суми.

Аналізуючи доводи ДПС України про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині оцінки дотримання позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зауважує, що позбавлена повноважень надати оцінку таким доводам, викладеним у касаційній скарзі, оскільки вони не були предметом апеляційного перегляду справи (частина перша статті 328 КАС України).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх норм матеріального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів виходить з наступного.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та алгоритм дій платника податку та державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України ПДВ визначені статтею 200 розділу V ПК України.

Правові основи функціонування СЕА ПДВ визначені статтею 200-1 ПК України та Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 (далі - Порядок №569).

Як визначено пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України, СЕА ПДВ забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника (пункт 200-1.2 статті 200-1 ПК України).

Згідно з пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку (?Накл), обчислену за такою формулою: ?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах + ?Овердрафт - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ;?ПопРах - загальна сума поповнення з поточного рахунку платника податку рахунка в системі електронного адміністрування податку, в тому числі рахунків у системі електронного адміністрування податку платника - сільськогосподарського підприємства, що обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, зазначених у підпунктах "а" - "в" пункту 200-1.2 цієї статті.

Відповідно до пункту 4 Порядку №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який перераховуються кошти відповідно до пункту 200-1.4 статті 200-1 ПК України.

Пунктом 200-1.4 статті 200-1 ПК України обумовлено, що на рахунок у СЕА ПДВ платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пунктом 43.4-1 статті 43 цього Кодексу; ґ) вилучені контролюючим органом відповідно до статті 95 цього Кодексу в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість по задекларованих до сплати податкових зобов`язаннях за періоди починаючи з 1 липня 2015 року, визначених платником податків у податковій декларації з податку на додану вартість або уточнюючому розрахунку.

Відповідно до п. 200-1.5 ст.200 ПК України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Згідно з абзацами 1-7 пункту 200.1.6 статті 200 ПК України за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, а також у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової декларації, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Якщо на дату подання податкової звітності з податку сума коштів на рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника податку перевищує суму, що підлягає перерахуванню до бюджету відповідно до поданої звітності, платник податку має право подати до контролюючого органу у складі такої податкової звітності заяву, відповідно до якої такі кошти підлягають перерахуванню на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг такого платника податку, реквізити якого платник зазначає в заяві, у сумі залишку коштів, що перевищує суму податкового боргу з податку та суму узгоджених податкових зобов`язань з податку.

На суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника, на момент подання заяви зменшується значення суми податку, визначеної пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, шляхом зменшення на таку суму показника загальної суми поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку з рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника (?ПопРах).

Перерахування коштів на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника може здійснюватися у разі, якщо таке зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка (?ПопРах) не призведе до формування від`ємного значення суми податку, визначеної відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл).

Для відповідного перерахування таких коштів центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету/на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг та реквізити рахунку у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника (у випадку подання заяви платника на повернення коштів на такий рахунок).

На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів після граничного терміну, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати платником сум податкових зобов`язань, здійснює таке перерахування до бюджету/на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг платника податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову політику, має право надсилати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість: реєстри - для перерахування податку до бюджету в разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій; коригуючі реєстри - для уточнення інформації, зазначеної у раніше надісланих реєстрах.

Аналогічні положення містить п.21 Порядку №569.

Як встановлено п. 200-1.7 ст.200 ПК України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Наказом Міністерства фінансів України №21 від 28.01.2016 затверджено «Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі - Порядок №21)

Підпунктом 4 пункту 10 розділу III визначено, що додатками до декларації є: розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4);

Аналіз наведених норм вказує на те, що законодавець передбачив процедуру і чіткий алгоритм дій як платника податків, так і податкового органу в правовідносинах відшкодування ПДВ.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що позивач з урахуванням подання уточнених декларацій дотримався всіх вимог, визначених ПК України для оформлення та подачі податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2015 року. Однак коригування від`ємних значень у СЕА ПДВ не відбулося з незалежних від ТОВ «РТФ «Вишукана реклама» обставин, що було предметом судового розгляду в адміністративній справі №803/1166/17.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.02.2022 у справі №803/1166/17, яка набрала законної сили, зобов`язано податковий орган збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку Товариство має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на величину від`ємного значення ПДВ у розмірі 1 263 973 грн.

Проте, означене вище судове рішення залишилось невиконаним, а викнавче провадження було закінчено на підставі частини 3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись із цим позовом, позивачем не заперечується, що предметом стягнення є та сама сума коштів, що і в межах розгляду справи №803/1166/17.

Позивачем також не заперечується той факт, що він не звертався до контролюючого органу із заявою про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, а також те, що починаючи з квітня 2023 року спірна сума ним не декларувалась у рядках, що передбачають зазначення суми, яка підлягають бюджетному відшкодуванню та зарахуванню на банківських рахунок платника податку.

Аналізуючи наведені вище обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що оскільки таким, що набрало законної сили, судовим рішенням підтверджено право позивача на відшкодування ПДВ в розмірі 1 263 973 грн та зобов`язано відповідача, - ДФС України, збільшити у СЕА ПДВ суму, на яку ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак відповідне судове рішення виконано податковим органом не було, - то вимоги позивача щодо стягнення такої суми у судовому порядку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів КАС ВС не поділяє такого підходу.

Так, позивач самостійно обрав спосіб захисту своїх прав шляхом стягнення з Державного бюджету України на його користь заборгованості бюджету з податку на додану вартість у розмірі 1 263 973 грн в порядку процедури бюджетного відшкодування ПДВ, не врахувавши при цьому, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на банківський рахунок платника податку може бути реалізоване лише у разі дотримання ним передбаченої законодавством процедури та низки законодавчих умов, зокрема, подання контролюючому органу податкових декларацій з відображенням суми податку на додану вартість у відповідному рядку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування.

Однак, жодних доказів щодо реалізації позивачем відповідного алгоритму підтвердження свого права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість на банківський рахунок платника податку шляхом дотримання ним передбаченої законодавством процедури та низки законодавчих умов, зокрема, подання контролюючому органу податкових декларацій з відображенням суми податку на додану вартість у відповідному рядку та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, на момент розгляду цієї справи, ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" надано не було.

Більш того, аналіз обставин цієї справи свідчить, що, звернувшись до суду з даним адміністративним позовом, позивач фактично мав на меті забезпечення виконання такого, що набрало законної сили рішення у справі № 803/1166/17, у спосіб, що ним не визначений. Адже, як вбачається із підстав та мотивів позовної заяви у цій справі, встановлений судом у справі №803/1166/17 спосіб захисту порушеного права ТОВ "РТФ "Вишукана реклама" шляхом збільшення реєстраційної суми в СЕА ПДВ цілком влаштовував товариство на момент її вирішення. Відповідно, саме невиконання ДФС України рішення у справі № 803/1166/17 стало фактуальною підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

До того ж, стверджуючи про те, що звернення до суду з даним адміністративним позовом є єдино можливим способом ефективного захисту його порушених прав, останній не заперечує тієї обставини, що, починаючи з квітня 2023 року сума ПДВ у розмірі 1 263 973 грн ним не декларувалась у жодному із рядків, що передбачають зазначення суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та зарахуванню на банківських рахунок платника податку, що свідчить про відсутність обліку й декларування та, як наслідок, унеможливлює стягнення такої суми у судовому порядку як безспірної.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись із висновками судів попередніх інстанцій в означеній частині, адже прийняття до розгляду і вирішення по суті заявлених у межах цієї справи позовних вимог фактично допускає повторний перегляд в судовому порядку питань, які вже вирішені судом в іншій справі, що, зрештою, призводить до порушення концепції «одне порушене право - один позов», з огляду на що доходить висновку про відсутність правових підстав до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість на суму 1263973,00 грн.

Вимога ж щодо стягнення пені є похідною від вимоги про стягнення бюджетного відшкодування, а, відтак, також не підлягає задоволенню.

Наведений вище правовий підхід узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 01.02.2023 по справі №420/7773/21.

Підсумовуючи наведене вище колегія суддів доходить висновку, що доводи касаційних скарг відповідача та третьої особи, які були підставою відкриття касаційного провадження, переважно знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанції по суті справи.

Натомість доводи, наведені у касаційній скарзі позивача не знайшли свого підтвердження в ході касаційного перегляду цієї справи.

Згідно з вимогами статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судові першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів вважає, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, з огляду на що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду вважає за необхідне скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-торгова фірма «Вишукана реклама» залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2024 року скасувати.

Товариству з обмеженою відповідальністю «Рекламно-торгова фірма «Вишукана реклама» у задоволенні адміністративного позову до Державної податкової служби України, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби у Волинській області, Головне управління ДПС у Волинській області, про визнання бездіяльності протиправною та стягнення заборгованості- відмовити

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська