Рішення
від 22.07.2024 по справі 440/18255/23
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. ПолтаваСправа № 440/18255/23

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю.,

за участю:

секретаря судового засідання Куць А.С.,

представника відповідача Набока В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.08.2023 №00069880704, №00069870704, №00069860704, №00069850704.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенське шляхово-будівельне управління №9» (далі позивач) вказало про порушення порядку призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, валютного за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.06.2021 та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2021. Позивач зазначив про неправильний висновок Головного управління ДПС у Полтавській області (далі відповідач) щодо заниження позивачем сум податку на прибуток за відображенням не у тому звітному періоді, в якому були виявлені втрати за результатами інвентаризації і списання дебіторської заборгованості без договору прощення боргу чи судового рішення про відхилення позову про стягнення в сумі 447082,00 грн та висновок відповідача про заниження сум податкового зобов`язання, податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 791562,00 грн. За вказаного, позивач зазначає про безпідставність висновку відповідача про необхідність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені для такої реєстрації, зведені податкові накладні по списанню нестач бітуму-дорожнього, відсіву гранітного, щебню. Крім того, позивач наполягає на безпідставному притягненні його до відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних за даними уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість, з урахуванням подання позивачем у вересні 2021 року уточнень до декларації по ПДВ на збільшення податкового зобов`язання по виправленню самостійно виявлених помилок, а саме за грудень 2019, вересень, грудень 2020 року, за умови подання відповідних розрахунків коригування до податкових накладних, складених у вказаних періодах.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 позовна заява залишена без руху, за усунення недоліків адміністративного позову ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.12.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем 17.01.2024 до справи наданий відзив на адміністративний позов, де відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказав про встановлення в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, валютного за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.06.2021 та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, зокрема, порушень:

1. пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті134, пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (далі ПК України), пунктів 5, 7, 20 П(С)БО №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, пункту 11 П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999, статей 6, 9, 10 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 4-6 розділу І Наказу Міністерства фінансів України №879 від 02.09.14 зі змінами та доповненнями «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань», в результаті чого занижений фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в результаті чого занижена сума податку на прибуток у розмірі 447082 грн., у тому числі за 4 квартал 2019 року в сумі 447082 грн.;

2. пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.5 статті198, пункту 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого занижений ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 791562 грн. в т.ч. за грудень 2019 - 652262 грн., за грудень 2020 - 139300 грн.;

3. пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, пункту 11 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 31.12.2015 №1307, а саме не зареєстровані зведені податкові накладні на загальну на суму постачання 2987441 грн., у т.ч. за грудень 2019 на суму постачання 2290946 грн, крім того ПДВ 458189,2 грн, за грудень 2020 на суму постачання 696501,96 грн, крім того ПДВ 139300,4 грн;

та пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, а саме не зареєстровані в установлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 2960000,00 грн, в т.ч. за грудень 2019 - 960000 грн, вересень 2020 - 1000000 грн, грудень 2020 - 1000000 грн.

Відповідач вказав про заниження позивачем сум податку на прибуток за відображенням не у тому звітному періоді, в якому були виявлені втрати за результатами інвентаризації і списання дебіторської заборгованості без договору прощення боргу чи судового рішення про відхилення позову про стягнення в сумі 447082,00 грн, заниження сум податкового зобов`язання, податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 791562,00 грн і, відповідно, не проведення позивачем реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені для такої реєстрації, зведених податкових накладних по списанню нестач бітуму-дорожнього, відсіву гранітного, щебню. Крім того, відповідач вказав про порушення позивачем строків реєстрації податкових накладних за даними уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з податку на додану вартість, з урахуванням подання у вересні 2021 року уточнень до декларації по ПДВ на збільшення податкового зобов`язання по виправленню самостійно виявлених помилок, а саме за грудень 2019, вересень, грудень 2020 року.

Позивачем 02.02.2024 на відзив надана відповідь, де позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, вказав про помилковість висновків відповідача щодо неправильного оприбуткування операцій зі списання заборгованостей і, відповідно, відсутності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідачем до справи надані додаткові письмові пояснення щодо операцій зі списання позивачем сум заборгованостей, щодо яких встановлені порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті134, пункту 139.2 статті 139 ПК України, пунктів 5, 7, 20 П(С)БО №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, пункту 11 П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999, статей 6, 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 4-6 розділу І Наказу Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014 зі змінами та доповненнями «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань» та пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.3, 198.5 статті198, пункту 201.1 статті 201 ПК України в результаті чого занижений ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 791562 грн в т.ч. за грудень 2019 - 652262 грн, за грудень 2020 - 139300 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.05.2024 закрите підготовче провадження в адміністративній справі, призначена справа до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, вивчивши пояснення позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, надані сторонами до матеріалів адміністративної справи, встановив такі обставини.

Позивач зареєстрований Лубенською районною державною адміністрацією Полтавської області 21.08.2008, код ЄДРПОУ 03450436. видом діяльності за КВЕД є 42.11 будівництво доріг і автострад. Перебуває на обліку в якості платника податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, військового збору, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), екологічного податку, збору за спеціальне використання води (рентна плата за спеціальне використання водних ресурсів), консолідовано не сплачував податки. Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.08.2008 №100136359, виданого Лубенською ОДПІ, індивідуальний податковий номер - 034504316182, був зареєстрований платником ПДВ з 29.08.2008.

В період з 14.09.2021 по 20.12.2021, на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок на 2021 рік, на підставі наказу від 02.09.2021 №1193-П була проведена документальна планова виїзна перевірка відповідача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, валютного за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2019 по 30.06.2021 та іншого законодавства за період з 01.07.2019 по 30.06.2021.

За результатами перевірки складений акт від 28.12.2021 №11477/16-31-07-04- 10/03450436, у висновку якого, зокрема, встановлені порушення:

1. пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті134, пункту 139.2 статті 139 Податкового кодексу України (далі ПК України), пунктів 5, 7, 20 П(С)БО №16 «Витрати» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999, пункту 11 П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість» затвердженого наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.1999, статей 6, 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 4-6 розділу І Наказу Міністерства фінансів України №879 від 02.09.14 зі змінами та доповненнями «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань», в результаті чого занижений фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності в результаті чого занижена сума податку на прибуток у розмірі 447082 грн., у тому числі за 4 квартал 2019 року в сумі 447082 грн;

4. пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 ПК України, а саме не зареєстровані в установлений термін в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 2960000,00 грн, в т.ч. за грудень 2019 - 960000 грн, вересень 2020 - 1000000 грн, грудень 2020 - 1000000 грн.

Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 08.08.2023 №00069880704 про застосування штрафу за порушення порядку реєстрації податкових накладних у встановлені терміни, №00069870704 застосування штрафу за порушення порядку реєстрації зведених податкових накладних по списанню виявлених нестач, №00069860704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, №00069850704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств.

Позивач не погодився із податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду із даним позовом про їх оскарження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України, в редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (далі ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Щодо різниць, що виникають при формуванні резервів (забезпечень), пунктом 139.2 статті 132 ПК України стосовно резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) вказано, що

фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) (підпункт 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України) та

фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (підпункт 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 ПК України).

Правові основи оподаткування податком на додану вартість (далі- ПДВ) встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПК України.

Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділуПК України розташоване на митній території України.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів) (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Пунктом 189.1 статті ПК України передбачено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 192.1 статті 192 ПК України визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено у пункті 198.5 статті 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу); б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку, за пунктом 201.1 статі 201 ПК України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна, згідно із пунктом 201.7 статті 201 ПК України, складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку/небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Пунктом 201.10 статі 201 ПК України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об`єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов`язковим згідно з законодавством.

Згідно із пунктом 4 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 02.09.2014 №879, проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318 (далі П(С)БО 16), визначені методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Зокрема, за пунктами 5-7,11 П(С)БО 16 витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

До складу загальновиробничих витрат, за пунктом 15.9 П(С)БО 16 включаються: 15.9. Інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо)

До інших операційних витрат включаються, згідно пункту 20 П(С)БО 16: витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

Наказом Міністерства фінансів України №237 від 08.10.99 затверджене Національне положення (стандарт) 10 «Дебіторська заборгованість» (далі П(С)БО 10), що визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності.

За змістом пунктів 9-11 П(С)БО 10 класифікація дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги здійснюється групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення із встановленням коефіцієнта сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт сумнівності встановлюється підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи (приклад визначення величини резерву сумнівних боргів наведено в додатку до цього Національного положення (стандарту).

Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відображається у звіті про фінансові результати у складі інших операційних витрат.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується з активів на інші операційні витрати. Сума відшкодування раніше списаної безнадійної дебіторської заборгованості включається до складу інших операційних доходів.

Поточна дебіторська заборгованість, щодо якої створення резерву сумнівних боргів не передбачено, у разі визнання її безнадійною списується з балансу з відображенням у складі інших операційних витрат.

Наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879 затверджене Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, що визначає порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів.

Відповідно до змісту пунктів 4-6 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів (далі - керівник підприємства), який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. У цих випадках визначені на підприємстві строки проведення інвентаризації не можуть перевищувати строків, визначених цим Положенням.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються:

виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів;

установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку;

виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення;

виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Суцільною інвентаризацією охоплюються всі види зобов`язань та всі активи підприємства незалежно від їх місцезнаходження, у тому числі предмети, що передані у прокат, оренду або перебувають на реконструкції, модернізації, консервації, у ремонті, запасі або резерві незалежно від технічного стану. Також інвентаризації підлягають активи і зобов`язання, які обліковуються на позабалансових рахунках, зокрема цінності, що не належать підприємству, але тимчасово перебувають у його користуванні, розпорядженні або на зберіганні (об`єкти оперативної (операційної) оренди основних засобів, матеріальні цінності на відповідальному зберіганні, переробці, комісії, монтажі), умовні активи і зобов`язання (непередбачені активи та зобов`язання) підприємства (застави, гарантії, зобов`язання тощо), бланки документів суворої звітності, інші активи.

Наказом Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор) №500 від 31.10.2006 затверджені Виробничі норми природніх страт основних дорожно-будівельних матеріалів (далі - ВБН Г.1-218-006:2006), які складені на основі «Норм природних втрат основних дорожньо-будівельних матеріалів (ВБН Г.1-218-006-96)», затверджених наказом Української державної корпорації «Укравтодор» і введених в дію з 28.12.1996.

За положеннями пунктів 1.2 1.4 ВБН Г.1-218-006:2006 дані норми природних втрат основних будівельних матеріалів призначені для використання при розробці виробничих норм витрат матеріалів, планування матеріально-технічного забезпечення і комплектації, а також для контролю за витраченням і списанням матеріалів;

Вказані норми є граничними і застосування їх обов`язкове для всіх організацій і підприємств, що входять до сфери діяльності державної служби автомобільних доріг України «Укравтодор».

В процесі зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження, а також при виконанні будівельно-монтажних робіт і виробничих операцій на підприємствах, мають місце відходи і втрати матеріалів.

До відходів відносяться залишки матеріалів, які не можуть бути використані при виготовленні даної продукції, але придатні для якої-небудь іншої продукції.

В ході розгляду справи судом встановлено про проведення позивачем в термін з 01.12.2019 по 01.12.2019 року інвентаризації запасів за період з 01.12.2016 по 01.12.2019, відповідно до розпорядження від 25.11.2019 №167 «Про проведення інвентаризації».

Для проведення інвентаризації була створена комісія /а.с.176-177/.

За результатами проведеної інвентаризації, даних інвентаризаційних описів запасів від 01.12.2019 року та висновків акту інвентаризаційної комісії від 01.12.2019 виявлені нестачі бітуму дорожнього, відсіву гранітного, щебню ПЩС на загальну суму 2290946 грн.

Вказані нестачі списані позивачем, що оформлене відповідними актами списання: №Сп-Т-000566 від 01.12.2019 на суму 2278081,18 грн по складу АБХ (бітум дорожній, відсів гранітний, щебінь ПЩС) та №Сп-Т-000564 від 01.12.2019 на суму 12864,7 грн (відсів гранітний, щебінь ПЩС) /а.с.178-186/.

Списання витрат, згідно даних головної книги відображені по Д-ту 947 рахунку «Інші витрати операційної діяльності» та К-ту 205 «Будівельні матеріали».

З матеріалів справи вбачається про визначення втрат, що визначені до списання, проведене позивачем відповідно до вимог ВБН Г.1-218-006-96, що є обов`язковим для всіх організацій і підприємств, які входять до сфери діяльності державної служби автомобільних доріг України «Укравтодор», відповідно до Наказу Державної служби автомобільних доріг України №500 від 31.10.2006.

Таблицями 3.1, 3.7, 3.10 вказаних ВБН Г.1-218-006-96 встановлені норми природних втрат нерудних будівельних матеріалів при зберіганні, норми природних втрат будівельних матеріалів при перевезенні автомобільним транспортом, норми природних втрат нерудних будівельних матеріалів при перевезенні залізничним транспортом, відповідно.

Зауважень відповідача щодо вартості чи кількості будівельних матеріалів, списаних позивачем в межах норм природних втрат в акті не висвітлено.

Відповідач наполягає на порушення позивачем порядку проведення інвентаризації за період з 01.12.2016 по 01.12.2019 і вказує про необхідність донарахування сум податку на прибуток на суми, визначені за актами №Сп-Т-000566 від 01.12.2019 вартості природніх втрат 2278081,18 грн по складу АБХ (бітум дорожній, відсів гранітний, щебінь ПЩС) та №Сп-Т-000564 від 01.12.2019 на вартість природніх втрат 12864,7 грн (відсів гранітний, щебінь ПЩС) /а.с.178-186/ до списання.

За поясненнями позивача відповідно до облікової політики інвентаризація активів, капіталу та зобов`язань проводиться не менше одного разу на три роки. Дану періодичність передбачено у зв`язку із специфікою роботи позивача і пов`язано із неможливістю привести залишки ТМЦ до дійсних, через те що роботи на автодорогах виконуються постійно, а підписання актів виконаних робіт КБ2 замовниками яких є підприємства, які фінансуються з державного та/або місцевого бюджету, проводяться за відповідно фінансування ( грудень кожного року), відповідно, для позивача неможливим є станом на 1 грудня завершити роботу щодо руху матеріалів, так як не можливе списання з балансу ТМЦ витрачених при виконанні робіт при поточних та капітальних ремонтів автодоріг.

Крім того, згідно із положеннями статті 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Щодо виключень обов`язкового проведення інвентаризації, суд враховує положення пунктів 2.2, 2.3 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затверджених Наказом Міністерства фінансів України №2 від 10.01.2007, за змістом яких запаси, придбані за плату, оприбутковуються за первісною вартістю, яка складається з витрат, що виникли у зв`язку з придбанням підприємством запасів, зокрема:

ціна придбання за вирахуванням знижок відповідно до договору з постачальником (продавцем) та непрямих податків, крім випадків, якщо податки не відшкодовуються підприємству відповідно до чинного законодавства;

суми ввізного мита;

транспортно-заготівельні витрати;

інші витрати, які безпосередньо пов`язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях, втрати і нестачі запасів в межах норм природного убутку, виявлені при оприбуткуванні придбаних запасів, що сталися при їх транспортуванні.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені):

проценти за користування позиками, крім запасів, які можуть бути визнані кваліфікаційним активом згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 №415;

витрати на утримання відділів постачання та інших служб підприємства з аналогічними функціями;

курсові різниці, які виникають у разі здійснення розрахунків з іноземними постачальниками за одержані запаси;

витрати, пов`язані з придбанням іноземної валюти для оплати вартості запасів;

понаднормові втрати і нестачі запасів;

витрати на збут;

адміністративні та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов`язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Наднормативні втрати і нестачі запасів та/або зіпсовані запаси, які виявлені під час оприбуткування і сталися при їх транспортуванні, оцінюються виходячи з первісної вартості одиниці придбаних запасів, що визначається у порядку, наведеному у підпункті 2.2 цих Методичних рекомендацій.

Отже, вартість природних нормативних втрат нерудних будівельних матеріалів при зберіганні, при перевезеннях автомобільним транспортом та при перевезеннях залізничним транспортом не передбачені як обов`язкові до оцінки і віднесення до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені).

Іншого обґрунтування обов`язковості оподаткування позивачем сум, належних до списання за актами №Сп-Т-000566 від 01.12.2019 на суму 2278081,18 грн по складу АБХ (бітум дорожній, відсів гранітний, щебінь ПЩС) та №Сп-Т-000564 від 01.12.2019 на суму 12864,7 грн (відсів гранітний, щебінь ПЩС) податком на прибуток підприємств відповідачем ні в акті перевірки ні у відзиві на адміністративний позов не наведено, а судом не встановлено.

Відповідно, висновок відповідача про належність оприбуткування вартості природних нормативних втрат нерудних будівельних матеріалів при зберіганні, при перевезеннях автомобільним транспортом та при перевезеннях залізничним транспортом за ВБН Г.1-218-006-96 є протиправним.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, про списання в грудні 2019 позивачем безнадійної дебіторської заборгованості у сумі 192845 грн у тому числі:

ПАФ «Агротехгологія» (податковий номер 31040682) заборгованість за виконані роботи по благоустрою ангару у с. Нові Санжари по договору №02-04-15 від 02.04.2015. Остання оплата по даному договору була 02.09.2015. Протягом 2015-2019 років залишок суми заборгованості у сумі 25000 не сплачена.

ТОВ «Технобудсервіс-2006» (податковий номер 34574357) заборгованість за виконані роботи по благоустрою території АБК ВАТ «Полтавський ГЗК» по договору №12-914 від 24.09.2014. Остання оплата по даному договору в 2015. Протягом 2015- 2019 років залишок суми заборгованості у сумі 50000 не сплачений.

КП «ПОЛТАВСЬКА МШЕД» «ПМР» (03351987) заборгованість за реалізацію емульсії бетонної по договору №012/2705-15 від 27.05.2015 на загальну суму 583708 грн. Остання оплата по даному договору в 2015. Протягом 2015-2019 залишок заборгованості у сумі 117844,64 не сплачений.

Списання безнадійної дебіторської заборгованості по бухгалтерському обліку, згідно даних головної книги, журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняним постачальниками» та акту проведеної інвентаризації від 01.12.2019 /а.с.187-188/ відображені позивачем кореспонденцією рахунків К-т 361 Д-т 38 в сумі 75000; К-т 377 Д-т 38 в сумі 117844,64; Д-т 944 К-т 38 в сумі 192844,64.

В декларації з податку на прибуток в додатку різниці (додаток РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) сума у 192844,64 грн відображена позивачем у графі Різниці, на які зменшується фінансовий результат та одночасно у графі Різниці, на які збільшується фінансовий результат за 2019 рік, тобто в одному податковому періоді.

Відповідач стверджує про порушення позивачем підпункту 139.2.2 пункту 139.2 статті 139 розділу III ПК України в частині не створення резерва сумнівних боргів у попередньому періоді, що на його переконання унеможливлює списання сум дебіторської заборгованості без оподаткування їх податком на прибуток підприємств.

Так, безнадійна дебіторська заборгованість це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності (пункт 4 П(С)БО 10).

Упевненість в неповерненні боргу може ґрунтуватися на фактах, які свідчать, що борг не буде погашено, наприклад, з таких причин: ліквідація боржника (в тому числі через банкрутство); прощення боргу (стаття 605 Цивільного кодексу України (далі ЦК України); відхилення судом позову про стягнення заборгованості; закінчення терміну позовної давності

Позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

У відповідності до підпунктів 14.1.11, 14.1.36 пункту 14.1, статті 14 ПК України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення;

в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими;

г) заборгованість фізичних осіб, прощена кредитором, за винятком заборгованості осіб, пов`язаних з таким кредитором, та осіб, що перебувають (перебували) з таким кредитором у трудових відносинах протягом останніх трьох років з моменту прощення;

ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, яка не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб;

д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією;

е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року;

є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості;

ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс- мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;.

з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. (пункт 7 П(с)БО 10 «Дебіторська заборгованість»).

Відповідно до пунктів 4, 5 П(С)БО 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Згідно пункту 26 П(С)БО 16 «Витрати» до складу елемента «Інші операційні витрати» включаються витрати операційної діяльності, які не увійшли до складу елементів, наведених в пунктах 22 - 25 цього Положення (стандарту), зокрема, пунктом 20 П(с)БО 16 встановлено, що до інших операційних витрат включається, зокрема, сума безнадійної дебіторської заборгованості.

Тобто, по - перше, облік списання безнадійної дебіторської заборгованості залежить від того, чи створювався для неї резерв сумнівних боргів. У разі якщо резерв сумнівних боргів не створювався, то сума безнадійної дебіторської заборгованості списується на інші операційні витрати; по-друге, у бухгалтерському обліку поточна дебіторська заборгованість може бути визнана безнадійною та віднесена до складу інших операційних витрат, не лише після закінчення строку позовної давності, а й в інших випадках, коли існує ймовірність про її неповернення.

Довід відповідача про наявність у позивача права на віднесення до витрат безнадійної заборгованості у податковому обліку лише через формування резерву сумнівних боргів, спростовується приписами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року №237. Враховуючи, що на момент відображення позивачем списання суми безнадійної дебіторської заборгованості загальний строк позовної давності сплив, позивачем правомірно було визнано таку суму дебіторської заборгованості, як безнадійну, що відповідає ознакам безнадійної заборгованості за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності, у розумінні підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України та узгоджується з приписами П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість».

Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 05.07.2019 у справі 823/1272/17.

Таким чином, позивачем правомірно, на підставі та в порядку, передбаченому положеннями 14.1.11, 14.1.36 пункту 14.1, статті 14 ПК України, П(С)БО 10 «Безнадійна заборгованість», П(С)БО 16 Витрати здійснене списання безнадійної заборгованості в сумі 192845 грн.

За викладеного нарахування відповідачем сум податку на прибуток підприємства, застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.08.2024 №00069850704 є протиправними, такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України і, відповідно, податкове повідомлення рішення 08.08.2024 №00069850704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем в акті перевірки вказано про встановлення внаслідок відображення позивачем показників у рядку 4 декларації «Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України за операціями, що оподатковуються за основною ставкою» за період з 01.07.2019 по 30.06.2021, заниження податкового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 597489,6 грн, в т.ч. за грудень 2019 - 458189,2 грн, за грудень 2020 - 139300,4 грн, чим порушено положення пункту 198.5 статті 198 ПК України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження від 25.11.2020 №149а, від 25.11.2019 №167 «Про проведення інвентаризації» проведена інвентаризація запасів ТОВ «Лубенське ШБУ №9» станом на 01.12.2019, 01.12.2020 /а.с.176/.

За результатами інвентаризації, даних інвентаризаційних описів запасів та висновків акту інвентаризаційної комісії від 01.12.2019 виявлені нестачі бітуму дорожнього, відсіву гранітного, щебню ПЩС на загальну суму 2290946 грн /а.с.179-186/.

Вказані нестачі списані за актами списання: №Сп-Т-000566 від 01.12.2019 на суму 2278081,18 грн по складу АБХ (бітум дорожній, відсів гранітний, щебінь ПЩС); №Сп-Т-000564 від 01.12.2019 на суму 12864,7 грн (відсів гранітний, щебінь ПЩС).

Згідно результатів проведеної інвентаризації, даних інвентаризаційних описів запасів від 01.12.2020 року та висновків акту інвентаризаційної комісії від 01.12.2020, виявлені нестачі бітуму дорожнього, відсіву гранітного, щебню ПЩС на загальну суму 696501,96 грн.

Вказані нестачі списані за актом списання №СпТ-000541 від 01.12.2020 на суму 696501,96 грн (бітум дорожній, відсів гранітний, щебінь ПЩС).

Списання витрат, згідно даних головної книги відображені по Д-ту 947 рахунку «Інші витрати операційної діяльності» та K-ту 205 «Будівельні матеріали»

Відповідач наполягає на необхідності нарахування за вказаними операціями умовного продажу по ПДВ, збільшення суми податкового зобов`язання.

Суд не погоджується із таким твердженням відповідача, адже пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях.

На переконання відповідача, якщо здійснюється списання втрат, що виникли в процесі закупівлі, транспортування та зберігання продукції, така продукція не може бути використана в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємств і, обов`язок щодо нарахування податкових зобов`язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України виникає у разі, якщо придбані товари/послуги та/або оборотні активи призначаються для використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є об`єктом оподаткування, що зволікає нарахування податкових зобов`язань з ПДВ за основною ставкою виходячи із вартості придбання такої продукції.

Водночас відповідач погоджується, що в разі списання втрат, що виникли в процесі закупівлі, транспортування та зберігання продукції у межах норм її природного убутку, та, якщо під час придбання такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові в`язання з ПДВ не нараховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість такої продукції включається до вартості іншої продукції, що реалізується /а.с. 54/.

Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до п. 44.2 ст. 44 Кодексу для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат не врахованих у минулих періодах і не підтверджених первинними документами розділом III Податкового кодексу України не передбачено.

Згідно з пунктом 44.2 статі 44 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) встановлено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Витрати, які враховуються при обчисленні об`єкту оподаткування, визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Судом встановлено про правильне визначення і списання позивачем сум природніх втрат в межах законодавчо встановлених норм і, відповідно, оскільки нестачі в межах норм природного убутку включаються до складу витрат як інші операційні витрати, вони є такими, що використані у господарській діяльності позивача.

Дане повністю відповідає вимогам пунктами 5-7,11, 15, 20 П(С)БО 16 «Витрати», статті 44, 185, 189 ПК України.

Згідно актів, складених комісією на підставі проведеної інвентаризації основних та оборотних фондів списання вартості матеріалів в межах нормативно визначених природніх втрат позивачем проводилось у зв`язку з непридатністю за рахунок природних втрат, а отже податкові зобов`язання з ПДВ не нараховуються.

Стосовно твердження відповідача про необхідність коригування позивачем сум податкового кредиту, сформованого за операціями постачання товарів від ПП «КРЕМ-СТАЛЬ» (код ЄДРПОУ- 35328800) заборгованість згідно накладних на відпуск продукції протягом 2009-2013 років в сумі 1024254,13 грн; ТОВ «ПРІМАРІ-БІЛДІНГ» (код ЄДРПОУ - 39241252 заборгованість по накладній №20 від 20.10.2014 до договору №20/10 від 20.10.2014 в сумі 140 184,00 грн, суд зазначає таке.

Особливості визначення бази оподаткування в окремих випадках (порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту) передбачені статтею 192 ПК України, за змістом пункту 192.1 якої, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку (підпункти 192.1.1, 192.1.2 статті 192 ПК України).

Тобто обов`язок по відповідному коригуванню суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача виникає у разі, коли після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості. Обов`язок здійснити коригування суми податкового кредиту при списанні безнадійної кредиторської заборгованості у зв`язку із закінченням терміну позовної давності по отриманим та неоплаченим товарам/послугам, по яким раніше був сформований податковий кредит, та нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ у у позивача відсутній, оскільки списання кредиторської заборгованості не є операцією зі зміни суми компенсації вартості товарів (послуг), а норми ПК України не встановлюють обов`язку по корегуванню податкових зобов`язань і податкового кредиту з ПДВ у разі проведення процедур з врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості.

Таку позицію відображено в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №815/5277/16, від 07.11.2019 у справі №2а-5959/12/1470.

Таким чином, доводи відповідача про заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ та завищення сум податкового кредиту є безпідставними і, відповідно, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2023 №00069860704 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Податкове повідомлення рішення від 08.08.2023 №00069870704 є похідним з обставин невиконання, за твердженням відповідача, вимог податкового законодавства позивачем, відображених у податковому повідомленні-рішенні від 08.08.2023 №00069860704, а, отже, є безпідставним та таким що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України врегульовано, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За правилами пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За положеннями пункту 112.2 статті 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Згідно договору підрядних робіт, де замовником є ДП «Агенство місцевих доріг Полтавської області» ЄДРПОУ 41984916 (не платник ПДВ) на виконання робіт по капремонту доріг місцевого значення Млини Піски Лохвицького району позивачем були виписані та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) в установлені терміни податкові накладні:

№23 від 19.12.2019 на суму 38948,76 грн в т.ч. ПДВ 6491,46 грн (реєстраційний номер 9330466143- 15.01.2020 р.) із помилкою, через яку занижена вартість на суму 1920000,00 грн в т. ч. ПДВ 320000,00 грн.

№36 від 24.12.2019 на суму 36139,20 грн в т.ч. ПДВ 6023,20 грн (реєстраційний номер 9330467787 15.01.2020) із помилкою, через яку занижена вартість на суму 3840000,00 грн в т. ч. ПДВ 640000,00 грн.

Згідно із пунктом 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (далі - Порядок №1307), 21. У разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Розрахунок коригування складається особами, визначеними відповідно до пункту 1 цього Порядку.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У розрахунку коригування вказуються дата та номер податкової накладної, до якої вносяться зміни. У клітинках номера податкової накладної, що не заповнюються, нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються.

У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Помилка, допущена у графі 6 (кількість (об`єм, обсяг) або 7 (ціна постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ) податкової накладної, призводить до виникнення розбіжностей з первинними документами, оформленими за операцією за якою на дату виникнення податкових зобов`язань складена податкова накладна.

Зміни суми компенсації вартості не було і з метою виправлення помилки позивач на дату виявлення помилки склав розрахунки коригування, у зв`язку зі зміною кількості або ціни товарів/послуг кожному рядку податкової накладної, що коригується: №1 до податкової накладної №23 від 19.12.2019 р на збільшення зобов`язання ПДВ у сумі 320000,00 грн; №2 до податкової накладної №36 від 24.12.2019 р на збільшення зобов`язання ПДВ у сумі 640000,00 грн.

Позивачем поданий уточнюючий розрахунок податкового зобов`язання з податку на додану вартість подано у вересні 2021 про збільшення суми зобов`язання за виправлення самостійно виявлених помилок за грудень 2019 року- база оподаткування 4800000,00 грн, ПДВ 20%-980000,00 грн.

Перед поданням уточнюючого розрахунку було сплачено суму збільшення ПДВ та 3% від суми штрафних санкцій.

При реєстрації податкової накладної у 2019 році на не платника ПДВ було зазначено ІПН 100000000000. Податковий номер платника 10000000.

Розрахунок коригування неплатнику ПДВ до податкової накладної на виправлення помилок був сформований та направлений для реєстрації 10.09.2021 із визначенням ІПН отримувача 100000000000, податковий номер не зазначений, код також не зазначений.

Позивачем отримана квитанція №1, що документ не може бути прийнятий - значення поля «Податковий номер платника податку-покупця» податкової накладної, яка коригується (100000000) не дорівнює значенню з розрахунку коригування (00000000).

Позивачем вдруге розрахунок коригування був відкоригований та направлений на реєстрацію, в якому зазначено, як у виписаній раніше податковій накладній ІПН 100000000000, податковий номер платника податку 10000000, код джерела не зазначено.

Позивачем отримана квитанція №1, що документ не може бути прийнятий, адже порушено вимогу абзацу 9 пункту 4 Порядку заповнення, саме код джерела податкового номеру покупця.

Наведені обставини відповідачем не спростовані і в акті перевірки та рішенні за результатами розгляду скарги не досліджувались.

Відповідач наполягає на порушенні позивачем строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в ЄРПН та допущенні помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, що зволікає застосування штрафу в розмірі 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до пункту 120-1.1. статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.

Отже, допущення платником податку податкового правопорушення щодо недотримання граничного строку реєстрації податкових накладних має наслідком застосування відповідальності у вигляді штрафу, розмір якого залежить від кількості пропущених днів реєстрації.

При цьому, відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вищенаведені приписи дають підстави для висновку про те, що саме протиправність дії/бездіяльності є обов`язковою умовою для визнання такої дії/бездіяльності правопорушенням.

З системного аналізу наведених положень вбачається, що для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово ініціював направлення податковому органу засобами електронного зв`язку розрахунки коригування, але за умови зміни форми документу, отримував квитанцію № 1 про неприйняття таких документів. Фактичною причиною неприйняття вказаних документів слугувало зміни у формі за рядком щодо покупця неплатника ПДВ.

Для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за не реєстрацію/затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до них, відповідачу необхідно встановити причини, що зумовили допущення такого пропуску, та перевірити чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного виконання податкового обов`язку щодо своєчасної реєстрації таких документів. Для визначення правомірності застосування штрафних санкцій, важливим є встановлення не лише факту несвоєчасної реєстрації платником податків податкових накладних в ЄРПН, а і наявність вини платника податків у несвоєчасній реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Враховуючи описані обставини, допущення несвоєчасної реєстрації розрахунків коригування позивачем у даному випадку не мало ознак протиправності з боку позивача та відбулося не з його вини. Такий факт був наслідком незабезпечення умов для виконання позивачем свого податкового обов`язку.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в ході розгляду справи обставини протиправності та умисності дій позивача не підтверджені.

У свою чергу, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій, притягнення позивача до відповідальності за положеннями пункту 120-1.1. статті 120-1 ПК України.

Такого висновку про відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, що обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій дійшов Верховний Суд в постановах від 25.01.2022 в справі №280/1615/19, від 08.10.2019 у справі №820/3006/17, від 21.01.2020 у справі №826/7925/16, від 31.01.2020 у справі №821/819/17.

Крім того, суд враховує, що застосування штрафних санкцій за несвоєчасність реєстрації податкових накладних в умовах правової невизначеності покладає на позивача додатковий надмірний тягар, який, в умовах діючого на території України воєнного стану, є недопустимим.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2023 №00069880704 про застосування до позивача штрафу за платежем податок на додану вартість є прийнятим без належних підстав, протиправним і, відповідно, підлягає скасуванню.

Суд, розглядаючи дану справу, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також слід врахувати положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі відповідач не довів правомірності висновків про заниження позивачем сум податкових зобов`язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, сум податкового кредиту з податку на додану вартість та підставність і обґрунтованість застосування до позивача штрафних фінансових санкцій.

Відповідно, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення рішення від 08.08.2023 №00069880704 про застосування штрафу за порушення порядку реєстрації податкових накладних у встановлені терміни, №00069870704 застосування штрафу за порушення порядку реєстрації зведених податкових накладних по списанню виявлених нестач, №00069860704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість, №00069850704 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств є протиправними та підлягають скасуванню, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами в ході розгляду справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26840,00 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" (проспект Володимирський, буд. 210,м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 03450436) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4,Полтава,Полтавська область,36000, код ЄДРПОУ ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкових повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 08.08.2023 №00069880704, №00069850704, №00069860704, №00069870704.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лубенське шляхово-будівельне управління №9" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 липня 2024 року.

Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва


Суд	Полтавський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	22.07.2024
Оприлюднено	29.07.2024
Номер документу	120609949
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на прибуток підприємств

Н.Ю. Алєксєєва

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 22.07.2024 по справі 440/18255/23ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —440/18255/23

Рішення від 22.07.2024

Рішення
від 22.07.2024 по справі 440/18255/23
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД