Постанова

від 24.07.2024 по справі 560/1298/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/1298/24

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

24 липня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (відповідача), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525970-2412-2225-UA680400250000053378.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525972-2412-2225-UA68040250000053378.

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525969-2412-2225-UA68040250000053378.

Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 20.03.2024 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525970-2412-2225-UA680400250000053378 в сумі податкового зобов`язання 10390,60 грн.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525972-2412-2225-UA68040250000053378 в сумі податкового зобов`язання 14400,00 грн.

Також визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525969-2412-2225-UA68040250000053378 в сумі податкового зобов`язання 15600,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача у вигляді дамби, не є об`єктом оподаткування, тому спірні податкові повідомлення-рішення про нарахування йому зобов`язань за 2020-2022 роки з такого податку є протиправними.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що оскільки позивач є власником нерухомого майна - дамби, тому зобов`язаний сплатити податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 є власником дамби за адресою Хмельницька обл., Хмельницького р-н. сільська рада Терешовецька, загальною площею 3200 кв. м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 03.08.2015 СТА 774998.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 04.09.2015 було укладено договір купівлі-продажу №620, згідно якого ОСОБА_1 передав у власність останнього, а він набув у власність 1/2 частину дамби, загальною площею 3200 кв.м. та сплатив обумовлену договором суму, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24.09.2015 ЕЕК 189369.

Згідно технічного паспорту на дамбу, загальна площа земельної ділянки складає 40000.0 кв., дамба 3200.0 кв.м., інформація про наявність будівель відсутня.

29.03.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди водного об`єкта №62117, згідно якого об`єктом оренди за цим договором є: вода (водний простір) водного об`єкту 33.30 тис. м.куб (при НПР), площею 2,2627 га, земельна ділянка під водним об`єктом площею 2,2627 га., під гідротехнічними спорудами площею 0,3211 га., під іншими захисними насадженнями 0,4542 га., під іншими земельними угіддями 0,9620, кадастровий номер 6825088700:04:013:0325 (пункт 2 Договору).

Відповідно до пункту 3 договору оренди у межах об`єкта оренди розміщені гідротехнічні споруди наявні, дамби - спільна часткова власність громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також інші об`єкти інфраструктури відсутні.

3а вказаний вище об`єкт оренди, згідно пункту 9 Договору, визначено наступну плату: за воду (водний простір) у розмірі 1049,65 грн. на рік, за земельну ділянку за місцем її розташування у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 1902,27 грн. на рік.

31.10.2023 ГУ ДПС у Хмельницькій області сформовані податкові повідомлення-рішення від 31.10.2023:

- за 2020 рік №0525970-2412-225 на суму 20781,20 грн;

- за 2021 рік №0525972-2412-2225 на суму 28800,00 грн;

- за 2022 рік №0525969-2412-2225 на суму 31200,00 грн.

Позивач, посилаючись на безпідставність нарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020-2022 роки, звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

У підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведений перелік об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об`єктом оподаткування.

При цьому, підпунктом 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об`єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об`єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки;

14.1.129-1. об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості. До об`єктів нежитлової нерухомості відносяться:

а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;

б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;

в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;

г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;

ґ) будівлі промислові та склади;

д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);

е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;

є) інші будівлі.

14.1.15. будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;

14.1.238. споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій;

14.1.75. земельне поліпшення - результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об`єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).

Отже, до об`єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать, зокрема, об`єкти нежитлової нерухомості (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України) - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України) та є земельними поліпшеннями, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України).

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.238 ПК України споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.

Таким чином, об`єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 Кодексу, зокрема споруди (інженерні споруди), не підпадають під визначення об`єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Разом з тим, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року N 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Так, спорудами визначено будівельні системи, пов`язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно - монтажних робіт. Будівлями згідно ДК є споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче - огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.

До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.

Інженерні споруди - це об`ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно - посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.

Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що нарахування податку на нерухоме майно має здійснюватися саме на площу нежитлової нерухомості (будівлі, їх складові частини, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів). При цьому об`єкти нежитлової нерухомості це будівлі, їх складові частини, що не є об`єктами житлової нерухомості.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (наказом Мінекономіки України №3573 від 16.05.2023 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000», затверджено національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» та скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд»).

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, ні Податковим кодексом України, ні Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, ні свідоцтвом про право власності не визначено, що дамба є нежитловою будівлею в розумінні ПК України.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником дамби за адресою Хмельницька обл., Хмельницького р-н. сільська рада Терешовецька, загальною площею 3200 кв. м., що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 03.08.2015 СТА 774998.

Зазначена дамба за адресою Хмельницька обл., Хмельницького р-н. сільська рада Терешовецька, загальною площею 3200 кв. м. належить до гідротехнічних споруд, призначених для використання водних ресурсів, для боротьби зі шкідливим впливом вод, захистом земель від водної та вітрової ерозії, інших негативних процесів.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що такий об`єкт, як водозахисна дамба, є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов`язана з землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Крім того, переміщення зазначеного об`єкта є неможливим без його знецінення та зміни призначення.

Натомість, суд першої інстанції помилково вважав, що контролюючий орган, визначаючи дамбу, як об`єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв правомірно, відповідно до визначених норм законодавства.

Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

При цьому, згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 3633,60 грн., та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено судовий збір в сумі 2725,20 грн.

Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 6358,80 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525970-2412-2225-UA680400250000053378.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525972-2412-2225-UA68040250000053378.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 31.10.2023 №0525969-2412-2225-UA68040250000053378.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6 358,80 грн.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.