Рішення

від 15.07.2024 по справі 607/7977/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.07.2024 Справа №607/7977/24 Провадження №2/607/2102/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника відповідача адвоката Гарагуца І.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про визнання недійсним договору оренди землі,

У С Т А Н О В И В:

09.04.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття», в якому просить визнати недійсним та розірвати укладений правопопередником ОСОБА_2 договір оренди землі від 10 січня 2022 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської (Підгороднянської) сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Позов обґрунтований тим, що він на підставі договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 купив у неї за 1 404 000 (Один мільйон чотириста чотири тисячі) гривень земельну ділянку, кадастровий номер якої 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської (Підгороднянської) сільської ради Тернопільського району Тернопільської області, про що він відповідно до вимог ст. 148-1 Земельного кодексу України та ЗУ «Про оренду землі» 16 січня 2024 року повідомив відповідача своїм листом. Вважає, що сплачена ним сума коштів за дану земельну ділянку є реальною, а тому офіційною ринковою її вартістю.

Вказана земельна ділянка перебуває в орендному користуванні відповідача до 10.01.2029 на підставі договору оренди землі від 10.01.2022, укладеного між попередньою власницею цієї земельної ділянки і ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття».

У пункті 12.5 вказаного договору оренди землі зазначено - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання даного договору.

Вважає, що вказаний договір оренди цієї землі уже на момент його укладення явно суперечив інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, що чітко випливає з пункту 3.2 договору, у якому встановлено розмір орендної плати в сумі 17892.64 грн. за рік оренди та пункту 4.6 в якому з метою явної дискримінації орендодавця зазначено, що розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 7 років.

Однак,саме насім роківі укладеновказаний договіроренди цієїземлі,тобто забудь-якоїзміни вищевказанихумов запунктом 4.6,орендодавець взагаліпозбавляється законноїможливості напротязі семироків наперегляд розміруорендної платидо закінченнядії цьогодоговору.

Крім того, в даному договорі у пункті 2.4 не зазначено його обв`язкову умову - нормативну грошову оцінку земельної ділянки на дату його укладення, відповідно до якої за законом має визначатися річний розмір орендної плати. З моменту купівлі ним цієї земельної ділянки, її нормативна грошова оцінка втратила актуальне значення, оскільки договором купівлі-продажу встановлено чітку ринкову її ціну, від якої і повинна тепер визначатися річна орендна плата. З цих підстав, просить суд позов задоволити.

01.05.2024 Судом зареєстрований відзив на позовну заяву поданий представником відповідача, який мотивований тим, що позов до задоволення не підлягає, оскільки на виконання умов Договору оренди земельної ділянки від 10.01.2022, укладеного між орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та орендодавцем ОСОБА_2 , орендодавець отримувала орендну плату за користування земельною ділянкою (кадастровий номер: 6125287000:01:001:0098). Відповідно до Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Отримуючи орендну плату за землю, яка проводилася на підставі умов Договору оренди земельної ділянки від 10.01.2022, укладеного між орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та орендодавцем ОСОБА_2 , орендодавець ОСОБА_2 тим самим підтвердила свою згоду з умовами укладеного Договору оренди земельної ділянки від 10.01.2022.

Правочин це сукупність дій, які підтверджують волевиявлення особи. Зокрема, у даному випадку діями Орендодавця за договором оренди земельної ділянки від 10 січня 2022 року, укладеного між орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та орендодавцем ОСОБА_2 , підтверджено факт укладення та згоду з умовами вищезгаданого договору. Окрім отримання орендної плати, про що вже зазначалося, Орендодавцем здійснювалися дії, що підтверджують його волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки від 10 січня 2022 року, зокрема, надання пакету документів, необхідних для реєстрації права оренди земельної ділянки. Вважає за необхідне зазначити, що громадянка ОСОБА_2 добровільно надала пакет документів, необхідний для реєстрації права оренди земельної ділянки та підписала договір від 10.01.2022, чим підтвердила свою згоду з умовами цього договору.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації права оренди. У нашому випадку державну реєстрацію права оренди проведено.

Таким чином, виконуючи свої зобов`язання за Договором оренди земельної ділянки від 10.01.2022, укладеного між орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та орендодавцем ОСОБА_2 , сторони знали про існування цього договору, жодною дією не ставили під сумнів узгоджені умови цього договору, зокрема орендодавець ОСОБА_2 своїми діями на укладення договору та виконанння умов цього договору підтвердила свою згоду з умовами укладеного Договору оренди земельної ділянки від 10.01.2022.

Крім цього, відповідно до статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч. 3 ст. 148-1 Земельного кодексу України особа, яка набула право власності на земельну ділянку, впродовж одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів.

Проте, Позивач не виконав та продовжує не виконувати вимоги чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача вважає позовні вимоги Позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

08.05.2024 позивачем подано суду заяву про зменшення позовних вимог за позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним укладений попереднім власником землі ОСОБА_2 договір оренди землі від 10 січня 2022 року з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської (Підгороднянської) сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Ухвалою судді від 15.04.2024 відкрито провадження у цивільній справі №607/7977/24. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 30.05.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.

Представник позивача адвокат Бочан І.П. в судове засідання не зявився, подавши попередньо суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позові та просив суд їх задоволити.

Представник відповідача адвокат Гарагуц І.Ф. в судовому засіданні, щодо задоволення позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позов.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши докази їх у сукупності з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи,що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК Українипередбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимогстатей 76-79 ЦПК Українидоказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 10 січня 2022 року між орендарем ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та орендодавцем ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 6125287000:01:001:0098 площею 2,5559 га. Строк дії договору 7 років.

Договір оренди землі від 10.01.2022 зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрація іншого речового права) 18.10.2023, номер запису: 52228642, строк дії договору: 10.01.2029.

Згідно п. 4.1 Договору оренди землі від 10.01.2022 орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в сумі 17892,64 грн. за рік оренди.

Після проведеної державної реєстрації права оренди орендар ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» приступив до використання земельної ділянки кадастровий номер 6125287000:01:001:0098.

12 січня 2024 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , на умовах якого продавець ( ОСОБА_2 ) передає у власність, а покупець ( ОСОБА_1 ) приймає земельну ділянку кадастровий номер якої 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місце розташування: Тернопільська область, Тернопільський район, Почапинська сільська рада.

Відповідно до пункту 6 Договору купівлі-продажу, продаж земельної ділянки вчинено за узгодженою між сторонами ціною, яка відповідає рівню звичайних цін і складає 1 404000 (Один мільйон чотириста чотири тисячі) гривень.

Відповідно до ч.1, п.п.1, 4 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення оскаржуваної угоди) істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі №506/132/20 (провадження № 61-10304св21).

Відповідно до частини першої, другої статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України та ч. 1 ст.15 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення вимог або відмову в їх задоволенні.

В судовому порядку встановлено, що позивач згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.01.2024 являється новим власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської (Підгороднянської) сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Відповідно до п.12.5 Договору оренди від 10.01.2022 укладеного між попереднім влаником ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» вказано, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання даного договору.

Згідно статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 148-1 Земельного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

У справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі», суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв`язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених статтею 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з`ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2021 року у справі №282/422/20 (провадження №61-15203св20).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем вчинено правочин, який не мав істотної умови, а саме відсутня нормативно грошова оцінка земельної ділянки на дату його укладення.

Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, договір оренди землі від 10.01.2022 містить істотні умови, визначені ст.15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час укладення оскаржуваної угоди), а саме: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Так, стаття 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладання договору оренди) не містила вимогу щодо наявності у договорі оренди, такої істотної умови як нормативно-грошова оцінка земельної ділянки.

Зі справи вбачається, що фактично між сторонами договору оренди землі виникли суперечності щодо орендної плати, яку позивач бажає переглянути.

Положеннями статті 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Договір оренди землі від 10.01.2022 містить умову про те, що розмір орендної плати переглядається 1 (один) раз на 7 років у разі: зміни умов господарювання, передбачених Договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, змін коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом. Недосягнення Сторонами згоди щодо перегляду розміру орендної плати не є підставою для дострокового розірвання цього Договору.

З підстав вищенаведеного, Суд доходить висновку, що позивач належними доказами не довів порушення його прав з підстав відсутності у спірному договорі оренди землі істотних умов, передбачених ч.1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» та не довів обставин, які б свідчили б про те, що оспорюваний договір суперчить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та порушує права позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову узадоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12,13,80,81,89,141,223,263-268,354,355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» про визнання недійсним договору оренди землі від 10.01.2022, укладеного між ОСОБА_2 з товариством з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» щодо земельної ділянки, кадастровий номер 6125287000:01:001:0098, площею 2,5559 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Почапинської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області відмовити.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття», адреса: вул. Галицька, 93, м. Тисмениця, Івано-Франківського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 41481188.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич