Рішення

від 19.07.2024 по справі 495/12676/23

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/12676/23

Номер провадження 2/495/1083/2024

19 липня 2024 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

в складі: головуючого судді- Савицького С.І.,

за участю секретаря судового засідання- Гасанзаде М.Р.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду міста Білгород-Дністровський в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача - Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась 22 листопада 2023 року до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача - Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, згідно якого просить встановити факт, що хоча у громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак останні там постійно не проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняли.

Свої позовні вимоги позивачка ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що її чоловік - спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.01.2023 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №32.

Рідні доньки заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , на даний час зареєстровані за однією ж адресою, що й спадкодавець ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_2 . Проте, вже тривалий час відповідачки не проживають за зазначеною вище адресою, заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця до нотаріальної контори не подавали, однак оскільки вони зареєстровані за однією адресою зі спадкодавцем, вони вважаються такими, які прийняли спадщину.

Враховуючи вищезазначене, позивачка ОСОБА_1 змушена звертатися до суду з позовною заявою про захист своїх законних прав та інтересів.

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з`явилась, однак її представник надав до суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять задовольнити.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з`явилась, проте надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

В судове засідання відповідачка ОСОБА_3 не з`явилась, проте надала на адресу суду заяву, згідно якої просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

В судове засідання представник третьої особи на стороні позивача - Білгород-Дністровськоїміської державної нотаріальної конторине з`явився, проте надав на адресу суду заяву, згідно якої просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

За змістом ч.1 ст.206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Положенням ч.3 та ч.4 ст.200ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.206 цього Кодексу.

Згідно з ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку доводам сторін, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 06.01.2023 року Білгород-Дністровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №32.

Те, що спадкодавець ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є чоловіком позивачки ОСОБА_1 , підтверджується Свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 05.11.1977 року Білгород-Дністровським міським відділом РАЦС Одеської області, актовий запис №343.

Те, що відповідачки ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є рідними доньками позивачки ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується Свідоцтвом про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 29 листопада 1982 року Бритівською сільською радою, актовий запис №82, Свідоцтвом про народження ОСОБА_5 , серії НОМЕР_4 , виданого 25 жовтня 1978 року Бритівською сільською радою Білгород-Дністровського районного бюро РАЦС, актовий запис №77.

Відповідно до Довідки №06.2-12/06-06-4909 від 19.07.2023 року, виданої Шабівською сільською радою Білгород-Дністровського району Одеської області, спадкодавець ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з ним мешкали та були зареєстровані: дружина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно акту про встановлення факту проживання громадянина від 29.08.2023 року, внаслідок обстеження встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_2 не проживають за адресою: АДРЕСА_2 , з 2011 року.

З копії спадкової справи №313/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею, яка звернулась з заявою про оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно ст. 1216 ЦК Україниспадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частиною 1статті 1220 ЦК Українивстановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Статтею 1217 ЦК Українивизначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1ст. 1220 ЦК Україниспадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2ст. 1223 ЦК Україниу разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 1222 ЦК Україниспадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Відповідно дост. 1261 ЦК Україниу першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 2ст. 1274 ЦК Українипередбачено, що спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Згідно із п. 23Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України- кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1ст. 5 ЦПК України- здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Визначаючи зміст статті 5 ЦПК України, необхідно виходити з того, що, у першу чергу, способи захисту, які застосовуються судом, мають відповідати правовій природі цивільних відносин, що існують між сторонами, й лише у другу чергу, серед зазначених способів захисту, що відповідають правовій природі таких відносин, суд вправі обрати той з них, що забезпечує ефективність такого захисту. Таке розуміння положень цивільного права випливає з його системного аналізу, структуру якого визначають окремі інститути права, які складають певні норми права, що регулюють однорідні правові відносини (Постанова КЦС ВС від 12 червня 2019 року, справа № 490/10190/16-ц, провадження № 61-33118св18).

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України).

Пунктом 1 частини 2статті 16 ЦК Українивизначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного правазалежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Разом з цим обрання особою неналежного способу захисту порушеного права в судовому порядку, який не відповідає як змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і характеру його порушення, а також не призводить до поновлення порушеного права цієї особи є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18)).

Так, під неналежним способом захисту розуміється такий, що не відповідає змісту порушеного права та не забезпечує реальне поновлення прав у випадку задоволення позову.

Суд звертає увагу сторін, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом встановлення факту, що має юридичне значення, а саме що хоча у громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і зареєстровано місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак останні там постійно не проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини і спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняли не є ефективним засобом відновлення порушеного права позивачки та не призведе до поновлення її прав та законних інтересів.

Окрім того, ані матеріали справи, ані копія спадкової справи №313/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не містить письмової відмови позивачці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку, таким чином, звернення позивачки ОСОБА_1 до суду з зазначеною вище позовною заявою є передчасним.

Відповідно до ч. 3ст. 12 ЦПК України- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Конституцією Українипередбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідност.263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимогст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищезазначене,суд невбачає правовихпідстав длязадоволення позовнихвимог позивачки ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача - Білгород-Дністровська міська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки у задоволенні позовних вимог позивачки відмовлено у повному обсязі, витрати зі сплати судового збору слід залишити за позивачкою ОСОБА_1 ..

Керуючись ст.ст. 1217-1218,1220-1222,1258-1262,1241,1268-1270,1273-1275,1296-1298ЦК України, ст.ст.2,4,5,76-83,141,259,263-265,315 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,третя особа на стороні позивача - Білгород-Дністровська міськадержавна нотаріальна контора,про встановлення факту,що має юридичне значення- відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Савицький С.І.