Ухвала

від 24.07.2024 по справі 490/4117/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 26 травня 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023150000000485.

Учасники судового провадження:

представники третьої особи, щодо майна якої вирішується

питання про арешт ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчогосудді Центральногорайонного судум.Миколаєва від26травня 2024року клопотанняпрокурора проарешт майнау кримінальномупровадженні,внесеному доЄРДР за№12023150000000485задоволено,накладено арештна майно, вилучене в ході проведеного з 22.05.2024 р. по 23.05.2024 р. обшуку за адресою АДРЕСА_1 , зокрема: додаткові угоди, протокольні рішення, розрахунки загальновиробничих витрат, підсумкові відомості, зведені кошториси, дефектні акти, пояснювальні записки, акти, рахунки-фактури, договори, робочі проекти та інші документи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, а саме голова Чорноморської сільської ради ОСОБА_5 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою призначити новий судовий розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на, вилучене в ході проведеного обшуку за адресою АДРЕСА_1 , майно.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

На обґрунтування поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт вказує на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна проведений за відсутності третьої особи, і копія оскаржуваної ухвали третій особі не направлялась та не отримувалась. Зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення стало відомо лише 28.06.2024 р., після його оприлюднення в ЄДРСР.

Представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною, такою, що прийнята з істотним порушенням вимог КПК України, які тягнуть за собою скасування ухвали слідчого судді та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Апелянт звертає увагу на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна проведений за відсутності третьої особи, щодо майна якої вирішувалось питання про арешт, при цьому, в оскаржувані ухвалі не зазначено, що прокурор ставив питання про розгляд клопотання за відсутністю власників майна.

На думку апелянта, у рішенні слідчого судді не мотивовано, яким критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України відповідає арештоване майно та відсутні посилання на те, що вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Представник просить врахувати, що майже всі вилучені документи знаходяться в електронному вигляді в системі «PROZZORO», оскільки стосуються публічних закупівель та мають загальний доступ, а тому відсутня необхідність у їх арешту.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

В провадженні СУ ГУНП в Миколаївській області, перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023150000000485, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, що група посадових осіб суб`єктів господарської діяльності, як колективної, так і приватної форми власності осіб, з числа жителів Миколаївської області, перебуваючи у злочинній змові та керуючись єдиним корисливим умислом, направленим на особисте збагачення, шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчиняють умисні дії спрямовані на розтрату, та подальше привласнення майна (грошових коштів) Чорноморської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, при проведенні будівельних робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття на території Чорноморської територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

В ході виконання доручення слідчого, оперативним підрозділом встановлено, що місцем зберігання документів щодо проведення будівельних робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття, є адміністративні приміщення Чорноморської сільської ради (код ЄДРПОУ 04377184).

З 22.05.2024 р. по 23.05.2024 р. в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено вказане у клопотанні майно.

24.05.2024 р. вказане майно постановою слідчого визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Прокурор звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на вилучене в ході проведеного з 22.05.2024 р. по 23.05.2024 р. обшуку майно. Клопотання мотивоване тим, вказане майно само по собі або в сукупності з іншими джерелами доказів може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Зважаючи на те, що вилучене майно, на яке слідчий просить накласти арешт, відповідає критерію речового доказу, визначеному у ст. 98 КПК України, з метою забезпечення їх збереження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали надані судом та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

За змістом ч. 1 ст. 117 КПК України, строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду, якщо він пропущений з поважних причин.

При цьому, законом не визначено переліку підстав, за наявності яких, строк на оскарження підлягає поновленню, і це питання, має вирішуватися судом, з урахуванням всіх встановлених обставин справи.

Перевіркою матеріалів судового провадження встановлено, що представники третьої особи, щодо майна яких вирішувалось питання про арешт, зокрема представники Чорноморської сільської ради не приймали участь у розгляді клопотання прокурора про арешт майна, при цьому, останні не викликались до суду першої інстанції, даних про отримання представниками вказаної установи копії рішення слідчого судді, матеріали справи не містять.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що представником ОСОБА_5 не пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положенням КПК України.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень, зокрема арешт майна.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98) (справа «East/West Alliance Limited» проти України).

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя має діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно зі ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, має врахувати: існування обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

При постановленні оскаржуваної ухвали, слідчий суддя вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.

З матеріалів клопотання вбачається, що в провадженні слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області, перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023150000000485, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом можливого вчинення певними особами умисних дій спрямованих на розтрату, та привласнення майна (грошових коштів) Чорноморської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, при проведенні будівельних робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття на території Чорноморської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

В ході досудового розслідування вказаних обставин, з метою встановлення осіб, які можуть бути причетні до вчинення вказаного кримінального правопорушення виникла необхідність в отриманні документації пов`язаної з проведенням будівельних робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття на території Чорноморської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області.

Проведеними оперативно-розшуковими заходами встановлено, що місцем зберігання документів, щодо проведених будівельних робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття, є адміністративні приміщення Чорноморської сільської ради.

З 22.05.2024 р., по 23.05.2024 р. в ході санкціонованого судом обшуку приміщення Чорноморської сільської ради, розташованої за адресою АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено низку документів, зокрема угоди, додаткові угоди, протокольні рішення, розрахунки загальновиробничих витрат, підсумкові відомості, зведені кошториси, дефектні акти, пояснювальні записки, акти, рахунки-фактури, договори, робочі проекти та інші.

Зазначені у клопотанні слідчого обставини привласнення майна (грошових коштів) Чорноморської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, при проведенні будівельних робіт з поточного та капітального ремонту дорожнього покриття на території Чорноморської об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Миколаївської області, могли мати місце. Тобто, існують обґрунтовані підстави вважати, що виявлене та вилучене в ході обшуку майно, у виді документів, відповідає критерію речового доказу, а саме може зберегти на собі його сліди або містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Апеляційний суд доходить висновку, що на цьому етапі кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, як арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Представник зазначає, що розгляд клопотання прокурора, в порушення вимог ст. 172 КПК України, проведений за відсутності власника майна.

Разом з тим, за змістом клопотання прокурор, з метою забезпечення арешту майна, в цілях запобігання його відчуження, просив розглянути клопотання без виклику власника майна, при цьому, надані прокурором матеріали не містили даних про місцезнаходження вилученого майна у виді великої кількості документів. Тобто, в даному випадку, слідчий суддя, розглянув внесене на розгляд клопотання про арешт майна з дотриманням правової процедури, визначеної ч. 2 ст. 172 КПК України, а тому порушень вимог закону при його розгляді, за відсутності власника майна не вбачається.

Доводи апелянта про те, що арештоване майно у виді документів зберігається в електронному виді в системі «PROZZORO», апеляційним судом не приймаються до уваги, оскільки електронні примірники документів можуть у будь-який момент видалені з відповідної системи.

Крім того, представником не надано даних на доведення того, що всі вилучені органом досудового розслідування документи знаходяться у відповідній системі, саме в тому вигляді, в якому вони вилучені органом досудового розслідування, і, що вказана система забороняє будь-який доступ сторонніх осіб до неї, в тому числі, посадових осіб Чорноморської сільської ради.

Слід зазначити, що матеріали клопотання слідчого містять постанову слідчого від 24.05.2024р. про визнання речовими доказами майна, вилученого в ході проведеного з 22.05.2024. по 23.05.2024 р. обшуку, за адресою АДРЕСА_1 , що спростовує доводи апелянта про відсутність вказаної постанови слідчого у матеріалах клопотання прокурора.

З урахуванням наведеного, апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна, слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування не має, ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 без задоволення.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до абз. 2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи судом під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 28 травня 2024 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023150000000485 залишити без змін, апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3