Рішення

від 18.07.2024 по справі 936/575/24

ВОЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №936/575/24

Провадження №2/936/141/2024

18.07.2024 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді Софілканич О.А., з участю секретаря судового засідання Дзямко А.А., представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , представника відповідачки ОСОБА_4 , представника третьої особи- ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань в селищі Воловець в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Воловецької селищної ради до ОСОБА_3 , третя особа: Центр надання соціальних послуг Воловецької селищної ради про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

27.05.2024 Орган опіки та піклування Воловецької селищної ради звернувся до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 .

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_3 є матір?ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Батько дітей ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .Малолітні діти перебувають на обліку Служби у справах дітей Воловецької селищної ради, як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах, згідно наказів Служби у справах дітей Воловецької селищної ради від 10.10.2023 року N? 01-08/2, N?01-08/3.23.06.2023 року спільно з працівниками центру надання соціальних послуг Воловецької селищної ради, інспектором ювенальної превенціїМукачівського РУП та працівниками Служби у справах дітей Воловецької селищної ради було здійснено обстеження умов проживання та утримання малолітніх дітей ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 . На час обстеження виявлено, що мати з дітьми проживає в орендованому будинку, санітарно-побутові умови незадовільні. ОСОБА_3 не працевлаштована та не перебуває на обліку в центрі зайнятості як безробітна. Станом на 24.05.2024 року у матері відсутній постійний дохід. Крім цього, відповідачка систематично притягається до адміністративної відповідальності та веде аморальний спосіб життя.Органом опіки та піклування Воловецької селищної ради було відібрано дітей та тимчасово влаштовано в благодійну організацію «Центр соціальної опіки дитини «Дім милосердя».Підставою позбавлення батьківських прав позивач зазначає те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків, не займається вихованням дітей, часто залишає їх самих в будинку або на сторонніх людей, зловживає алкоголем, дітей не утримує, не лікує та не виховує, не забезпечує необхідним, перебування з матір?ю несе загрозу їх життю та здоров`ю.

Наведене свідчить про невиконання матір?ю своїх обов?язків по вихованню, лікуванню та утриманню дітей, що є підставою, з позиції органу опіки та піклування, для позбавлення її батьківських прав, стягнення аліментів на користь органу опіки та піклування Воловецької селищної ради на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення нею повноліття та передання малолітніх дітей органу опіки та піклування Воловецької селищної ради для подальшого їх влаштування.

Представники позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали з підстав, наведених у такому.Ствердили, що відсутність розуміння матері про відповідальне батьківство, продовження нею зловживання алкоголю, ведення асоціального способу життя в присутності малолітніх дітей, відсутності постійного доходу (працевлаштування) для забезпечення безперебійного забезпечення малолітніх дітей речами першої необхідності, свідчить про свідоме ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків та є підставою для позбавлення її батьківських прав.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 під час судового розгляду справи позов не визнали. Пояснили, що відповідачка з часу смерті чоловіка самостійно виховує та утримує двох малолітніх дітей. Через важке матеріальне становище та необхідність проживати в орендованому будинку, можливості покращити житлово- побутові умови немає. Заперечила, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків, діти під час навчального року систематично відвідують навчальні заклади, проходять медичні огляди, забезпечені одягом, взуттям та навчальним приладдям. З 05.06.2024 року ОСОБА_3 працевлаштувалася, отримує заробітну плату, і зобов`язується забезпечувати дітей всім необхідним та поступово покращуватиумови проживання та навчання дітей.

Крім цього, представник відповідачкизазначив, що в матеріалах справи відсутні докази аморальної поведінки ОСОБА_3 , а орган місцевого самоврядування надає їй позитивну характеристику по місцю фактичного проживання.

Представник третьої особи ОСОБА_5 позов підтримала, рішення просить прийняти у відповідності до закону.

Заслухавши сторони та їх представників, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, ч. 3 ст. 13 ЦПК України).

Згідно з ст. 15 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір?ю двох малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ).

Батько дітей ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно з копією Свідоцтва про смерть серіх НОМЕР_3 .

Малолітні діти перебувають на обліку Служби у справах дітей Воловецької селищної ради, як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах, згідно наказів Служби у справах дітей Воловецької селищної ради від 10.10.2023 року №01-08/2, №01-08/3.

23.06.2023,02.10.2023, 10.10.2023, 30.01.2024року спільно з працівниками центру надання соціальних послуг Воловецької селищної ради, інспектором ювенальної превенціїМукачівського РУП та працівниками Служби у справах дітей Воловецької селищної ради було здійснено обстеження умов проживання та утримання малолітніх дітей ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_1 . На час обстеження виявлено, що мати з дітьми проживає в орендованому будинку, санітарно-побутові умови незадовільні:в будинку брудно, на підлозі та столі виявлено багато порожніх пляшок від алкоголю та недопалків, присутній неприємний запах тютюну, відсутні продукти харчування, окремі спальні місця, відсутній санвузол, діти були зачинені ві будинку, а мати відсутня.

Відповідно до наданої довідки ВП №2 Мукачівського РУП ГУНП у Закарпатській області від 23.05.2024 року №4842/106/26-3/01/5-2024, щодо ОСОБА_3 було складено 10 протоколів про адміністративні правопорушення:??? 09.06.2023 року ст. 183 КУпАП; 31.08.2023 року ст. 183 КУпАП, 31.08.2023 року ст. 178 ч.1 КУпАП; 01.09.2023 року ст. 183 КУпАП, 26.12.2023 року за ст.183 КУпАП, ???07.01.2024 року за ст. 183 КУпАП, 27.02.2024 року за ст.183 КУпАП, 07.05.2024 року за ст.178 ч. 1 КУпАП, 14.05.2024 року за ст.184 ч.1 КУпАП, 14.05.2024 року за ст.184 ч. 1 КУпАП. Також ОСОБА_3 два рази притягалася до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.125 КК України.

На підставі розпорядження голови Воловецької селищної ради №110 від 15.05.2024 Органом опіки та піклування Воловецької селищної ради було відібрано дітей та тимчасово влаштовано в благодійну організацію «Центр соціальної опіки дитини «Дім милосердя».

Згідно з ч. 3 ст. 51 Конституції України, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства» - дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частина 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1 ст.155 СК України - здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч. 1 ст. 164 СК України.

Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України зазначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.Зокрема, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Стаття 166 СК України передбачає, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Частина 1 ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику ЄСПЛ як джерело права.

У пунктах 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини вказано, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні ЄСПЛ від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (заява № 31111/04, § 57, § 58) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України - при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344 св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини ( ст. 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Згідно з ч. 6 ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, приймають участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 686/16892/20, від 07.12.2022 року у справі № 562/2695/20, від 03.08.2022 у справі № 306/7/20, від 11.01.2023 у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень ст.164 СК України є усталеною.

Надаючи оцінку доводам позивача, якими він обґрунтовує свою вимогу про позбавлення батьківських прав відповідачки стосовно дітей, суд приходить до висновку про їх недоведеність.

У даній справі суду не доведено, що відповідачка є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо малолітніх дітей.

Так, малолітні діти ОСОБА_9 навчаються у Воловецькому ліцеї. Згідно наданих характеристик від 23.05.2024, діти без поважних причин не пропускають навчання, навчаються у міру своїх сил, забезпечені необхідним шкільним приладдям. Мати ОСОБА_9 відвідує батьківські збори, цікавиться шкільним життям дітей, підтримує зв`язок з класними керівниками.

Відповідно до висновків про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини №311 та №312 від 15.05.2024 року, малолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є здоровими.

12.07.2024 року за заявою ОСОБА_3 представникам служби в справах дітей та Центру надання соціальних послуг Воловецької селищної ради проведено чергове обстеження умов проживання сім`ї ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де встановлено покращення умов проживання, а саме: наявність спального ліжка для дітей, письмового столу з стільцями, пічне опалення, заготовлені дрова, водопостачання з колодязя в дворогосподарстві.

Також суду надано підтвердження працевлаштування ОСОБА_3 з 05.06.2024 року на посаді диспетчера -квиткового касира АС Воловець-2, а також позитивну характеристику з місця роботи станом на 12.07.2024 та місця фактичного проживання станом на 31.05.2024.

Таким чином, при розгляді даної справи судом не встановлено, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Натомість, судом встановленозміну поведінки матері у кращу сторону, її бажання повернути дітей в свою сім`ю, забезпечувати їм життя на рівні, відповідному їх потребам.

Згідно з п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 07.05.2024, справа №715/1337/23 провадження № 61-18547св23.

Враховуючи встановлені обставини, суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_3 крайнього заходу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Водночас, суд вважає, що відповідачку слід попередити про необхідність зміни ставлення до виховання дітей і покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням нею батьківських обов`язків в подальшому.

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Органу опіки та піклування Воловецької селищної ради до ОСОБА_3 , третя особа: Центр надання соціальних послуг Воловецької селищної ради про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання її до Закарпатського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

позивач: Орган опіки та піклування Воловецької селищної ради, місцезнаходження: селище Воловець, вул.Героїв України, 7, Мукачівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 04350240;

відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

третя особа: Центр надання соціальних послуг Воловецької селищної ради, місцезнаходження: селище Воловець, вул.Героїв України, 7 Мукачівського району, Закарпатської області, код ЄДРПОУ 26528796.

Повне рішення буде складено 24.07.2024 року.

Суддя Софілканич О.А.