Ухвала

від 22.07.2024 по справі 711/2593/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/557/24 Справа № 711/2593/21 Категорія: ч. 3 ст. 191 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2024 року м. Черкаси

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі:

секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представників потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілих: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2024 року

ВСТАНОВИЛА

Ухвалою, що оскаржується, було задоволено клопотання захисника ОСОБА_19 , який діє в інтересах ОСОБА_20 , звільнено обвинувачену ОСОБА_20 , від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190, ч.2, ч.3 ст.191 Кримінального кодексу України (далі - КК), на підставі ст.49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження №142013250010000165 від 30.04.2013 за обвинуваченням ОСОБА_20 , за обставин детально вказаних в ухвалі суду першої інстанції, закрито на підставі п.1 ч.2 ст.284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності. Цивільні позови ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_10 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 до ОСОБА_20 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишено без розгляду.

В апеляційнійскарзі потерпілий ОСОБА_11 просить скасувати вищевказану ухвалу, відмовити в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження, цивільний позов залишити в силі заявлених вимог.

Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та ухвалено з порушенням вимог кримінального процесуального закону щодо закриття кримінального провадження із застосуванням положень ст.49 КК.

Приводить доводи щодо неправильного визначення судом перебігу строку давності. Вказує, що ОСОБА_20 здійснювала кримінальні правопорушення не в період з 28.06.2005 до 13.05.2009, а до 2018 року включно.

Стверджує, що саме у період часу з 28.06.2005 до 2018 року ОСОБА_20 , будучи директором ПП «Вербена-ТП», за попередньою змовою та спільно з посадовими особами ТОВ «Корпорація «Райагробуд» в особі ОСОБА_30 та ПП «Ліпона» в особі ОСОБА_31 шляхом обману заволоділа коштами дольовиків у будівництві підземних гаражів за будівельною адресою АДРЕСА_1 у сумі 2 712822 грн.

Звертає увагу, що судом оскаржуване рішення прийняте без дослідження усіх матеріалів кримінального провадження. Водночас судом не взято до уваги, що з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло лише 14 років, а не 15 років, як передбачено ст.49 КК. Крім того, вироком Соснівського районного суду м.Черкаси від 07.03.2017, ОСОБА_20 засуджена за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, що перериває строки давності, відповідно до ч. 3 ст. 49 КК.

В апеляційнійскарзі потерпілий ОСОБА_10 просить скасувати вищевказану ухвалу, відмовити в задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження, цивільний позов залишити в силі заявлених вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог приводить аналогічні доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_11 .

Після докладу суддею-доповідачем змісту ухвали, доводів апеляційної скарги, були заслухані:

- потерпілі та їх представники, які підтримали вимоги апеляційної скарги, пославшись на їх доводи;

- захисник, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність ухвали суду;

- прокурор, яка не підтримала доводи апеляційних скарг потерпілих, пославшись на законність ухвали суду.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи потерпілих та їх представників, прокурора, захисника, перевіривши та обговоривши викладені у апеляційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що вони не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст.404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з ст.370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК із закриттям кримінального провадження щодо нього, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку навівши при цьому достатні підстави, а саме сплив відповідного строку давності, який закінчився до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Згідно з положеннями ч.1 ст.285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності, кримінальне провадження закривається судом (п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК).

Відповідно до вимог ч.4 ст.286 КПК обвинувачений або його захисник також із власної ініціативи можуть звернутися до суду з клопотанням про закриття кримінального провадження через звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок спливу строків давності. Таке клопотання розглядається судом невідкладно.

Водночас суд з`ясовує, чи не переривалися або не зупинялися строки давності (чи не обвинувачується ця ж особа наразі у вчиненні іншого злочину пізніше від дати злочину, зазначено в обвинувальному акті, чи не ухилялася особа від розслідування та суду за наявності таких фактів, прокурор повинен повідомити про це суд, надати відповідні документи).

Обвинуваченому роз`яснюється суть обвинувачення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Судом роз`яснюється, що обвинувачений має право відмовитись від звільнення від кримінальної відповідальності, і судовий розгляд буде проводитися в загальному порядку, і прокурор буде зобов`язаний довести винуватість поза розумним сумнівом. Якщо прокурор не відмовляється від обвинувачення, то за результатами судового розгляду суд ухвалює вирок. У разі якщо суд дійде висновку про невинуватість обвинуваченого, він ухвалює виправдувальний вирок.

Відповідно ч.2 ст. 113 КПК будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.

Висновки суду про звільнення ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні нею кримінальних правопорушень передбачених ч.3, ч.4 ст.190, ч.2, ч.3, ч.5 ст.191 КК, та закриття щодо нього кримінального провадження є належним чином умотивованими.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції ретельно перевірив всі обставини, які мають значення для прийняття правильного судового рішення.

Доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , що судом першої інстанції при закритті кримінального провадження щодо ОСОБА_20 на підставі ст.49 КК порушено вимоги КПК України є безпідставними.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст. 284, ч.3 ст. 285, ч.4 ст. 286, ч.3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання та, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК підстав і відсутності заперечень з боку обвинуваченого, закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності. Таке рішення приймається у формі ухвали.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що кримінальні правопорушення, зокрема, передбачені ч.3 ст.190, ч.2, ч.3 ст.191 КК, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_20 , вчинені нею у період з 2005 по 2010 роки.

Водночас, суд першої інстанції взявши до уваги переривання перебігу строку давності у квітні 2010 року через вчинення ОСОБА_20 нового злочину, правильно встановив перебіг строку давності у цій справі, який слід рахувати від серпня 2011 року.

Доводи потерпілих щодо дати вчинення кримінальних правопорушень у період часу до 2018 року у цьому випадку є безпідставними, адже згідно з обвинувальним актом інкриміновані обвинуваченій кримінальні правопорушення були вчинені нею у період з 2005 по 2010 роки. Разом з тим, відповідно до ст. 337 КПК, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Згідно з ст.12 КК (в редакції, яка діяла на момент вчинення злочинів), злочини передбачені ч.2 ст.191 КК є злочинами середньої тяжкості. У свою чергу кримінальні правопорушення, передбачені ч.3 ст.190 та ч.3 ст.191 КК є тяжкими злочинами.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 49 КК, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину до дня набрання вироком законної сили минуло: п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Передбачений ст.49 КК вид звільнення від кримінальної відповідальності застосовується за наявності трьох умов: закінчення зазначених у законі строків; невчинення протягом цих строків нового кримінального правопорушення певного ступеня тяжкості; не ухилення особи від слідства або суду.

Захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_20 подав клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.190 та ч.2, ч.3 ст.191 КК по інкримінованих їй епізодах.

Обвинувачена ОСОБА_20 підтримала заявлене клопотання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності, в зв`язку із закінченням строків давності, пояснила, що розуміє правові наслідки закриття кримінального провадження з вказаних підстав, зокрема що сплив строків давності не є реабілітуючою підставою.

Відповідно до ст.ст. 284-288 КК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченою своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено. Водночас, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого при цьому невизнання вини у вчиненні кримінального правопорушення за наявності згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання.

З огляду на положення ч. 4 ст.286 КПК щодо невідкладності розгляду клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, доводи апеляційної скарги потерпілих про необхідність судом встановити обставини кримінального провадження, зокрема винуватість особи є хибними.

Враховуючи вказане, у суду були всі підстави для закриття кримінального провадження та звільнення ОСОБА_20 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК, що є обов`язком суду, оскільки захисник подав відповідне клопотання, що було підтримано обвинуваченою.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття кримінального провадження, котра винесена з дотриманням норм кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК, колегія суддів

УХВАЛИЛА

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 залишити без задоволення, ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 26 березня 2024 року без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена учасниками судового процесу безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення ухвали судом апеляційної інстанції.

Головуючий ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4