Рішення

від 25.07.2024 по справі 909/1114/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2024 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1114/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Бородайка Павла Костянтиновича,

АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю,

"Комерційно-торговий центр "Преміум"

вул. Дністровська, 49, м. Івано-Франківськ, 76018

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Фізична особа ОСОБА_1 ,

АДРЕСА_2

про: усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою

за участю:

від позивача: 1) Селянін В. О. - представник,

2) Бородайко П. К.,

від відповідача: 1) ОСОБА_2 ,

2) ОСОБА_3 ,

3) ОСОБА_4 - представник,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні

позивача: ОСОБА_5 - представник

установив: Фізична особа-підприємець Бородайко Павло Костянтинович звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою загальною площею 0,1336 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:05:001:0308, шляхом демонтажу (знесення) належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) по АДРЕСА_3 .

Позовні вимоги обгрунтовані зайняттям відповідачем земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:05:001:0308, яка є власністю позивача, без правових підстав,оскільки на ній розміщена споруда (збірно-розбірна конструкція павільйону-кафе для продажу пива), яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум". Зазначена обставина порушує законні права та інтереси позивача, внаслідок позбавлення останнього можливості самостійно господарювати на спірній земльній ділянці (здійснювати господарську діяльність).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ,у поясненні (вх.№10294/24 від 21.06.2024) позовні вимоги підтримав . Підтверджує належність ОСОБА_1 1/100 частки спірної земельної ділянки, внаслідок викупу її 19.07.2022 в Івано-Франківської міської ради на підставі Договору купівлі-продажу. У вказаному поясненні останній також зазначив, що ОСОБА_1 не претендує на оспорювану збірно-розбірну конструкцію павільйону-кафе для продажу пива, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, оскільки на час придбання цілісного майнового комплексу пивзаводу та земельної ділянки, спірною спорудою, в якій здійснювався продаж пива, користувався відповідач по справі - ТОВ "КТЦ "Преміум".

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечила та просила суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтувує тим, що спірна земельна ділянка, виділена ще в 1996 році рішенням міськвиконкому для встановлення збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива. Разом з тим, зазначає, що продаж цієї земельної ділянки є незаконним, оскільки на цій земельній ділянці знаходиться пам`ятка архітектури Юнеско, яка не підлягає продажу, і передана власнику у користування з відповідними умовами. Посилається на неможливість знесення належної їй металічної споруди, оскільки вона відноситься до малої архітектурної форми.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради народних депутатів від 02.08.1996 за № 275 надано Івано-Франківському пивоварному заводу дозвіл на будівництво збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу власної продукції .

Відповідно до наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській області за № 657 від 11.07.1997 на базі майна АТ "Івано-Франківський пивоварний завод" створено ДП "Комерційний торговий центр" та затверджено статут ДП "Комерційний торговий центр".

В квітні 2004 року ДП "Комерційний торговий центр" ВАТ "Івано-Франківський пивоварний завод" змінило свою організаційну правову форму шляхом перетворення у товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум".

Статут ТОВ "Комерційно-торговий центр "Преміум" (нова редакція) зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 21.04.2004 та затверджено зборами учасників товариства (протокол № 10 від 26.12.2005). Державна реєстрація змін до установчих документів проведена державним реєстратором 25.07.2006.

Відповідно до п. 1.1 статуту ТОВ Комерційно-торговий центр "Преміум" товариство створено на підставі законодавства України в результаті реорганізації шляхом перетворення ДП "Комерційно-торговий центр" ВАТ "Івано-Франківський пивоварний завод і є його правонаступником.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно , Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 340614599 від 27.07.2023 про право власності на землю, копія якого долучена до матеріалів справи, спірна земельна ділянка - площею 0,1336 га, кадастровий номер 2610100000:05:001:0308, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває у власності ОСОБА_5 (частка власності якої складає 99/100, право власності зареєстровано 18.11.2022) та ОСОБА_1 (частка власності якої складає 1/100, право власності зареєстровано 03.10.2022).

В ході проведення обстеження спірної земельної ділянки ліцензованою проектною організацією ТОВ "Гектар ІФ" та виготовлення плану-схеми, яка долучена до матеріалів справи, встановлено, що спірна металева будівля (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива), яка розташована по АДРЕСА_3 , займає 0,0040 га належної спірної земельної ділянки, яка належить позивачу по справі.

Претензійним листом від 27.10.23 позивач звернувся до відповідача про звільнення спірної земельної ділянки протягом семи днів, шляхом здійснення демонтажу споруди - металевої будівлі (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) та вивезення з даної земельної ділянки.

Однак, відповідач не відреагував , що зумовило позивача звернутись із даним позовом до суду.

За змістом ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положення аналогічного змісту містить ч. 2 ст. 20 ГК України.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Вказаної позиції притримується Велика Палата Верховного суду у своїх постановах від 09.11.2021 у справа № 466/8649/16-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторною звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 41 Конституції України та статтею першою Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь- які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (статті 316, 317, 319, 321, ЦК України). Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною першою статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини першої статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі №926/3881/17 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №924/1220/17 (провадження № 12-26гс19).

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування майном, а також факти, що підтверджують протиправні дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Крім того, умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №909/392/19 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №910/1310/19 .

Однією з умов застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в разі наявності таких відносин здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів.

Як встановлено судом вище, на земельній ділянці (її частині) загальною площею 0,1336га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:05:001:0308 розміщена металева споруда (збірно-розбірна конструкція павільйону-кафе для продажу пива), яка належить відповідачу ТОВ "КТЦ "Преміум". Документальних доказів в підтвердження права власності на металеву споруду суду не подано.

Правовстановлюючих документів на зайняття частини земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_3 та на якій розміщено павільйон-кафе для продажу пива у відповідача відсутні. Натомість, право власності на зазначену земельну ділянку, належить позивачу по справі, що підтверджується наявною у матеріалах справи Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , як і знаходження збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива на оспорюваній земельній ділянці підтверджується план-схемою ліцензованої проектної організації ТОВ "Гектар ІФ", копія якої долучена до матеріалів справи.

Наведені обставини підтверджують факт використання відповідачем частини належної на праві власності позивачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача земельної ділянки,що в свою чергу порушує право останніх на вільне та безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм майном (спірною земельною ділянкою).

Відповідно до статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, та застосування інших, передбачених законом, способів захисту, зокрема визначених у статті 16 Цивільного кодексу України.

В спірному випадку захист права позивача у користуванні спірною земельною ділянкою здійснюється шляхом демонтажу (знесення) належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) .

У відповідності до положень Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 №244 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, пересувні тимчасові споруди не відносяться до нерухомих речей, можуть бути відділені від земельної ділянки і переміщені без їх знецінення та зміни призначення.

Враховуючи вищевикладене, демонтаж пересувних тимчасових споруд, являючи собою їх фактичне перенесення з місця розташування, не завдає їм шкоди, не припиняє право власності на них.

Разом з тим, суд звертає увагу, що твердження відповідача про неможливість усунення ним перешкод в користуванні позивачем спірної земельної ділянки шляхом демонтажу (знесення), у зв`язку з тим, що вказана споруда відноситься до малої архітектурної форми, - не знайшли свого підтвердження, внаслідок відсутності подання відповідачем належних доказів щодо того, що спірна металева споруда належить до малої архітектурної форми, як і не надала будь-яких доказів в підтвердження права на володіння, користування та розпорядження цим (майном).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням вказаного, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За наведеного, позивачем доведено, а судом встановлено факт порушеного права позивача щодо права володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою площею 0,1336 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер: 2610100000:05:001:0308, яка належить позивачу на праві власності, внаслідок розміщення на ній (зокрема її частині площею 0,0040 га) металевої споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива), яка належить відповідачу.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню.

З урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України та результату вирішення спору (позов задоволено) судовий збір у справі підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 86, 123, 129, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов фізичної особи-підприємця Бородайка Павла Костянтиновича до товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача фізична особа ОСОБА_1 про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою загальною площею 0,1336 га, за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 2610100000:05:001:0308, шляхом демонтажу (знесення) належної Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) по АДРЕСА_3 - задовольнити.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" (вул. Дністровська, 49, м. Івано-Франківськ, 76018, код 25065199) усунути перешкоди в праві користування земельною ділянкою загальною площею 0,1336 га, кадастровий номер 2610100000:05:001:0308, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу (знесення) належної товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" споруди (збірно-розбірної конструкції павільйону-кафе для продажу пива) по АДРЕСА_3 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-торговий центр "Преміум" (вул. Дністровська, 49, м. Івано-Франківськ, 76018, код 25065199) на користь фізичної особи-підприємця Бородайка Павла Костянтиновича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - 2 684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 26.07.2024

Суддя С. М. Кобецька