Рішення

від 23.05.2024 по справі 911/1203/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. м. Київ Справа №911/1203/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, Міжнародний державний аеропорт)

до 1. Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7)

2. Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (03039, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 50)

про визнання права на зменшення орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати та зобов`язання провести зарахування (залік) надмірно сплаченої орендної плати

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Дзюбенко С.М.

від відповідача-1: ОСОБА_1

від відповідача-2: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглянута справа №911/1203/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (позивач) до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (відповідач-2) про визнання права на зменшення орендної плати, зобов`язання провести перерахунок нарахованої орендної плати та зобов`язання провести зарахування (залік) надмірно сплаченої орендної плати.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2022 у справі №911/1203/21, надалі рішення від 16.09.2022 у справі №911/1203/21, позовні вимоги задоволені частково:

- визнано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» право на зменшення орендної плати (право на несплату орендної плати), нарахованої за період з 18.03.2020 по 14.06.2020 в сумі 283482,33 грн за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 16.04.2015 №495, укладеним між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»;

- зобов`язано Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» провести перерахунок нарахованої орендної плати за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 16.04.2015 №495, за період з 12.03.2020 по 31.03.2021, зменшивши її на 2099687,95 грн;

- відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» до Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях: 1) в частині визнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» права на зменшення орендної плати (право на несплату орендної плати), нарахованої за період з 18.03.2020 по 14.06.2020 в сумі 730091,91 грн; 2) в частині зобов`язання Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» провести перерахунок нарахованої орендної плати зменшивши її на 386054,88 грн; 3) в частині зобов`язання Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальному розмірі 1924146,20 грн в рахунок майбутніх платежів за Договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 16.04.2015 №495;

- стягнуто з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» 2270,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №911/1203/21 апеляційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задоволено частково; рішення господарського суду Київської області від 16.09.2022 у справі №911/1203/21 скасовано в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про визнання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» права на зменшення орендної плати (право на несплату орендної плати), нарахованої за період з 18.03.2020 по 14.06.2020 в сумі 283482,33 грн за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності від 16.04.2015 №495; у скасованій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовної вимоги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2023 у справі №911/1203/21 касаційну скаргу Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №911/1203/21 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про зобов`язання Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" провести перерахунок нарахованої орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 16.04.2015 № 495 за період з 12.03.2020 до 31.03.2021 в частині зменшення її на 283482,33 грн; справу №911/1203/21 в цій частині передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду; в іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 у справі №911/1203/21 залишено без змін.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №911/1203/21 з урахуванням ухвали про виправлення описок від 11.04.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" в частині оскарження задоволених позовних вимог ТОВ "Аерохендлінг" про зобов`язання Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" провести перерахунок нарахованої орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 16.04.20215 № 495 за період з 12.03.2020 до 13.03.2021 в частині зменшення її на 283482,33 грн задоволено; рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2022 у справі №911/1203/21 скасовано в частині задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерохендлінг" про проведення перерахунку нарахованої орендної плати за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна, що належить до державної власності, від 16.04.20215 №495 за період з 12.03.2020 до 13.03.2021, в частині зменшення її на 283482,33 грн; у скасованій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовної вимоги; здійснено новий розподіл судового збору за розгляд цієї вимоги.

При ухваленні Господарським судом Київської області рішення від 16.09.2022 у справі №911/1046/23 питання про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, судом першої інстанції вирішено не було, враховуючи подану позивачем до Господарського суду Київської області письмово 20.07.2022 та додатково заявлену позивачем усно під час судових дебатів 16.09.2022 заяву про намір позивача подати докази витрат позивача на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня прийняття рішення суду.

21.09.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат із доказами, надалі заява про розподіл судових витрат, згідно з якою останній просить ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача-1 на користь позивача 80000,00 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом судом справи №911/1203/21. До заяви позивача про ухвалення додаткового рішення додані докази надіслання її копії з додатками іншим учасникам справи.

29.09.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача-1 надійшли заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат, у яких відповідач-1 повністю заперечує проти вказаної заяви позивача. Відповідач-1 посилається на те, що: 1) він є не єдиним відповідачем у цій справі, враховуючи, що у цій справі є також відповідач-2; 2) позов був задоволений частково, а не повністю, тому не всі витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача-1; 3) формування позивачем окремої правової позиції у цій справі не вимагалось, оскільки між сторонами існував схожий спір у справі №911/1222/21; 4) відповідачем-1 не вчинялись дії, наслідком яких стало б затягування розгляду справи та збільшення кількості засідань, у зв`язку з якими позивачем розраховані та заявлені витрати на професійну правничу допомогу; 5) позивачем не доведені витрати на професійну правничу допомогу, оскільки не надано доказів їх фактичної сплати позивачем адвокату.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.09.2022 судове засідання з розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат призначено на 20.10.2022. Ухвала суду від 30.09.2022 направлена 04.10.2022 на електронні адреси сторін, наявні у матеріалах справи для направлення повідомлень сторонам.

У судове засідання 20.10.2022 з`явились позивач та відповідач-1, які надали свої пояснення, відповідач-2 не з`явився, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 10.11.2022.

10.11.2022 судове засідання з розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 15.11.2022 судове засідання перепризначено на 24.11.2022.

У судове засідання 24.11.2022 з`явились позивач, відповідач-1 та відповідач-2, які надали свої пояснення, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошувалась перерва на 22.12.2022.

У судове засідання 22.12.2022 з`явився відповідач-1, не з`явились позивач та відповідач-2, від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання, протокольною ухвалою судове засідання відкладено на 20.01.2023.

Судове засідання 20.01.2023 не відбулось у зв`язку із направленням матеріалів справи №911/1203/21 до Північного апеляційного господарського суду. Після повернення матеріалів справи до Господарського суду Київської області ухвалою суду від 26.04.2024 судове засідання з розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат призначено на 23.05.2024. Ухвала суду від 26.04.2024 у справі №911/1203/21 доставлена усім сторонам в їх електронні кабінети 30.04.2024.

В судове засідання 23.05.2024 з`явились позивач та відповідач-1, відповідач-2 не з`явився, про судове засідання був повідомлений, про поважні причини неявки суд не повідомляв, що відповідно до ч.1 ст.202 та ст.244 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду заяви позивача про розподіл судових витрат та ухваленню додаткового рішення.

Розглянувши заяву позивача про розподіл судових витрат та відповідні заперечення відповідачів, дослідивши матеріали справи та пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п.3. ч. 1 та 2 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У позовній заяві (розділ 7) позивачем був заявлений попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції в сумі 85000,00 грн (т.1, ас.12).

При ухваленні рішення Господарського суду Київської області від 16.09.2022 у справі №911/1203/21 питання про витрати на професійну правничу допомогу судом вирішено не було, враховуючи зроблену позивачем до закінчення судових дебатів заяву про намір позивача подати докази витрат позивача на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня прийняття рішення суду.

Рішення суду у справі № 911/1203/21 було ухвалено 16.09.2022, а отже п`ятиденний строк для подання до суду доказів, що підтверджують розмір та здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, сплинув 21.09.2022.

21.09.2022 до Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат разом із відповідними доказами понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.

Із доданого до заяви позивача про розподіл судових витрат звіту від 20.09.2022 про надані послуги, в якому міститься опис наданих адвокатом послуг на загальну суму 80000,00 грн за період з 11.04.2021 по 16.09.2022, випливає, що вказаний звіт від 20.09.2022 був складений адвокатом та схвалений позивачем як клієнтом по факту завершення адвокатом представництва інтересів клієнта-позивача в суді першої інстанції у справі №911/1203/21, тобто вже після ухвалення рішення суду від 16.09.2022 у цій справі. Відтак, цей звіт від 20.09.2022 про сукупність наданих адвокатом клієнту-позивачу правничих послуг за період розгляду справи в суді першої інстанції об`єктивно не міг бути поданий позивачем до закінчення судових дебатів (які відбулись раніше, ніж був складений цей звіт, а саме 16.09.2022). Це вказує на поважність причин неподання позивачем доказів понесення ним витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позивач вчасно та правомірно звернувся до господарського суду в порядку ч.8 ст.129 та ч.1 ст.221 Господарського процесуального кодексу України із заявою про розподіл витрат на правову допомогу.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у справі та відповідним запереченням відповідача-1, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ст.126 цього Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі №638/7748/18.

Також, згідно з ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд також враховує висновок, що міститься в п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п.5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18), відповідно до якого при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.09.2022 у справі №911/1203/21 (в т.ч. з урахуванням постанов Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 та від 12.03.2024 та постанови Верховного Суду від 21.11.2023 у цій справі) позовні вимоги позивача були задоволені частково.

Представництво та захист інтересів позивача у справі №911/1203/21 в суді першої інстанції здійснював адвокат позивача ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги від 29.12.2020 (копія міститься в матеріалах справи).

У поданій до суду позовній заяві позивач вказував, що орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції складе 85000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в якості доказів:

- копію договору про надання правової допомоги від 29.12.2020, укладеного позивачем в якості клієнта із адвокатом Дзюбенком С.М.;

- копію додаткової угоди від 09.04.2021 до вказаного договору про надання правової допомоги від 29.12.2020 із зазначенням розцінок на послуги адвоката;

- копію додаткової угоди від 30.12.2021 до вказаного договору про надання правової допомоги від 29.12.2020;

- звіт від 20.09.2022 про надані послуги, який містить детальний опис наданих адвокатом позивача послуг (позиції №1-№15 опису із зазначенням конкретної послуги) на загальну суму 80000,00 грн.

Аналізуючи доводи відповідача-1 про те, що він не був єдиним відповідачем у цій справі, враховуючи, що у справі є також відповідач-2, суд при цьому зауважує, що спір у справі №911/1203/21 виник з договору від 16.04.2015 №495, укладеного позивачем з відповідачем-1, а позовні вимоги, які були задоволені у цій справі (враховуючи часткове задоволення позову у справі), відповідно до обставин справи 911/1203/21 стосувались неправильних дій передусім саме відповідача-1, який в якості сторони договору від 16.04.2015 №495 нараховував позивачу орендну плату в більшому розмірі, ніж було передбачений законодавством, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом у справі №911/1203/21. Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд у рішенні від 16.09.2022 у справі №911/1203/21 поклав обов`язок з проведення перерахунку нарахованої орендної плати за договором від 16.04.2015 №495 саме на відповідача-1.

Відтак, суд відхиляє доводи відповідача-1 в цій частині та не вбачає підстав для покладення судових витрат позивача у справі повністю чи частково на відповідача-2, враховуючи, що ті позовні вимоги, які в підсумку були задоволені рішенням суду у даній справі, виникли внаслідок неправильних дій передусім самого відповідача- 1 як сторони договору від 16.04.2015 №495.

Водночас, суд погоджується з доводами відповідача-1 про те, що не всі витрати позивача на професійну правничу допомогу у справі підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем-1, враховуючи, що позовні вимоги у справі №911/1203/21 були задоволені не в повному обсязі, а частково.

Аналізуючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу відповідно до опису наданих адвокатом послуг, який міститься у звіті від 20.09.2022, а саме витрати щодо позиції №1 опису (підготовка правової позиції та збір необхідних доказів, вартість послуги 10000,00 грн), позиції №2 (підготовка тексту позовної заяви, вартість послуги 10000,00 грн) та позиції №3 (підготовка відповіді на відзив, вартість послуги 7000,00 грн ), та відповідні заперечення відповідача-1 з цього приводу про те, що формування позивачем окремої правової позиції у цій справі не вимагалось, оскільки між сторонами існував спір також у справі №911/1222/21, суд при цьому зауважує, що сама по собі наявність справи №911/1222/21 між тими ж сторонами та у межах тих же зобов`язальних правовідносин не виключає факт складання адвокатом позивача у справі №911/1203/21 позовної заяви та факт надання адвокатом іншої правової допомоги позивачу у справі №911/1203/21, враховуючи, що відповідач-1 повністю заперечував позовні вимоги у справі №911/1203/21, в т.ч. подавав суду відзив на позов та додаткові пояснення із викладенням доводів та аргументів відповідача-1 проти позовних вимог у справі №911/1203/21. При цьому, не вбачається, щоб заявлені позивачем витрати на правову допомогу в цій частині (а саме позиція №2 підготовка тексту позовної заяви, вартість послуги 10000,00 грн, та позиція №3 підготовка відповіді на відзив, вартість послуги 7000,00 грн ), були би необґрунтованими чи неспівмірними.

Разом з тим, суд також відмічає, що заявлені позивачем витрати відповідно до позиції №1 опису у звіті від 20.09.2022 (а саме підготовка правової позиції та збір необхідних доказів, вартість послуги 10000,00 грн) повністю або переважно вже охоплюються позицією №2 опису (підготовка тексту позовної заяви, вартість послуги 10000,00 грн), а тому ці витрати у позиції №1 опису не підлягають окремому врахуванню для цілей їх відшкодування за рахунок протилежної сторони. У зв`язку з цим суд частково погоджується із запереченнями відповідача-1 в цій частині заявлених позивачем витрат.

Аналізуючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу в частині позицій №4-№6, №8, №13-№15 (участь в судових засідань, вартість послуги 3000,00 грн за одне засідання, всього 7 засідань, загальна вартість послуг 21000,00 грн) та заперечення відповідача-1 проти цих витрат, а саме його доводи про те, що відповідачем-1 не вчинялись дії, наслідком яких стало б затягування розгляду справи та збільшення кількості засідань, суд відмічає, що у цій справі було 13 судових засідань (10.06.2021, 01.07.2021, 05.08.2021, 26.08.2021, 09.09.2021, 16.09.2021, 07.10.2021, 25.11.2021, 17.12.2021, 20.01.2022, 23.06.2022, 21.07.2022, 16.09.2022), з яких позивачем розраховані витрати на правову допомогу тільки за 7 засідань, при цьому не вбачається, щоб заявлені позивачем в цій частині витрати були би необґрунтованими чи неспівмірними. Разом з тим, оскільки позовні вимоги у справі №911/1203/21 були задоволені не в повному обсязі, а частково, то суд погоджується з доводами відповідача-1 в тому, що не всі ці витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем-1, про що судом зазначено нижче.

Аналізуючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу в частині позиції №9 опису (заява про залучення співвідповідача, вартість послуги 4000,00 грн), №11 (підготовка додаткових пояснень в частині розрахунків, вартість послуги 7000,00 грн) та №12 (підготовка додаткових пояснень в частині розрахунків, вартість послуги 7000,00 грн), всього витрати на загальну суму 18000,00 грн (4000+7000+7000=14000), та заперечення відповідача з цього приводу, суд при цьому відмічає, що вказані позиції послуг частково повторювали (відтворювали) доводи позовної заяви (позиція №2 опису - підготовка тексту позовної заяви, вартість послуги 10000,00 грн) та повторювали одна одну (позиції №10 та №11 опису), у зв`язку з чим ці витрати у позиціях №9, №10 та №11 для цілей їх розподілу та відшкодування за рахунок протилежної сторони обмежуються судом в загальній сумі 9000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що із заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 80000,00 грн відповідно до наданого позивачем опису наданих адвокатом послуг врахуванню для цілей їх розподілу та наступного відшкодування за рахунок протилежної сторони підлягають витрати в загальній сумі 47000,00 грн, що відповідає заявленим витратам у позиції №2 опису (підготовка тексту позовної заяви, вартість 10000,00 грн), у позиції №3 (підготовка відповіді на відзив, вартість послуги 7000,00 грн), у позиціях №4-№6, №8, №13-№15 (участь у судових засіданнях, загальна вартість 21000,00 грн), а також у позиціях №9-№11 (які сукупно обмежуються судом в розмірі 9000,00 грн, про що зазначено вище): 10000+7000+21000+9000=47000.

При цьому суд також враховує, що позовні вимоги у справі №911/1203/21 були задоволені не в повному обсязі, а частково, у зв`язку з чим не всі ці витрати позивача на професійну правничу допомогу, які, як зазначено вище, підлягають розподілу у цій справі, підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача-1, а для справедливого розподілу цих витрат між позивачем та відповідачем-1 необхідно також врахувати обсяг задоволених позовних вимог в порівнянні із загальним обсягом заявлених позовних вимог у цій справі.

Аналізуючи склад позовних вимог у справі №911/1203/21, суд при цьому відмічає, що позивачем у цій справі були заявлені вимоги як майнового, так і немайнового характеру, проте всі ці позовні вимоги так чи інакше стосувались спірного розміру орендної плати та дій відповідача-1 щодо нарахування цієї орендної плати, у зв`язку з чим і виник спір у справі №911/1203/21.

Так, позивачем у цій справі були заявлені такі вимоги:

1)визнати у позивача право на зменшення орендної плати в сумі 1013574,24 грн. Рішенням суду від 16.09.2022 у справі №911/1203/21 (в т.ч. з урахуванням постанов Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 та від 12.03.2024 у цій справі) у задоволенні цих вимог за наслідками розгляду справи №911/1203/21 було відмовлено повністю. Отже, для цілей розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу обсяг задоволених вимог в цій частині вимог 0;

2)зобов`язати відповідача-1 провести перерахунок орендної плати, зменшивши її на суму 2485742,83 грн. Рішенням суду від 16.09.2022 у справі №911/1203/21 (в т.ч. з урахуванням постанов Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2023 та від 12.03.2024 у цій справі) фактично ці позовні вимоги задоволені в частині проведення перерахунку шляхом зменшення на суму 1701577,47 грн. Отже, для цілей розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу обсяг задоволених вимог в цій частині вимог становить: 1701577,47 грн;

3)зобов`язати відповідача-1 провести зарахування (залік) надміру сплаченої орендної плати у загальному розмірі 1924146,20 грн. У задоволенні цих вимог було відмовлено повністю Отже, для цілей розподілу витрат позивача на професійну правничу допомогу обсяг задоволених вимог в цій частині вимог 0.

Отже, виходячи із пропорційності обсягу задоволених позовних вимог у цій справі (1701577,47) до загального їх обсягу (1013574,24 + 2485742,83 + 1924146,20 =5423463,27), суд на підставі ст.126 та 129 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку про те, що відшкодуванню за рахунок протилежної сторони (відповідача-1) підлягають витрати позивача в сумі 14745,95 грн (47000 х 1701577,47 : 5423463,27 = 14745,95), а решта цих витрат залишається на позивачеві.

Доводи відповідача-1 про необхідність повної відмови відповідачу у розподілі витрат на професійну правничу допомогу судом також відхиляються, оскільки очевидним є те, що позивач отримував професійну правничу допомогу у цій справі та поніс відповідні витрати у зв`язку з цим, однак суд при цьому відмічає, що не всі заявлені позивачем витрати підлягають відшкодуванню за рахунок протилежної сторони, про що суд зазначив вище.

Таким чином, суд приходить до висновку, що із заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 80000,00 грн для цілей відшкодування за рахунок відповідача-1 підлягають витрати в сумі 14745,95 грн.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат позивача на професійну правничу допомогу шляхом стягнення з відповідача-1 на користь позивача документально підтверджених та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14745,95 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 11, 13-16, 73-80, 123, 124, 126, 129, 221, 233, 236-238, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1203/21 (вх.суду №12888/21 від 21.09.2022) задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» (08301, Київська обл., Бориспільський р-н, Бориспіль-7, Міжнародний державний аеропорт, код ЄДРПОУ 32614518) 14745,95 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок п`ять) грн 95 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 26.07.2024.

Суддя О.О. Третьякова