Рішення

від 23.07.2024 по справі 911/934/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. м. Київ Справа № 911/934/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання Д.С.Бабяка, розглянувши матеріали

за позовом Приватного акціонерного товариства «АСТРА ЛЮКС», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШЕ ШВЕЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОЗАК», Київська обл., м. Фастів

про стягнення штрафних санкцій

представники:

від позивача Н.Щербатюк

від відповідача не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «АСТРА ЛЮКС» №199/2 від 10.04.2024 року (вх. №519/24 від 10.04.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШЕ ШВЕЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОЗАК» (далі відповідач) про стягнення штрафних санкцій відповідно до Договору підряду №1406 від 14.06.2022 року у розмірі 922835,35 грн.

Ухвалою суду від 12.04.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/934/24 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 21.05.2024 року.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 21.05.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

У судовому засіданні 21.05.2024 року представник позивача повідомила суд, що відповідач звернувся до позивача з наміром мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 21.05.2024 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/934/24 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 18.06.2024 року.

Представник відповідача, належним чином повідомленого про час та місце розгляду даної справи, у судове засідання 18.06.2024 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи на 23.07.2024 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у судове засідання 23.07.2024 року не з`явився.

Представник позивача у судовому засіданні 23.07.2024 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі. Крім того, представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій щодо повідомлення відповідача про розгляд справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об`єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 23.07.2024 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством «АСТРА ЛЮКС» (за договором замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРШЕ ШВЕЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОЗАК» (за договором виконавець) 14.06.2022 року укладено Договір підряду №1406 (далі Договір), згідно умов п.1.1 якого, Виконавець зобов`язується виконати роботи з пошиття Продукції, найменування, асортимент, кількість та ціна робіт з пошиття якої визначені у додатках до даного договору, а Замовник зобов`язується оплатити виконані роботи на умовах та в порядку, визначених у даному Договорі.

Також, сторонами до Договору укладено Специфікацію №l від 14.06.2022 до Договору, Ростовку до Специфікації №1 від 14.06.2022 костюм спеціальний літній, вид 3, тип 1 з тканини без обробки та Розрахунок витрат сировини (матеріалів) на пошиття: Костюм спеціальний літній вид 3, тип 1 з тканини без обробки за ТСА01Х.33387-049:2019(01); Специфікацію №2 від 06.02.2023 до Договору та Розрахунок (для Продукції строк передачі якої до 28.03.2023) витрат матеріалів (сировини) на пошиття Продукції костюм літній польовий з тканини тип 4 клас 7 (ТУ У 14.1-00034022-078:2015, повідомлення про зміни №3).

Виконання робіт (пошиття Продукції) здійснюється з використанням матеріалів (сировини) Замовника. Норми витрачання матеріалів (сировини) визначаються в специфікаціях до цього договору (п. 1.2 Договору).

Строк виконання робіт та передачі Продукції вказується у специфікаціях до цього договору. Продукція передається партіями. Партією Продукції вважається Продукція, вказана у одній специфікації. Роботи з пошиття певної партії Продукції вважаються виконаними з моменту передачі Виконавцем Замовнику всієї кількості Продукції, визначеної у певній специфікації (п. 1.3 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору, Продукція передається замовнику з товаросупровідними документами (акт виконаних робіт, акт використання матеріалів (сировини), видаткова накладна, рахунок-фактура). Факт передачі Продукції підтверджується актом виконаних робіт та актом приймання-передачі Продукції (видатковою накладною).

Як зазначено позивачем, згідно умов Договору, відповідач повинен виготовити та передати позивачу продукцію згідно Специфікації №2 від 06.02.2023 до Договору, а саме, костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 в кількості 19800 комплектів в строк з 28.03.2022 по 28.11.2023.

Відповідач отримав сировину (матеріали) для виготовлення 1-3 партій продукції загальною кількістю 6600 комплектів з наступними строками передачі партій продукції: 2200 комплектів до 28.03.2023; 2200 комплектів до 28.04.2023; 2200 комплектів до 28.05.2023.

Однак, продукція поставлена відповідачем з порушенням строку передачі, а саме: 28.03.2023 - 1200 комплектів; 10.04.2023 - 1000 комплектів; 01.05.2023 - 1000 комплектів; 09.05.2023 - 600 комплектів; 10.05.2023 - 100 комплектів; 17.05.2023 - 400 комплектів; 29.05.2023 - 100 комплектів; 23.06.2023 - 900 комплектів; 12.07.2023 - 1300 комплектів.

Відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строку передачі Продукції Виконавець сплачує пеню в розмірі 0,2% від вартості несвоєчасно переданої Продукції за кожен день прострочення, за прострочення понад 20 календарних днів Виконавець сплачує штраф у розмірі 7% загальної вартості робіт, вказаної у специфікації, по якій порушено строк передачі Продукції.

Відповідачем, згідно видаткових накладних та Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), несвоєчасно поставлено продукцію, а саме, 1000 комплектів поставлено 12.04.2023 із простроченням 14 днів; 600 комплектів поставлено 09.05.2023 із простроченням 10 днів; 100 комплектів поставлено 10.05.2023 із простроченням 11 днів; 400 комплектів поставлено 17.05.2023 із простроченням 18 днів; 100 комплектів поставлено 29.05.2023 із простроченням 30 днів; 900 комплектів поставлено 23.06.2023 із простроченням 25 днів; 1300 комплектів поставлено 12.07.2023 із простроченням 44 дні.

Згідно Специфікації №2 від 06.02.2023 до Договору, вартість одиниці Продукції становить 600,00 грн. без ПДВ., а загальна вартість робіт 11880000,00 грн.

Враховуючи зазначене, позивачем на підставі п. 5.2 Договору, за порушення строків передачі продукції відповідно до Специфікації №2 від 06.02.2023 до Договору нараховано пеню у сумі 91235,35 грн. та штраф у розмірі 7% загальної вартості робіт, вказаної у специфікації, по якій порушено строк передачі Продукції у сумі 831600,00 грн.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Викладених позивачем у позові обставин відповідачем не спростовано, не заперечено проти факту порушення строків передачі продукції та наявності заборгованості, а також, заявлялося про намір укласти мирову угоду (за повідомленням позивача).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір підряду №1406 від 14.06.2022 року за своєю правовою природою є договором підряду з елементами поставки, а тому, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, відповідно до умов Договору, відповідач повинен був передати продукцію у кількості 2200 комплектів до 28.03.2023; 2200 комплектів до 28.04.2023; 2200 комплектів до 28.05.2023.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 ст. 193 ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем допущено прострочення поставки продукції, зокрема, несвоєчасно поставлено продукцію, а саме: 1000 комплектів поставлено 12.04.2023 із простроченням 14 днів; 600 комплектів поставлено 09.05.2023 із простроченням 10 днів; 100 комплектів поставлено 10.05.2023 із простроченням 11 днів; 400 комплектів поставлено 17.05.2023 із простроченням 18 днів; 100 комплектів поставлено 29.05.2023 із простроченням 30 днів; 900 комплектів поставлено 23.06.2023 із простроченням 25 днів; 1300 комплектів поставлено 12.07.2023 із простроченням 44 дні.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Позивачем, на підставі п.5.2 Договору, здійснено нарахування пені у сумі 91235,35 грн. та штрафу у сумі 831600,00 грн.

Частиною 1 ст. 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Як встановлено судом, відповідно до п.5.2 Договору, за порушення строку передачі Продукції Виконавець сплачує пеню в розмірі 0.2% від вартості несвоєчасно переданої Продукції за кожен день прострочення, за прострочення понад 20 календарних днів Виконавець понад пеню сплачує штраф у розмірі 7% загальної вартості робіт, вказаної у специфікації по якій порушено строк передачі Продукції.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 91235,35 грн., судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним та обґрунтованим.

Оскільки, відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання з поставки товару понад 20 днів (за Специфікацією №2 загальна вартість робіт за якою складає 11880000,00 грн.), позивачем обґрунтовано, на підставі пункту 5.2 Договору, здійснено нарахування штрафу у розмірі 7% від загальної вартості робіт, вказаної у специфікації, по якій порушено строк передачі Продукції, що становить 831600,00 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про правомірність заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій до 350000,00 грн., суд зазначає наступне.

Положенням ст.233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України, а також, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Водночас, зазначені норми чинного законодавства України не містять переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України викладено Верховним Судом у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19 від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Враховуючи, що зобов`язання з поставки товару відповідачем виконано (хоч і з простроченням), прострочення у поставці продукції не є значним і складає від 7 до 30 днів, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначених відповідачем причин, зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження факту понесення позивачем збитків внаслідок допущеного відповідачем прострочення, а також, враховуючи значний розмір та невідповідність, на думку суду, такого розміру стягуваних штрафних санкцій наслідкам порушення відповідачем зобов`язання, з урахуванням загальних засад справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, про можливість зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу у сумі 831600,00 грн. на 50%. Таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Стосовно зменшення розміру пені у сумі 91235,35 грн., суд зазначає, що розмір пені не є значним та є співмірним з наслідками порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної поставки продукції, а тому, суд дійшов висновку про відмову у задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій в частині зменшення розміру нарахованої пені.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 91235,35 грн. пені та 415800,00 грн. штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи, що спір у даній справі виник із неправильних дій відповідача, які призвели до порушення зобов`язання щодо своєчасної поставки товару, судові витрати покладаються на відповідача. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.03.2023 у справі 904/392/22, та постанові від 20.04.2023 у справі 904/1754/22.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «АСТРА ЛЮКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШЕ ШВЕЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОЗАК» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕРШЕ ШВЕЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО «КОЗАК» (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Івана Мазепи, буд. 6, код ЄДРПОУ 38036672) на користь Приватного акціонерного товариства «АСТРА ЛЮКС» (03061, м. Київ, вул. Бориславська, буд. 54, код ЄДРПОУ 19255777) 91235 (дев`яносто одну тисячу двісті тридцять п`ять) грн. 35 коп. пені, 415800 (чотириста п`ятнадцять тисяч вісімсот) грн. 00 коп. штрафу, 13842 (тринадцять тисяч вісімсот сорок дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 26.07.2024 року.

Суддя Д.Г. Заєць