Рішення

від 26.07.2024 по справі 914/1323/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2024 Справа № 914/1323/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін

справу №914/1323/24

за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м. Львів-Брюховичі,

про: відшкодування витрат у розмірі 7998,00 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування витрат у розмірі 7998,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані самовільним, з порушенням Порядку, встановленням відповідачем малої архітектурної форми (вивіски) на вул. Саксаганського, 11 у м. Львові, та не виконанням вимоги про демонтаж в добровільному порядку у зв`язку з чим позивач поніс витрати на демонтаж та зберігання вказаної малої архітектурної форми (вивіски).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

Копія ухвали суду від 29.04.2024 надіслана відповідачу 29.05.2024 на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань.

Однак, поштове відправлення на адресу відповідача з ухвалою про відкриття провадження у справі повернулося до суду 21.06.2024, причина повернення: «за закінченням терміну зберігання».

Так, відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Разом з тим, відповідно до позицій, висловлених у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Таким чином, суд констатує, що відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи судом, останньому забезпечено право на реалізацію його прав та виконання процесуальних обов`язків.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 27.05.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом на поштову та електронну адреси відповідача копії ухвал суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2021 Департамент містобудування Львівської міської ради направив відповідачу вимогу №23/Р-3-332 про порушення вимоги «Порядку розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові», затверджених, рішенням виконкому №1025 від 11.11.2016. У вимозі вказано, що відповідачем самовільно встановлено малу архітектурну форму (вивіску) на зовнішній поверхні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якої відсутній паспорт малої архітектурної форми (вивіски) та лист уповноваженого органу про відповідність. Вивіска складається з 1-єї конструкції. Запропоновано в термін до 24.02.2021 усунути вказане порушення демонтувати малу архітектурну форму (вивіску), про що письмово повідомити позивача. Роз`яснено, що в разі невиконання цієї вимоги конструкція вивіски буде демонтована примусово.

Вимогу надіслано відповідачу за адресою місцезнаходження, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, що підтверджується наданим списком згуртованих поштових відправлень рекомендованих листів.

У зв`язку з залишенням вимоги без відповіді та задоволення, Департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ № 42 від 11.03.2021 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)».

На виконання вказаного наказу, 07.06.2021 КП «Адміністративно-технічне управління» із залученням підрядної організації, здійснило примусовий демонтаж самовільно встановленої вивіски ФОП ОСОБА_1 про що було складено акт проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 5 від 07.06.2021.

Демонтаж самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) Відповідача проводив підрядник ФОП ОСОБА_2 згідно Договору про надання послуг №18/05/21 від 18.05.2021.

Вартість робіт по демонтажу самовільно встановленої малої архітектурної форми (вивіски) 18.05.2021 на АДРЕСА_1 склала 460,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату №0706 від 07.06.2021 та актом надання послу № 0706 від 07.06.2021. Оплата Позивачем витрат за демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій, малої архітектурної форми(вивіски) підряднику ФОП ОСОБА_2 підтверджується випискою по рахунку від 23.06.2021 долученою до матеріалів справи.

Крім того позивачем розраховано вартість зберігання демонтованої рекламної конструкції за вказаним Актом демонтажу яка склала 6205,00 грн без ПДВ та ПДВ 20 % в розмірі 1333,00 грн.

Позивачем надіслано листи-вимоги № 2410-10-4111 від 14.07.2021 та № 2410-10-731 від 27.02.2024, про відшкодування в добровільному порядку витрат, понесених позивачем у зв`язку з демонтажем, транспортуванням та зберіганням малої архітектурної форми (вивісок). В матеріалах справі відсутні докази виконання даних листів-вимоги. Такі надіслано за адресою місцезнаходження відповідача, на підтвердження позивач надав копії реєстру рекомендованих листів із відбитком штемпеля установи поштового зв`язку про прийняття відправлення та фіскальний чек.

Однак, станом на момент звернення до суду ФОП ОСОБА_1 не оплатила вказаних витрат, жодної відповіді не надала, що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду з матеріально правовою вимогою про стягнення витрат, пов`язаних з демонтажем та зберіганням малої архітектурної форми (вивіски) на суму 7998,00 грн, з яких: 1333,00 грн ПДВ.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

У силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу» передбачено, що реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб, призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Відповідно до цієї ж статті 1 Закону України «Про рекламу», розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

У відповідності до вимог статті 16 Закону України «Про рекламу», розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та у порядку, встановленому цими органами на підставі Типових правил, що затверджені Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (надалі-Типові правила), виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Відповідно до пунктів 1, 4 статті 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковими для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відносини, які виникають у зв`язку із встановленням малих архітектурних форм (вивісок) у місті Львові, розміщення яких передбачено законодавством України, процедуру встановлення архітектурних форм (вивісок) та правові відносини між органами місцевого самоврядування і фізичними та юридичними особами, які виникають у процесі розташування архітектурних форм (вивісок), врегульовано Порядком розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у місті Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 11 листопада 2016 року № 1025 (зі змінами та доповненнями), який також регламентує загальні вимоги до їх розміщення (надалі - Порядок).

Відповідно до пункту 1.7. Порядку паспорт малої архітектурної Форми (вивіски) - проектна документація, яка є підставою, для встановлення малої архітектурної форми (вивіски). Паспорт малої архітектурної форми (вивіски) виготовляє власник (користувач) вивіски у разі відсутності на дану будівлю паспорта комплексного розміщення малих архітектурних форм. Узгоджений паспорт розміщення малих архітектурних форм (вивісок) підлягає внесенню у реєстр погоджених проектів малих архітектурних форм (вивісок), ведення якого забезпечує КП «Адміністративно-технічне управління».

Пунктом 1.7. Порядку, передбачено, що самовільно встановлена мала архітектурна форма (вивіска) - елемент декоративного оздоблення фасаду будинку, який розміщується з порушенням вимог діючого Порядку.

Відповідно до пункту 5.3. Порядку відповідальність за розміщення малої архітектурної форми (вивіски), міцність, стійкість, безпеку, відповідність погодженому паспорту, цілісність фасаду будівлі після монтажу/демонтажу малої архітектурної форми (вивіски), несе власник або уповноважена власником особа.

Відповідно до підпункту 6.1.1. пункту 6.1. Порядку самовільно встановлені малі архітектурні форми (вивіски) підлягають демонтажу.

Пунктом 6.3. Порядку встановлено, що демонтаж таких малих архітектурних форм (вивісок) повинен провести власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) самостійно за власний рахунок у термін, вказаний у вимозі уповноваженого органу. Малі архітектурні форми (вивіски), власники яких не виконали у встановлений термін вимог уповноваженого органу про добровільний демонтаж (або отримання паспорта), вносяться до наказу на примусовий демонтаж. Відтак Департаментом містобудування ЛМР видано наказ № 42 від 11.03.2021 «Про демонтаж самовільно встановлених малих архітектурних форм (вивісок)» щодо демонтування самовільно встановленої рекламної конструкції ФОП ОСОБА_1 в примусовому порядку.

Пунктом 6.6. Порядку передбачено, що примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) організовує Підприємство за наказом уповноваженого виконавчого органу Львівської міської ради, проект якого готує орган, який здійснює нагляд за станом малої архітектурної форми (вивіски).

Відповідно до пункту 13.3. Правил благоустрою м. Львова, затверджених Ухвалою сесії Львівської міської ради № 376 від 21.04.2011 (надалі Правила) самочинно встановлені рекламні засоби, вивіски демонтує КП «Адміністративно-технічне управління» у порядку встановленому виконавчим комітетом ЛМР.

Під час проведення демонтажу можуть бути присутні власник або користувач малої архітектурної форми (вивіски), представники державних органів, міських служб та інших організацій (пункт 6.6. Порядку). Примусовий демонтаж малих архітектурних форм (вивісок) оформлюється актом (2 примірники), який підписують: власник (користувач) малої архітектурної форми (вивіски) (у разі його присутності при демонтажу), представник Підприємства та представник організації, яка здійснювала демонтаж. До акта додається в обов`язковому порядку фотофіксація місця розташування малої архітектурної форми (вивіски) до і після демонтажу (пункт 6.7. Порядку). У разі відсутності власника малої архітектурної форми (вивіски) при демонтажу або його відмови від підписання акта демонтажу (про що робиться відповідна відмітка на акті), другий примірник акта Підприємство у п`ятиденний термін надсилає поштою за місцем реєстрації власника рекомендованим листом (якщо встановлено його місцезнаходження) (пункт 6.8. Порядку).

Відповідно до пунктів 6.9., 6.10. Порядку після проведення демонтажу складається акт демонтажу малої архітектурної форми (вивіски) із зазначенням характеру робіт та їх вартості, який підписує Підприємство (замовник) та організація або особа (виконавець), що надавали послуги з демонтажу. Демонтовані малі архітектурні форми (вивіски) зберігаються на складі Підприємства.

Відповідно до пункту 13.4. Правил витрати з проведення демонтажу самовільно встановлених рекламних конструкцій, вивісок, їх транспортування та зберігання відшкодовують їх власники:

- п. 13.4.1. за демонтаж та транспортування спеціальної конструкції у розмірі фактичних витрат;

- п. 13.4.2. за зберігання спеціальної конструкції у розмірі одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожну добу зберігання».

Пунктом 3 частини 2 статті 27 Закону України «Про рекламу» передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть розповсюджувачі реклами, винні в порушенні встановленого законодавством порядку розповсюдження та розміщення реклами.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи фотознімку з місця демонтажу, доданого до акту проведення демонтажу спеціальних конструкцій № 2 від 07.06.2021, на зовнішній поверхні, фасаді розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , була розміщена вивіска з написом «Молінарі».

На час виявлення позивачем факту розміщенням вищевказаних конструкцій з порушенням норм законодавства, ФОП ОСОБА_1 здійснювала свою господарську діяльність за вказаною адресою.

Матеріали справи містять Договір купівлі продажу нежитлових приміщень способом викупу від 31.08.2009 №2339, що підтверджує право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак стягнення заборгованості в розмірі 460,00 грн щодо демонтажу вивіски є обґрунтованим та доведеним належним чином та таким, що підлягає стягненню у повному обсязі.

Разом з тим, позивачем до суми витрат включені витрати на зберігання спірних конструкцій на його складі у загальному розмірі 6205,00 грн без ПДВ.

Однак суд зазначає, що жодних доказів, які підтверджують факт зберігання рекламної конструкції, передачі такої на склад, а також понесення за це позивачем витрат у вказаному розмірі, матеріали справи не містять, тому у зв`язку із необґрунтованістю та недоведеністю понесених витрат суд відмовляє у стягненні таких.

Покликання позивача на накладну від 07.06.2021, як на факт зберігання рекламної конструкції, судом не беруться до уваги, оскільки із долученої накладної не вбачається факту передачі демонтованої вивіски на зберігання. Дана накладна не може бути також належним та допустимим доказом щодо наявності підстав для нарахування та стягнення 6205,00 грн за зберігання вивіски.

Відповідно до статті 37.2 ПК України податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей кодекс та закони митної справи пов`язує сплату ним податку, а датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ, відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, за операцією з постачання товарів-послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Судом встановлено, що Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» до загальної суми понесених витрат також включено суму ПДВ у розмірі 1 333,00 грн. Даний податок нараховується на виконані роботи та поставлений товар, оскільки матеріалами справи не підтверджено понесення позивачем таких витрат у звітному періоді, тому і відсутні підстави для нарахування ПДВ.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткової відмови у задоволенні позову.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 460,00 грн - за демонтаж вивіски. У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача в розмірі 174,15 грн.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; код ІПН НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича 6/7, 4пов., код ЄДРПОУ 13804591) 460,00 грн витрат по демонтажу та 174,15 грн судового збору.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБерезяк Н.Є.