Рішення

від 18.04.2024 по справі 917/1138/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2024 Справа № 917/1138/23

м. Полтава

За позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул.Покровська,22, м. Решетилівка, Полтавська область, 38400 в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Касьяна, 29, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200

до Приватного підприємства "Цегельник І К", вул. Міжколгоспна,1, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область, 39200

про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 116 672,11 грн, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Олефір О.І.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області до Приватного підприємства "Цегельник І К" про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 116 672,11 грн., розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов`язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, в зв`язку з чим Договір від 14.04.2016 підлягає розірванню, а земельна ділянка площею 2,86 га, кадастровий номер 5321885801:01:002:0006 поверненню.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 05.07.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання у справі на 03.08.2023 на 12:00 год. та встановлено учасникам справи строки на вчинення процесуальних дій.

Ухвалою суду від 10.08.2023 розгляд справи призначено на 26.10.2023 на 11:00 год., оскільки судове засідання, призначене на 03.08.2023 на 12:00 год., не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

25.09.2023 (вхід. № 11999) від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, в якому останній проти позову заперечує, виходячи з наступного.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 116 672,11 грн.

Відповідач зазначає, що через введення воєнного стану, та зумовлених ним надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин, ПП Цегельник і К був фактично вимушений зупинити господарську діяльність.

Наказом № 2 від 25 лютого Про оголошення простою у зв`язку з відсутністю організаційних і технічних умов для господарської діяльності підприємства в повному обсязі на час воєнного стану, керуючись статтею 113 Кодексу законів про працю України, оголошено простій не з вини працівників із 01 березня 2022 року.

Крім того, наказом №ЗП 000000001-00000000023 від 28 лютого 2022 року та №№ЗП 000000001-00000000093 від 28 лютого 2022 року було звільнено працівників.

Отже, станом на дату подання позовної заяви у ПП Цегельник і К відсутні необхідні трудові ресурси для ведення господарської діяльності, що прямо зумовлено воєнним станом та підтверджується формою 1-ДФ - податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку.

Саме через впровадження простою, відсутністю трудових ресурсів, господарська діяльність ПП Цегельник і К була повністю зупинена, що підтверджується податковою декларацією із податку на прибуток ПП Цегельник і К та випискою із банківських рахунків.

Крім того, твердження Позивача про систематичність несплати орендної плати за користування земельною ділянкою також не відповідає дійсності, оскільки фактично, заборгованість зі сплати орендної плати є наслідком введенням на території України воєнного стану, та зумовлених ним надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин для суб`єктів господарської діяльності, внаслідок якого суттєво погіршились умови господарської діяльності відповідача, яку останній проводить шляхом видобування глини, розробки кар`єру.

Так, 14.04.2016 між Підгорянською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та ПП ЦЕГЕЛЬНИК 1 К укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,86 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006 (договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 19.04.2016 за№ 14285706).

Відповідно до листа фінансового відділу Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області від 26.04.2023 року 2023 року №97/02- 25 станом на 01.01.2022 року заборгованість з орендної плати у ПП Цегельник і К відсутня.

Саме і за цих підстав, відповідач вважає, що при регулюванні відповідних правовідносин положення пункту д ч. 1 ст. 141 ЗК України не підлягають застосуванню, через відсутність систематичного характеру, що у свою чергу вказує на те, що ПП Цегельник і К, як добросовісним орендарем, з 14.04.2016 року (дата укладення договору) по 01.01.2022 року (протягом 6 років) було здійснено сплату за договором оренди земельної ділянки площею 2,86 га.

Відповідач зазначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.07.2019 у справі № 289/718/18).

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Отже, твердження Позивача про систематичність несплати орендної плати за користування земельною ділянкою не відповідає дійсності, оскільки ПП Цегельник і К значною мірою, як добросовісна сторона договору, виконував зобов`язання із справляння орендної плати за користування земельною ділянкою, а вказана заборгованість зумовлена виключно за умов воєнного стану та зумовлених ним надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин, що у свою чергу є окремою підставою підстав звільнення від відповідальності, передбачених п.11.2. договору та ч. 6 ст. 762 ЦК України .

Щодо порушення Кобеляцькою міською радою Полтавського району Полтавської області умов договору від 14.04.2016 року відповідач зазначає, що згідно п. 9.1 договору оренди земельної ділянки орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п. 10.7 договору сторони попереджаються, що у випадку, коли будь-яке із положень цього договору втратило юридичну силу, вони невідкладно розпочнуть переговори на засадах взаємної доброзичливості для того, щоб змінити це положення таким чином, щоб у зміненому вигляді воно стало чинним і законним та у максимально можливому обсязі відбивало початкові наміри сторін щодо суті зазначеного положення.

Відповідно до п. 11.2. договору сторона, яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності, якщо вона доведе що це порушення сталося не з її вини.

Відповідно до п. 12.7 договору всі спори, які можуть виникнути з цього договору, вирішуються Сторонами шляхом переговорів, а при неможливості вирішення їх таким шляхом - у судовому порядку.

У свою чергу, станом на дату відкриття провадження у справі №917/1138/23 жодних запрошень від Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області на переговори на засадах взаємної доброзичливості ПП Цегельник І К не отримувало.

Крім, того жодних листів, листів-претензій, вимог про сплату заборгованості за договором від 14.04.2016 року на адресу ПП Цегельник І К не надходило.

Тобто, ПП Цегельник І К не був жодним чином попереджений про подальше вжиття заходів усунення заборгованості, а відтак, і фактично позбавлений можливості застосування переговорів та інших заходів досудового врегулювання спору, зокрема, за для доведення підстав звільнення від відповідальності, передбачених п.11.2. договору .

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.

Так, відповідач вважає, що оскільки жодних листів, листів-претензій, вимог про сплату заборгованості за договором від 14.04.2016 року на адресу ПП Цегельник І К не надходило, прокурором в порушення вимог ч.1 ст. 19 ГПК передчасно та безпідставно було здійснено звернення до господарською суду із позовною до ПП Цегельник І К, оскільки жодних доказів в розумінні положень ГПК України про неможливість врегулювання спору шляхом переговорів, передбачених п.12.7. договору, а ні Кобеляцькою міською радою Полтавського району Полтавської області, а ні прокурором до позовної заяви не надано.

Щодо позовної вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки:

Посилаючись на частину 4 ст. 31, частину 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі", ст. 141 Земельного кодексу України, ст. ст. 611, 651 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно яких договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Фактично, заборгованість зі сплати орендної плати є наслідком введенням на території України воєнного стану, та зумовлених ним надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин для суб`єктів господарської діяльності, внаслідок якого суттєво погіршились умови господарської діяльності відповідача, яку останній проводить шляхом видобування глини, розробки кар`єру.

В статті 651 Цивільного кодексу України йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється відповідно до критеріїв, що встановлені наведеною нормою.

Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідач зазначає, що розірвання договору оренди призведе до ненадходження до бюджетів різного рівня відповідних грошових надходжень та до втрати робочих місць окремими громадянами України.

Тобто, фактично ПП «Цегельник і К» значною мірою, як добросовісна сторона договору, виконувало зобов`язання із справляння орендної плати за користування земельною ділянкою, а вказана заборгованість зумовлена виключно за умов воєнного стану та зумовлених ним надзвичайних, невідворотних та об`єктивних обставин, що у свою чергу є окремою підставою звільнення від відповідальності, передбачених п. 11.2. договору та ч. 6 ст. 762 ЦК України .

У свою чергу, жодних листів, листів-претензій, вимог про сплату заборгованості за договором від 14.04.2016 року від Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області на адресу ПП «Цегельник І К» не надходило.

Врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору, відповідач вважає, що прокурор не довів наявності підстав для розірвання договору та доведеності заявлених ним позовних вимог, відтак вимога про розірвання договору оренди не підлягає до задоволення.

06.10.2023 (вхід. № 12703) від прокуратури до матеріалів надійшла відповідь на відзив, в якому останній проти доводів відповідача, викладених у відзиві заперечує, вважає, що вони не грунтуються на вимогах закону, є безпідставними та не відповідають дійсним обставинам справи. Позовні вимоги прокурор підтримує в повному обсязі з мотивів, викладених в позовній заяві.

Від відповідача 25.10.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вхід. № 13663).

Ухвалою суду від 26.10.2023 відкладено розгляд справи на 19.12.2023 на 10:50 год.

26.10.2023,19.12.2023 (вхід. № 13735; №16309) від відповідача надійшли клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату.

19.12.2023 від відповідача до матеріалів справи надійшло клопотання про витребування у Підгорнянської сільської ради інформацію та належним чином завірені копії документів, які підтверджують використання земельної ділянки площею 2,86 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006 обласною військовою адміністрацією Збройними Силами України, Національною гвардією України, підрозділами сил територіальної оборони (вх.№ 16310).

Ухвалою суду від 19.12.2023 відкладено розгляд справи на 06.02.2024 на 09:50 год.

29.01.2024 (вхід. № 1155) від прокуратури до матеріалів справи надійшли заперечення щодо клопотання відповідача про витребування доказів, в якому прокурор проти даного клопотання заперечує з огляду на наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу Підгорянську сільську раду Кобеляцького району Полтавської області припинено.

На підставі рішення Кобеляцької міської ради Полтавської області від 18.11.2020 №1 Про початок реорганізації сільських рад шляхом приєднання до Кобеляцької міської ради розпочатий процес реорганізації Підгорянської сільської ради Кобеляцького району шляхом її приєднання до Кобеляцької міської ради Полтавської області з дотриманням вимог чинного законодавства.

Відповідно до витягу з ЄДРПОУ на Підгорянську сільську раду, код 21063921, сільська рада припинила діяльність в результаті її реорганізації, про що 15.03.2021 здійснено реєстрацію у ЄДРПОУ.

Тобто, Підгорянська сільська рада припинила свою діяльність, і вона фактично не володіє інформацією, яку клопоче витребувати відповідач.

Ухвалою суду від 06.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів (вх.№16310 від 19.12.2023) та клопотанні про відкладення розгляду справи (вх.№1549 та №1551 від 06.02.2024) з мотивів, викладених в ухвалі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.2024 на 11:00 год.

17.04.2024 до суду від прокуратури надійшов лист (вх.№5317) з інформацією про нормативно грошову оцінку спірної земельної ділянки від 31.01.2023, який долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 18.04.2024 представник прокуратури позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені.

В судовому засіданні 18.04.2024 ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням шостої сесії сьомого скликання Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області № 29 від 11.04.2016 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К площею 2,8 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006 для розробки кар`єру для видобування глини в с. Підгора Кобеляцького району Полтавської області та дано згоду ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К на поновлення договору оренди на земельну ділянку площею 2,86 га, що розташована в с. Підгора для розробки кар`єру для видобування глини, терміном на 10 років.

На підставі зазначеного рішення 14.04.2016 між Підгорянською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та ПП ЦЕГЕЛЬНИК І Кукладено договір оренди земельної ділянки площею 2,86 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006 (договір зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 19.04.2016 за № 14285706).

Відповідно до п. 1 договору оренди від 14.04.2016 орендодавець надає, орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розробки кар`єру для видобування глини, яка знаходиться на території Підгорянської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області с. Підгора.

Пунктами 2.1 вказаного договору визначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,86 га, місце розташування с. Підгора Кобеляцького району Полтавської області, кадастровий номер земельної ділянки 5321885801:01:002:0006. На земельній ділянці об`єкти нерухомо майна, а також інші об`єкти інфраструктури відсутні.

Земельна ділянка передається в оренду для розробки кар`єру для видобування глини. Цільове призначення земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (п. 5.1, 5.2 договору).

Договір оренди від 14.04.2016 укладено строком на 10 років (п. 3.1 зазначеного договору).

Згідно з п. 4.1, 4.2. договору оренди земельної ділянки від 14.04.2016 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: у грошовій формі в розмірі 67473,12 грн на рік, що становить 4 % від нормативно грошової оцінки землі. У разі зміни в платі за землю орендна плата змінюватиметься у відповідному процентному відношенні. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладення або зміни умов договору оренди чи продовження її дії.

Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця.

Згідно п. 9.1 договору оренди земельної ділянки орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно п. 9.3. договору орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату.

Пунктом 10.3. договору оренди визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених цим договором.

За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України та цього договору (п. 11.1. договору).

Так, у ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К, як зазначає прокурор, за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 утворилась заборгованість по орендній платі в сумі 116 672,11грн, а саме: за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 заборгованість склала 62 750,89 грн, за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 сума заборгованості склала 53 921,22 грн.

Отже, ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К допустило несплату орендної плати у розмірі, визначеному у Договорі, порушивши принцип повної сплати орендної плати.

Таким чином, як зазначає прокурор, ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К обов`язку щодо сплати орендної плати у визначеному за вищевказаним договором оренди землі розмірі не виконало, внаслідок чого за діючим договором оренди землі виникла заборгованість зі сплати орендної плати на загальну суму 116 672,11 грн.

Щодо підстав представництва прокурора в суді, суд виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 53 Господарського процесуального Кодексу України передбачає право прокурора звертатися до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави. Прокурор, звертаючись до суду, у позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).

В контексті правовідносин у даній справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Відповідно до рішення першої сесії восьмого скликання Кобеляцької міської ради № 1 від 18.11.2020 та витягу з ЄДРПОУ Кобеляцька міська рада Полтавського району Полтавської області є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Підгорянської сільської ради (код ЄДРПОУ 21063921).

Таким чином, Кобеляцька міська рада фактично є стороною договору оренди та власником спірної земельної ділянки, тобто є тим органом, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 5 Бюджетного кодексу України (далі БК України) бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад, сіл, їх об`єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах).

Згідно із п. 23 ст. 2 БК України, доходи бюджету складають - податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких, передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження бюджетних установ).

Відповідно до п. 4 ст. 69 БК України, до доходів загального фонду місцевих бюджетів, що не враховується при визначені обсягу міжбюджетних трансфертів належить плата за землю, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Недоотримання значної суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок де необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету.

Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв`язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільстві характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування порушуються й інтереси держави в цілому.

Бездіяльність відповідача в частині несвоєчасного погашенні заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою є порушенням вимог договору оренди та діючого законодавства.

Даний позов заявлений в інтересах держави, оскільки безоплатне використання суб`єктом підприємницької діяльності земельної ділянки комунальної форми власності завдає шкоди інтересам держави у вигляді ненадходжень коштів до місцевого бюджету.

Стаття 206 ЗК України передбачає, що використання землі в Україні є платним.

Платність землекористування суб`єктів земельних відносин є одним із основних принципів правового забезпечення раціонального використання і охорони земель. Земельне право розглядає плату за землю як метод регулювання земельних відносин з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, як основне джерело надходжень до Державного та місцевих бюджетів з метою централізації коштів для фінансування програм і проектів щодо поліпшення якісного стану продуктивних земель та їх охорони від негативного антропогенного впливу.

Дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, дотримання істотних умов використання земель державної власності, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового, у тому числі договірного, врегулювання, що виключає невизначеність у правовідносинах сторін, безпосередньо належить до інтересів держави.

Крім того, недоотриманням коштів орендної плати місцевим бюджетом від оренди землі порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади Кобеляцької міської ради, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм.

Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області є не здійснення останньою повноважень по стягненню суми заборгованості за договором в судовому порядку, розірвання договору оренди у зв`язку з істотним порушенням його умов та повернення земельної ділянки, а також захист інтересів держави, оскільки внаслідок порушення відповідачем умов договору до бюджету не надходить значна сума коштів, що ускладнює виконання міською радою завдань, покладених на неї Конституцією України та іншими законами України.

Разом з тим, відповідно до висновків викладених у Постанові ВСУ від 16.04.2019 по справі №910/3486/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначає, що сам факт не звернення до суду уповноваженого суб`єкта з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відоме про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливості подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), атакож таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджав такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обгрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.

Решетилівською окружною прокуратурою 15.05.2023 скеровано на адресу Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області лист щодо самостійного вжиття заходів по стягненню з ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К суми заборгованості за користування земельною ділянкою в примусовому порядку, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Необхідність втручання органів прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку з тим, що протягом розумного строку зазначений орган самостійно не звернувся до суду з відповідним позовом, а лише 19.05.2023 звернувся до органів прокуратури з проханням вжиття заходів прокурорського реагування шляхом звернення до суду з позовом про стягнення суми заборгованості, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, оскільки у нього відсутнє достатнє фінансування для сплати судового збору за подачу позовної заяви до суду. Наведена обставина свідчить про те, що Кобеляцька міська рада фактично самоусунулася від виконання покладених на неї повноважень щодо стягнення заборгованості по орендній платі за користування ППЦЕГЕЛЬНИК І К спірною земельною ділянкою та не вжила достатніх заходів щодо поновлення інтересів держави. Бездіяльність міської ради щодо стягнення заборгованості в судовому порядку може призвести до втрати такої можливості в майбутньому.

Враховуючи викладене, підставами для подачі даного позову та представництва інтересів Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області є тривале невжиття останньою жодних заходів, спрямованих на стягнення коштів з відповідача та є виключними випадками, що встановлено вимогами ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру, на усунення виявлених порушень та захисту інтересів держави прокурором шляхом звернення до суду з даним позовом.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, Решетилівською окружною прокуратурою листом від 19.06.2023 повідомлено Кобеляцьку міську раду Полтавського району Полтавської області про здійснення представництва її інтересів у суді при стягненні заборгованості по орендній платі з ППЦЕГЕЛЬНИК І К, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Суд, враховуючи доводи прокурора щодо його представницьких повноважень, викладених у позові, дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, надавши правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди землі.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України Про оренду землі).

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно зі статтею 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до вимог статті 96 Земельного кодексу України, землекористувач зобов`язаний своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Пунктом14.1.136 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно зі ч. 2 ст. 286 Податкового кодексу 286.2. платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівним частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.

При цьому згідно з пунктом 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К подало декларації за 2022 рік, однак орендну плату не сплатило, за 2023 рік податкові декларації не подано та орендна плата не сплачена.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Таким чином, орендна плата за землю має сплачуватись відповідачем своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Разом з тим, відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов`язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого у нього утворилась несплачена заборгованість.

Прокурор просить суд стягнути з ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 заборгованість в сумі 116 672,11 грн, а саме: за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 заборгованість в сумі 62 750,89 грн, за період з 01.01.2023 по 31.03.2023 заборгованість в сумі 53 921,22 грн.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми за період з 01.01.2022 по 31.03.2023, приходить до висновку, що вищезазначені вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до поданої відповідачем декларації з плати за землю за 2022 рік, річна сума орендної плати за земельну ділянку загальною площею 2,86 га, кадастровий номер земельної ділянки 5321885801:01:002:0006 становить 65 577,66 грн. З урахуванням сплати відповідачем у січні 2022 року 2 826,77 грн, заборгованість по орендній платі за 2022 рік становить 62 750,89 грн.

Оскільки в матеріалах справи відсутня декларація з плати за землю за 2023 рік, і зміни щодо розміру орендної плати в договір оренди землі від 14.04.2016 сторонами не вносилися, розмір орендної плати згідно п. 4.1 договору становить 67 473, 12 грн на рік (5 622,76 грн щомісячно), суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача по орендній платі за період з 01.01.2023 по 31.03. 2023 року (включно) становить 16 868,28 грн.

Отже, заборгованість відповідача по орендній платі за період з 01.01.2022 року по 31.03.2023 року (включно) за договором оренди землі від 14.04.2016 становить 79 619,17 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Доказів погашення боргу відповідачем не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача 116 672,11 грн заборгованості по орендній платі за землю за період з 01.01.2022 року по 31.03.2023 року (включно) за договором оренди землі від 14.04.2016 підлягають частковому задоволенню в розмірі 79 619,17 грн, як такі, що обгрунтовані і підтверджені належними доказами.

В решті вимог про стягнення орендної плати слід відмовити.

Щодо вимоги про розірвання спірного договору оренди землі, суд зазначає наступне.

Статтею 36 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків, що передбачено ст. 152 Земельного кодексу України.

Тобто, систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку та розірвання договору оренди.

Згідно до ст. 158 ЗК України та ст. 35 Закону України Про оренду землі спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються в судовому порядку.

При укладенні договору оренди земельної ділянки від 14.04.2016 Підгорянська сільська рада Кобеляцького району, а в подальшому Кобеляцька міська рада розраховувала на поповнення бюджету шляхом отримання плати за оренду землі, проте, незважаючи на взяті, згідно договору оренди, на себе зобов`язання, відповідач ухиляється від їх належного виконання, в результаті чого Кобеляцькій міській раді завдана матеріальна шкода, у вигляді ненадходження коштів до бюджету в сумі 79 619,17 грн.

Разом із цим, ст. ст. 16, 611 ЦК України, передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Тобто, систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.

Згідно п. 10.3 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї з сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.:

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вонарозраховувала при укладенні договору.

Таким чином, не сплата орендної плати ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К за користування земельною ділянкою за період з 01.01.2022 по 31.03.2023 внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 79 619,17 грн, є істотним порушенням умов п.п. 4.1.- 4.2. Договору, і є підставою для розірвання зазначеного договору оренди.

Відповідно до ст.32 Закону України Про оренду землі, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Поряд з цим, п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

З аналізу вищевказаних норм права вбачається, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Проте, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 236 ГПК України.

Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 28.09.2016 у справі № 6-977цс16 та від 12.12.2012 у справі № 6-146цс 12.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зазначено, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічних висновків дійшли Верховний Суд у складі колегії суддів палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.05.2018 у справі №925/549/17, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07.10.2020 у справі № 313/780/19.

При цьому систематичне порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц зроблено висновок, що тлумачення пункту д ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Зокрема, аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №912/1385/17, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 06.03.2019 у справі №183/262/17, від 22.10.2019 у справі №923/826/18, від 20.11.2019 у справі №549/178/17, від 31.07.2020 у справі №479/1073/18, від 17.08.2021 у справі №923/410/20.

Застосовуючи норми ст. 141 ЗК України, ст. 651 ЦК України, ст. ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19 зі спору, що виник з подібних земельних правовідносин, сформулював такий правовий висновок: Оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки.

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №925/549/17, від 10.02.2021 у справі № 923/1001/19, від 10.01.2019 у справі № 904/3953/17, від 11.11.2022 у справі №917/957/20.

Крім того, Верховний Суд звернув увагу на положення абзацу 1 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, яким установлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Отже, оскільки умовами договору оренди та законодавством прямо передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконанні сторонами обов`язків, зокрема щодо своєчасного внесення орендної плати, то в цьому випадку факт систематичного невиконання такого обов`язку є самостійною підставою для розірвання договору оренди.

Відтак, вимоги прокурора про розірвання договору оренди землі від 14.04.2016 є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що відповідно до ст. 617 ІІК України підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання є випадок або непереборна сила та посилання на ч. 2 ст. 14-1 Закону «Про торгово - промислові палати України» суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 14-1 Закону України «Про торгово - промислові палати України» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув грунту, інші стихійні лиха тощо.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщеним на її офіційному сайті, засвідчила форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».

Однак, відповідно до розпорядження № 3 від 25.02.2022 ТПП «Про процедуру засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) у період дії воєнного стану на території України» пунктом 2 визначено, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово - промислові палати (Вінницька ТПП; Волинська ТПП; Дніпропетровська ТПП; Донецька ТПП; Закарпатська ТПП, Запорізька ТПП; Івано- Франківська ТПП, Київська область (регіональна) ТПП, Київська ТПП; Кіровоградська ТПП; Луганська ТПП; Львівська ТПП; Одеська РТПП; Полтавська ТПП; Регіональна ТПП Миколаївської області; Рівненська ТПП; Сумська ТПП; Харківська ТПП; Херсонська ТПП; Хмельницька ТПП) мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб, засвідчувати форс - мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених п. 4.2. Регламенту засвідчення Торгово - промисловою палатою України та регіональними торгово - промисловими палатами форс - мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року за № 44 (5), із змінами та доповненнями.

Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є правом, а не обов`язком, але сертифікат є належним доказом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до законодавства України.

Форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору та/чи за іншим зобов`язанням/обов`язком, зважаючи на законодавчі чи інші нормативні акти, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

При цьому, тягар доказування настання форс-мажорних обставин покладений на заявника - суб`єкта господарювання.

Всупереч вищезазначених норм законодавства відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження звернення до ТПП щодо засвідчення форс - мажорних обставин.

Посилання відповідача в клопотанні про відкладення розгляду справи (вх.№ 13735 від 26.10.2023) на те, що на спірній земельній ділянці знаходяться невідомі люди в камуфляжній військовій формі з різного роду технікою та будівельними матеріалами, що фактично перешкоджає веденню ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К господарської діяльності, суд вважає безпідставним, оскільки предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості по орендній платі за період з 01.01.2022 по 31.03.2023.

Інші заперечення відповідача проти позову безпідставні, оскільки не грунтуються на нормах чинного законодавства.

Щодо скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного закону Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь - яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Частиною третьою статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Ефективним способом захисту порушених прав в даному випадку є також скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права оренди за ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К щодо земельної ділянки площею 2,86 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.04.2016 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 908987953218, номер запису про інше речове право № 14285706) та припинення права оренди ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К.

Отже, вимога про скасування державної реєстрації права оренди відповідача на земельну ділянку та припинення права оренди обгрунтована і підлягає судом задоволенню.

В свою чергу розірвання зазначеного договору свідчить про відсутність правових підстав для займання відповідачем орендованої земельної ділянки та про його обов`язок її повернення на користь орендодавця.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

У пункті 7.1 Договору встановлено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, вимога прокурора про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу - Кобеляцькій міській раді Полтавського району Полтавської області є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно п.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч.2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 79 619,17 грн, розірвання договору оренди землі від 14.04.2016, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та припинення права оренди, повернення земельної ділянки.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 123, 129, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства ЦЕГЕЛЬНИК І К (ЄДРПОУ 33133417, вул. Міжколгоспна,1, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область 39200) до місцевого бюджету Кобеляцької міської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 21051562 одержувач: ГУК у Полт.обл/тг м. Кобеляки/18010600, номер рахунку ІІА718999980334109812000016682) заборгованість по орендній платі за землю у розмірі 79 619,17 грн.

В решті вимог про стягнення орендної плати - відмовити.

3. Розірвати договір оренди землі від 14.04.2016, укладений між Підгорянською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та Приватним підприємством Цегельник і К щодо оренди земельної ділянки площею 2,86 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006, який зареєстровано 19.04.2016 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 908987953218, номер запису про інше речове право 14285706).

4. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди за ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К щодо земельної ділянки площею 2,86 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 908987953218, номер запису про інше речове право 14285706) та припинити право оренди ПП ЦЕГЕЛЬНИК І К.

5. Зобов`язати Приватне підприємство ЦЕГЕЛЬНИК І К (ЄДРПОУ 33133417, вул. Міжколгоспна,1, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область 39200) повернути Кобеляцькій міській раді Полтавської області (ЄДРПОУ 21051562, вул. Касьяна, 29, м. Кобеляки, Полтавська область, 39200) земельну ділянку площею 2,86 га кадастровий номер 5321885801:01:002:0006, яка розташована в с. Підгора Полтавського району Полтавської області.

6. Стягнути з відповідача Приватного підприємства ЦЕГЕЛЬНИК І К (ЄДРПОУ 33133417, вул. Міжколгоспна,1, м. Кобеляки, Полтавський район, Полтавська область 39200) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA 18201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 10 736,00 грн.

Видати накази після набрання цим рішенням законної сили.

Згідно з частинами 1, 2 статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно статті 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Солодюк О.В.