Рішення

від 23.07.2024 по справі 918/530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. м. РівнеСправа № 918/530/24

Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В.В., розглянувши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС"

до відповідача 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія"

до відповідача 2) ОСОБА_1

до відповідача 3) ОСОБА_2

про солідарне стягнення боргу 289 060,26 грн.

Секретар судового засідання Лиманський А.Ю.

Представники:

від позивача: Авраміч В.О. (в режимі ВКЗ)

від відповідачів: не з`явилися

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 10:20 год до 13:00 год.

Після перерви представник позивача не з`явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу 289 060,26 грн., з яких 200 000,00 грн. основний борг, 89 060,26 грн. - проценти.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія" умов Кредитного договору № 2-19/2021-AEK-UAH від 12.05.2021, а саме, відповідач не повернув своєчасно отримані від банку кредитні кошти. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено Договори поруки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тому позивач звертається до суду та просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 200 000,00 грн. основний борг, 89 060,26 грн. - проценти. Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

Відповідач 2, ОСОБА_1 22.07.2024 подала відзив на позов, у якому вказує, що первісні кредитори згідно кредитних договорів, а також новий кредитор не вправі нараховувати та вимагати стягнення відсотків за межами строку кредитування, а відтак стягнення таких відсотків за рішенням суду не можливе у зв`язку з протиправністю дій кредитора. Тому відповідач просить відмовити в задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 03.06.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-денний строк з дня отримання даної ухвали подати до Господарського суду Рівненської області докази сплати судового збору в розмірі 3 468,72 грн.

10 червня 2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків та подано платіжну інструкцію №108 від 10.06.2024 про сплату 3 468,72 грн. судового збору.

Ухвалою від 28.06.2024 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23 липня 2024 р. на 10:20 год.

15.07.2024 року на адресу Господарського суду Рівненської області від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" Авраміч Валентини Олександрівни надійшла заява про участь у судовому засіданні по справі 918/530/24 23 липня 2024 р. на 10:20 год. в режимі відеоконференції поза приміщенням суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою суду від 16 липня 2024 року аяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" Авраміч Валентини Олександрівни про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза приміщенням суду у справі №918/530/24 задоволено.

23 липня 2024 року представники відповідачів до суду не прибули. Повідомлялися судом про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи №918/530/24 без участі представників відповідачів за наявними у ній матеріалами.

Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 10:20 год до 13:00 год.

Після перерви представник позивача не з`явився. Подав клопотання про продовження розгляду справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, господарським судом встановлено наступне.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

12.05.2021 між Акціонерним товариством "Мегабанк" (Кредитодавець) та ТОВ "Українська ягідна компанія" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 2-19/2021-AEK-UAH від 12.05.2021 року (а.с. 24-27).

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Банк надав Позичальникові грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) у розмір 500 000,00 грн, далі - Кредит, а Позичальник зобов`язується на умовах, передбачених Договором, повернути Кредит та сплатити проценті в розмірі 23 % річних. Тип процентної ставки за цим Договором -фіксована процентна ставка.

Згідно з п. 1.2. Договору кредит надається на строк з 12 травня 2021 року до 31 серпня 2022 року включно. Кредит надається на поповнення обігових коштів (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору повернення кредиту здійснюється згідно з графіком зменшення ліміту, зазначеним в додатку №2, який є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з 1-го по останній календарний день звітного щомісяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. Проценти за користування Кредитом при повному достроковому його поверненні нараховуються та сплачуються виходячи з фактичного строку користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником щомісяця, не пізніше дати вказаної в Графіку зменшення ліміту, а також в день повного повернення кредиту. Якщо сплату процентів не буде здійснено у встановлені строки - до 16 годин 00 хвилин дати , вказаної у Графіку зменшення ліміту, то несплачена сума процентів за Кредитом вважається простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору якщо платіж не буде здійснено у встановлені строки- до 16 годин 00 хвилин дати, вказаної у Графіку зменшення ліміту, то несплачена сума платежу за Кредитом вважається простроченою заборгованістю.

Пунктом 5.4 Кредитного договору встановлена черговість погашення заборгованості за Кредитним договором.

Пунктом 5.8 Кредитного договору встановлено, що за користування Кредитом понад строку, вказаного у пункті 1.2. Договору, Кредитодавець нараховує, а Позичальник сплачує проценти в розмірі 23% річних.

Банк виконав свої зобов`язання щодо перерахування коштів, що підтверджується меморіальним ордером від 18.05.2021 та виписками по особовим рахункам ТОВ "Українська ягідна компанія".

Однак Позичальник свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків не виконав та має заборгованість.

В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено:

1. Договір поруки № 2-19/2021-AEK-UAH-П від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_3 ;

2. Договір поруки № 2-19/2021-AEK-UAH-П-1 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_1 ;

3. Договір поруки № 2-19/2021-AEK-UAH-П-2 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_2 .

26.02.2024 року між Акціонерним товариством "Мегабанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Ю-Бейс" укладено договір відступлення права вимоги №GL18N1025468, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №GFD001-UA-20240123-11291 від 14.02.2024, який посвідчено приватним нотаріусом КМНО Лапкевич Т.В. та зареєстровано в реєстрі за №257 (а.с. 11-13).

Відповідно до п. 1 Договору відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно зі п. 2 Договору відступлення Новий кредитор в день настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 171 цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, права забезпеченого, конкурсного та поточного кредитора у справах про банкрутство Боржників, права на задоволення вимог забезпеченого кредитора за рахунок заставного майна у справах про банкрутство Боржників тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 1 Договору відступлення та п. 13 Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги від 26.02.2024 року від Акціонерного товариства "Мегабанк" до ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" перейшло право вимоги до ТОВ "Українська ягідна компанія" за кредитним договором №2-19/2021-AEK-UAH від 12.05.2021 року та договорами, що їх забезпечують.

Відповідно до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступається до ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" також передано право вимоги за такими договорами:

1. Договір поруки № 2-19/2021-AEK-UAH-П від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_3 ;

2. Договір поруки № 2-19/2021-АЕК-UAH-П-1 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_1 ;

3. Договір поруки № 2-19/2021-АЕК-UAH-П-2 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_2 .

Відповідно до п.4 Договору відступлення сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 5035759,57 грн, без ПДВ (надалі - Ціна договору).

Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 15 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Факт оплати за Договором відступлення підтверджується платіжною інструкцією № 35 від 21.02.2024 року про оплату за лот N° GL18N1025468; Протокол № GFD001-UA- 20240123-11291 від 14.02.2024, ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС", код за ЄДРПОУ 42901825, без ПДВ.

Також на виконання п. 17-1 Договору відступлення банками, які відступають право вимоги надано ТОВ "ФК "Ю-БЕЙС" довідки, якими підтверджують настання відкладальної обставини:

- вих. №872/08 від 26.02.2024 року видана ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк";

-вих. №648 від 26.02.2024 року видана АТ "Міжнародний резервний банк";

-вих. №915 від 26.02.2024 року видана АТ "Мегабанк";

-вих. №138/07-Л від 26.02.2024 року видана АТ "Банк Січ".

Таким чином до ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "Ю-БЕЙС" у встановленому законом порядку перейшли всі права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення щодо Боржника ТОВ "Українська ягідна компанія".

Як вбачається з розрахунку, наданого Банком, станом на 26.02.2024 заборгованість Позичальника за Кредитним договором становить 277 304,70 грн, яка складається з :

200 000,00 грн - простроченої заборгованості за кредитом;

77 304,70 грн - простроченої заборгованості по сплаті процентів.

Додатково ТОВ ФК "Ю-Бейс» нараховував проценти за користування кредитом за період 26.02.2024 - 27.05.2024 (92 дні) у розмірі 11 755,56 грн. (200 000,00 грн * 23%* 92 (кількість днів) / 360 = 11 755,56 грн.).

Так в забезпечення виконань Позичальником за Кредитним договором між 12.05.2021 АТ "Мегабанк" та Відповідачами-1,2,3 було укладено:

1. Договір поруки № 2-19/2021-AEK-UAH-П від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_3 ;

2. Договір поруки № 2-19/2021-АЕК-UAH-П-1 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_1 ;

3. Договір поруки № 2-19/2021-АЕК-UAH-П-2 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_2 .

Відповідно до умов зазначених договорів Відповідачі поручилися перед АТ "МЕГАБАНК" за виконання Позичальнком, в повному обсязі своїх обов`язків, що виникли з Кредитного договору та за будь-якими додатковими угодами до нього.

Відповідно до п.п.3.1,3.2. розділу 3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржника як солідарний боржник; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків, у тому числі у разі будь-якого їх збільшення згідно з умовами кредитного договору.

Згідно п.п. 3.4.2 розділу договору поруки АТ "МЕГАБАНК" має право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором як з відповідача, так і з поручителя.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Як унормовано положеннями статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та статті 174 Господарського кодексу України (далі ГК України) договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків (господарських зобов`язань).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з нормами частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами частини 1 статті 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас нормами частини 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За умовами ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною першою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

При цьому правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

Положеннями статті 514 ЦК України унормовано, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 Договору відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави та/або договорами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Згідно зі п. 2 Договору відступлення Новий кредитор в день настання Відкладальної обставини відповідно до пункту 171 цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за Основними договорами, право вимагати застосуванню наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна Боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із Боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство Боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна Боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього Договору, права вимоги за мировими угодами із Боржниками, договорами з арбітражними керуючими Боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів Боржників, права забезпеченого, конкурсного та поточного кредитора у справах про банкрутство Боржників, права на задоволення вимог забезпеченого кредитора за рахунок заставного майна у справах про банкрутство Боржників тощо. Розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього Договору. Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів.

Сторони підтверджують, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України.

За Договором відступлення права вимоги №GL18N1025468 від 26.02.2024 на підставі статті 512 ЦК України відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, встановленому Кредитним договором № 2-19/2021-AEK-UAH від 12.05.2021, укладеним між Акціонерним товариством «Мегабанк» (надалі - Первісний кредитор, Банк), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ю-Бейс» (надалі - Позивач, Кредитор) та ТОВ «Українська ягідна компанія».

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Факт належного виконання позивачем зобов`язання по наданню кредиту підтверджується меморіальним ордером від 18.05.2021 та виписками по особовим рахункам ТОВ Українська ягідна компанія».

Порушення відповідачем - 1 своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів підтверджується виписками по рахунках, на яких обліковується прострочена заборгованість за кредитом, та з яких вбачається відсутність повного погашення боргу, та часткова його наявність на теперішній час (розгляду справи).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази повної сплати заборгованості відповідачем-1 у сумі 200 000,00 грн.

У відзиві відповідач 2 заперечує щодо задоволення позовних вимог, оскільки вважає, що нарахований розмір заборгованості не відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства.

Аргументуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачем 1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія" порушено умови Кредитного договору № 2-19/2021-AEK-UAH від 12.05.2021, а саме, відповідач не повернув своєчасно отримані від банку кредитні кошти чим порушив умови вказаного договору та вказані обставини позбавили позивача права на вчасне повернення наданих останнім кредитних коштів, що у свою чергу призвело до виникнення основної заборгованості по сплаті кредиту.

Окрім того, позивач посилався на неналежне виконання відповідачами 2 та 3 своїх договірних зобов`язань відповідно до договорів поруки, порушивши п.п. 3.1., 3.2. розділу 3 договору поруки, оскільки відповідно до останнього у випадку невиконання Боржником зобов`язань за Кредитним Договором, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржника як солідарний боржник; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків, у тому числі у разі будь-якого їх збільшення згідно з умовами кредитного договору.

Щодо позовних вимог в частині стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом та пені, господарський суд зазначає таке.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

В матеріалах справи містяться докази надання кредиту, про часткове повернення кредиту, про сплату відсотків за користування кредитом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку щодо відсотків за користування кредитом за період з 18.05.2021 по 01.02.2024 всього за вказаний період нараховані відсотки у розмірі 149627,75 грн., сплачено відсотків 72 323,05 грн. за період з 31.05.2021 по 29.07.2022; заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за договором у розмірі 77 304,70 грн., що нараховані за період з 01.08.2022 по 01.02.2024. Додатково позивач нараховує відсотки за користування кредитом у сумі 11 755,56 грн. за період з 26.02.2024 по 27.05.2024.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом господарський суд зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.

Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.

Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.

Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.

Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов`язання з повернення коштів банку перед вкладником.

У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України.

Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв`язку з тим, що строк його дії закінчився.

Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.

У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

Таким чином, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов`язанні має створити умови для виконання боржником свого обов`язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 Цивільного кодексу України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Банк надав Позичальникові грошові кошти (відкриває невідновлювальну кредитну лінію) у розмір 500 000,00 грн, далі - Кредит, а Позичальник зобов`язується на умовах, передбачених Договором, повернути Кредит та сплатити проценті в розмірі 23 % річних. Тип процентної ставки за цим Договором -фіксована процентна ставка.

Згідно з п. 1.2. Договору кредит надається на строк з 12 травня 2021 року до 31 серпня 2022 року включно.

Відповідно до п. 5.2 Кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється з 1-го по останній календарний день звітного щомісяця, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої Договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем, тобто враховується день надання кредиту і не враховується день його погашення. Проценти за користування Кредитом при повному достроковому його поверненні нараховуються та сплачуються виходячи з фактичного строку користування Кредитом. Проценти за користування Кредитом сплачуються Позичальником щомісяця, не пізніше дати вказаної в Графіку зменшення ліміту, а також в день повного повернення кредиту. Якщо сплату процентів не буде здійснено у встановлені строки - до 16 годин 00 хвилин дати , вказаної у Графіку зменшення ліміту, то несплачена сума процентів за Кредитом вважається простроченою заборгованістю.

Дослідивши умови Кредитного договору господарський суд встановив, що проценти за користування кредитом, які заявлені до стягнення є саме процентами за правомірне користування кредитом.

Водночас, пунктом 1.2. Кредитного договору сторони визначили, що кредит надається на строк до 31.08.2022 включно, тобто сторонами визначено правомірне користування кредитом до 31.08.2022, відповідно проценти за правомірне користування кредитом у розмірі встановленому договором підлягають нарахуванню до 31.08.2022 включно.

Між тим, з наданого позивачем розрахунку слідує, що проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за "користування кредитом", а не як міру відповідальності на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Із наданого позивачем розрахунку та платіжних документів вбачається, що заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом за Кредитним договором в межах правомірного користування кредитом (по 31.08.2022) є сплаченою до подання позову до суду на суму 72 323,05 грн.

Між тим, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22), а також у постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 29.06.2023 у справі №904/9570/21.

Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом поза межами кредитування за період з 01.09.2022 по 27.05.2024 у загальному розмірі 80 238,85 грн. задоволенню не підлягають.

Сума боргу відповідача-1 по несплачених відсотках складає 8 821,41 грн.

Щодо вимог до поручителів про солідарне стягнення заборгованості суд вказує слідуюче.

Наявність укладених Договорів поруки підтверджуються власне Договором поруки № 2-19/2021-АЕК-UAH-П-1 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_1 та Договором поруки № 2-19/2021-АЕК-UAH-П-2 від 12.05.2021 року, поручитель ОСОБА_2 .

До істотних умов договору поруки відносяться визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Суд проаналізував зміст договорів поруки, які містяться у справі, та встановив, що предметом цих договорів є надання поруки Поручителем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перед Кредитором АТ "Мегабанк" за виконання ТзОВ "Українська ягідна компанія" (Боржник) зобов`язань за Кредитним договором.

Оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а фізична особа (відповідач-2, 3) є поручителем у даному зобов`язані, слід зазначити, що з дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду в господарському суді.

До аналогічних висновків прийшов і Верховний суд у складі Великої Палати у постанові від 13.03.2018 у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18).

Згідно з п.п. 3.1., 3.2. розділу 3 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язань боржника як солідарний боржник; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитом, процентів, неустойки, комісійних винагород, відшкодування збитків, у тому числі у разі будь-якого їх збільшення згідно з умовами кредитного договору.

У даній справі Банк надав суду докази, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладаючи Договори поруки від 12.05.2021 р., погодили у письмовому вигляді та взяли на себе зобов`язання відповідати за зобов`язанням ТзОВ "Українська ягідна компанія" за Кредитним договором № 2-19/2021-AEK-UAH від 12.05.2021, у повному обсязі з урахуванням будь яких змін (додаткових угод), що укладені та/або будуть укладені у майбутньому до нього, а також додатків, доповнень, тощо, які є невід`ємними частинами.

Враховуючи умови Договорів поруки та вимоги чинного законодавства, суд приходить до висновку, що у відповідачів- 2, 3 як поручителів виник солідарний обов`язок погасити заборгованість з кредитного договору.

За таких обставин, враховуючи, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, позивач набув право вимоги і до відповідача-2 та 3 як солідарного боржника щодо погашення заборгованості по кредиту, відповідно про солідарне стягнення 200 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом та 8 821 грн. 41 коп. - заборгованість по сплаті процентів.

Відповідно до положень статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 200 000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом та 8 821 грн 41 коп. - заборгованість по сплаті процентів, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" є обґрунтованими, доказів оплати вказаної заборгованості відповідачі суду не надали.

У іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та солідарне стягнення з відповідачів 1,2,3 на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-Бейс" заборгованості за кредитним договором № 2-19/2021-AEK-UAH від 12.05.2021 року в розмірі 200000 грн. 00 коп. - заборгованості за кредитом, 8 821 грн 41 коп. - заборгованість по сплаті процентів. У частині вимог про стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2022 по 27.05.2024 у загальному розмірі 80 238,85 грн. в задоволенні позову слід відмовити.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, що складаються із сплаченого судового збору в розмірі 3 468,72 грн. Також викладено прохання судові витрати покласти на відповідачів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі позов задоволено частково. Відтак, судовий збір в сумі 3 132,32 грн., згідно положень статті 129 ГПК України покладається на відповідачів. У іншій частині сплачений судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія" (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Мала, буд.4, код ЄДРПОУ 42688277), з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, код ЄДРПОУ 42901825) - 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп. заборгованості за кредитом та 8 821 (вісім тисяч вісімсот двадцять одну) грн 41 коп.- заборгованість по сплаті процентів.

Солідарний боржник Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія" (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Мала, буд.4, код ЄДРПОУ 42688277).

Солідарний боржник ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Солідарний боржник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська ягідна компанія" (34200, Рівненська область, Рокитнівський район, смт. Рокитне, вул. Мала, буд.4, код ЄДРПОУ 42688277) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, код ЄДРПОУ 42901825) - 1 044 (одну тисячу сорок чотири) грн 11 коп. витрат по оплаті судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, код ЄДРПОУ 42901825) - 1 044 (одну тисячу сорок чотири) грн 10 коп. витрат по оплаті судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ю-БЕЙС" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, код ЄДРПОУ 42901825) - 1 044 (одну тисячу сорок чотири) грн 10 коп. витрат по оплаті судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

7. Відмовити у задоволенні позову у частині вимог про стягнення з відповідачів відсотків за користування кредитом за період з 01.09.2022 по 27.05.2024 у загальному розмірі 80 238,85 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26 липня 2024 року.

Суддя Бережнюк В.В.