Рішення

від 26.07.2024 по справі 927/464/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/464/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Державної установи Фонд Енергоефективності

вул. Ділова, буд. 24, м. Київ, 03150

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Центр-Ч

вул. Василя Стуса, буд. 15-А, м. Чернігів, 14000

про стягнення 8750,00 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Державною установою Фонд Енергоефективності подано позов до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Центр-Ч про стягнення 8 750,00 грн траншу, перерахованого на виконання Грантового договору (версія № 1/2019), до якого відповідач приєднався 16.11.2020 на підставі письмової заявки на участь, схваленої Фондом (за вих. № 10/838/20-Т188).

Ухвалою від 21.05.2024 вказана позовна заява залишена без руху; позивачу наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.05.2024, після усунення позивачем недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165,166,167,251 ГПК України вказаною ухвалою учасникам справи встановлено строки для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень.

Ухвала суду від 27.05.2024 доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 27.05.2024, про що свідчать довідки Господарського суду про доставку електронного листа.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між державною установою «Фонд енергоефективності» (далі - Позивач, Фонд) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Центр-Ч» (далі - Відповідач, Бенефіціар) укладено Грантовий договір в порядку, визначеному статтею 634 Цивільного кодексу України.

Умови Грантового договору (версія № 1/2019) затверджені рішенням Наглядової ради державної установи «Фонд енергоефективності» від 16.08.2019 (зі змінами) (далі також - Грантовий договір) та розміщені на сайті Фонду (доступ за посиланням: https://eefund.org.ua/documents/umovy-grantovogo-dogovoru-v-ramkah-programy-energodim-redakcziya-vid-20-bereznya-2024-roku/).

Укладення Грантового договору відбулося шляхом приєднання у визначений спосіб, а саме: подання до Фонду заявки на участь від 21.08.2020 (зареєстрованої 31.08.2020 за вхідним № Т188/1F/1-20), її схвалення Фондом та направлення 16.11.2020 повідомлення про схвалення заявки на участь за вихідним №10/838/20-Т188.

16.11.2020 є датою приєднання Відповідача до Грантового договору, яким повідомлено Бенефіціара, зокрема, про затвердження розміру першого траншу гранту у розмірі 8 750,00 грн (вісім тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 коп.), що складає 70% від вартості фактично понесених витрат у розмірі 12 500,00грн.

Відповідно до п 3.2. Грантового договору Відповідачем підтверджено, що він повністю ознайомився та засвідчує повне розуміння змісту Умов Грантового договору та документів, які згадані в Умовах Грантового договору, в тому числі, але не виключно, з Програмою, та зобов`язується дотримуватися вимог та обов`язків, визначених в цих документах.

Згідно з пунктом 4.5. (а) Грантового договору транш перераховується Бенефіціару не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дати направлення повідомлення про схвалення відповідної Заявки.

Відповідно до підпункту (іі) пункту 4.3 (а) Грантового договору будь-який транш, який співфінансується партнерами Фонду (зокрема донорами), може бути перерахований на рахунок Бенефіціара декількома частинами - від Фонду та від партнерів Фонду (донорів).

На виконання умов Грантового договору Відповідачу перераховані кошти в вигляді першого траншу гранту на суму 8 750,00 грн, двома рівними платежами у сумі 4 375,00грн 17.11.2020 та 03.12.2020, про що свідчать банківські виписки по особовому рахунку.

Для отримання другого траншу гранту положеннями Програми підтримки енергомодернізації багатоквартирних будинків Енергодім (затвердженої рішенням Наглядової ради Фонду від 16.08.2019) передбачено, що Заявка №2 (заявка на затвердження проекту та часткове відшкодування вартості розробки проектної документації та її експертизи) повинна бути подана Бенефіціаром (учасником Програми) до спливу 9 (дев`яти) місяців від дати приєднання.

Натомість, боржник, у порушення вимог п. 7 (a) Умов, допустив невиконання зобов`язання, визначеного Програмою, а саме не виконав вимогу щодо подачі Заявки № 2 в 9-ти місячний строк з дати приєднання (граничний строк сплинув 21.04.2023).

Згідно з п. 8.1. (с) Умов Грантового договору в будь-який час після виникнення випадку невиконання зобов`язань Фонд, на власний розсуд, може шляхом надсилання Бенефіціару повідомлення про випадок невиконання зобов`язання, вимагати, зокрема, негайного повернення гранту, про що зазначається в повідомленні Фонду.

Крім того, згідно з підпунктом (і) п. 9.3. (а) Умов Грантового договору, Фонд має право в будь-який час достроково розірвати Грантовий договір, у випадку якщо виник та / або триває будь-який випадок невиконання зобов`язань. Водночас, згідно з пунктами 9.3. (с) та (d) Умов, у разі дострокового розірвання права й обов`язки сторін припиняються в дату письмового повідомлення Фонду про дострокове розірвання Грантового договору, при цьому зобов`язання Бенефіціара щодо повернення виплачених траншів залишаються обов`язковими до повного виконання. Умови вважаються розірваними з дня отримання Бенефіціаром повідомлення про розірвання Умов або з п`ятого календарного дня з дати направлення Фондом повідомлення про розірвання Умов.

На виконання вказаних вище пунктів Умов, Фонд листом від 16.05.2023 № 19/1110/23-Т188, повідомив боржника про випадок невиконання зобов`язань, зокрема, невиконання Бенефіціаром вимоги щодо подання Заявки № 2 в 9-ти місячний строк з дати приєднання, що сплив 21.04.2023, а також про дострокове припинення Договору і висунув вимогу про повернення першого траншу гранту в розмірі 8 750,00 грн.

Зазначене повідомлення 24.05.2023, 13.07.2023 та 27.10.2023 направлялося боржнику за його юридичною адресою, але було повернуте за зворотною адресою без вручення адресату, з відміткою: за закінченням терміну зберігання.

Згідно з п. 10.2. (е) Умов Грантового договору в разі ухилення Бенефіціара від отримання поштової кореспонденції, Фонд буде вважатися таким, що направив повідомлення належним чином, а Бенефіціар - відповідно таким, що отримав таке повідомлення, через 5 (п`ять) календарних днів після надіслання.

На підставі п. 9.3. (d) Грантового договору Умови вважаються розірваними з дня отримання Бенефіціаром повідомлення про розірвання цих Умов або з 5 (п`ятого) календарного дня з дати направлення Фондом повідомлення про розірвання цих Умов.

З наведеного слідує, що Грантовий договір (версія 1/2019) наразі припинив свою дію внаслідок його розірвання Фондом в односторонньому порядку, за письмовою вимогою, направленою 24.05.2023 на юридичну адресу боржника (поштове відправлення 0600027341826).

Позивач просить застосувати правові наслідки припинення Договору у вигляді повернення сплаченого траншу в розмірі 8 750,00 грн.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права є предметом регулювання глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб, з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч. 2 ст.11 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2018 у справі № 910/11210/16 зробив правовий висновок з питання застосування ст.1212 ЦК України про те, що конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Таким чином, із змісту зазначеної норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання, визначеного даною нормою, є сукупність наступних умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав, або коли така підстава згодом відпала. До таких підстав відноситься також випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін, якщо це допускається договором або законом. Зокрема, внаслідок відмови кредитора від прийняття виконання у зв`язку тим, що виконання зобов`язання втратило інтерес для нього через прострочення боржника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.08.2018 по справі № 910/9055/17.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.202, ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1, 2 ст. 598 зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як випливає з матеріалів справи, Грантовий договір (версія 1/2019) наразі припинив свою дію внаслідок його розірвання Фондом в односторонньому порядку, за письмовою вимогою, направленою 24.05.2023 на юридичну адресу боржника.

Надані до матеріалів справи копії банківських виписок підтверджують, що позивачем на рахунок відповідача було перераховано грошові кошти у сумі 8 750,00грн.

Відповідач не спростував доводи позивача.

Враховуючи вищенаведене, відповідач зобов`язаний повернути перераховані позивачем грошові кошти у розмірі 8 750,00грн, на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України, оскільки підстава, на якій вони були набуті, відпала.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивачем за подання даного позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2 422,40грн згідно з платіжними інструкціями №2 від 03.04.2024 та №5 від 13.05.2024.

Пунктом 2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, оскільки заявлений позов задоволено повністю, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 2 422,40грн.

Керуючись ст. 42, 46, 74, 129, 165, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Центр-Ч (код 40455707, вул. Василя Стуса, буд. 15-А, м. Чернігів, 14000) на користь Державної установи Фонд Енергоефективності (код 42325431, вул. Ділова, буд. 24, м. Київ, 03150) 8 750,00грн безпідставно збережених коштів та 2 422,40грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор