Постанова
від 12.06.2024 по справі 910/2252/22
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2252/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Національного банку України - Лантух Є.С.,

ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" - Шворак О.М.,

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 (суддя Балац С.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 (колегія суддів: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р., Яковлєв М.Л.)

у справі за позовом Національного банку України (далі - НБУ)

до відповідачів:

1) ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" (далі - Ліквідатор),

2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни (далі - Приватний нотаріус)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (далі - ТОВ "Брокінвестгруп")

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору

1. НБУ як регулятор та кредитор Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" (далі - Банк/ВАТ "Біг Енергія") звернувся до суду з позовом про відміну державної реєстрації припинення банку. Позивач вважав, що банк, ліквідація якого почалася у 2010 році, тобто до ухвалення Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у 2021 році був припинений як юридична особа із порушеннями передбаченої законом процедури. Також стверджував, що банк дотепер є власником майна, переданого в управління згідно з договором, сторонами якого були банк, управитель та НБУ, і припинення банку без правонаступництва створює перешкоди для подальшого виконання договору та розрахунку з кредиторами банку.

2. Ліквідатор банку, навпаки, вважав, що припинення банку відбулося відповідно до приписів закону та стверджував, що припинення банку як юридичної особи не перешкоджає управителю виконувати свої функції та розраховуватися з кредиторами банку (така ситуація передбачена як чинним на той час законодавством, так і самим договором управління).

3. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що процедура припинення банку була проведена ліквідатором у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначили, що припинення банку не впливає на чинність договору управління та подальше задоволення вимог кредиторів банку (управитель продовжує виконувати свої обов`язки щодо розрахунків з кредиторами і відсутність банку як юридичної особи не заважає цим діям).

4. НБУ звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Ключовим доводом касаційної скарги було те, що припинення банку як юридичної особи унеможливлює подальші дії управителя та розрахунки з кредиторами, адже з дати припинення банку припиняється як право власності банку на майно, передане в управління, так і його зобов`язання перед кредиторами (статті 91, 104, п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

5. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- чи може були припинена юридична особа (банк), якщо не було завершено ліквідаційну процедуру, не реалізовано всіх активів, не відчужене все майно юридичної особи та не погашені вимоги кредиторів та які положення законодавства підлягають застосуванню;

- хто є уповноваженим суб`єкта подання документів на реєстрацію припинення банку, процедура ліквідації якого з ініціативи НБУ розпочалася до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

6. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, виходячи з таких мотивів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

7. Правління НБУ постановою від 24.02.2010 №97, зокрема, з 01.03.2010 відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації ВАТ "Біг Енергія", призначило ліквідатором Банку фізичну особу - Васільченка Ю.Л.

8. 24.02.2010 НБУ та Васільченко Ю.Л. (як ліквідатор) уклали договір про ліквідацію Банку №ГД-Л-386, відповідно до якого НБУ доручає, а ліквідатор за плату зобов`язується здійснити процедуру ліквідації Банку відповідно до вимог законодавства України.

9. 28.01.2014 Банк в особі Ліквідатора, ТОВ "Брокінвестгруп" (як управитель) та НБУ уклали договір про передавання в управління непроданих активів №33-Л (далі - Договір управління), відповідно до предмета якого установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів.

10. Пунктом 9.8 Договору управління визначено, що після завершення процедури ліквідації установника управління та виключення з державного реєстру банків і єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців цей договір продовжує свою дію, а за сторонами зберігаються їх права та обов`язки.

11. 02.04.2015 рішенням НБУ (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) №127 вирішено: затвердити ліквідаційний баланс Банку; ухвалити остаточний звіт Ліквідатора; процедуру ліквідації Банку вважати завершеною.

12. Після отримання рішення НБУ (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) від 02.04.2015 №127 Ліквідатор звернувся до Приватного нотаріуса з метою здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи (Банку).

13. 30.03.2021 Приватний нотаріус здійснив державну реєстрацію припинення юридичної особи (Банку), запис №1000741110023006465, на підставі рішення щодо припинення (далі - оспорювана реєстраційна дія) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

14. НБУ звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст), посилаючись на неправомірність проведення такої реєстрації. Мін`юст наказом від 07.12.2021 №4247/7 у задоволенні скарги відмовив.

Короткий зміст позовних вимог

15. НБУ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Ліквідатора та Приватного нотаріуса про:

- відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, здійснену Приватним нотаріусом, номер запису: 1000741110023006465 від 30.03.2021;

- зобов`язання Приватного нотаріуса внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи до ЄДР, номер запису 1000741110023006465 від 30.03.2021.

16. Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- Ліквідатор не завершив процедуру управління майном ВАТ "Біг Енергія" та не реалізував всі активи, не відчужив все майно юридичної особи та не погасив вимоги вигодонабувачів/кредиторів; всупереч зазначеним обставинам, Ліквідатор звернувся до Приватного нотаріуса із заявою про проведення реєстраційної дії припинення Банку в результаті ліквідації;

- оспорювана реєстраційна дія вчинена з порушення норм Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон про державну реєстрацію), а тому є протиправною та підлягає відміні;

- Приватний нотаріус при оспорюваної реєстраційної дії, не врахував положення ст.28 Закону про держану реєстрацію, а саме, не здійснив перевірку відсутності податкового боргу, боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заборгованості зі сплати страхових коштів до пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

- Ліквідатор не подав повний пакет документів для проведення оспорюваної реєстраційної дії, який передбачений у частинах 13 та 14 ст.17 Закону про держану реєстрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

17. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, в задоволенні позову відмовив.

18. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- оскільки процедура ліквідації Банку ініційована 01.03.2010, застосуванню підлягають приписи Закону "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки); завершення процедури ліквідації Банку здійснювалося у відповідності до вимог Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління позивача від 28.08.2001 №369 (далі - Положення №369) (в редакціях, що діяли до 22.09.2012);

- Ліквідатор вчинив дії, які прямо передбачені нормами законодавства та були необхідні для реалізації рішення позивача (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) від 02.04.2015 №127;

- дотримання вимог законодавства при здійсненні Приватним нотаріусом оспорюваної реєстраційної дії було предметом розгляду скарги позивача до Міністерства юстиції України на неправомірність проведення такої реєстрації, у задоволенні якої відмовлено, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 07.12.2021 №4247/7 "Про відмову у задоволенні скарги";

- позовна вимога про зобов`язання внести запис про відміну оспорюваної реєстраційної дії задоволенню не підлягає, оскільки є похідною вимогою про відміну оспорюваної реєстраційної дії;

- порядок подальших дій управителя (ТОВ "Брокінвестгруп") за договором управління, у випадку ліквідації Банку та виключення останнього з ЄДР, передбачений п.9.8 такого Договору управління та жодним чином не порушує права такого управителя, а також не позбавляє можливості останнього здійснювати подальшу реалізацію непроданих активів Банку;

- оспорюваною реєстраційною дією права позивача жодним чином не порушені, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

19. 28.07.2023 НБУ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржник також заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

20. 11.09.2023 від скаржника надійшла подана 07.09.2023 заява про усунення недоліків та уточнена редакція касаційної скарги, з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 28.08.2023 про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

21. НБУ в уточненій касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зокрема, вказує:

1) суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права (зокрема, статей 10, 25 Закону про державну реєстрацію) у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15:

- позовні вимоги мотивовані тим, що на момент проведення реєстраційної дії припинення юридичної особи не було завершено ліквідаційну процедуру та не було реалізовано всіх активів, не було відчужене все майно юридичної особи та не були погашені вимоги кредиторів; відповідна реєстраційна дія вчинена з порушенням норм Закону про державну реєстрацію; наявність реєстраційного запису про припинення Банку, вчиненого за наслідками порушення встановленого законодавством порядку припинення юридичної особи у випадку неможливості задоволення вимог кредиторів наявним у неї майном, безумовно впливає на права та інтереси НБУ як кредитора, майнові вимоги якого внаслідок таких дій залишилися незадоволеними;

- вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача;

2) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме узгодження між собою п.12.7 Положення №369 (у редакції, що діяла до 22.09.2012), та п.11 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VII (далі - Закон №629-VII):

- нормами Закону №629-VII чітко передбачено порядок завершення процедури ліквідації банку, яка розпочата за ініціативою НБУ, і відповідно до якої НБУ є єдиним суб`єктом, який наділений правом звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку на підставі рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури; Ліквідатор не наділений правом самостійно звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку; суди застосували п.12.7 Положення №369, та не надали жодної правової оцінки нормам Закону №629-VII;

- проведення державної реєстрації припинення Банку та виключення його з ЄДР через невизначеність в припиненні права власності на майно (активи) установника та прав управителя здійснювати реалізацію майна, може призвести до порушення права вигодонабувачів Банку; оскаржувані судові рішення мають негативні наслідки та впливають на обов`язки управителя належним чином виконувати умови договору, а саме, реалізовувати майно (активи) Банку, що, в свою чергу, також впливатиме на його збереження та оскарження правочинів щодо такого майна, вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна (активів) Банку; проведення реєстраційної дії щодо припинення банку неналежним суб`єктом та без відчуження всього майна порушує права кредиторів/вигодонабувачів; припинення банку як юридичної особи може вплинути на подальше виконання Договору управління, відмови управителя від виконання умов договору, визначення (зміни) НБУ нового управителя;

- наявна невирішена виключна правова проблема, яка зумовлена недоліками юридичних норм щодо суб`єкта звернення про проведення реєстраційної дії припинення банків, що ліквідуються за ініціативною НБУ, подальшого укладення Договору управління у разі припинення банку як юридичної особи, що впливає на права кредиторів/вигодонабувачів відповідних банків.

22. 30.10.2023 надійшов відзив Ліквідатора поза межами строку на його подання, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржувані рішення - без змін. В обґрунтування пропуску строку на подачу відзиву посилається на те, що копію касаційної скарги не отримував, з її змістом представник Ліквідатора ознайомився 20.10.2023 після отримання доступу до матеріалів справи у Верховному Суді через підсистему Електронний Суд.

23. Верховний Суд в ухвалі від 02.10.2023 про відкриття касаційного провадження у справі надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.10.2023.

24. НБУ до касаційної скарги надав докази її направлення Ліквідатору (вул. Олеся Гончара, буд.76, кв. 39, м. Київ, 01054): опис вкладення, накладну №0100111350188, фіскальний чек.

25. З офіційного сайту АТ "Укрпошта" вбачається, що відправлення з трек-номером №0100111350188 було вручене відправнику 21.08.2023.

26. До заяви про усунення недоліків НБУ надав уточнену касаційну скаргу з доказами її направлення Ліквідатору (вул. Олеся Гончара, буд.76, кв. 39, м. Київ, 01054): опис вкладення, накладну №0100110455318, фіскальний чек.

27. З офіційного сайту АТ "Укрпошта" вбачається, що відправлення з трек-номером №0100110455318 було вручене відправнику 26.09.2023.

28. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК (частини 1, 2 ст.118 ГПК). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ГПК встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК).

29. Оскільки з наданих НБУ доказів вбачається, що Ліквідатор 21.08.2023 отримав касаційну скаргу, а 26.09.2023 - уточнену касаційну скаргу, то він не був позбавлений можливості подати відзив на касаційну скаргу в установлений Верховним Судом строк (до 16.10.2023). З огляду на це Верховний Суд вважає причини пропуску строку на подання відзиву неповажними та залишає його без розгляду.

30. 03.11.2023 надійшли пояснення НБУ на відзив, у яких просить задовольнити касаційну скаргу.

31. 01.12.2023 надійшли додаткові пояснення Ліквідатора з дозволу суду щодо питань, які постали у судовому засіданні 08.11.2023, в яких зазначає, що касаційна скарга є необґрунтованою, базується на твердженнях, що спростовуються наявними документами та нормами права, а тому не підлягає задоволенню, та вказує, зокрема, таке:

- проблеми практичного характеру, пов`язані з ліквідацією Банку, про які наголошував позивач у судовому засіданні, насправді не існують; НБУ заявляв, що без існування Банку як юридичної особи неможливо буде внести зміни до Договору управління (внаслідок ліквідації однієї з його сторін), вибрати нового управителя та укласти з ним договір щодо управління непроданими активами Банку; однак, саме управитель проводить розрахунки з кредиторами; участь Банку для цього не потрібна, більше того, у Договорі управління передбачений розд.5 "Порядок розрахунків з вигодонабувачами", де детально прописано відповідну процедуру;

- станом на сьогодні: 1) Договір управління є продовженим до моменту передачі активів новому управителю; 2) після скасування державної реєстрації Банку підпис представника Банку не потрібен для внесення змін до Договору управління, і це прямо передбачено Договором управління та Положенням №369; 3) дострокове розірвання Договору управління не потребує жодної участі Банку, так як воно здійснюється або в односторонньому порядку позивачем, або за двостороннім договором, що укладається між позивачем та управителем; 4) після ліквідації Банку та виключення його з реєстрів Договір управління продовжує свою дію; 5) управитель продовжує реалізацію непроданих активів, без участі Банку; 6) управитель продовжує задовольняти вимоги кредиторів Банку, без участі Банку;

- наразі передача непроданих активів банків, процедура ліквідації яких розпочата до 22.09.2012, іншому управителю здійснюється за результатами конкурсу відповідно до умов договору про передавання в управління непроданих активів за зразком, затвердженим рішенням Правління НБУ від 05.03.2019 №180-рш (зі змінами); за результатами відбору нового управителя укладається тристоронній договір між НБУ, первісним управителем та новим управителем, тобто банк, активи якого раніше були передані в управління, вже не є стороною такого договору з новим управителем;

- разом із завершенням процедури ліквідації і передання активів банку, не проданих в процедурі ліквідації в управління іншій особі, завершуються також і повноваження ліквідатора;

- на питання суду: з чим пов`язано те, що рішення про затвердження ліквідаційного балансу було прийнято у 2015 році, а заява про припинення банку як юридичної особи була подана державному реєстраторі тільки у 2021 році, тобто майже через 6 років (хоча мала бути подана протягом 5 днів з після отримання ліквідатором рішення НБУ) надає таку відповідь: "разом з поданням заяви про припинення юридичної особи мала подаватися довідка довідку відповідного органу доходів і зборів про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів; на той час податкові органи відмовлялися видавати такі довідки, тому процес ліквідації затягнувся".

32. 06.12.2023 надійшли додаткові пояснення НБУ, в яких зазначає, зокрема, таке:

- на час проведення державної реєстрації (30.03.2021) припинення юридичної особи (Банку), строк (період), а саме п`ять робочих днів, сплив, ще у 2015 році; за пропущення п`ятиденного строку настають правові наслідки у вигляді припинення прав ліквідатора на вчинення відповідних дій;

- саме Закон №629-VII (чинний на даний час) з 16.07.2015 врегульовує порядок, який передбачає, що проведення державної реєстрації Банку здійснюється на підставі звернення НБУ з копією рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури;

- посилання Ліквідатора на Закон від 26.11.2015 №835-VIII та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що була чинною на час проведення державної реєстрації (30.03.2021) припинення юридичної особи (Банку) не заслуговують на увагу, оскільки цими нормами Закону не зазначено, що саме ліквідатор уповноважений звернутися до державного реєстратора щодо припинення юридичної особи (Банку);

- Ліквідатор не наділений повноваженнями звертатися до державного реєстратора та подавати документи для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Банку, оскільки він звернувся до Реєстратора, після змін, які були внесені Законом №629-VII; отже НБУ як орган державної влади, що наділений функціями контролю за виведенням неплатоспроможного банку з ринку, на підставі Закону №629-VII, має право звернутися до державного реєстратора та надати для проведення реєстрації припинення Банку копію рішення НБУ про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури;

- ліквідатор банку має право здійснювати тимчасову адміністрацію або ліквідацію банку лише після отримання відповідного сертифіката, що реєструється в Книзі реєстрації сертифікатів НБУ на право здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків і заноситься до комп`ютерної бази даних.

33. 17.04.2024 надійшли письмові пояснення НБУ, в яких зазначає, зокрема, таке:

1) щодо визначення статусу та ролі управителів, яким передаються активи (майно) банку, що ліквідується за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- з огляду на п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" правовідносини щодо ліквідації банків, ліквідація яких розпочалась до набрання чинності Законом, фактично регулюється законодавством, яке на сьогоднішній час втратило чинність; це зумовлює ситуацію, що до такого законодавства неможливо внести будь-які зміни та змінити правове регулювання підзаконними актами, оскільки такі втратили чинність;

- Закон про банки передбачав особливу процедуру та механізми ліквідації банку і задоволення вимог кредиторів такого банку, яка передбачала певні етапи: 1) здійснення ліквідації банку, 2) у разі залишення активів банку на момент закінчення строку ліквідації такого банку, передачу таких активів управителю для управління ними та задоволення вимог кредиторів банку за рахунок таких активів;

- ВАТ "Біг Енергія", ТОВ "Брокінвестгруп" (як управитель) та НБУ уклали договір про передавання в управління непроданих активів від 28.01.2014, відповідно до якого управитель здійснює управління майном (активами) Банку, є довірчим власником такого майна, може бути процесуальним правонаступником Банку в справах, однією із сторін (учасників) яких є Банк, та правонаступником у виконавчих провадженнях, однією із сторін (учасників) яких є Банк;

- Положення №369 покладає на НБУ функцію контролю за управителями, а також повноваження визначати нового управителя та ініціювання передачі новому управителю майна (активів) банку від попереднього управителя;

- допоки управитель здійснює управління майном (активами) банку та задоволення вимог кредиторів за рахунок майна (активів), не можна допускати ситуацій правової невизначеності в правомочностях управління майном, зокрема, управителя та нового управителя у разі заміни попереднього за ініціативи НБУ;

- неприпустимо наражати правомочності управителя здійснювати управління майном (активами) банку на ризики, що пов`язані з втратою прав на таке майно (активи), зокрема, через припинення установника управління, оскільки це зумовлює ризики неможливості задоволення вимог кредиторів;

2) наслідки державної реєстрації припинення банку як установника управління на зобов`язання та права управителів, вигодонабувачів банку, правомочності подальшого управління майном (активами) такого банку, що передалися в управління з виникненням довірчої власності:

- норми ЦК в поєднанні зі спеціальним законодавством не визначають правові наслідки для довірчого власника у разі державної реєстрації припинення установника управління;

- у разі якщо положення п.11 ч.1 ст.346 та ст.609 ЦК не поширюються на права довірчого власника здійснювати управління майном та задоволення вимог кредиторів банку за рахунок такого майна (активів), то управитель надалі може безперешкодно здійснювати свої функції та зобов`язання за договором управління;

- у разі якщо положення п.11 ч.1 ст.346 та ст.609 ЦК поширюються на права довірчого власника здійснювати управління майном, то з огляду на пріоритет норм ЦК, які вимагають наявності банку в Державному реєстрі для його участі у правовідносинах як власника майна та особи, яка має непогашену заборгованість перед кредиторами, у разі державної реєстрації припинення Банку виникає правова невизначеність, зокрема щодо: 1) процедури управління майном (активами) Банку, яку здійснює Управитель на підставі Договору управління; 2) можливості реалізації майна (активів) Банку та задоволення за рахунок такої реалізації вимог кредиторів; 3) можливості заміни управителя у разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором управління; 4) можливості реєстрації права довірчої власності на майно (активи) Банку за управителем.

- Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 вказала на пріоритетність норм ЦК над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше - у цій ситуації не застосовується колізійний принцип "пізніший закон скасовує попередній"; спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК;

- у разі якщо положення п.11 ч.1 ст.346 та ст.609 ЦК поширюються на права управителя як довірчого власника, то державна реєстрація припинення Банку ставить під сумнів можливість управителя здійснювати управління та реалізовувати майно (активи) Банку, а також задовольняти вимоги вигодоодержувачів за рахунок такого майна; також ставить під сумів можливість НБУ замінювати управителя, який не виконує чи неналежно виконує свої зобов`язання щодо управління майном (активами) Банку;

3) щодо повноважень для звернення до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку, який ліквідується за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб":

- із набранням чинності Законом №629-VIII, який має вищу юридичну силу, а ніж Положення №369, єдиним суб`єктом, який наділеним повноваженнями звертатися до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку, є НБУ;

- Ліквідатор у зв`язку із набранням чинності Законом №629-VIIІ та завершенням ліквідації Банку de jure та de facto був позбавлений можливості звернутися із заявою про державну реєстрацію припинення банку;

- наділення законодавцем спеціальними повноваженнями НБУ щодо звернення до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку є системно-логічним та безальтернативним.

34. 15.05.2024 від НБУ надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому зазначає, що необхідним є розв`язання питань, які містять виключну правову проблему:

1) за наслідками державної реєстрації припинення банку, що ліквідувався за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", необхідно визначити статус, роль та правомочність управителів, яким передано активи (майно) такого банку і який у вказаних правовідносинах виступає установником управління; оскільки законодавство не визначає наслідків державної реєстрації припинення банку (як установника управління) до зобов`язань та прав управителів, вигодонабувачів банку, правомочності подальшого управління майном (активами) такого банку (зокрема нерухомим та рухомим майном, правами вимог по кредитам тощо), що передалися в управління з виникненням довірчої власності (процесуальне та інше правонаступництво, реєстраційні або нотаріальні дії щодо майна (активів), передача новому управителю у разі заміни управителя тощо):

- спостерігається неоднозначність у правозастосуванні, зокрема судами різних юрисдикцій, норм Закону про банки (в редакції до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") та Положення № 369, в тому числі у взаємодії з нормами п.11 ч.1 ст.346 та ст.609 ЦК, що створює виключну правову проблему застосування цих норм;

2) наявність повноважень у конкретного суб`єкта для звернення до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку, який ліквідується за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": спостерігається невизначеність на нормативному рівні правових питань, які створюють виключну правову проблему;

3) щодо кількісного виміру виключних правових проблем: загальна балансова вартість переданого в управління майна (активів) становить 14,975 млрд грн; загальна заборгованість банків, що ліквідується, перед кредиторами (вигодонабувачами) становить 17,111 млрд грн.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

35. Верховний Суд ухвалою від 02.10.2023 відкрив касаційне провадження у справі №910/2252/22 за касаційною скаргою НБУ, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.

36. Верховний Суд ухвалою від 08.11.2023 оголосив перерву в судовому засіданні до 06.12.2023, а ухвалою від 06.12.2023 - до 20.12.2023.

37. У судовому засіданні 20.12.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин 4 та 5 ст.302 ГПК.

38. Велика Палата Верховного Суду від 20.03.2024 справу №910/2252/22 повернула колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

39. Верховний Суд ухвалою від 09.04.2024 прийняв справу №910/2252/22 до провадження, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 17.04.2023.

40. Верховний Суд ухвалою від 17.04.2023 оголосив перерву в судовому засіданні до 29.05.2023.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо припинення банка як установника управління (власника майна)

41. Суди попередніх інстанцій вважали, що оскільки процедура ліквідації Банку ініційована 01.03.2010, застосуванню підлягають приписи Закону про банки; завершення процедури ліквідації Банку здійснювалося у відповідності до вимог Положення №369, а дії Ліквідатора були передбачені нормами законодавства та були необхідні для реалізації рішення НБУ.

42. НБУ у касаційній скарзі вказує, що на момент проведення реєстраційної дії припинення юридичної особи не було завершено ліквідаційну процедуру, не реалізовано всіх активів, не відчужене все майно юридичної особи та не погашені вимоги кредиторів; відповідна реєстраційна дія вчинена з порушенням норм Закону про державну реєстрацію; наявність реєстраційного запису про припинення Банку, вчиненого за наслідками порушення встановленого законодавством порядку припинення юридичної особи у випадку неможливості задоволення вимог кредиторів наявним у неї майном, безумовно впливає на права та інтереси НБУ як кредитора, майнові вимоги якого внаслідок таких дій залишилися незадоволеними.

43. НБУ зазначає, що вимога про скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права і інтереси позивача. Посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15 щодо застосування норми права (зокрема, статей 10, 25 Закону про державну реєстрацію).

44. Верховний Суд погоджується з доводами скаржника з огляду на таке.

(І) щодо співвідношення спеціального законодавства з положеннями ЦК

45. Стаття 91 ЦК (тут і далі - в редакції на момент внесення до ЄДР запису про припинення Банку) передбачає, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч.1). Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду (ч.2). Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) (ч.3). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4).

46. Відповідно до ст.104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5). Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом (ч.6). Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (ч.7).

47. Згідно з п.11 ч.1 ст.346 ЦК право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

48. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ч.1 ст.609 ЦК).

49. Тобто, положення ЦК передбачають, що зобов`язання юридичної особи та її право власності на майно припиняється разом з припиненням юридичної особи.

50. Особливості припинення банку, страховика, кредитної спілки як юридичної особи встановлюються законом (ч.7 ст.104 ЦК).

51. Як встановили суди попередніх інстанцій, процедура ліквідації Банку ініційована 01.03.2010. Тому застосуванню підлягають приписи Закону про банки та Положення №369.

52. 21.09.2012 набрав чинності Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який вніс зміни, зокрема, до Закону про банки.

53. Положення №369 втратило чинність 01.10.2012 на підставі Постанови НБУ №346 від 17.08.2012 "Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства".

54. Як п.3 розд.Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", так і п.3 Постанови НБУ №346 від 17.08.2012 передбачали, що ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

55. Відповідно до ст.77 Закону про банки банк може бути ліквідований за рішенням власників банку або у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду. Фонд у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУ та/або Фонду, що були підставою для її початку. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до ЄДР. НБУ вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

56. У разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній НБУ юридичній особі, яка зобов`язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів (ч.12 ст.96 Закону про банки в редакції до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

57. У статтях 1029, 1033 ЦК закріплені положення про договір управління майном та щодо суб`єкта, який може бути управителем. Так, у ч.5 ст.1033 ЦК вказано, що договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

58. Глава 13 "Передавання непроданих активів банку в управління визначеній НБУ юридичній особі" розд.VI Положення №369 в редакції, що регулювала процедуру припинення Банку, передбачала таке:

13.1. Ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до НБУ з відповідною пропозицією згідно зі ст.96 Закону про банки.

Таку пропозицію ліквідатор надає не пізніше ніж за два місяці до завершення процедури ліквідації банку і зазначає в ній обсяг активів, що продавалися і не були продані, причини, а також загальну суму незадоволених вимог кредиторів.

Одночасно з пропозицією ліквідатор подає: перелік непроданих активів банку; інформацію про кожний актив (його вартість (балансову, ринкову та ліквідаційну, якщо така визначалася), ціну та порядок продажу, згідно з яким він продавався і не був проданий); висновки про оцінку кожного активу, здійснену відповідно до законодавства України під час ліквідаційної процедури.

13.4. НБУ визначає управителя за результатами проведеного конкурсу, умовами якого є: строк діяльності; наявність кваліфікованих спеціалістів, які мають досвід роботи з управління активами.

13.5. Комісія НБУ приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі. У разі неприйняття НБУ рішення про передавання в управління непроданих активів банку ліквідатор зобов`язаний ужити заходів щодо завершення ліквідаційної процедури в установлені законодавством України строки.

13.9. За результатами конкурсу між банком, НБУ і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені НБУ підписує уповноважена посадова особа НБУ. Договір набирає чинності з дати його підписання.

13.10. Ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку, що ліквідовується, засвідчену реєстратором).

13.11. Управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в НБУ накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією НБУ; задовольняє вимоги кредиторів банку.

13.12. Управитель вносить зміни до переданого реєстру вимог кредиторів банку за погодженням з Комісією НБУ.

13.13. Управитель після завершення процедури управління активами банку подає до НБУ: звіт про управління активами банку, засвідчений підписом керівника юридичної особи та відбитком печатки юридичної особи; перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог і залишилися незадоволеними; перелік активів, які були відчужені та списані; акти про приймання-передавання документів банку, які були прийняті від ліквідатора, й ті, що утворилися внаслідок діяльності управителя, до відповідних архівів.

59. Отже, наведені норми свідчать про те, що Положення №369 передбачало дію договору про управління майном банку та проведення розрахунків з кредиторами після завершення ліквідаційної процедури та припинення банку як юридичної особи, що суперечить нормам ЦК (ч.1 ст.104, п.11 ч.1 ст.346, ч.1 ст.609, ст.1029, ст.1033).

60. Верховний Суд зауважує, що спеціальне банківське законодавство може містити норми, якими врегульовано складні правовідносини, що виникають при виведенні банку з ринку і передбачено додаткові способи захисту прав кредиторів (колишніх кредиторів) банку після його припинення. Втім, внесення таких норм має супроводжуватися внесенням відповідних змін до ЦК, а самого лише посилання у ч.7 ст.104 ЦК на спеціальний закон недостатньо.

61. Інший підхід породжує суттєву правову невизначеність, коли припинена юридична особа роками після свого припинення нібито продовжує володіти майном, розраховуватися за зобов`язаннями, брати участь у судових процесах.

62. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 вказала на пріоритетність норм ЦК над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, - у цій ситуації не застосовується колізійний принцип "пізніший закон скасовує попередній". Невідповідність окремих положень спеціального закону положенням ЦК не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. ЦК є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом, що випливає з ч.2 ст.4 ЦК, яка передбачає, що суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК.

63. Отже, пріоритет у такому разі мають норми ЦК, які вимагають наявності банку в ЄДР для його участі у правовідносинах як власника майна та особи, яка має непогашену заборгованість перед кредиторами (тобто відновлення його статусу як юридичної особи в судовому порядку).

(ІІ) щодо наслідків припинення банка як установника управління (власника майна)

64. Як було зазначено вище, Положення №369 передбачало дію договору про управління майном банку та проведення розрахунків з кредиторами після завершення ліквідаційної процедури та припинення банку як юридичної особи, що суперечить нормам ЦК. Така невідповідність норм не є суто теоретичною, а має також певні негативні практичні наслідки, про які згадує НБУ.

65. З огляду на правовідносини управління, які виникають між банками та управителями, банки в силу положення ст.1032 ЦК передають в управління майно (активи) щодо яких вони є власниками.

66. Суди попередніх інстанцій встановили, що 28.01.2014 Банк в особі Ліквідатора, ТОВ "Брокінвестгруп" (як управитель) та НБУ уклали Договір управління, відповідно до якого установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів.

67. Пунктом 9.8 Договору управління визначено, що після завершення процедури ліквідації установника управління та виключення з державного реєстру банків і ЄДР цей договір продовжує свою дію, а за сторонами зберігаються їх права та обов`язки.

68. У ч.5 ст.1033 ЦК вказано, що управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.

69. Правова природа довірчої власності полягає у наданні довірчому власнику речового права, обмеженого цільовим характером його здійснення в інтересах визначених осіб. Довірчий власник здійснює право власності на об`єкт довірчої власності лише для досягнення визначеної мети, яка обтяжує право довірчої власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №755/12638/15).

70. ЦК в поєднанні зі спеціальним законодавством не визначають правові наслідки для довірчого власника у разі державної реєстрації припинення установника управління (Банку). Хоч Управитель і є довірчим власником майна (активів) Банку на підставі Договору управління, однак законодавство, в тому числі норми ЦК, чітко не врегульовують наслідки державної реєстрації припинення довірителя (Банку) до правового статусу майна (активів) такого Банку, які передані управителю.

71. В цей же час, положення п.11 ч.1 ст.346, ч.1 ст.609 ЦК передбачають, що зобов`язання юридичної особи та її право власності на майно припиняються разом з припиненням юридичної особи.

72. З огляду на викладене, здійснення державної реєстрації припинення банку як установника управління зумовлює виникнення правової невизначеності та несе ризики для належного управління майном, втратою прав на майно (активи) банку, а також неможливість належно управляти таким майном (активами) з метою задоволення вимоги вигодонабувачів. Також виникає правова невизначеність щодо вирішення спірних питань пов`язаних з правонаступництвом, вчиненням нотаріальних та реєстраційних дій, зокрема, відмовою в таких діях за наявності запису про припинення банку, як установника управління.

(ІІІ) щодо спростовної презумпції відомостей, внесених до ЄДР

73. Скаржник посилався на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19, щодо застосування статей 10, 25 Закону про державну реєстрацію (спростовної презумпції відомостей, внесених до ЄДР).

74. Велика Палата Верховного Суду, повертаючи ухвалою від 20.03.2024 цю справу колегії суддів для розгляду, вказала, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 зазначено, що Законом про державну реєстрацію встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема не було відчужене майно особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

75. Крім того, у п.9.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 вказано, що наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

76. Отже, за змістом цих висновків юридична особа є припиненою, допоки в судовому порядку не відмінено державну реєстрацію її припинення.

77. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 20.03.2024 у цій справі чітко вказала про можливість відміни державної реєстрації припинення юридичної особи (в цьому випадку банку), якщо після його припинення залишилося майно, що не було відчужене.

78. З огляду на це, враховуючи, що майно Банку не було відчужене, то суди попередніх інстанцій мали врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду щодо спростовної презумпції відомостей, внесених до ЄДР, та можливості внесення до ЄДР змін про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

79. Оскільки судами попередніх інстанцій було встановлено факт припинення банку за умови наявності в нього майна, то Верховний Суд доходить висновку, що позовні вимоги НБУ підлягають задоволенню, чого не було враховано судами попередніх інстанцій.

Щодо суб`єкта подання документів на реєстрацію припинення банку

80. Оскільки друге питання, поставлене скаржником у касаційній скарзі має істотне значення для забезпечення єдності судової практики, то Верховний Суд вважає необхідним висловитися і сформулювати правові висновки (незважаючи на достатність першого аргументу скаржника для ухвалення рішення про задоволення позову).

81. Суди попередніх інстанцій вважали, що Ліквідатор, звернувшись до Приватного нотаріуса, вчинив дії, які прямо передбачені нормами законодавства та були необхідні для реалізації рішення НБУ №127 від 02.04.2015.

82. НБУ у касаційній скарзі вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме узгодження між собою п.12.7 "Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства", затвердженого постановою правління НБУ від 28.08.2001 №369 (у редакції, що діяла до 22.09.2012), та п.11 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VII (якою чітко передбачено, що НБУ є єдиним суб`єктом, який наділений правом звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку).

83. НБУ вважає, що Ліквідатор не наділений правом самостійно звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку; суди застосували п.12.7 Положення від 28.08.2001 №369, та не надали жодної правової оцінки нормам Закону №629-VII.

84. Верховний Суд частково погоджується з аргументами скаржника з огляду на таке.

85. У Положенні №369 визначений поетапний порядок завершення процедури ліквідації банку, складання ліквідаційного балансу та порядок припинення діяльності ліквідатора.

86. Ліквідатор протягом п`яти робочих днів після рішення Комісії НБУ про затвердження ліквідаційного балансу, погодження остаточного звіту ліквідатора, зокрема звертається до державного реєстратора для внесення запису до ЄДР про припинення банку як юридичної особи внаслідок його ліквідації в порядку, передбаченому Законом про державну реєстрацію (п.12.7 гл.12 розд.VI Положення №369).

87. Тобто, Положення №369 наділяло саме ліквідатора повноваженнями звернутися до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку після затвердження ліквідаційного балансу та погодження остаточного звіту ліквідатора.

88. Як вже було зазначено, 21.09.2012 набрав чинності Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а 01.10.2012 Положення №369 втратило чинність.

89. Водночас ініційована до набрання чинності цим Законом процедура ліквідації банку здійснюється відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом (п.3 розд.Х Прикінцевих та перехідних положень Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

90. Суди попередніх інстанцій встановили, що 02.04.2015 рішенням НБУ (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) №127 вирішено: затвердити ліквідаційний баланс Банку; ухвалити остаточний звіт Ліквідатора; процедуру ліквідації Банку вважати завершеною.

91. Водночас в установлений Положенням №369 5-денний строк Ліквідатор не звернувся до державного реєстратора для внесення запису до ЄДР про припинення банку як юридичної особи внаслідок його ліквідації.

92. Пунктом 11 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VII розділ VIII "Прикінцеві положення" Закону про державну реєстрацію доповнено п.2-2 такого змісту: державний реєстратор вносить запис до ЄДР про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (щодо банків, процедура ліквідації яких з ініціативи НБУ розпочалася до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") на підставі отриманої від НБУ копії рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

93. Отже, починаючи з 12.08.2015 (дата набрання чинності Закону №629-VII) державний реєстратор міг внести запис до ЄДР про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (банку, процедура ліквідації яких з ініціативи НБУ розпочалася до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") саме на підставі отриманих від НБУ документів.

94. Як правильно вказує скаржник, із набранням чинності Законом №629-VIІI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення №369, єдиним суб`єктом, який наділеним повноваженнями звертатися до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку, було НБУ, а не ліквідатор.

95. Втім, Законом "Про внесення змін до Закону про державну реєстрацію та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №835- VIII від 26.11.2015 Закон про державну реєстрацію викладено в новій редакції, яка набрала чинності 01.01.2016 та не визначала суб`єкта, уповноваженого на звернення до державного реєстратора для проведення державної реєстрації припинення банку.

96. Положення пп.4 п.2 Прикінцевих та перехідних положеннях Закону №835-VIII передбачали, що державна реєстрація припинення банків, процедура ліквідації яких з ініціативи НБУ розпочалася до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проводиться державним реєстратором на підставі копії рішення НБУ про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

97. Суди попередніх інстанцій встановили, що державна реєстрація припинення юридичної особи (Банку) за зверненням Ліквідатора була здійснена Приватним нотаріусом лише 30.03.2021, тобто після змін законодавства щодо суб`єкта такого звернення.

98. З огляду на законодавчі зміни, Верховний Суд лише частково погоджується з доводами скаржника, і вважає, що з 01.01.2016 як ліквідатор, так і НБУ були наділені правом звертатися до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку.

99. Втім, відсутність порушення ліквідатором приписів чинного законодавства України щодо особи, яка уповноважена на звернення із заявою про державну реєстрацію припинення банку, не впливає на загальний висновок Верховного суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог НБУ.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

100. НБУ у клопотанні про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду зазначає, що необхідним є розв`язання питань, які містять виключну правову проблему:

- за наслідками державної реєстрації припинення банку, що ліквідувався за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", необхідно визначити статус, роль та правомочність управителів, яким передано активи (майно) такого банку і який у вказаних правовідносинах виступає установником управління; оскільки законодавство не визначає наслідків державної реєстрації припинення банку (як установника управління) до зобов`язань та прав управителів, вигодонабувачів банку, правомочності подальшого управління майном (активами) такого банку (зокрема нерухомим та рухомим майном, правами вимог по кредитам тощо), що передалися в управління з виникненням довірчої власності (процесуальне та інше правонаступництво, реєстраційні або нотаріальні дії щодо майна (активів), передача новому управителю у разі заміни управителя тощо):

- наявність повноважень у конкретного суб`єкта для звернення до реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення банку, який ліквідується за законодавством, що діяло до набрання чинності Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб": спостерігається невизначеність на нормативному рівні правових питань, які створюють виключну правову проблему;

- щодо кількісного виміру виключних правових проблем: загальна балансова вартість переданого в управління майна (активів) становить 14,975 млрд грн; загальна заборгованість банків, що ліквідується, перед кредиторами (вигодонабувачами) становить 17,111 млрд грн.

101. Верховний Суд відхиляє клопотання скаржника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

102. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики (ч.5 ст.302 ГПК).

103. Лише за наявності умов, визначених наведеним положенням, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №909/1191/21).

104. Верховний Суд звертає увагу, що ухвалою від 20.12.2023 він вже задовольняв клопотання НБУ щодо передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

105. В ухвалі від 20.12.2023 Верховний Суд погодився із доводами скаржника про наявність виключної правової проблеми і вважав за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду як для уточнення висновків, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 25.05.2021 та від 03.08.2022 у справі №910/11027/18, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20, що є необхідним як для вирішення цієї справи, так і для вирішення виключної правової проблеми щодо правового статусу припинених банків, які продовжують брати участь у цивільно-правових та процесуальних відносинах.

106. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 20.03.2024 повернула справу №910/2252/22 колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, оскільки вважала, що суд не навів кількісні та якісні показники, які б свідчили про наявність інших справ з подібними правовідносинами та формування судами різної правової практики при їх вирішенні, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду була б необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

107. Якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати (ч.6 ст.303 ГПК).

108. Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання НБУ про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

109. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

110. Згідно із ч.1 ст.311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

111. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення - про задоволення позову.

Судові витрати

112. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.14 ст.129 ГПК).

113. Враховуючи, що Верховний Суд рішення судів попередніх інстанцій скасував, задовольнив касаційну скаргу НБУ та ухвалив нове рішення про задоволення позову, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідачів.

Керуючись статтями 300, 301, 302, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Національного банку України про передачу справи №910/2252/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №910/2252/22 скасувати та ухвалити нове рішення.

4. Позов Національного банку України задовольнити.

5. Відмінити державну реєстрацію припинення юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія", здійснену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Маматовою Вікторією Валеріївною, номер запису 1000741110023006465 від 30.03.2021.

6. Зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматову Вікторію Валеріївну внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи - Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер запису 1000741110023006465 від 30.03.2021.

7. Стягнути з ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" Васільченка Юрія Леонідовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, код ЄДРПОУ 00032106) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн за подання позову, 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. за подання апеляційної скарги та 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 60 коп. за подання касаційної скарги.

8. Стягнути з приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни (01032, м. Київ, Бульвар Тараса Шевченка, 38, прим. 147, кім.5-8, ліцензія №5623) на користь Національного банку України (01601, м. Київ, вул. Інститутська, код ЄДРПОУ 00032106) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн за подання позову, 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одна) грн 50 коп. за подання апеляційної скарги та 3 969 (три тисячі дев`ятсот шістдесят дев`ять) грн 60 коп. за подання касаційної скарги.

9. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

В. Студенець

СудКасаційний господарський суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення12.06.2024
Оприлюднено29.07.2024
Номер документу120625926
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —910/2252/22

Ухвала від 10.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 03.12.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 19.11.2024

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Тарасенко К.В.

Ухвала від 06.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Балац С.В.

Ухвала від 14.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Балац С.В.

Ухвала від 04.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Балац С.В.

Постанова від 12.06.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 29.05.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 17.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

Ухвала від 09.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Кібенко О. Р.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні