Постанова

від 16.07.2024 по справі 910/10948/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/10948/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Кондратової І. Д. - головуючої, суддів - Губенко Н. М., Студенця В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А. В.,

за участю представників сторін:

позивача - Світича П. В.,

відповідача - 1 - Шильця А. Р.,

відповідача - 2 - Шильця А. Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023

(суддя - Гулевець О. В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024

(головуючий - Руденко М. А., судді - Пономаренко Є. Ю., Барсук М. А.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"

до відповідачів:

1) Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"

2) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про стягнення 1 403 281,16 грн та зобов`язання вчинити дії.

Короткий зміст позовних вимог

1. Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - Укргазбанк, позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - Банк "Фінанси та Кредит", відповідач-1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач-2) про:

- стягнення з Банку "Фінанси та Кредит" заборгованості з комісійної винагороди за договором про обслуговування рахунку у цінних паперах від 02.03.2018 № 30004299/17 за період з 30.04.2020 по 05.05.2023 у розмірі 1 403 281,16 грн, з яких: 47 215,43 грн комісії депозитарній установі строковій та 1 356 065,73 грн комісії депозитарній установі простроченій;

- зобов`язання Фонду скласти та позачергово включити до кошторису витрат Банку "Фінанси та Кредит" суму позачергової заборгованості на користь Укргазбанку за названим вище договором та у названій вище сумі, а також зобов`язання Фонду позачергово затвердити цей кошторис.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на несплату Банком "Фінанси та Кредит" як депонентом Укргазбанку як депозитарній установі боргу за названим вище договором. Оскільки ця заборгованість виникла у процесі ліквідації депонента і, на думку позивача, пов`язана зі здійсненням Фондом ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку, то вона має бути оплачена позачергово та в межах кошторису витрат Банку "Фінанси та Кредит", затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Починаючи з 2015 року Банк "Фінанси та Кредит" перебуває у процедурі ліквідації та відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду від 22.12.2022 № 1067, повноваження під час здійснення цієї ліквідації, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з 27.12.2022 здійснюються Фондом.

4. 11.04.2017 Укргазбанк, як депозитарна установа, та Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду на здійснення ліквідації Банку "Фінанси та Кредит", як депонент, уклали договір про обслуговування рахунку у цінних паперах № 30004299/17, згідно з умовами якого депозитарна установа зобов`язалася надавати послуги щодо відкриття й обслуговування рахунку у цінних паперах депонента у системі депозитарного обліку, проводити депозитарні операції за цим рахунком на підставі розпоряджень депонента та в інший спосіб, передбачений законодавством, а також надавати інші послуги у процесі провадження депозитарної діяльності, відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.04.2013 № 735 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27.06.2013 за № 1084/23616 (далі - Положення № 735).

5. Цінні папери (фінансовий актив) депонента, права на які обліковуються депозитарною установою відповідно до умов цього договору, зберігаються Центральним депозитарієм цінних паперів відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» (пункт 1.2 договору).

6. Депонент, зі свого боку, зобов`язався своєчасно та повністю оплачувати послуги депозитарної установи згідно з погодженими у договорі умовами та у строки, передбачені договором, за тарифами, встановленими депозитарною установою та визначеними у додатку № 1 до договору.

7. 02.03.2018 Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію звернувся до Укргазбанку із заявою про приєднання до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах та приєднався до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах, розміщених на сайті у мережі інтернет за адресою: https://www.ukrgasbank.com.

8. 27.06.2018 Укргазбанк як депозитарна установа та Банк "Фінанси та Кредит" уклали додатковий договір № 1 до названого вище договору (додаток № 1) про встановлення тарифу за послуги, а саме: депозитарний облік цінних паперів/прав на цінні папери - 300 грн, а депозитарний облік прав на цінні папери, за якими відсутнє рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про допуск до обігу на території України, % + 180 євро.

9. 08.09.2020 позивач звернувся до Банку "Фінанси та Кредит" з листом-вимогою про сплату заборгованості за договором у розмірі 104 509,21 грн.

10. 12.10.2021 уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку "Фінанси та Кредит" направила позивачу письмове повідомлення про закриття рахунку і розірвання цього договору, у відповідь на що останній 25.10.2021 повідомив про неможливість розірвання договору і закриття рахунку, оскільки станом на цю дату на рахунку обліковуються цінні папери і права на них.

11. 15.06.2022 позивач повторно звернувся до Банку "Фінанси та Кредит" з листом-вимогою про сплату боргу за договором у сумі 907 549,99 грн, у відповідь на який уповноважена особа Фонду на ліквідацію Банку "Фінанси та Кредит" 13.07.2022 повідомила про те, що цінні папери, які обліковуються на рахунку, переведені з класифікації активів Банку "Фінанси та Кредит" до класифікації дебіторської заборгованості, яка реалізована Банком "Фінанси та Кредит". Тому витрати за цим договором не відносяться до витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури Банку "Фінанси та Кредит", що унеможливлює сплату боргу.

12. У період з 01.05.2020 по 30.04.2023 на виконання умов договору Укргазбанк направляв Банку "Фінанси та Кредит" акти-рахунки, що свідчать про надання останньому позивачем обумовлених договором послуг на загальну суму 1 403 281,16 грн, які Банк "Фінанси та Кредит" не підписав.

13. Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах станом на травень 2023 року на рахунку Банк "Фінанси та Кредит" обліковувалися такі цінні папери: акція проста бездокументарна імена, емітент - Публічне акціонерне товариство "Стахановський завод технічного вуглецю" (ПАТ "СЗТВ"), у кількості 45 723 516 шт., загальною номінальною вартістю 11 430 879 грн; акція проста бездокументарна імена, емітент - Приватне акціонерне товариство "Токмацький Ковальсько-Штампувальний завод" (ПрАТ "ТКШЗ"), у кількості 105 645 595 шт., загальною номінальною вартістю 28 524 310,65 грн; облігація іноземного емітента бездокументарна імена, емітент - Finance U. Credit Ukraine B. V., у кількості 37 953 шт. загальною номінальною вартістю 36 055 350 USD.

14. Станом на час звернення до суду названий вище договір не розірваний, рахунок у цінних паперах не закритий і позивач продовжує його обслуговувати.

15. Оскільки, на думку позивача, ця заборгованість виникла у процесі ліквідації Банку "Фінанси та Кредит" і пов`язана зі здійсненням Фондом ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку, то має бути оплачена позачергово протягом процедури ліквідації Банку "Фінанси та Кредит" у межах кошторису витрат, затвердженого Фондом, відповідно до статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. 17.10.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024, про задоволення позову.

17. Суди послалися на неналежне виконання Банком "Фінанси та Кредит" умов названого вище договору по сплаті наданих Укргазбанком послуг за обслуговування. За відсутності мотивованої відмови Банку "Фінанси та Кредит" від підписання актів-рахунків суди дійшли висновку про те, що послуги вважаються наданими та прийнятими повністю без зауважень, і мали бути оплачені згідно з умовами пунктів 4.1 та 4.7 договору. При цьому суди перевірили правильність розрахунку позивача, зробленого згідно з умовами додаткового договору від 27.06.2018 № 1.

18. Суди спростували заперечення відповідачів про розірвання договору, оскільки умовою для його розірвання та закриття рахунку у цінних паперах є відсутність на рахунку цінних паперів та погашення Банком "Фінанси та Кредит" заборгованості по сплаті послуг депозитарній установі, тоді як станом на час розгляду справи рахунок Банку "Фінанси та Кредит" у цінних паперах не закритий, а позивачем здійснювалося його обслуговування.

19. Суди також відхилили посилання відповідачів на неможливість виконання взятих на себе зобов`язань з огляду на перебування Банку "Фінанси та Кредит" у стані ліквідації на тій підставі, що предметом спору є витрати, пов`язані зі здійсненням ліквідаційної процедури, позаяк зобов`язання по сплаті послуг депозитарної установи за названим вище договором виникли після запровадження процедури ліквідації банку, а тому підпадають під категорію позачергових витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації відповідно до частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Відповідно погодилися з позивачем про те, що ці витрати спрямовані на забезпечення ліквідаційної процедури, тобто є позачерговими витратами, пов`язаними зі здійсненням ліквідації, а тому мають бути складені, затверджені та включені Фондом до відповідного кошторису. До того ж погодилися з позивачем про обрання ним ефективного способу захисту порушеного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Банк "Фінанси та Кредит" оскаржив ці судові рішення й у касаційній скарзі просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

21. Підставами касаційного оскарження визначило пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на ухваленні судових рішень без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладених у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 у справі № 761/20903/15-ц, у справі № 553/2630/15-ц та Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16, про те, що якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку вже введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, то це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тоді як під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються.

22. Скаржник наполягає на тому, що суди помилково не застосували:

- статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" і не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20 та від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, про те, що розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку не є первинним документом, адже не відповідає вимогам, установленим цією нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату, коли саме та яка сума кредитних коштів повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу;

- Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі - Положення № 75), і не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 925/636/22, про те, що первинний документ - це документ, який містить відомості про операцію та підтверджує її здійснення; виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій;

- приписів частини другої статті 80 та статті 118 ГПК України, оскільки суд першої інстанції долучив нові докази (розрахунок № 3, копії реєстрів про відправку Банку "Фінанси та Кредит", актів-рахунків), подані з пропуском встановленого законом строку та без клопотання про його поновлення. Вважає також помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що місцевий господарський суд не прийняв до уваги ці докази. У цьому контексті посилається на неврахування судами висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.07.2023 у cправі № 916/1457/19 та від 02.02.2023 у справі № 910/14228/21, про те, що всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість їх подання у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована; право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК України;

- норм частини другої статті 202 ГПК України про відкладення судом першої інстанції розгляду справи на іншу дату через першу неявку представника відповідачів, тоді як тривала повітряна тривога та відбувався розгляд справи у неробочий час. Наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції не врахував цих обставин і висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/2116/21 (910/12050/21), про те, що обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими, що не потребують доказування, а неявка у судове засідання учасників справи може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об`єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин.

23. Просить надати висновок щодо застосування частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про те, чи є витратами, пов`язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на сплату утримання і збереження такого майна після вибуття його з власності Банку "Фінанси та Кредит".

24. У цьому контексті скаржник вважає неправильним висновок апеляційного господарського суду про те, що це витрати за договором, пов`язані зі здійсненням ліквідації, позаяк ці активи вибули з володіння Банку "Фінанси та Кредит", який з 17.11.2020 не є власником цінних паперів та з 15.03.2021 не є власником облігацій, тобто не є власником активів. На його переконання, кошти, на які претендує позивач, є кредиторськими, і не є витратами, пов`язаними з утриманням і збереженням майна (активів банку) у процедурі ліквідації банку, адже таке майно вибуло з володіння банку, тобто після реалізації цінні папери й облігації втратили статус активу банку.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. Укргазбанк у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22, від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21 предметом спору було визнання грошових вимог кредитора у справі про неплатоспроможність фізичної особи та у справі про банкрутство юридичної особи, що свідчить про те, що фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин справи, що розглядається, а отже, висновки, на які посилається скаржник, сформовані за неподібних фактичних обставин.

26. Позивач також не вважає подібними з цією справою правовідносини у справах № 308/3282/15-ц, № 761/20903,15-ц, № 553/2630/15-ц та № 910/23398/16, на які посилається скаржник, з огляду на те, що відповідачі не заперечують факту укладення договору у процесі ліквідації Банку "Фінанси та Кредит", підписаного уповноваженою особою Фонду на ліквідацію цього банку. До того ж Банк "Фінанси та Кредит" наразі не вважається ліквідованим, а тому відсутні підстави вважати припиненими зобов`язання цього банку за договорами відповідно до статті 609 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

27. Спір у цій справі виник у зв`язку з тим, що Банк "Фінанси та Кредит" не сплатив Укргазбанку заборгованість за надання останнім як депозитарною установою послуг за договором про обслуговування рахунку у цінних паперах, яка, за твердженням позивача, підпадає під категорію позачергових витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки виникла у процесі ліквідації Банку "Фінанси та Кредит".

28. Доводи скаржника зводяться до незгоди з позивачем і висновками судів попередніх інстанцій про те, що ці витрати пов`язані зі здійсненням ліквідаційної процедури Банку "Фінанси та Кредит" та мають бути виплачені позачергово протягом усієї процедури ліквідації у межах кошторису витрат, затвердженого Фондом. Він просить надати висновок щодо застосування частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" про те, чи є витратами, пов`язаними з утриманням і збереженням майна (активів) банку, витрати на сплату утримання і збереження такого майна після вибуття його з власності Банку "Фінанси та Кредит". У цьому контексті він вважає неправильним висновок апеляційного господарського суду про те, що ці витрати за договором пов`язані зі здійсненням ліквідації, оскільки майно вибуло з володіння банку, тобто цінні папери й облігації після їх реалізації втратили статус активу банку.

29. Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

30. Статтею 36 цього Закону урегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

31. Відповідно до частини четвертої цієї статті початок тимчасової адміністрації або будь-які дії, що вживаються Фондом на виконання плану врегулювання, не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують операційну та господарську діяльність банку, зокрема договорів з платіжними організаціями платіжних систем, про надання клірингових, розрахункових послуг, про оренду рухомого та нерухомого майна, про надання комунальних послуг, послуг зв`язку, охорони тощо.

32. За змістом пункту 1 частини п`ятої цієї ж статті під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

33. У пункті 1 частини шостої цієї ж статті передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, у національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на кінець дня, що передує дню початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - станом на кінець дня, що передує дню початку процедури ліквідації Фондом банку).

34. Частина третя статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачає, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

35. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів визначені статтею 52 цього ж Закону.

36. Черговість спрямування Фондом на задоволення вимог кредиторів коштів, одержаних у результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, інвестування тимчасово вільних коштів банку в державні цінні папери, визначена частиною першою цієї статті.

37. Натомість частина друга цієї ж статті визначає, що витрати банку, пов`язані зі здійсненням процедури ліквідації, у тому числі витрати Фонду, пов`язані зі здійсненням ліквідаційної процедури банку (управлінням майном (активами), продажем майна (активів) та іншими витратами), проводяться позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом. До таких витрат, зокрема, належать: 1) витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії та інформації про продаж майна (активів) банку; 2) витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку; 3) витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; 4) витрати на проведення аудиту; 5) витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом для забезпечення здійснення покладених на Фонд повноважень; 6) витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; 7) витрати Фонду, пов`язані зі здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку. Тобто цією нормою встановлено, що певні виплати проводяться протягом всього часу ліквідаційної процедури банку як в порядку черговості, так і позачергово.

38. Пункт 6.8 глави V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, зареєстрованого Міністерством юстиції України 14.09.2012 за № 1581/21893 (далі - Положення), також передбачає, що оплата витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації, здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку у межах кошторису витрат банку, затвердженого виконавчою дирекцією Фонду. До цих витрат, зокрема, належать: витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку, відкликання банківської ліцензії, призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку та інформації про реалізацію майна банку; витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна банку; витрати на проведення оцінки та продажу майна (активів) банку; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату послуг осіб, залучених Фондом (уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку у разі делегування їй відповідних повноважень) для забезпечення здійснення покладених на нього (неї) повноважень; витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; витрати щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування; витрати на сплату судового збору; витрати Фонду, пов`язані із здійсненням тимчасової адміністрації та/або ліквідації неплатоспроможного банку.

39. Ці приписи Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Положення зумовлюють те, що обмеження щодо задоволення вимог кредиторів банку, встановлене пунктом 1 частини п`ятої статті 36 цього Закону, не поширюються на витрати, пов`язані із забезпеченням господарської діяльності неплатоспроможного банку, тобто витрати, здійснені банком стосовно забезпечення господарської діяльності, з моменту запровадження у ньому тимчасової адміністрації. Оплата таких витрат здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20.06.2024 у справі № 910/10566/23.

40. Як зазначено раніше, суди попередніх інстанцій у цій справі виснували про те, що зобов`язання зі сплати послуг депозитарної установи за договором, які виникли після запровадження процедури ліквідації Банку "Фінанси та Кредит", є позачерговими витратами, оскільки пов`язані з утриманням і збереженням майна банку - цінних паперів, які знаходились на рахунку депонента; ці витрати пов`язані зі здійсненням ліквідації банку у силу пункту 2 частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Тобто зобов`язання, які мають бути виконані Банком "Фінанси та Кредит", що виникли з договірних правовідносин з Укргазбанком після запровадження процедури ліквідації на забезпечення ліквідаційної процедури, підпадають під категорію витрат, пов`язаних зі здійсненням ліквідації відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

41. Водночас суди зазначили, що невчинення Банком "Фінанси та Кредит" дій після реалізації новим кредиторам на аукціонах майнових прав на цінні папери щодо припинення договірних відносин за договором, не змінює заявлені позивачем витрати на кредиторські та їх порядок черговості. Тому суди відхилили посилання Банку "Фінанси та Кредит" про те, що вимоги позивача є кредиторськими і те, що проведення витрат в порядку черговості/позачерговості законодавством не передбачено.

42. Утім такий висновок судів є передчасним, оскільки за наслідком відчуження 23.10.2020, 17.11.2020 та 15.02.2021 на аукціонах з продажу активів Банку "Фінанси та Кредит", а саме пулу активів, що складається з майнових прав, які випливають з цінних паперів, право власності на цінні папери від Банку "Фінанси та Кредит" перейшло до інших осіб і вони втратили статус активу банку, тоді як Укргазбанк намагається їх стягнути як витрати, пов`язані з процедурою ліквідації банку. До того ж 15.03.2021 Банк "Фінанси та Кредит" і Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Аста-капітал", яке діє від свого імені та за рахунок активів Пайового венчурного недиверсифікованого закритого інвестиційного фонду "лайт інвест" уклали договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за дебіторською заборгованістю, яким покупцю передано дебіторську заборгованість Finance Credit Ukraine B.V., що також має місце стосовно висновків судів про обґрунтованість позовних вимог щодо нарахування позивачем відповідачеві комісії за облік цінних паперів, адже право власності (майнові права) на цінні папери перейшли від відповідача на користь інших осіб.

43. Тому задля визначення обґрунтованості позовних вимог ключовою обставиною, що потребує з`ясування судами попередніх інстанцій, є правова природа заборгованості, яку позивач просить стягнути з Банку "Фінанси та Кредит" у контексті приписів статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на частину першу цієї статті, якою встановлена черговість і порядок задоволення вимог кредиторів до банку, та частини другої цієї статті, яка передбачає позачергову оплату витрат банку, пов`язаних зі здійсненням процедури ліквідації, у межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.

44. Наразі у Верховного Суду відсутні підстави для надання висновку щодо можливості позачергового стягнення коштів з неплатоспроможного банку, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правової природи заборгованості, яку просить стягнути позивач, та чи є така заборгованість витратами банку, пов`язаними зі здійсненням процедури ліквідації, зокрема, чи можна віднести до витрат, пов`язаних з утриманням і збереженням майна (активів) банку, заборгованість Банку "Фінанси та Кредит" перед Укргазбанком з комісійної винагороди за договором про обслуговування рахунку у цінних паперах, майнові права на які відчужені іншим особам, про що наполягає скаржник у касаційній скарзі (стор. 17-19).

45. З цих самих підстав 20.06.2024 Верховний Суд прийняв постанову про скасування судових рішень місцевого й апеляційного господарських судів у справі № 910/10566/23, в якій правовідносини є подібними до правовідносин у цій справі, висновки в якій враховуються відповідно до приписів частини четвертої статті 300 ГПК України.

46. Ураховуючи, що ані суди першої, ані апеляційної інстанцій не встановили обставин, які є визначальними у цій справі, а саме: не надали оцінки підставам виникнення та правовій природі заборгованості, яку Укргазбанк просить стягнути з Банку "Фінанси та Кредит" у контексті приписів статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тоді як повноваження суду касаційної інстанції в частині здійснення оцінки доказів та встановлення обставин у справі обмежені статтею 300 ГПК України, судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

47. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене в цій постанові, перевірити доводи сторін та надані ними докази, надати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

48. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник, зокрема, посилається на те, що суди попередніх інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", викладених у постановах Верховного Суду від 08.02.2018 у справі № 308/3282/15-ц, від 14.02.2018 у справі № 761/20903/15-ц, у справі № 553/2630/15-ц та Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/23398/16. Зокрема, скаржник наполягає на тому, що у цих постановах Верховний Суд сформулював висновок про унеможливлення стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якщо на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку введено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру ліквідації, тоді як під час дії тимчасової адміністрації та/або запровадження процедури ліквідації вимоги вкладників та інших кредиторів банку не задовольняються.

49. Як зазначено раніше, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій виснували про те, що зобов`язання зі сплати послуг депозитарної установи за договором, які виникли після запровадження процедури ліквідації Банку "Фінанси та Кредит", є позачерговими витратами, оскільки пов`язані з утриманням і збереженням майна банку - цінних паперів, які знаходились на рахунку депонента та право вимоги на які були відступлені за відповідними договорами, укладеними за результатами проведених аукціонів, тобто такі витрати пов`язані зі здійсненням ліквідації банку в силу пункту 2 частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

50. У наведених скаржником справах № 308/3282/15-ц, № 761/20903/15-ц, № 553/2630/15-ц та № 910/23398/16 вирішувалися спори про повернення коштів вкладників за договорами банківського вкладу, що заборонено цим Законом (пункти 1, 2 частини п`ятої статті 36) під час тимчасової адміністрації та відкриття ліквідаційної процедури банку. Тобто у цих справах вирішувалися спори, пов`язані з виконанням банками, у яких введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами по сплаті коштів, що не врегульовані частиною другою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема пунктом 2, як витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку, оплата яких здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом.

51. Доводи скаржника зводяться до відсутності підстав для задоволення вимог кредиторів у випадку, коли на момент ухвалення рішення судом першої інстанції у банку введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, позаяк це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

52. Водночас у справі, що розглядається, висновки судів про врегулювання правовідносин між сторонами саме Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не суперечать правовим позиціям Верховного Суду, викладеним у наведених скаржником постановах, тоді як відмінність обставин справ полягає у тому, що у цій справі Укргазбанк заявив про стягнення коштів зі сплати ним вартості наданих послуг за договором, що виникли після запровадження процедури ліквідації банку на забезпечення ліквідаційної процедури, та підпадають під категорію позачергових витрат, оскільки пов`язані з утриманням і збереженням майна банку.

53. Тому відсутні підстави вважати, що висновки, зроблені Верховним Судом у наведених скаржником справах, зроблені з урахуванням однакових фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

54. Оскільки наразі вирішенню підлягає питання правильності визначення правової природи заявлених позивачем до стягнення коштів, чи підпадають вони під категорію пункту 2 частини другої статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як витрати, пов`язані з утриманням і збереженням майна (активів) банку, оплата яких здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат банку, затвердженого Фондом, а не правильність оформлення первинних документів, що підтверджують факт надання цих послуг відповідачу-1, що знаходиться у межах компетенції суду першої й апеляційної інстанцій, то доводи скаржника стосовно не застосування судами до спірних правовідносин статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", Положення № 75 і не врахування ними висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20 та від 23.03.2023 у справі № 910/3105/21, від 04.05.2023 у справі № 925/636/22, наразі не перевіряються.

55. Ураховуючи, що обставини своєчасного долучення судом першої інстанції нових доказів і повідомлення сторін про розгляд справи перевірені апеляційним господарським судом і порушень у зв`язку з цим процесуальних строків не виявлено, то наведені скаржником аргументи стосовно порушення статей 80, 118, 202 ГПК України не знайшли підтвердження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

57. Частиною четвертою статті 310 цього ж Кодексу визначено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат

58. Відповідно до статті 315 ГПК України у постанові суду касаційної інстанції повинен бути зазначений розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

59. Частиною чотирнадцятою статті 129 цього ж Кодексу передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

60. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтями 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 910/10948/23 скасувати.

3. Справу № 910/10948/23 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Н. Губенко

В. Студенець