Рішення

від 29.04.2024 по справі 630/1227/23

ЛЮБОТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 630/1227/23

Провадження № 2/630/65/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Малихіна О.О.,

за участі секретаря Медведєвої Я.А,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 630/1227/23 (провадження № 2/630/65/24) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_7 , з вимогами про наступне:

визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 28 березня 2012 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, зареєстроване в реєстрі № 3-253, в частині визнання права власності за ОСОБА_5 на 31/75 частину житлового будинку загальною площею 96,80 кв.м, житловою площею 54,80 кв.м, з надвірними будівлями: літньою кухнею літ. «Б», літньою кухнею літ. «В», убиральнею літ. «Г», душем літ. «Д», убиральнею літ. «Е», сараєм літ. «Ж», гаражем літ. «З», сараєм літ. «В1», сараєм літ. «К», сараєм літ «Л», гаражем літ. «М», літньою кухнею літ. «Н», огорожею № 1-4, навісом літ. «П», зливною ямою літ. «Я», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_8 право власності на 31/75 частину житлового будинку загальною площею 96,80 кв.м, житловою площею 54,80 кв.м, з надвірними будівлями: літньою кухнею літ. «Б», літньою кухнею літ. «В», убиральнею літ. «Г», душем літ. «Д», убиральнею літ. «Е», сараєм літ. «Ж», гаражем літ. «З», сараєм літ. «В1», сараєм літ. «К», сараєм літ «Л», гаражем літ. «М», літньою кухнею літ. «Н», огорожею № 1-4, навісом літ. «П», зливною ямою літ. «Я», розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявленого позову позивач ОСОБА_4 вказала, що після смерті її батька ОСОБА_9 06 березня 2011 року відкрилася спадщина у виді 62/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Батько заповіту не залишив, тому спадкування мало відбутися за законом і спадкоємцями першої черги були його діти ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , та його дружина ОСОБА_5 . В липні 2011 року вона, ОСОБА_4 , подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після батька, а її брат ОСОБА_6 подав до нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, яка відкрилась після смерті батька, на її, ОСОБА_4 , користь. Також спадщину прийняла ОСОБА_5 , яка була зареєстрована і постійно проживала з померлим ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . Таким чином їй, ОСОБА_4 , мала належати спадщина у 2/3 частках, а відповідачу ОСОБА_5 в 1/3 частці. Та оскільки оформлення документів на право володіння спадщиною вимагало фінансових витрат, вона, ОСОБА_4 , через скрутне фінансове становище відклала вирішення цього питання на деякий час. Лише в серпні 2023 року вона, розуміючи потребу мати правовстановлюючі документи на спадкове майно на випадок його знищення через воєнні дії в країні, звернулась до Харківської державної нотаріальної контори Харківської області за отриманням свідоцтва про право власності на свою частку спадщини, яка відкрилась після смерті батька. Натомість з нотаріальної контори вона отримала відповідь від 26 серпня 2023 року про те, що свідоцтво про право власності на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 у виді 62/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , було видано 28 березня 2012 року єдиному спадкоємцю - ОСОБА_5 , і що будь-яких інших заяв про прийняття спадщини чи відмову від спадщини від інших спадкоємців не надходило. Така відповідь її, ОСОБА_4 , здивувала, адже подані нею та її братом ОСОБА_6 заяви щодо спадкового майна державним нотаріусом не були враховані під час видачі свідоцтва про право на спадщину, хоча й були зареєстровані в книзі обліку і реєстрації спадкових справ. Наразі 62/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані на праві власності на ім`я відповідача ОСОБА_5 , а інші 19/50 частин зареєстровані на ім`я ОСОБА_7 , сторонньої особи. Та оскільки ОСОБА_5 не мала право на спадкування усього спадкового майна, свідоцтво про право на спадщину підлягає частковому скасуванню, оскільки порушує її право власності на спадщину, і за нею має бути визнано право власності на 37/75 частин спірного житлового будинку. Саме тому вона була змушена звернутися з вказаним позовом до суду.

Ухвалою від 17 листопада 2023 року було відкрито провадження в справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження.

У визначений судом строк відповідач ОСОБА_5 в особі свого представника ОСОБА_2 подала відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що до позовної заяви позивачем не додані належні і допустимі докази на підтвердження факту подання нею у встановлений ст. 1270 ЦК України строк заяви про прийняття спадщини, а також подання відповідачем ОСОБА_6 заяви про відмову від спадщини після смерті батька саме на користь ОСОБА_4 . Також представник ОСОБА_2 просила застосувати строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 , оскільки від позивач на протязі минулих дванадцяти років не вчинила жодних дій, спрямованих на користування спадковим майном не проживала у спірному житловому будинку, не опікувала його утриманням, не оплачувала витрати на утримання будинку і земельної ділянки. Натомість позивачу ОСОБА_4 було відомо про існування інших спадкоємців померлого ОСОБА_9 . Видача свідоцтва про право на спадщину на ім`я відповідача ОСОБА_5 створює ситуацію, яка позбавляє інших спадкоємців права на спадщину, і позивач не могла не знати про те, що ОСОБА_5 прийняла у спадщину усе майно померлого спадкодавця. Саме від моменту видачі на користь ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину слід обраховувати початок перебігу строку позовної давності. Але такий строк сплив ще 28 березня 2015 року, і позивач могла дізнатися про видачу оспорюваного свідоцтва відповідачу

Позивачем ОСОБА_4 у визначений судом строк подана відповідь на відзив, в якій вона не погодилась із доводами представника ОСОБА_2 та наполягла на необхідності задоволення її позовних вимог. ОСОБА_4 вказала, що після смерті батька вона та її рідний брат ОСОБА_6 у шестимісячний строк звернулись до Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області. На їх прохання державний нотаріус виготовила заяву від її, ОСОБА_4 , імені про прийняття спадщини після смерті батька, та від імені ОСОБА_6 про відмову від спадщини на її користь. В той час в спірному житловому будинку залишалась проживати ОСОБА_5 дружина померлого батька, з якою у неї, ОСОБА_4 , були напружені відносини, тому вона й не намагалась заселитися у житловий будинок. Вона припустила, що з часом відносини з ОСОБА_5 налагодяться і вони порозуміються як співвласники житлового будинку. Але в серпні 2023 року вона, ОСОБА_4 , дізналася, що ОСОБА_5 , достовірно знаючи про неї та ОСОБА_6 , як спадкоємців померлого ОСОБА_9 , ввела в оману державного нотаріуса або вступила з нею в змогу, так як подала їй заяву про відсутність інших спадкоємців. Саме з відповіді Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області від 26 серпня 2023 року вона дізналася про порушення відповідачем ОСОБА_5 своїх прав спадкоємця та отримання нею свідоцтва про право на спадщину на усе майно. Тому строк позовної давності слід обрахуватися лише з 26 серпня 2023 року, оскільки до того вона вважала себе власником своєї частки у спадщині.

Відповідачем ОСОБА_6 в особі свого представника ОСОБА_10 подав заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_4 в повному обсязі, та підтвердив ту обставину, що він дійсно у 2011 році після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від своє частки у спадщині у виді житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_4 .

Треті особи Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області та ОСОБА_7 письмових пояснень по суті позову та відзиву не подав.

Інших письмових заяв по суті справи від учасників не надходило.

Ухвалою від 17 листопада 2023 року про відкриття провадження в справі одночасно було витребувано від Харківської державної нотаріальної контори Харківської області інформацію про осіб, які зверталися із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на час смерті мешкав за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 17 листопада 2023 року була задоволена заява позивача ОСОБА_4 про забезпечення позову та накладено арешт на 62/100 частини, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до вирішення справи по суті.

Ухвалою від 09 січня 2024 року за клопотанням позивача ОСОБА_4 були витребувані від Харківської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином засвідчені копії матеріалів спадкової справи № 220/2011, відкритої після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою від 29 січня 2024 року за клопотанням позивача ОСОБА_4 були витребувані від Харківської державної нотаріальної контори Харківської області належним чином засвідчені копії аркушів з книги обліку та реєстрації спадкових справ за 2011 рік, в яких містяться записи про реєстрацію 14 червня 2011 року заяви про прийняття спадщини чи відмову від спадщини після померлого ОСОБА_9 , та на підставі якої була відкрита спадкова справа № 220/2011 після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник позивача адвокат Ворожбіян М.М. позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, в своїх поясненнях посилалася на обставини, викладені в позові. Окремо представник позивача наголосила на тому, що у позивача ОСОБА_4 на час смерті її батька існували неприязні відносини з його дружиною ОСОБА_5 , яка є відповідачем в даній справі. Саме в розпорядження відповідача перебували усі документи на будинок і вона відмовилась сприяти позивачу в оформленні документів на спадщину, а згодом приховала від державного нотаріуса відомості про інших спадкоємців, окрім неї. Інший відповідач ОСОБА_6 відмовився від своєї частки у спадщині після смерті ОСОБА_9 на користь позивача. ОСОБА_4 не змогла через власні фінансові труднощі оформити документи про право власності на спадщину, але з початком повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України вона вирішила оформити документи на належну їй часту у житловому будинку, аби у випадку його знищення мати можливість отримати компенсацію. І лише в серпні 2023 року позивач дізналася з відповіді державної нотаріальної контори про видачу свідоцтва на усю спадщину на ім`я ОСОБА_5 .

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Іванова Н.О. заперечила проти задоволення позову, наголосила на його безпідставності, оскільки до позову не додані докази того, що ОСОБА_4 зверталась до нотаріальної контори у 6-місячний строк з дня смерті батька із завою про прийняття спадщини. Представник ОСОБА_2 також пояснила, що ОСОБА_5 знала про існування ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , які були дітьми її чоловіка ОСОБА_9 , але не вважала їх спадкоємцями, бо вони не спілкувались із батьком та не проявляли інтерес до своєї частки у житловому будинку.

Представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Невинний І.І. в судове засідання не з`явився, але в заяві про визнання позовних вимог та обставин позову просив проводити розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

Представник третьої особи Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області державний нотаріус Соловйова Н.Є. підтримала заявлений ОСОБА_4 позов та пояснила, що правовідносини щодо виникнення та отримання спадщини регулюються ЦК України та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Після отримання звернення ОСОБА_4 та проведеної перевірки було з`ясовано, що до державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_9 зверталась ОСОБА_5 із заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину, і таке свідоцтво було видано їй на усе спадкове майно. При розгляді звернення ОСОБА_5 державний нотаріус повинна була перевірити наявність відкритої спадкової справи та визначити коло спадкоємців, які у 6-місячний строк звернулись із заявами щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 . Але чому у 2012 року в момент видачі свідоцтва про право на спадщину це не було зроблено державний нотаріусом, яка на той час працювала, та чому у спадковій справі відсутні заяви спадкоємців про прийняття спадщини та про відмову від спадщини, представник ОСОБА_3 пояснити не змогла.

Третя особа ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, хоча неодноразово викликався належними чином. Його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні в справі докази, суд встановив наступне.

З відповіді КП «Люботинське АПБ» Люботинської міської ради Харківської області від 01 листопада 2023 року (а.с. 26 т. 1) вбачається, що станом на 03 березня 2011 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ), було зареєстроване в 19/50 частках на ім`я ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 02 лютого 2008 року приватним нотаріусом ХМНО Харченко Л.Л.; та в 62/100 частках на ім`я ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право особисто власності на житловий будинок, виданого 12 червня 1967 року міськкомгоспом Люботинської міської ради депутатів трудящих, та мирової угоди від 13 червня 1973 року, затвердженої ухвалою народного суду Харківського району від 13 червня 1967 року, справа № 2-315/73.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 , виданого 12 березня 2011 року відділом державної РАЦС Люботинського міського управління юстиції Харківської області (а.с. 69 т. 1).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

З ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_9 , яка складається з нерухомого майна, а саме: 62/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ).

На момент смерті ОСОБА_9 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 , яка є відповідачем в справі, який був зареєстрований 04 червня 1974 року у Ков`язькій селищній раді Валківського району, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 , виданого повторно 22 березня 2011 року відділом державної РАЦС Валківського районного управління юстиції Харківської області (а.с. 62 т. 1).

Згідно з іншим документом свідоцтвом про народження НОМЕР_3 від 10 липня 1968 року, ОСОБА_9 був батьком ОСОБА_6 , який є відповідачем по даній справі (а.с. 24 т. 1).

Позивач ОСОБА_4 є донькою померлого ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 20 серпня 1963 року, та витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00041902996 від 18 жовтня 2023 року про реєстрацію шлюбу 31 серпня 1990 року та зміну дівочого прізвища « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_12 » (а.с. 18-19 т. 1).

Відповідно до ст.ст. 1261, 1268, 1269 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки; малолітня, неповнолітня особа вважаються такими, що прийняли спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; в іншому випадку спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 являються позивач ОСОБА_4 та відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 . Кожен з них вправі був розраховувати на рівну часту у спадщині, тобто по 1/3 на кожного.

З копії сторінок паспорту позивача ОСОБА_4 (а.с. 14-15 т. 1) вбачається, що вона на час смерті свого батька ОСОБА_9 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідач ОСОБА_6 з 1997 року має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , про що в його паспорті є відповідна відмітка (а.с. 22-23 т. 1).

Згідно із записами в будинковій книзі для прописки громадян, які проживають в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 77-80 т. 1), відповідач ОСОБА_5 з 05 липня 1974 року зареєстрована у спірному житловому будинку, і проживала в ньому разом із власником ОСОБА_9 на час його смерті.

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 74848567 від 22 листопада 2023 року (а.с. 48 т. 1) після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 в Другій державній нотаріальній конторі Харківського району Харківської області 14 червня 2011 року о 17-37 год. була заведена спадкова справа № 220/2011, в якій були видані свідоцтво про право на спадщину від 28 березня 2012 року, реєстр. № 3-253, та свідоцтво про право на спадщину від 03 жовтня 2012 року, реєстр. № 3-808.

З матеріалів спадкової справи № 220/2011, відкритої після смерті ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була витребувана з Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області, вбачається, що вона була заведена державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Редіною І.А., та в справі, виходячи з внутрішнього опису, містяться лише документи про смерть ОСОБА_9 та перебування його у шлюбі з ОСОБА_5 на час смерті, та правовстановлюючі документи на нерухоме майно, яке належало померлому спадкодавцю. Але в спадковій справі відсутні заяви від спадкоємців, які повідомили державному нотаріусу про свій намір прийняти спадщину або які відмовились від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , що позбавляє суд можливості дослідити їх зміст та надати ім. оцінку. Такий стан ведення спадкової справи може вказує на неналежне ставлення державного нотаріуса Редіної І.А. до виконання своїх посадових обов`язків та недотримання вимог розділу ХІ Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року № 3253/5.

Відповідно до п. 231 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом МЮУ № 20/5 від 03 березня 2004 року, яка була чинною до 07 березня 2012 року, нотаріусом ведеться книга обліку спадкових справ та алфавітна книга спадкових справ. У книзі обліку спадкових справ реєструються: заяви про прийняття спадщини; заява про відкликання заяви про прийняття спадщини; заява про видачу свідоцтв про право на спадщину, про відмову від спадщини; заяви про відкликання заяви про відмову від спадщини; заява спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі); претензії кредиторів, а також заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, за якими були вжиті ці заходи; заяви про відкриття спадщини та укладання договору на управління спадщиною; заява про видачу свідоцтва виконавцю заповіту; заява виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень; заява відказоодержувача про відмову від заповідального відказування тощо. На підставі однієї із перерахованих заяв, зареєстрованої першою, заводиться спадкова справа на ім`я померлого. При заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи. Усі наступні заяви (додаткові, від інших спадкоємців і кредиторів) також реєструються в книзі обліку спадкових справ під самостійними номерами та в хронологічному порядку. На всіх заявах зазначаються час їх надходження та номер спадкової справи.

З витребуваних від Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області сторінок книги обліку та реєстрації спадкових справ за 2011 рік Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області (а.с. 223-225 т. 1) вбачається, що до книги був внесений запис за № 530 про надходження 14 червня 2011 року о 14-00 год. заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цьому записі також зазначено порядковий номер спадкової справи № 220, яку було заведено на підставі заяви ОСОБА_5 .

З витребуваних від Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області сторінок книги обліку та реєстрації спадкових справ за 2011 рік Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області (а.с. 50-51 т. 1) також вбачається, що до книги були внесені запис за № 585 про надходження 01 липня 2011 року о 15-00 год. заяви ОСОБА_4 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та запис № 586 про надходження 01 липня 2011 року о 15-10 год. заяви ОСОБА_6 про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Навпроти кожного з цих запис є відмітка про номер спадкової справи 220/2011.

Згідно зі ст. 63 Закону України «Про нотаріат» в редакції, яка була чинною на час подання сторонами заяв щодо спадщини, нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги; відмова від прийняття спадщини може бути визнана судом недійсною з підстав, встановлених ст.ст. 225, 229-231 і 233 цього Кодексу.

Ч. 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Аналізуючи зміст записів книги обліку та реєстрації спадкових справ за 2011 рік щодо реєстрації заяв ОСОБА_5 , ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , суд робить висновок, що проставлення у записах № 585 і № 586, навпроти прізвищ ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , позначки про номер спадкової справи 220/2011 свідчить про здійснення державним нотаріусом Редіною І.А. в момент прийняття заяв від вказаних спадкоємців відповідної перевірки наявності спадкової справи на ім`я померлого ОСОБА_9 . А від так державному нотаріусу було відомо про те, що окрім спадкоємця ОСОБА_5 є й інші спадкоємці померлого ОСОБА_9 .

В той же час, зміст записів № 585 і № 586, внесених 01 липня 2011 року о 15-00 год. і 15-10 год. відповідно до книги обліку та реєстрації спадкових справ за 2011 рік щодо реєстрації заяв ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , вказують на те, що спадкоємці ОСОБА_4 і ОСОБА_6 прибули до державного нотаріуса Редіної І.А. одночасно, попередньо узгодивши між собою час візиту до державної нотаріальної контори і мету такого візиту. Враховуючи, що заяви спадкоємців, як це відбувається зазвичай, були попередньо підготовлені державним нотаріусом та в подальшому зареєстровані в короткий проміжок часу, суд доходить висновку, що в момент внесення державним нотаріусом записів про надходження таких заяв спадкоємці ОСОБА_4 і ОСОБА_6 перебували разом в службовому приміщенні державного нотаріуса.

В позові ОСОБА_4 стверджувала, що її рідний брат ОСОБА_6 , подаючи до державної нотаріальної контори заяву про відмову від спадщини, відмовився від прийняття спадщини саме на її користь. З огляду на встановлені судом обставини того, що заяви щодо спадщини після смерті батька ОСОБА_9 до нотаріальної контори ОСОБА_4 і ОСОБА_6 подавали спільно в один день, та враховуючи те, що відповідачем ОСОБА_6 заявлено суду про визнання обставин позову в цілому і зокрема тієї обставини, що він подав заяву державному нотаріусу про відмову від своєї частки у спадщині саме на користь своєї сестри ОСОБА_4 , суд вважає встановленою ту обставину, що спадкоємець ОСОБА_6 реалізував своє право, передбачене ст. 1274 ЦК України, та відмовився від своєї частки у спадщині смерті батька ОСОБА_9 саме на користь спадкоємця ОСОБА_4 .

Інших доказів, які б спростовували цю обставину, відповідачем ОСОБА_5 та її представником ОСОБА_2 суду не надано та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, після спливу строку для прийняття спадщини частки спадкоємців у спадщині розподілилися наступним чином: спадкоємцю ОСОБА_4 належали 2/3 частки спадщини, а спадкоємцю ОСОБА_5 належала 1/3 частка спадщини.

Слід зазначити, що аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Суд приходить до переконання, що позивач ОСОБА_4 і відповідач ОСОБА_5 , які у належний спосіб прийняли спадщину після смерті ОСОБА_9 , набули право власності, хоча і в обмеженому обсязі, на частку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 ), яка належала спадкодавцю. Відсутність у спадкоємців свідоцтва про право власності на спадщину у виді спірного житлового будинку лише обмежує їх в розпорядженні нерухомим майном.

Маючи намір реалізувати в повній мірі своє на спадкування, позивач ОСОБА_4 отримала від Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області лист від 26 серпня 2023 року (а.с. 21, 204, 205 т. 1) з повідомленням про те, що у спадковій справі № 220/2011 державний нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Редіною І.А. 28 березня 2012 року було видано спадкоємцю ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом на 62/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і що таке свідоцтво було видано без урахування часток інших спадкоємців, які прийняли спадщину після ОСОБА_9 .

Серед матеріалів спадкової справи № 220/2011, яка була в повному обсязі надана суду і дослідження під час судового розгляду, відсутні як саме свідоцтво про право на спадщину за законом від 28 березня 2012 року, так і відповідні звернення спадкодавця ОСОБА_5 про видачу їй відповідного свідоцтва.

Представником відповідача ОСОБА_2 разом із відзивом була надана засвідчена її власним підписом копія свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідчене державний нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області Редіною І.А. 28 березня 2012 року за реєстр. № 3-253, в якому вказано, що спадкоємцем усього майна ОСОБА_9 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_5 . На підставі вказаного свідоцтва ОСОБА_5 зареєструвала в Люботинсбкому БТІ 24 квітня 2012 року своє право власності на 62/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 70, 71 т. 1).

Станом на 13 жовтня 2023 року право власності на спірний житловий будинок залишається зареєстрованим на ім`я ОСОБА_5 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 350405912.

На час видачі свідоцтва на ім`я ОСОБА_5 діяв Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений Наказом МЮУ № 296/5 від 22 лютого 2012 року (набрав чинності 07 березня 2012 року).

Пунктами 4.1., 4.9., 4,14 вказаного Порядку передбачено, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва; свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини; при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину.

Натомість досліджені матеріали спадкової справи № 220/2011 вказують на те, що державним нотаріусом Редіною І.А. не було виконано всіх передбачених законодавством дій задля запобігання допущенню помилки при видачі на ім`я ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом. Неналежне ставлення державного нотаріуса Редіної І.А. до оформлення спадкової справи призвело до втрати нею заяв спадкоємців ОСОБА_4 і ОСОБА_6 , але і в такому разі державний нотаріус могла здійснити перевірку надходження інших заяв про прийняття спадщини, окрім заяви ОСОБА_5 , за відомостями книги обліку та реєстрації спадкових справ за 2011 рік. Але в момент посвідчення свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 березня 2012 року державним нотаріусом ОСОБА_13 подібні дії не були вчинені, що й позбавило спадкоємця ОСОБА_4 права на отримання свідоцтва про право власності на належну їй часту спадщини.

У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»).

Верховний Суд в постанові від 18 травня 2022 року, справа № 138/1735/20 (№ 61-7244св21) вказав наступне. За положеннями ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю незалежно від часу її прийняття, з моменту відкриття спадщини. Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину (ч. 1 ст. 1296 ЦК України). Відповідно до ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців. Оскільки сторони в установленому законом порядку прийняли спадщину, однак лише відповідач отримала свідоцтво про право на все спадкове майно в цілому, чим було порушене право позивача на спадщину, наявні правові підстави для визнання такого свідоцтва про право на спадщину недійсним.

У визначенні того, що позивач ОСОБА_4 набула право на оспорювання свідоцтва про право на спадщину, суд враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду № 385/321/20 від 05 вересня 2022 року. Верховний Суд вказав, що обов`язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно встановлено і у статті 1297 ЦК України. Правових наслідків невиконання такого обов`язку, зокрема у вигляді втрати права на спадщину, положеннями цивільного законодавства не передбачено. Водночас, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, але не отримав свідоцтва про право на спадщину, не має можливості розпоряджатися таким майном, оскільки у нього немає правовстановлюючого документа на спадкування нерухомого майна. Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом (частина перша статті 1301 ЦК України). У ЦК України закріплено можливість пред`явити позовну вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину. Заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимоги про визнання його недійсним.

Об`єднана палата звертає увагу, що за своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим ст. 1301 ЦК України.

Підсумовуючи викладене вище, суд доходить висновку, що ОСОБА_4 правомірно звернулась до суду з даним позовом, і що дослідженні докази підтверджують те, що оспорюване свідоцтво про право на спадщину було видано 28 березня 2012 року державним нотаріусом не лише з порушенням встановленого законодавством порядку вчинення нотаріальних дій, а й особі, відповідачу ОСОБА_5 , яка не мала права на спадкування усієї спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9 .

Від так оспорюване свідоцтво, видане на ім`я ОСОБА_5 , суд визнає недійсним в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 31/75 частину спірного житлового будинку, та визнає, що ОСОБА_8 належить на праві власності 31/75 частина житлового будинку, що дорівнює її 2/3 часткам у спадщини (62/100 : 3 = 62/300 * 2 = 124/300 = 31/75).

Щодо позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача ОСОБА_5 адвокатом Івановою Н.О, суд зазначає таке.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З огляду на це до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ЦК України про загальну позовну давність, тривалість якої визначається ст. 257 цього Кодексу у три роки.

Згідно з положеннями ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в справі № 385/321/20, постанова від 05 вересня 2022 року, висловився про те, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Насамперед, для визначення моменту виникнення права на позов важливими є об`єктивні обставини - самий факт порушення права, а із встановленням моменту порушення права позивача підлягають встановленню суб`єктивні обставини - момент, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення.

Самий факт видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності в порядку спадкування на спадкове майно, право на яке має інший спадкоємець, підтверджує порушення прав та інтересів цього спадкоємця, саме тому перебіг позовної давності потрібно пов`язувати із фактом видачі свідоцтва про право на спадщину другому із спадкоємців, а у разі якщо спадкоємець, права та інтереси якого порушені видачею такого свідоцтва, доведе, що про існування такого свідоцтва, яким порушуються його права, йому стало відомо пізніше, то перебіг позовної давності варто пов`язувати саме з таким моментом.

Об`єднана палата наголошує на тому, що початок перебігу позовної давності за позовами про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину пов`язується з тим моментом, коли спадкоємець дізнався або за усіма об`єктивними обставинами повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 в позові стверджували, що про порушення права на спадкування позивачу стало відомо лише у наприкінці серпня 2023 році, коли була отримана відповідь з Харківської районної державної нотаріальної контори Харківської області.

Те, що саме в цей момент позивач ОСОБА_4 дізналася про порушення свого права на спадкування, вказують, зокрема, наступні обставини. Серед матеріалів спадкової справи № 220/2011 наявна заява ОСОБА_5 від 03 жовтня 2012 року, в якій вона звертається до державної нотаріальної контори з проханням видати свідоцтво про право на спадщину у вигляді грошових внесків з процентами в Держощадбанку, які належали померлому ОСОБА_9 . В цій заяві ОСОБА_5 стверджує державному нотаріусу про відсутність інших спадкоємців, окрім неї. Це вказує на те, що ОСОБА_5 в момент звернення до державного нотаріуса діяла неправомірно по відношенню до ОСОБА_4 , приховавши інформацію про неї, як про належного спадкоємця, від державного нотаріуса. На приховування відповідачем ОСОБА_5 від ОСОБА_4 інформації про отримане свідоцтво про право власності на спірний житловий будинок як спадщину після померлого ОСОБА_9 вказують й пояснення представника ОСОБА_2 , надані в судовому засіданні, про те, що ОСОБА_5 була обізнана про ОСОБА_4 та її брата ОСОБА_6 , але не спілкувалась з ними і не вважала їх спадкоємцями після померлого ОСОБА_9 . Це підтверджує існування протягом тривалого часу неприязних відносин між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 , що й пояснює причини того, що остання не могла користуватися своєю часткою житлового будинку. Певною мірою до необізнаності позивача про видане свідоцтво призвело й неналежне виконання державним нотаріусом свої посадових обов`язків під час видачі оспорюваного свідоцтва.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 не пропустила позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, оскільки дізналася про порушення свого права лише в серпні 2023 року. Доказів іншого початку перебігу позовної давності представник відповідача ОСОБА_2 суду не надала.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_4 в повному обсязі.

Одночасно з цим суд стягує з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 2540,94 грн., понесені нею при зверненні до суду з позовом, та витрати по оплаті судового збору в сумі 536,80 грн., понесені нею при зверненні із заявою про забезпечення позову, які документально підтверджені. Відповідач ОСОБА_6 являється інвалідом 1-ї групи, а тому звільнений від сплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 229, 1261, 1268, 1269, 1270, 1274 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене 28 березня 2012 року державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори Харківського району Харківської області, зареєстроване в реєстрі за № 3-253, в частині визнання за ОСОБА_5 права власності на 31/75 частину житлового будинку загальною площею 96,80 кв.м, житловою площею 54,80 кв.м, з надвірними будівлями: літньою кухнею літ. «Б», літньою кухнею літ. «В», убиральнею літ. «Г», душем літ. «Д», убиральнею літ. «Е», сараєм літ. «Ж», гаражем літ. «З», сараєм літ. «В1», сараєм літ. «К», сараєм літ «Л», гаражем літ. «М», літньою кухнею літ. «Н», огорожею № 1-4, навісом літ. «П», зливною ямою літ. «Я», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ).

Визнати за ОСОБА_8 право власності на 31/75 частину житлового будинку загальною площею 96,80 кв.м, житловою площею 54,80 кв.м, з надвірними будівлями: літньою кухнею літ. «Б», літньою кухнею літ. «В», убиральнею літ. «Г», душем літ. «Д», убиральнею літ. «Е», сараєм літ. «Ж», гаражем літ. «З», сараєм літ. «В1», сараєм літ. «К», сараєм літ «Л», гаражем літ. «М», літньою кухнею літ. «Н», огорожею № 1-4, навісом літ. «П», зливною ямою літ. «Я», розташованих за адресою: АДРЕСА_2 ), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 3077,74 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний № НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний відсутній з релігійних переконань, адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: Харківська районна державна нотаріальна контора Харківської області, код ЄДРПОУ 02900742, юридична адреса: м. Харків, вул. Євгена Котляра, 4;

Третя особа: ОСОБА_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі.

Суддя О. О. Малихін

Повне рішення складено

09 травня 2024 року.