Рішення

від 26.07.2024 по справі 160/11188/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 рокуСправа №160/11188/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голобутовського Р.З., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі №160/11188/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №160/11188/24 позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» (вул. Польова, буд. 61А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51205, код ЄДРПОУ 45020074) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658), Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 17.01.2024 №10381411/45020074 про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 29.12.2023, складеної Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ».

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №2 від 29.12.2023, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ».

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

09.07.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить:

- стягнути з ГУ ДПС у Дніпропетровській області та ДПС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» (Код ЄДРПОУ 45020074) судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Зважаючи на те, що справу вирішено судом за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення здійснюється без повідомлення учасників справи.

Вирішуючи питання щодо ухвалення додаткового судового рішення суд зазначає наступне.

Частиною 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 9 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Іншого порядку розподілу судових витрат Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено.

Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, суд зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування витрат враховані критерії, відповідно до яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом між ТОВ «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» та Адвокатом Потаповою Оленою Олегівною укладено Договір №01/08/23 про надання правових (юридичних) послуг від 01.08.2023.

Суд вказує, що відповідно до п. 4.1 Договору, вартість правових послуг, що надаються на умовах цього Договору, визначаються Сторонами в Замовленні відповідно до підпункту 1.2 цього Договору.

Оплата правових послуг здійснюється Замовником на розрахунковий рахунок Виконавця в національній валюті - гривня, у відповідності з порядком, визначеним у спільно підписаних Сторонами Замовленнях, та відповідно до виставленого Виконавцем рахунку (п. 4.2).

На виконання п. 4.1 Договору, між ТОВ «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» та Адвокатом Потаповою Оленою Олегівною укладено Замовлення №3 на надання правових (юридичних) послуг від 26.04.2024.

Відповідно до п. 2.1 Замовлення №3 на надання правових (юридичних) послуг від 26.04.2024 встановлено, що вартість правових послуг є фіксованою та складає 5000,00 грн.

Пунктом 2.3 Замовлення №3 визначено, що загальна вартість послуг, вказаних в п. 2.1-2.2 Замовлення №3, сплачується Замовником у безготівковій формі на рахунок Виконавця протягом 5 (п`яти) банківських днів після набрання законної сили рішенням суду.

Враховуючи умови Договору №01/08/23 про надання правових (юридичних) послуг від 01.08.2023, суд зазначає, що сума витрат на правничу допомогу, яка підлягає відшкодування складає 5000,00 грн.

Тобто, суд звертає увагу, що розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений за умовами Договору, фактично зафіксований і не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.

При цьому, на підтвердження виконання умов Договору №01/08/23 про надання правових (юридичних) послуг від 01.08.2023, представником позивача також подано до суду: копію Замовлення №3 на надання правових (юридичних) послуг від 26.04.2024; копію Договору №01/08/23 про надання правових (юридичних) послуг від 01.08.2023; копію рахунку на оплату №2604/2024 від 26.04.2024 на суму 5000,00 грн; копію акта здачі-прийняття наданих послуг №28052024/1/Акт від 28.05.2024.

Суд зазначає, що представником відповідача 10.07.2024 до суду надано заперечення на заяву щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій представник контролюючого органу зазначав про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу, з огляду на те, що надані позивачем документи щодо обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу (договір про надання правових (юридичних) послуг від 01.08.2023, додаток до договору від 01.08.2023, акт здачі-прийняття наданих послуг № 28052024/1/Акт від 28.05.2024) складені на підставі розрахунків самого позивача та/або адвоката позивача, не підтверджені об`єктивними та належними доказам. Адже, інших документів на підтвердження своєї позиції стороною позивача не надано.

Однак, суд критично ставиться до таких тверджень, оскільки вказані доводи та твердження представника відповідача щодо неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу не враховують зміст та сутність умов Договору №01/08/23 про надання правових (юридичних) послуг від 01.08.2023, а тому є необґрунтованими.

Більш того, Верховним Судом у постанові від 04.06.2024 у справі №808/1564/18 зазначено, що питання застосування ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України щодо доведеності розміру витрат на правничу допомогу з метою їх розподілу неодноразово було предметом дослідження у Верховному Суді, зокрема у постановах від 29.10.2020 (справа №686/5064/20), від 05.03.2021 (справа №200/10801/19-а), від 16.03.2021 (справа №520/12065/19), постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 (справа №922/445/19), у яких сформульовано правовий висновок, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Таке правозастосування випливає з нової процедури відшкодування витрат на професійну правову допомогу, імплементованої у Кодексі адміністративного судочинства України з 15.12.2017.

За правилами оцінки доказів, встановлених ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відтак, дослідивши матеріали заяви та проаналізувавши доводи представників сторін, враховуючи рівень складності саме цієї справи, заявлені позовні вимоги та їх співвідношення із заявленим розміром судових витрат, наявність сталої судової практики з розгляду такої категорії спорів, факт розгляду справи судом без виклику сторін, суд вважає заявлений представником позивача розмір витрат на правову допомогу співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг і значенням справи для сторони, та, з урахуванням задоволення позову, вважає достатнім і співмірним розмір витрат правничої допомоги в сумі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем підтверджено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Керуючись ст.ст.139,252 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17А, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» (вул. Польова, буд. 61А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51205, код ЄДРПОУ 45020074) судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ РЕЦИКЛІНГ» (вул. Польова, буд. 61А, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, 51205, код ЄДРПОУ 45020074) судові витрати, пов`язані зі сплатою витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Додаткове рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський