Ухвала

від 26.07.2024 по справі 240/11043/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження процесуального строку

26 липня 2024 року м. Житомир справа № 240/11043/24

категорія 105000000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов`язання вчинити дії,

установив:

Житомирський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради (далі позивач) звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця від 22 травня 2024 року ВП№7509881 про відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмір 32000,00 грн, про стягнення виконавчого збору 32000,00 грн, про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму витрат 135,87 грн.

Ухвалою суду від 14 червня 2024 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" та надання документа про сплату судового збору у розмірі 9084,00 грн.

На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху від позивача до суду надійшло клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку тим, що він здійснює діяльність з захистом соціальних прав громадян м. Житомира, які перебувають у складних життєвих ситуаціях. При цьому, зазначає, що вірно сплатив судовий збір у розмірі 3028,00 грн, оскільки між ним та відповідачем не має жодного майнового спору. Крім цього указує, що відповідно до частини 8 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі в порядку, визначеному цим Кодексом.

Розглядаючи подане клопотання, суд зауважує на таке.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі Закон).

Перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмету спору встановлений статтею 5 Закону. Позивач до цього переліку не відноситься.

Відповідно до частини 1 статті 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 3 частини 2 статті Закону встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, а також постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 280/9443/21.

Разом із тим, з огляду на зміст позовних вимог, позивач заявив три окремі вимоги майнового характеру (скасування постанов від 22 травня 2024 року ВП№7509881 про стягнення виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця у розмір 32000,00 грн, про стягнення виконавчого збору 32000,00 грн, про встановлення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження на загальну суму витрат 135,87 грн та одну вимогу немайнового характеру (скасування постанови від 22 травня 2024 року ВП№7509881 про відкриття виконавчого провадження), оскільки оскаржує чотири постанови державного виконавця.

Таким чином, відповідно до сталої судової практики, звернені до суду вимоги про скасування рішення відповідача суб`єкта владних повноважень, безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими.

Відповідно до частини 1 статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 8 Закону визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Отже, передумовою для вирішення питання про відстрочення, розстрочення чи звільнення сторони від сплати судового збору, є наявність належного обґрунтування із наданням відповідних доказів неможливості сплати судового збору у строки, визначені судом.

Обґрунтовуючи неможливість сплати судового збору, позивач покликається на відсутність коштів, передбачених для сплати судового збору.

Проте, жодних належних та допустимих доказів зазначеного позивач суду не надає.

Таким чином, клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Надаючи правову оцінку посиланню позивача на частину 8 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, суд уважає на за обхідне зазначити таке.

Згідно частини 6 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Таким чином, Житомирський міський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради повинен зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку.

Судом установлено, що згідно даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" у позивача відсутній зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.

Отже, позовну заяву подано особою, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

При цьому, суд наголошує, що позивач повинен в обов`язковому порядку зареєструвати електронний кабінет. Разом з тим, реєстрація такого кабінету не позбавляє права на подання документі до суду в паперовому вигляді.

Згідно частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

На підставі викладеного, ураховуючи вчинення позивачем дій на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, суд уважає, що строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви підлягає продовженню.

Керуючись статтями 121, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

У задоволенні клопотання Житомирського міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Продовжити Житомирському міському територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Житомирської міської ради строк для усунення визначених в ухвалі суду від 14 червня 2024 року недоліків на п`ять днів з дати отримання копії даної ухвали

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Окис