Ухвала

від 25.07.2024 по справі 320/34994/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про забезпечення позову

25 липня 2024 року № 320/34994/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОДІНОЙЛ про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОДІНОЙЛ до Головного управління ДПС у місті Києві, Державної податкової служби України про визнання дій протиправними, скасування розпорядження, зобов`язати вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося ТОВ «ОДІНОЙЛ» з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) та до Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Головного управління ДПС у місті Києві № 285-рл від 19.07.2024 (внутрішній номер 143236) про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734;

- зобов`язати Державну податкову службу України видалити (виключити) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734;

- зобов`язати Головне управління ДПС у місті Києві видалити (виключити) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734.

Одночасно з поданням позовної заяви позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд:

- зупинити дію Розпорядження Головного управління ДПС у місті Києві № 285-рл від 19.07.2024 (внутрішній номер 143236) про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028 за місцезнаходженням: Україна, 01014, м. Київ вул. Миколи Соловцова, буд 2, кв. 38/1, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734;

- зобов`язати Державну податкову службу України видалити (виключити) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028 за місцезнаходженням: Україна, 01014, м. Київ вул. Миколи Соловцова, буд 2, кв. 38/1, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734;

- зобов`язати Головну управління ДПС у місті Києві видалити (виключити) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028 за місцезнаходженням: Україна, 01014, м. Київ вул. Миколи Соловцова, буд 2, кв. 38/1, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734.

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що до моменту ухвалення рішення по суті в адміністративній справі правове становище позивача буде обтяжене неможливістю здійснювати свою господарську діяльність та виконувати свої зобов`язання перед контрагентами, працівниками, неможливістю виконання обов`язків щодо сплати податків та зборів до бюджетів всіх рівнів, а також у разі задоволення позову, стане не можливо відновити стан, який існував на момент прийняття відповідачем спірного розпорядження про анулювання ліцензії, що у свою чергу унеможливить виконання рішення суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2024 року призначене судове засідання з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ОДІНОЙЛ про забезпечення позову на 25 липня 2024 року о 10:00 год.

У судове засідання з`явився представник заявника, Товариства з обмеженою відповідальністю ОДІНОЙЛ, який підтримав подану заяву у повному обсязі, а також долучив додаткові докази в обґрунтування своєї позиції щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Також представник ТОВ «ОДІНОЙЛ» пояснив, що товариство є постачальником ПАТ «Укрнафта», яке передане в управління Міністерства оборони України, визначене, як підприємство критичної інфраструктури, відіграє суттєву роль у забезпеченні нагальних потреб оборони і відіграє стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

Тому, зривання постачання такому підприємству матиме негативні наслідки для ПАТ «Укрнафта» і забезпечення його діяльності.

Крім цього, представник позивача акцентував увагу суду на тому, що зупинення діяльності товариства матиме наслідком тривале стаціонарне зберігання у контрагентів заповнених великогабаритних ємностей з вибухонебезпечними речовинами у місцях, які систематично піддаються атакам та ураженням з повітря, що у свою чергу, у разі такого ураження, матиме наслідком створення небезпеки масштабного вибуху та пожежі, відповідно завданню шкоди здоров`ю та життю людей, руйнування інфраструктури та знищення майна.

Представник позивач долучив докази знищених в прилеглих районах автоцистерн та резервуарів, в тому числі, які використовувалися в господарських процесах і ТОВ «ОДІНОЙЛ».

Представник ГУ ДПС у місті Києві у судовому засіданні надав витребувані судом докази по справі, а також заперечення проти заяви про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ ОДІНОЙЛ. Так, контролюючий орган, з посиланням на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, зазначив, що позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті. На думку ГУ ДПС у місті Києві, навіть вказані заявником наявні ознаки протиправності оскаржуваного рішення є передчасними й не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог. При цьому контролюючий орган послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 26.03.2020 року у справі №340/2179/19, від 26 березня 2020 року у справі №340/2179/19.

Також ГУ ДПС у місті Києві, з посиланням на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 6 лютого 2019 року у справі №826/13306/18, стверджує, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, оскільки суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому.

Контролюючий орган зазначив, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що оскаржуване рішення є очевидно протиправним. Натомість, заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваного розпорядження ГУ ДПС у місті Києві може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення, що є неприпустимим.

Також Головне управління ДПС у місті Києві наголошує на тому, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше. Податковий орган зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання та такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

До того ж, позивач, на переконання контролюючого органу, не вказує на вчинення будь-яких безповоротних дій зі сторони відповідача, за наслідками яких рішенням суду у даній справі було б неможливо захистити порушене право, у той час як судом при винесенні ухвали про забезпечення позову необхідно переконатися в дійсності порушення зі сторони відповідача будь-яких прав позивача.

На підтвердження своєї позиції представник ГУ ДПС у місті Києві надав Акт про неможливість проведення перевірки, фото будівлі за адресою місто Київ, вул.Соловцова Миколи, будинок 2, вхідних дверей до офісних приміщень, обладнаних системою контролю доступу, фото вікон та вивісок з графіками роботи і номерами телефонів.

З урахуванням викладеного, ГУ ДПС у місті Києві просить відмовити у задоволенні заяви ТОВ ОДІНОЙЛ про забезпечення позову.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі наведеного, у судовому засіданні 25.07.2024 судом була постановлена усна ухвала про здійснення подальшого розгляду заяви у порядку письмового провадження.

Заслухавши представників сторін, дослідивши надані ними докази і пояснення, суд вважає за необхідне вжити заходи забезпечення позову та частково задовольнити заяву про забезпечення позову, виходячи з наступних міркувань.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа (або до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими КАС України), заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача (заявника) від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу (заявнику) реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача (заявника), в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Таким чином суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, а також у очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем (заявником) на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (вимогам майбутнього позову, у разі подачі заяви до подання позову).

Водночас, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача (заявника), оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії та Libert проти Бельгії).

У справі Мікалефф проти Мальти Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 (номер в Єдиному державному реєстрі судових рішень 78022699).

При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ТОВ «ОДІНОЙЛ» є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами, код 46.71.

З метою здійснення основного виду діяльності заявником було отримано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734.

Таку ліцензію було анульовано згідно з розпорядженням ГУ ДПС у місті Києві № 285-рл від 19.07.2024 року, яке ТОВ «ОДІНОЙЛ» оскаржив у судовому порядку.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним на території України визначає Закон України від 19 грудня 1995 року №481/95-BP "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону:

- оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва);

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії.

Відповідно до положень статті 15 Закону №481 оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Ліцензії на право оптової торгівлі видаються терміном на п`ять років уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади оптової торгівлі, а за відсутності місць оптової торгівлі - за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі, зокрема, встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Саме встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання за місцем провадження діяльності, яка підлягає ліцензуванню, було вказано у розпорядженні ГУ ДПС у місті Києві №285-рл від 19.07.2024 року в якості підстави для анулювання ліцензій.

Таким чином, за твердженнями контролюючого органу, встановлено, що ТОВ «ОДІНОЙЛ» відсутнє за місцем провадження діяльності.

Вирішуючи питання наявності визначених у статті 150 КАС України обставин, з якими законодавець пов`язує наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує той факт, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі може ускладнити чи навіть унеможливити поновлення оспорюваних прав та інтересів заявника, оскільки оптова торгівля алкогольними напоями є основним видом діяльності заявника, яка можлива лише за наявності відповідних ліценцій, а тому їх анулювання призведе до зупинення господарської діяльності, що очевидно потягне за собою неминучі негативні наслідки.

Надаючи оцінку ступеню й характеру ймовірних наслідків внаслідок прийняття розпорядження ГУ ДПС у місті Києві № 285-рл від 19.07.2024 про анулювання ліцензії товариства, суд виходить з того, що до прийняття рішення по суті заявлених позовних вимог анулювання ліцензії істотно впливає на ведення господарської діяльності заявника, оскільки блокує джерела доходу та виплати працівникам заробітної плати, призводить до негативних наслідків у взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання, яким заявник повинен здійснити поставку палива, за укладеними раніше угодами. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до невідворотних витрат та перепон у веденні господарської діяльності на майбутнє та може призвести до завдання шкоди навколишньому природному середовищу.

Так, як вбачається із матеріалів справи, у зв`язку із прийняттям розпорядження Головного управління ДПС у місті Києві № 285-рл від 19.07.2024 (внутрішній номер 143236) про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 сформовані позивачем акцизні накладні не реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних та їм надано статус «документ не прийнято».

В отриманих квитанціях до акцизних накладних зазначено «документ не може бути прийнятий порушено вимоги ст. 15 Закону України 481, а саме: суб`єкт господарювання платник акцизного податку, який реалізує пальне, повинен мати ліцензію".

При цьому, прострочення реєстрації першого примірника акцизних накладних призведе до покладення податковими органами штрафних санкцій на позивача, а зумовлене цим прострочення реєстрації другого примірника акцизної накладної покупцями - до покладення податковими органами штрафних санкцій і на таких покупців.

Крім цього, відповідні акцизні накладні складені, в тому числі, на виконання умов договору поставки пального на адресу ПАТ «УКРНАФТА», що є підприємством критичної інфраструктури як то зазначено у Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2015 р. № 83.

Відтак, внаслідок анулювання ліцензії, ТОВ «ОДІНОЙЛ» не має можливості здійснити постачання нафтопродуктів на адресу стратегічно важливого для економіки та оборони країни підприємства - ПАТ "Укрнафта" на виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

Крім того, представник позивача надав суд лист, який надійшов від покупця ТОВ «АНВІТРЕЙД» з вимогою забезпечення своєчасного виконання договірних зобов`язань з постачання пального, оскільки таке пальне законтрактовано для потреб ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Тобто невжиття заходів забезпечення позову позбавить можливості товариству своєчасно забезпечити вивезення пального, що зберігається у резервуарах Терміналу портової інфраструктури та їх своєчасного постачання на критично важливі підприємства держави, зокрема ПАТ "Укрнафта" та підприємств групи компаній «Метінвест» (включаючи ПРАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат").

Також законтрактовані товари позивача, які знаходять в обігу, в процесі переміщення до споживачів є фактично заблокованими в Одеській області, а саме в її районах, які зазнають постійних масованих обстрілів.

Зокрема, внаслідок масованого обстрілу БПЛА у 2023 році по нежитловим будівлям, спорудам та обладнанню технічного інфраструктурного призначення на території складу нафтопродуктів в місті Ізмаїл було повністю знищено резервуари з нафтопродуктами та пошкоджено обладнання, в тому числі і позивача, що підтверджується Експертним висновком щодо фіксування знищеного майна від 30.08.2023, що складений Одеською регіональною торгово-промисловою палатою.

В ніч з 23 на 24 липня 2024 року відбулась чергова ракетна та БПЛА атака портової інфраструктури міста Ізмаїл, в якій розташований термінал з резервуарами, де зберігається пальне ТОВ "Одінойл", внаслідок якої відбулось руйнування майна, пошкодження резервуарів, причалу нафтопродуктів та технологічного продуктопроводу.

Відповідна обставина дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення несе високий ризики реального знищення майна, що знаходиться у м. Ізмаїл та ймовірного завдання шкоди навколишньому середовищу.

При цьому, позивач позбавлений можливості вжити заходи для його збереження, оскільки транспортування підакцизного товару без ліцензії може трактуватися контролюючими та правоохоронними органами, як незаконний обіг пальним з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання.

Крім цього, у зв`язку з прийняттям ГУ ДПС у місті Києві розпорядження № 285-рл від 19.07.2024 позивач був змушений припинити виконання своїх зобов`язань за вищезазначеними договорами поставки, що призвело до невиконання ним заявок (замовлень) на поставку товару.

Відповідна обставина підтверджується наказом директора ТОВ ОДІНОЙЛ від 23.07.2024 року «Про оголошення простою», згідно з яким з 24.07.2024 товариство зупиняє свою роботу, працівників визначено вважати такими, що перебувають у простої з відсутністю необхідності перебувати на робочих місцях, розрахунок заробітної плати здійснювати у розмірі 2/3 тарифної ставки.

Відтак, на переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову та відповідно зупинення господарської діяльності товариства може мати суттєві негативні наслідки не тільки безпосередньо для самого товариства, а й для інших осіб, зокрема споживачів палива, в тому числі ПАТ «Укрнафта», яке передане в управління Міністерства оборони України, та яке забезпечує нагальні потреби оборони і має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; зупинення діяльності товариства матиме наслідком тривале стаціонарне зберігання заповнених великогабаритних ємностей з вибухонебезпечними та легкозаймистими речовинами у місцях, які систематично піддаються атакам та вогневому ураженню з повітря, що у свою чергу створює небезпеку масштабного вибуху, пожежі і відповідно завданню шкоди здоров`ю та життю людей, руйнування інфраструктури та знищення майна.

Суд вважає, що зазначені обставини підлягають обов`язковому врахуванню при вирішенні питання доцільності надання заявнику тимчасового судового захисту.

Крім цього, на переконання суду, анулювання ліцензії має наслідком зупинення господарської діяльності заявника у вигляді оптової торгівлі пальним, а тому до моменту перевірки правомірності прийняття розпорядження у судовому порядку існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ТОВ ОДІНОЙЛ у вигляді зупинення господарської діяльності. Окрім того, вказана обставина може привести до розірвання договірних відносин, вивільнення працівників, несплати податків до бюджету, що матиме наслідком утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності, в зв`язку з чим для відновлення прав та інтересів позивача необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, негативні наслідки в разі ненадання заявникові тимчасового судового захисту, на переконання суду, переважатимуть наслідки вжиття заходів забезпечення позову.

За таких обставин, суд вважає, що обраний заявником вид заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії розпорядження контролюючого органу повністю узгоджується з приписами частини другої статті 151 КАС України, є співмірним із заявленими позовними вимогами і відповідає меті інституту забезпечення адміністративного позову.

При цьому суд враховує, що вжиття заходів забезпечення позову жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскаржуваного розпорядження відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду у судовому засіданні всіх обставин справи. Отже, надання заявнику відповідного тимчасового захисту не свідчить про неправомірність висновку контролюючого органу щодо наявності підстав для анулювання ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями.

З огляду на вказане, суд вважає непереконливими посилання відповідача на те, що у разі забезпечення позову суд фактично констатує протиправність спірного розпорядження, та вважає ці твердження передчасними й помилковими, адже зупинення дії спірного розпорядження не означає визнання судом його протиправності, яка може бути встановлена виключно за результатами розгляду позову, а лише надає можливість суб`єкту господарювання без ускладнень здійснювати свою діяльність на час судового розгляду справи, предметом якої є підтвердження/спростування правомірності відповідного акта індивідуальної дії.

Окрім цього, правомірність вжиття судами заходів забезпечення позову у цій категорії спорів вже була предметом розгляду Верховного Суду, який у постановах від 14 грудня 2021 року (справа № 240/16920/21), від 15 квітня 2022 року (справа № 440/6755/21), від 21 грудня 2022 року (справа № 160/11995/22) від 31 січня 2023 року (справа № 140/8709/21), від 15 лютого 2023 року (справа № 160/9989/22), від 22 березня 2023 року (справа № 380/8301/22), від 08 червня 2023 року (справа №160/1140/23), від 09 серпня 2023 року (справа № 580/489/23), від 18 жовтня 2023 року (справа № ЗП/620/4/23), від 28 листопада 2023 року (справа № 160/7089/23), від 29 листопада 2023 року (справа № 380/11108/23), від 30 листопада 2023 року (справа № 400/7383/23) дійшов висновків, аналогічних до викладених судом у даній справі.

Водночас, контролюючий орган безпідставно посилається на висновки Верховного Суду, перелічених у запереченнях на заяву про забезпечення позову, оскільки ці висновки зроблені виходячи з конкретного способу забезпечення позову у межах окремого спору та предмету його розгляду.

Зазначені висновки Верховного Суду у наведених податковим органом рішеннях не доводять відмінного з цією справою правозастосування, оскільки ухвалені за інших фактичних обставин та виходячи з конкретних доводів окремих заяв про забезпечення позову, тому не є релевантними.

З урахуванням наведеного, суд визнає обґрунтованими твердження заявника про необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії оскаржуваного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Стосовно зобов`язання Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у місті Києві видалити (виключити) з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028 за місцезнаходженням: Україна, 01014, м. Київ вул. Миколи Соловцова, буд 2, кв. 38/1, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734, суд зазначає наступне.

Як було вказано вище, вичерпний перелік заходів забезпечення позову визначено частиною першою статті 151 КАС України, якою передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, такий спосіб забезпечення позову як зобов`язання суб`єкта вчинити певні дії не визначено процесуальними нормами КАС України, а тому він не може бути застосований.

Натомість, суд зазначає, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження є достатнім та ефективним засобом надання заявнику тимчасового захисту у спірних правовідносинах, який спрямований на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, що не потребує вжиття будь-яких інших додаткових заходів.

Вжиття такого заходу забезпечення позову означатиме надання заявнику тимчасового захисту у вигляді збереження того правового становища, яке існувало до моменту виникнення спірних правовідносин. Наведене, відповідно, зобов`язує усіх належних суб`єктів вчинити дії, направлені на реальне надання заявнику тимчасового захисту, з метою забезпечення ефективності правового інституту забезпечення позову. Таким чином, як відповідачі у даній справі (Головне управління ДПС у м. Києві та ДПС України), так і будь-які інші суб`єкти, від дій яких залежить ефективність застосованого судом способу забезпечення позову, мають вчинити усі необхідні дії, направлені на надання заявнику у цій справі тимчасового захисту та приведення спірних правовідносин у стан, який існував до моменту прийняття спірного розпорядження контролюючого органу.

Зокрема, відповідно до частини сорок сьомої статті 15 Закону №481 після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Таким чином, оскільки внесення відповідних відомостей є похідним наслідком анулювання ліцензії, зупинення розпорядження контролюючого органу про анулювання ліцензії нівелює і похідні наслідки і вигляді наявності відомостей в Реєстрі, а тому вжиті заходи забезпечення позову потребують вчинення контролюючим органом дій, направлених на виконання судового рішення (ухвали суду) з метою надання позивачу тимчасового захисту, у даному випадку виключення відомостей з Реєстру.

Проте, як зазначено вище, відсутність в Кодексі адміністративного судочинства України такого виду забезпечення позову як зобов`язання вчинити певні дій, унеможливлює задоволення заяви ТОВ "Одінойл" у зазначеній частині.

За наведених обставин та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ОДІНОЙЛ про забезпечення адміністративного позову задовольнити частково.

2. Зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у місті Києві № 285-рл від 19.07.2024 (внутрішній номер 143236) про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі № 990614202300250 терміном дії з 23.02.2023 до 23.02.2028, видану ТОВ «ОДІНОЙЛ», ідентифікаційний код 42967734, до набрання законної сили судовим рішенням у справі №320/34994/24.

3. У задоволенні іншої частини заяви відмовити.

4. Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДІНОЙЛ" (ідентифікаційний код 42967734, місцезнаходження: Україна, 01014, місто Київ, вул.Соловцова Миколи, будинок 2, офіс 38/1).

5. Боржники (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом):

Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011; 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19),

Державна податкова служба України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання до 25 липня 2027 року.

Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 25.07.2024.

Суддя Панченко Н.Д.