Рішення

від 26.07.2024 по справі 420/2768/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2768/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом СФГ «Гайчук» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 25.01.2024 надійшов позов СФГ «Гайчук» до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/19045347;

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532;

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу;

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь СФГ «Гайчук» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що СФГ «Гайчук» не погоджується з вказаними рішеннями та вимогою та вважає їх протиправними та такими, що прийняті на підставі необґрунтованих висновків та не встановлених обставинах перевірки.

З покликанням на фактичні обставини справи, у позові вказано, що сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії. Акт перевірки, на думку позивача, не відображає обставин зберігання позивачем пального. При цьому, придбання позивачем у свого контрагента дизельного пального не є беззаперечним доказом зберігання такого пального позивачем не за місцем ліцензування. Як вбачається з Акту перевірки від 22.09.2023 року № 25608/15-32-09-02/19045347, у ньому зафіксовано обставини виключно придбання позивачем пального у ТОВ «ОККО- БІЗНЕС ПАРТНЕР» і ПП «Укрпалетсистем». Однак, в Акті перевірки ГУ ДПС в Одеській області не зазначено будь-яких відомостей про місце зберігання пального. В Акті перевірки не відображено ні спосіб його зберігання, ні технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), ні кількість пального, яке начебто перебуває за невідповідним місцем зберігання.

У позові зазначено, що сторонами не ставляться під сумнів обставини придбання позивачем пального у ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» і ПП «Укрпалетсистем», його вартість, розрахунки між суб`єктами. Однак, безпосередньо органами ДПС України не досліджено та в акті перевірки ГУ ДПС в Одеській області не зазначено конкретне місце зберігання пального, спосіб його зберігання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), оскільки фактична перевірка за адресою с. Каїри, вул. 8-го Березня, 10 не проводилась.

Як стверджує позивач, за адресою с. Каїри, вул. 8-го Березня, 10 відсутні ємності для зберігання пального. Проте, відповідач фактично ототожнив поняття «придбання пального» та «зберігання пального». У товарно-транспортних накладних, за твердженням позивача, помилково зазначено адресу розвантаження та що зазнавана помилка є саме помилкою, а оформленні товарно-транспортних накладних, а не протиправним зберіганням пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивач вказує, що зазначена помилка виникла оскільки с. Каїри Лиманського району Одеської області є невеликим селом та при доставці і розвантаженні пального за адресою Комплекс будівель та споруд № 1, 2 не було приділено достатньої уваги при оформлені ТТН, а саме щодо відмінності юридичної адреси та адреси розвантаження. На зазначене не зверталось уваги, оскільки місце розвантаження, перебуває на відстані близько 1 км від юридичної адреси, та у підприємства не виникало питань щодо можливого неправильного оформлення ТТН. В свою чергу, наразі підприємство звернулось до контрагентів щодо подальшого вірного зазначення в ТТН реальної адреси розвантаження Одеська область, Лиманський район, с. Каїри, Комплекс будівель та споруд № 1, 2.

У позові також вказано, що борг у розмірі 500 000,00 грн. не можна вважати узгодженим, оскільки СФГ «Гайчук» звертається до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15- 32-09-02/19045347, що є осново податкового боргу визначеного ГУ ДПС в Одеській області. На думку позивача, оскільки податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/19045347 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, то, відповідно, і прийнятті на його підставі рішення теж є протиправними та підлягають скасуванню.

Одночасно з поданням позову 25.01.2024 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом до набрання законної сили судовим рішенням по даній справі:

- зупинити дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу;

- зупинити дію податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532;

- заборонити Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу та податкової вимоги від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532.

Ухвалою від 25.01.2024 прийнято до розгляду позовну заяву СФГ «Гайчук», відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою від 25.01.2024 судом задоволено заяву представника СФГ «Гайчук» про забезпечення адміністративного позову по справі № 420/2768/24 та зупинено дію рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу, зупинено дію податкової вимоги Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, заборонено Головному управлінню ДПС в Одеській області вчиняти дії з виконання рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу та податкової вимоги від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 420/2768/24.

14.02.2024 року (вх.№ЕП/2785/24) від представника Головного управління ДПС в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління ДПС в Одеській області позов не визнає, не погоджується з доводами Позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З покликанням на фактичні обставини справи та нормативно обґрунтовуючи власні доводи приписами, зокрема, пп.16.1.3 п.16.1 ст.16, п.63.3 ст.63, п.81.1 ст.81, п.86.1, п.86.5 ст.86, п.89.2, п.89.3 ст.89, пп.93.1.1 п.93.1 ст. 93, п.117.1 ст.117 Податкового кодексу України, ст. 15 Закону №481, п. 1.4. розділу І Порядку № 1588, відповідач зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податкова вимога, а також рішення про опис майна у податкову заставу є повністю обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову СФГ «Гайчук».

14.02.2024 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача, в якому він просить суд замінити у справі № 420/2768/24 неналежного відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на належного Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 44069166).

Ухвалою суду від 19.02.2024 року задоволено заяву представника СФГ «Гайчук» про заміну неналежного відповідача по справі № 420/2768/24, замінено у справі № 420/2768/24 неналежного відповідача Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370) на належного Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166).

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позов, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив таке.

Селянське (фермерське) господарство «Гайчук» зареєстровано як юридична особа 16.09.1996 року (Дата запису: 06.12.2004, Номер запису: 15381200000000114) та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.13 Вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Позивачу видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: Одеська область, Лиманський район, с. Каїри, Комплекс будівель та споруд № 1, будинок 2 (22 куб.м.) №15170414202000063 з терміном дії з 30.01.2020 року по 30.01.2025 року.

Головне управління ДПС в Одеській області на підставі наказу від 08.09.2023 року № 7139-п проведено фактичну перевірку СФГ "Гайчук" (ЄДРПОУ 19045347), податкова адреса: Одеська області, Лиманський район, с. Каїри, вул. 8-го Березня, 10, за адресою господарського об`єкта: Одеська області, Лиманський район, с. Каїри, Комплекс будівель та споруд №1,2, з 12.09.2023 року тривалістю 10 діб, перевіряємий період з 01.10.2020 року по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю щодо дотримання вимог діючого законодавства у сфері обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв.

За результатом перевірки складено Акт про результати фактичної перевірки від 22.09.2023 року № 25608/15-32-09-02/19045347 та встановлено, зокрема, порушення:

- ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (із змінами та доповненнями) СФГ " Гайчук " здійснювало зберігання дизельного палива без ліцензії на право зберігання пального за адресою: Одеська область, с. Каїри, вул. 8-го Березня, 10.

Вказані висновки вмотивовані тим, що згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, встановлено отримання СФГ «Гайчук» дизельного пального, за адресою розвантаження: Одеська область, Лиманський район, с.Каїри, вул. 8-го Березня, буд. 10, буд. 10, ліцензія на право зберігання пального за даною адресою відсутня (товарно-транспортні накладні: №947 УПС/10, від 05.08.2021 року, №763 УПС/10 від 30.10.2020 року, №9141141887 від 26.01.2023 року, №9139219675 від 20.09.2022 року, №9138085461 від 20.08.2022 року, №0000285265 від 16.04.2022 року, №0000293162 від 28.05.2022 року). Згідно наданого переліку транспортних засобів, загальна місткість паливних баків усіх транспортних засобів, які використовують дизельне пальне, складає 6848,0 літрів, що унеможливлює заправку безпосередньо в паливні баки отриманий обсяг, без зберігання пального. Документи щодо переміщення пального з адреси розвантаження Одеська область, Лиманський район, с.Каїри, вул. 8-го Березня, буд. 10 до адреси, на яку СФГ «ГАЙЧУК» отримана ліцензія на право зберігання пального, відсутні.

27.09.2023 року позивачем подано заперечення на акт перевірки від 22.09.2023 року № 25608/15-32-09-02/19045347.

За результати розгляду заперечень в частині зберігання пального без наявності ліцензії висновки акту перевірки залишено без змін про що складено лист №14071/КПР/15-32-09-02-06 від 12.10.2023 року.

На підставі акту перевірки від 22.09.2023 року № 25608/15-32-09-02/19045347 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/19045347, яким за порушення ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» застосовано до СФГ «Гайчук» суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 500000,00 грн.

На вказане рішення позивачем було подано скаргу за результатами якої рішенням №38199/6/99-00-06-03-01-06 від 27.12.2023 року її залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/ НОМЕР_1 без змін.

15.01.2024 року Головним управлінням ДПС в Одеській області виставлено СФГ «Гайчук» податкову вимогу форми «Ю» №0000020-1308-1532 про те, що станом на 14.01.2024 року сума податкового боргу позивача становить 500000,00 грн.

15.01.2024 року начальником Північного відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом Головного управління ДПС в Одеській області прийнято рішення про опис майна у податкову заставу.

Вважаючи протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/ НОМЕР_1 , вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, рішення від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2, 19-1.1.40, 19-1.1.46 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; організовують збір податкової інформації та вносять її до інформаційних баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; використовують під час виконання своїх посадових (службових) обов`язків податкову інформацію з інформаційно-телекомунікаційних систем та інших джерел, отриману в порядку та спосіб, визначений цим Кодексом.

Згідно з підпунктами 19-1.1.13 - 19-1.1.20 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи:

здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом;

здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері;

забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку;

здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального;

організовують роботу, пов`язану із замовленням марок акцизного податку, їх зберіганням, продажем, відбором зразків, з метою проведення експертизи щодо їх автентичності та здійснюють контроль за наявністю таких марок на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями, пачках (упаковках) тютюнових виробів, ємностях (упаковках) з рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, під час їх транспортування, зберігання і реалізації;

забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів;

забезпечують контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої;

Відповідно до пунктів 61.1, 61.2 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 ПК України визначені підстави для призначення фактичної перевірки, порядок її проведення та оформлення результатів. Також встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема,

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Тобто, у разі, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію.

Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити.

Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу.

У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав.

Аналогічні висновки вказані у постанові Верховного суду від 18.06.2024 року по справ №420/15671/23.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного рішення були доводи відповідача про те, що контролюючим органом встановлено отримання позивачем дизельного пального, за адресою адресою розвантаження: АДРЕСА_1 , ліцензія на право зберігання пального за даною адресою відсутня. Документи щодо переміщення пального з адреси розвантаження до адреси, на яку позивачем отримана ліцензія на право зберігання пального, відсутні.

Так, основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995 за №481/95-ВР (далі за текстом - Закон №481).

Згідно ст. 1 Закону № 481:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (в редакції, чинній на дату складення товарно-транспортних накладних №947 УПС/10, 763 УПС/10);

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ, що засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку (в редакції, чинній на дату складення товарно-транспортних накладних №№9141141887, 9139219675, 9138085461, 0000285265, 0000293162);

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

За приписами частин 8, 10 ст. 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Частиною 16 ст. 15 Закону України №481/95-ВР встановлено, що суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону України №481/95-ВР ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Частиною 44 ст. 15 Закону України №481/95-ВР передбачено, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Згідно з абзацом 9 ч. 2 ст. 17 Закону України №481/95-ВР до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500000 гривень.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Як вже встановлено судом, Позивачу видано ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за адресою: АДРЕСА_2 (22 куб.м.) №15170414202000063 з терміном дії з 30.01.2020 року по 30.01.2025 року.

Позивачем надано до суду копії

- товарно-транспортних накладних №947 УПС/10, від 05.08.2021 року, №763 УПС/10 від 30.10.2020 року згідно яких ПП «УКРПАЛЕТСИСТЕМ» поставило позивачу пальне дизельне в пункт розвантаження: 67514, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Каїри, вул. 8-го Березня, 10

- товарно-транспортних накладних №9141141887 від 26.01.2023 року, №9139219675 від 20.09.2022 року, №9138085461 від 20.08.2022 року, №0000285265 від 16.04.2022 року, №0000293162 від 28.05.2022 року, згідно яких ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» поставило позивачу пальне дизельне в пункт розвантаження: 67514, Одеська обл., Березівський р-н, с. Каїри, вул. 8-го Березня, 10.

Оскільки позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу за податкове правопорушення у вигляді зберігання палива без ліцензії за помилковою адресою, то відповідачем мало бути виявлено та доведено наявність в діях позивача складу відповідного податкового правопорушення.

Відповідно до статті 109 ПК України правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 111.3 ст. 111 ПК України притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення не звільняє фізичну особу чи посадових (службових) осіб юридичної особи у передбачених законом випадках від юридичної відповідальності інших видів.

Притягнення фізичної або юридичної особи до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, що передбачає встановлення контролюючими органами вини особи, не передбачає презумпції наявності вини фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи у випадках притягнення фізичної особи чи посадових (службових) осіб юридичної особи до юридичної відповідальності інших видів та не звільняє від обов`язку її доведення в порядку, передбаченому законом.

Поряд з цим, як стверджує позивач, за адресою с. Каїри, вул. 8-го Березня, 10 відсутні ємності для зберігання пального. У товарно-транспортних накладних, за твердженням позивача, помилково зазначено адресу розвантаження та що зазнавана помилка є саме помилкою, а оформленні товарно-транспортних накладних, а не протиправним зберіганням пального без наявності відповідної ліцензії.

Позивач вказує, що зазначена помилка виникла оскільки с. Каїри Лиманського району Одеської області є невеликим селом та при доставці і розвантаженні пального за адресою Комплекс будівель та споруд № 1, 2 не було приділено достатньої уваги при оформлені ТТН, а саме щодо відмінності юридичної адреси та адреси розвантаження. На зазначене не зверталось уваги, оскільки місце розвантаження, перебуває на відстані близько 1 км від юридичної адреси, та у підприємства не виникало питань щодо можливого неправильного оформлення ТТН. В свою чергу, підприємство звернулось до контрагентів щодо подальшого вірного зазначення в ТТН реальної адреси розвантаження Одеська область, Лиманський район, с. Каїри, Комплекс будівель та споруд № 1, 2.

Відповідачем жодним чином не спростовано вказані доводи позивача.

Крім того, фактична перевірка позивача проведена на підставі наказу відповідача від 08.09.2023 року № 7139-п проведено за адресою господарської одиниці: АДРЕСА_2 , тобто за адресою, що вказана у ліцензії №15170414202000063.

Перевірка за адресою, що вказана у товарно-транспортних накладних №№947 УПС/10, від 05.08.2021 року, №763 УПС/10 від 30.10.2020 року, №9141141887 від 26.01.2023 року, №9139219675 від 20.09.2022 року, №9138085461 від 20.08.2022 року, №0000285265 від 16.04.2022 року, №0000293162 від 28.05.2022 року взагалі не проводилась.

Відтак висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях Головного управління ДПС в Одеській області, без дослідження фактичних обставин, оскільки акт перевірки містить висновки про зберігання пального за іншою адресою, в не тією за якою фактична перевірка не проводилась.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/ НОМЕР_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про скасування податкової вимоги від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532 та рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22, суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, яка регулює питання змісту податкової застави, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Пунктом 89.1 ст.89 Податкового кодексу України визначено, що право податкової застави виникає:

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

у випадку, визначеному в пункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням висновків суду про протиправність та наявність підстав для скасування податкове повідомлення-рішення від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/ НОМЕР_1 , суд вважає, що і податкова вимога від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532, яка виставлена на суму податкового боргу згідно вказаного податкового повідомлення-рішення та рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Решта доводів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до суду надано докази сплати ним 13556,00 грн. судового збору.

Таким чином, у зв`язку із повним задоволенням позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 13556,00 грн. належить стягнути на його користь з Головного управління ДПС в Одеській області.

Керуючись ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов СФГ «Гайчук» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, рішення про опис майна в податкову заставу задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 17.10.2023 року № 26543/15-32-09-02/ НОМЕР_1 .

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 0000020-1308-1532.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 15.01.2024 року № 6/15-32-13-08-22 про опис майна СФГ «Гайчук» в податкову заставу.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь селянського (фермерського) господарства «Гайчук» суму сплаченого судового збору у розмірі 13556,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач Селянське (фермерське) господарство «Гайчук» (вул. 8 Березня, 10, с. Каїри, Лиманський район, Одеська область, 67514, код ЄДРПОУ 19045347).

Відповідач Головне управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166).

СуддяO.A. Вовченко