Постанова

від 26.07.2024 по справі 440/12071/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 р. Справа № 440/12071/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024, (головуючий суддя І інстанції: Т.С. Канигіна) по справі № 440/12071/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прана-Фарм"

до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області

про скасування рішення про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прана - Фарм" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області №130 від 12.07.2023 про накладення на ТОВ "Прана - Фарм" штрафу у розмірі 1 350,00 грн.

В обґрунтування позову зазначило, що Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області призначило та провело перевірку господарської діяльності позивача під час мораторію на проведення таких перевірок, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2022 №303 "Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану" та поза межами Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 позов задоволено.

Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (далі відповідач), не погодившись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що здійснення контролю щодо захисту прав споживачів реклами не є заходом державного контролю господарської діяльності позивача.

Вказує що перевірка правомірно проводилась на підставі Закону України «Про рекламу» та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693.

Просить врахувати правову позицію Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18, від 23.12.2022 у справі № 640/19933/21, від 28.11.2023 у справі № 160/3479/22, від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21, від 01.05.2023 у справі № 520/17777/21 висловлену у подібних правовідносинах.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Вказує на правильність висновків суду першої інстанції щодо не доведення відповідачем правомірності та обґрунтованості проведеної перевірки, що свідчить про протиправність прийнятого за її результатами рішення.

Крім того, зауважує, що станом на 11.07.2023 ТОВ "Прана - Фарм" усунуто порушення, зазначене Держпродспоживслужби у спірному рішенні, а саме знято з вікна приміщення аптеки по просп. Свободи, 77, м. Кременчук банерне полотно «Дитяче харчування».

Відповідачем подано відповідь на відзив позивача, в якому просить врахувати надані письмові пояснення та відмовити в задоволенні позову, а відзив на апеляційну скаргу вважати необґрунтованим та безпідставним.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Жигилія С.П., на підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначений новий склад колегії: головуючий суддя Русанова В.Б., судді Перцова Т.С., Присяжнюк О.В.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що при здійсненні контролю за дотриманням законодавства про рекламу щодо захисту прав споживачів реклами працівниками Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області при огляді реклами, що розміщена на фасаді аптеки «Аптека оптових цін № 1» за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, просп. Свободи, 77 виявлено порушення законодавства про рекламу, а саме:

- ч. 1 ст. 25-2 Закону України "Про рекламу", а саме: реклама дитячих сумішей початкових та дитячих сумішей для подальшого годування заборонена, крім випадків, передбачених цією статтею;

- ст. 16 Закону України «Про рекламу» - відсутні дозволи на розміщення зовнішньої реклами отриманого в установленому законом порядку від органів місцевого самоврядування, які зафіксовано протоколом про порушення законодавства про рекламу № 104 від 15.06.2023.

На підставі протоколу № 104 від 15.06.2023 рішенням № 105 відповідачем розпочато розгляд справи про порушення законодавства про рекламу відносно рекламодавця ТОВ "Прана - Фарм" (а.с. 50, 52).

19.06.2023 відповідач звернувся до позивача з вимогою в термін до 11.07.2023 усунути виявлені порушення Закону України «Про рекламу», а до 12.07.2023 надати наступні документи: належним чином завірені свідоцтво про державну реєстрацію або витяг з ЄДРПОУ, діючий договір оренди або свідоцтво на право власності приміщення, за яким розміщено рекламні засоби; дозвільні документи на спеціальні конструкції, дозволи на розміщення зовнішньої реклами; макет замовлення на розміщення зовнішньої реклами з наданням відповідних договорів, актів, рахунків фактур тощо, документи, які підтверджують вартість рекламних засобів; письмові пояснення з приводу виявлених порушень. Також повідомлено, що розгляд справи про порушення вимог законодавства про рекламу відбудеться 12.07.2023, о 10:00 год. в приміщенні Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області за адресою: 36020, м. Полтава, вул. Воскресенський узвіз, 7 (а.с. 8-9).

11.07.2023 позивач повідомив Держпродспоживслужби, що розміщення банерного полотна «Дитяче харчування» на вікні приміщення аптеки за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, просп. Свободи, 77 припинено, на підтвердження чого надало фотознімки. Крім того надало до перевірки копію виписки з ЄДРПОУ, видаткової накладної від 31.05.2022 та договору оренди нежитлового приміщення від 01.04.2022 (а.с. 7, 19-28).

12.07.2023 рішенням № 130 ГУ Держпродспоживслужби в Полтавській області накладено на ТОВ "Прана - Фарм" штраф за порушення ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 25-2 Закону України " Про рекламу" у розмірі 1350,00 грн (а.с. 51).

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка дотримання позивачем законодавства про рекламу проведена відповідачем з порушенням процедури, а отже рішення, складене за її наслідками є неправомірним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 за № 667 (далі - Положення, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.

Пунктом 7 цього Положення передбачено, що Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача; розповсюджувач реклами - особа, яка здійснює розповсюдження реклами.

Частиною 5 ст. 8 Закону України "Про рекламу" передбачено, що реклама про знижку цін на продукцію, про розпродаж повинна містити відомості про місце, дату початку і закінчення знижки цін на продукцію, розпродаж, а також про співвідношення розміру знижки до попередньої ціни реалізації товару.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг здійснюється відповідно до цього Закону на підставі зазначених дозволів, які оформляються за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власників та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється.

Порядок розміщення зовнішньої реклами регулюється Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, які затверджено Постановою КМ України від 29.12.2003 за № 2067 (далі - Правила). Пунктом 24 Правил визначено, що виданий у встановленому законодавством порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконанням робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу. Відповідно до пункту 3 Правил зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про рекламу" відповідальність за порушення законодавства про рекламу несуть рекламодавці, винні у недотриманні вимог щодо змісту реклами та у замовленні розповсюдження реклами, в якій не дотримано встановлені законом вимоги щодо її змісту.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України "Про рекламу" вартість розповсюдженої реклами визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості без урахування суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов`язкових платежів), які встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України "Про рекламу" у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" 5 квітня 2007 року, № 877-V (далі - Закон № 877-V, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом; спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону № 877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою.

Позивач, з твердженнями якого погодився суд першої інстанції, вказував, що дії відповідача при прийнятті рішення про накладення штрафних санкцій не відповідали законодавству, оскільки здійснювалися поза межами Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Діяльність відповідача по контролю за дотриманням позивачем законодавства про рекламу і виявлені відповідачем в процесі цієї діяльності порушення є формою державного нагляду (контролю), а відповідач є державним органом, який підпадає під сферу дії та зобов`язаний дотримуватися приписів вищезазначеного Закону України.

Натомість відповідач як в суді першої, так і апеляційної інстанції стверджував про правомірність прийнятого рішення з огляду на те, що Закон України "Про рекламу" не регулює відносини щодо виявлення та запобігання порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, а визначає засади рекламної діяльності, а саме, відносини, що виникають в процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами. Норми Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" не поширюються на здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері реклами.

Отже питання про застосування права в цій справі полягає у тому, чи поширюються на правовідносини у сфері контролю за дотриманням законодавства України про рекламу приписи Закону України "Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Суд першої інстанції при вирішенні справи врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, предметом спору в якій було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 за № 0005 про накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України "Про рекламу". Щодо зазначеного питання Верховним Судом сформовано такі висновки:

"Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про рекламу" від 03.07.1996 № 270/96-ВР (далі - Закон № 270/96-ВР), "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 693 (далі - Порядок № 693)".

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону України "Про рекламу" поширюється, зокрема, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 за № 877-V.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі висновки є застосовними до справи, що розглядається.

При цьому, відповідно до преамбули Закону України № 877-V, він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, було врегульовано наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом № 877-V саме він підлягає застосуванню як спеціальний.

Водночас Закон № 877-V у статті 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється.

Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону № 877-V, є вичерпним.

Норми вказаного Закону не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас Закон України "Про рекламу" не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4 ст. 1 Закону № 877-V).

Отже, суд першої інстанції вірно застосував до спірних правовідносин норми Закону № 877-У, які регулюють процедуру проведення державного нагляду за дотриманням законодавства про рекламу.

Натомість, Порядок № 693 регулює порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, а не відносини у сфері державного нагляду (контролю), а тому посилання апелянта на Порядок № 693, як підставу здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, є помилковим.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17, яка в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У свою чергу, невиконання або порушення вимог Закону № 877-V при призначенні та проведенні заходу державного контролю (нагляду) призводить до визнання такого заходу незаконним та відсутності правових наслідків такого, оскільки такий захід державного контролю не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такого заходу контролю.

Крім того, як вірно зауважив суд першої інстанції, під час розгляду справи про порушення вимог законодавства про рекламу, ТОВ «Прана - Фарм» на вимогу відповідача до прийняття рішення про накладення штрафу повідомило Держпродспоживслужби про припинення розміщення ним банерного полотна "Дитяче харчування" на вікні приміщення аптеки за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, просп. Свободи, 77, на підтвердження чого надало фотознімки.

Отже, станом на 11.07.2023 позивач усунув порушення, зазначені у вимозі, що свідчить про відсутність підстав для притягнення останнього до відповідальності за порушення законодавства про рекламу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідач правомірності прийнятого рішення ні суду першої, ні апеляційної інстанції належним чином не довів.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про рекламу, та, як наслідок, протиправність рішення контролюючого органу є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 05.06.2019 у справі № 812/1234/18, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому застосовує до спірних правовідносин правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2021 у справі № 826/24133/15, від 22.06.2022 у справі № 810/3148/17.

Постанови Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 640/19933/21, від 28.11.2023 у справі № 160/3479/22, від 01.02.2023 у справі № 260/2284/21, від 01.05.2023 у справі № 520/17777/21, на які послався відповідач в апеляційній скарзі також не можуть бути взятими до уваги, оскільки ухвалені за інших правовідносин ніж у справі, що розглядається.

Так, у вищенаведених спорах позивачем виступав суб`єкт владних повноважень в особі різних територіальних підрозділів Держпродспоживсужби України та заявляв вимоги про стягнення штрафів з суб`єктів господарської діяльності за вчинені порушення законодавства про рекламу, які належним чином підтверджені. Водночас в межах даної справи розглядається питання правомірності рішень відповідача про накладення штрафів на позивача, а не їх стягнення на користь держави.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності доводів, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 по справі № 440/12071/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова