Постанова

від 25.07.2024 по справі 440/7453/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 р. Справа № 440/7453/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОРКОМ" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, м. Полтава, повний текст складено 04.04.24 по справі № 440/7453/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОРКОМ"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОРКОМ" (далі по тексту ТОВ «ТРАНСДОРКОМ», позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі по тексту ГУ ДПС у Полтавській області, відповідач), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.01.2023 № 00006280405.

В обґрунтування позову зазначено про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки при проведенні 01.12.2022 камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року (подана 20.10.2022), з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року від 23.11.2022, висновки якої і слугували підставою для прийняття спірного рішення, ГУ ДПС у Полтавській області вийшло за межі своїх повноважень та порушило строки проведення такої перевірки. Вважає, що при поданні податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2022 року та уточнюючих розрахунків податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 21.10.2022 та 23.11.2022 ТОВ «ТРАНСДОРКОМ» діяло у відповідності до норм Податкового кодексу України та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» від 28.01.2016 № 21 (далі по тексту Порядок № 21).

Звернуто увагу суду на те, що ТОВ «ТРАНСДОРКОМ» дізналося про донарахування податкового зобов`язання в електронному кабінеті тільки в березні 2023 року та звернулося з листом № 3/14-1 від 14 березня 2023 року до ГУ ДПС у Полтавській області з проханням надати акт перевірки та податкове повідомлення - рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року по справі № 440/7453/23 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОРКОМ" до Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом при його прийнятті норм Податкового кодексу України та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСДОРКОМ» до Головного управління Державної податкової служби України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, цитуючи положення ст.15, пп. 16.1.3 п. 16.1 ст.16, п. 38.1 ст.38, п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (далі ПК України) проінформував, що із зупинених за вересень 2022 року органами ДПС податкових накладних від 30.09.2022 № 37, 35, 39, 40, 38, 33, 34, 28, 26, 24, 5, наданих на реєстрацію в ЄРПН, в результаті подання Повідомлень про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено № 1 від 18.10.2022 та № 1 від 19.10.2022, станом на 21 жовтня 2022 року органами ДПС було розблоковано та зареєстровано податкові накладні № 39 від 30.09.2022 (обсяг операцій - 243142,08 грн, сума ПДВ - 40523,68 грн) та № 33 від 30.09.2022 (обсяг операцій - 979911,08 грн, сума ПДВ - 163318,51 грн).

20.10.2022 року ТОВ «ТРАНСДОРКОМ» було сформовано та подано декларацію з ПДВ за вересень 2022 року, відповідно до якої задекларовано обсяг постачання 2 363 459 грн.

Водночас, при детальній перевірці правильності оформлення первинних документів було виявлено, що інші податкові накладні були виписані помилково (первинні документи в паперовій формі з підписами відповідальних осіб та печатками відсутні). Для впевненості в помилковості даних податкових накладних, позивач звернувся до своїх контрагентів для проведення звірки взаємних розрахунків за період вересень 2022 року. Було складено акти звірки та погоджено їх з ТОВ «АСФЕР ГРУП» та ТОВ «ДК АВТОШЛЯХ», за результатами яких виявилося, що дані податкові накладні дійсно виписані помилково, а тому керуючись ст. 50 ПК України, 21.10.2022 року було прийнято рішення про коригування зайво сформованих податкових зобов`язань за вересень 2022 року шляхом подачі Уточнюючого розрахунку, відповідно до якого задекларовано обсяг постачання 1 723 934 грн (ПДВ - 344 787) та зменшено податкові зобов`язання на суму 127 905 грн).

З посиланням на п.187.1 ст.187, п. 201.10 ст.201 ПК України наполягав, що вказані податкові накладні дійсно були виписані помилково (ані зарахування коштів, ані відвантаження товарів, що є обов`язковою умовою для виникнення податкових зобов`язань не відбулося), то і факт постачання послуг платником податків та надходження коштів - відсутній. Крім того, такі податкові накладні не були зареєстровані.

Враховуючи, що зміни компенсації або повернення, підстав для коригування податкової накладної місця не мало, стверджував про безпідставність посилань суду на п.192.1 ст.192 ПК України.

Звернув увагу, що відповідно до пункту 3 розділу V вказаного Порядку № 21, до податкової декларації включаються обсяги постачання товарів/послуг, а не податкові накладні, отже, у зв`язку з тим, що обсяги постачання по даним податковим накладним (реєстрацію яких зупинено та не розблоковано податковим органом) відсутні, тому вони і виключені з декларації шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Також, 23.11.2022 ТОВ «ТРАНСДОРКОМ» було подано ще один уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок за вересень 2022 року, відповідно до якого зазначено у рядку 1.1, а саме: в колонні показник, який уточнюється 1 723 934 грн, в колонці 5 зазначено - 2 019 960 грн (обсяги постачання) та у колонці 6 вказано різницю у сумі 296 026 грн.

Зауважив, що оскільки позивач не скористався пунктом 4 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРРН, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року № 520, та не подав повідомлень та копій первинних документів по зупиненим податковим накладним через відсутність можливості надання будь-яких документів, у зв`язку з тим, що вказані податкові накладні були виписані помилково і жодних господарських операцій по ним не відбулося, у комісії регіонального рівня не було іншого варіанту як прийняти рішення про відмову в реєстрації таких податкових накладних у ЄРПН.

В надісланих до суду апеляційної інстанції додаткових письмових поясненнях, також вказав, що позивачем, як платником до складу податкових зобов`язань уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року по ТОВ «ТРАНСДОРКОМ» не включено податкові накладні, реєстрацію яких зупинено, на суму ПДВ - 182 289 грн.

Перелік податкових накладних та їх відображення в податковій звітності платником податків наведений у таблиці, яка додана до даних пояснень. При цьому, податкова накладна № 38 від 30.09.2022 з обсягом операцій за ставкою 20% - 255588,40 грн (51117,68 сума ПДВ) взагалі не включалася до декларації з ПДВ та не подавалася на розблокування у зв`язку з помилковістю за період з 30.09.2022 по 12.06.2024.

З посиланням на положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 17 Господарського кодексу України стверджував про безпідставність висновку контролюючого органу про те, що платник податків має сплатити податкове зобов`язання з господарської операції, яка фактично не відбулася, як і рух активів та зобов`язань.

Відповідач правом відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 01.12.2022 ГУ ДПС у Полтавській області складено акт № 6648/16-31-04-05-03/43437544 про результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за вересень 2022 року по ТОВ "ТРАНСДОРКОМ".

За висновками акту перевірки контролюючим органом встановлено, що за результатами камеральної перевірки уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року (від 23.11.2022 вх.№ 9249129961) по ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" (п.н 43437544) встановлено порушення: п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 ПК України, п. 3 розділу V Наказу МФУ № 21 від 28.01.2016 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість на суму 182289 гривень; п. 200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження суми податкового (грошового) зобов`язання по ПДВ, яке підлягає сплаті по бюджету на суму 182289 грн.

З посиланням на п. 123.2 ст. 123 ПК України, у зв`язку із вчиненням платником податків порушення законодавства, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 182289 грн, до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 25% від суми донарахованого податку, що становить 45572,25 грн.

На підставі акту перевірки 24.01.2023 ГУ ДПС у Полтавській області прийнято податкове повідомлення рішення № 00006280405, в якому відображено порушення TOВ «ТРАНСДОРКОМ" п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст.201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України №2755-VІ від 2 грудня 2010 року (зі змінами та доповненнями). п. 3 розділу V Наказу: МФУ №21 від 28.01.2016 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкових зобов`язань по податку на додану вартість на суму 182289 грн.

Також зазначено, що TOВ ТРАНСДОРКОМ" (п.н 43437544) за вересень 2022 року згідно з Єдиним реєстром податкових накладних направлено на реєстрацію видані податкові накладні на загальну суму 3517684 грн ( у т.ч. ПДВ на суму 586281 грн), які оподатковуються за основною ставкою, у тому числі видані податкові накладні, реєстрацію яких зупинено, з обсягом постачання 911443 грн (ПДВ - 182289 грн, податкові наклади зареєстровані за рішенням комісії, з обсягом постачання 1019211 грн (ПДВ - 203842.2 грн), податкові накладні, зареєстровані з обсягом поставки 1000749,91 грн (ПДВ - 200149,98 грн).

ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" (п.н. 43437544) подано 20.10.2022 декларацію з ПДВ за вересень 2022 року, згідно з якою задекларовано обсяг постачання 2363459 грн (ПДВ - 472692 грн) згідно додатку 1 табл. 1.1 зазначено незареєстрованих п.н. на суму 1675065 грн, (ПДВ 335013 грн). Також ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" (п.н 43437544) подано 21.10.2022 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року (вх. № 9216844785) згідно з яким задекларовано обсяг постачання 1723934 грн (ПДВ - 344787 грн), зменшено податкові зобов`язання на суму ПДВ (-127905 грн). Після цього, ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" подано 23.11.2022 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року (вх. №9249129961), згідно з яким задекларовано обсяг постачання 2019960 грн (ПДВ - 403992 грн), яким збільшено обсяги постачання на суму 296026 грн (ПДВ - 59205 грн). Але платником до складу податкових зобов`язань уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року по ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" не включено податкові накладні, реєстрацію яких зупинено, на суму ПДВ - 182289 грн, чим порушено п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст.201, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України. Внаслідок чого ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" занижено суму податкового (грошового) зобов`язання по податку на додану вартість, яке підлягає сплаті до бюджету, вересень 2022 року на 182289 грн в порушення п. 200.1 ст. 200 розділу V ПК України. Дані дії платника податків, вважаються винними, зважаючи, що підприємство мало можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання, невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій ('бездіяльності') особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і не

Платником податків не надано заперечення, письмові пояснення та додаткові документи, зокрема щодо і обставин виявлених порушень, інформації, яка спростовує наявність його вини, наявності пом`якшуючих і обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до п.112.8 ст. 112 ПК України.

З огляду на викладені порушення контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.1, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункту 123.2 статті 123 ПК України за платежем ПДВ із вироблених із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення на суму 227861,25 грн (за податковими та/або іншими зобов`язаннями збільшено +182289 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 45572,75 грн).

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з правомірності податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 № 00006280405, як такого, що прийнято на підставі, в межах повноважень, у порядку та у спосіб, встановлені законом, і є обґрунтованим, оскільки позивачем в ході розгляду цієї справи не спростовано доводів контролюючого органу щодо вчинення ТОВ «ТРАНСДОРКОМ» порушення законодавства, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 182289 грн, які знайшли своє відображення в акті перевірки від 01.12.2022 №6648/16-31-04-05-03/43437544.

Суд погодився з доводами контролюючого органу про те, що відсутність факту реєстрації податкових накладних не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегією суддів встановлено, що підставою для виникнення спірних правовідносин слугувало твердження контролюючого органу про невиконання позивачем, як продавцем обов`язку включати суми податку на додану вартість, вказані у податкових накладних, реєстрацію яких було зупинено, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період і у випадку відсутності факту її реєстрації в ЄРПН.

Водночас, позивач заперечив таку правову позицію, вважаючи, що за відсутності факту здійснення господарської операції суми податку на додану вартість, вказаній у помилково виписаній податковій накладній, реєстрацію якої зупинено та в подальшому нерозблоковано, не підлягають включенню до складу податкової декларації з податку на додану вартість за спірний період, а включені попередньо можуть бути зменшені шляхом подання уточнюючого розрахунку у зв`язку з самостійно виправленими помилками.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані Податковим Кодексом України (далі - ПК України).

За визначенням у підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Положеннями підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Під постачанням товарів слід розуміти будь-яку передачу права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За вимогами пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На виконання приписів п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України також встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

За визначенням, наведеним у пункті 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, для операцій з постачання послуг (товарів) первинним документом, що посвідчує право платника податку - покупця послуг (товарів) на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, яка складена платником податку - продавцем послуг (товарів) за такими операціями окремо на кожне повне (часткове) постачання товарів та/або на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Окрім того, вимоги до підтвердження визначених у податковій звітності даних встановлені також у статті 44 Податкового кодексу України, відповідно до яких платники податків для цілей оподаткування зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу. Платники податку, які відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності (пункт 44.2 статті 44 Податкового кодексу України).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХIV первинний документ - первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що за відсутності події придбання для використання в оподатковуваних операціях товарів/послуг та, як наслідок, неможливості визначення дати початку їх фактичного використання через відсутність первинних документів, складених відповідно до Закону № 996-ХIV, у платника податку не може виникнути податкове зобов`язання з податку на додану вартість.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а в податковій декларації з ПДВ платником податку зазначаються дані, вказані в складеній на підставі первинних документів податковій накладній та/або розрахунку коригування, складені за наслідками реальних операцій.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що після подачі 20.10.2022 ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" декларації з ПДВ за вересень 2022 року, 21.10.2022 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року (вх.№9216844785) згідно якого задекларовано обсяг постачання 1723934 грн (ПДВ 344787 грн) та зменшено податкові зобов`язання на суму ПДВ - 127905 грн, а 23.11.2022 уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року, згідно якого задекларовано обсяг постачання - 2019960 грн, (ПДВ - 403992 грн), яким збільшено обсяги постачання на суму 296026 грн (ПДВ - 59205 грн).

Як зазначив контролюючий орган, з яким погодився суд першої інстанції до складу податкових зобов`язань уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2022 року по ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" платником не включено податкові накладні, реєстрацію яких зупинено, на суму ПДВ - 182289 грн:

- № 5 від 05.09.2022 ТОВ "ДК АВТОШЛЯХ" 44755896 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 2033,31 грн, сума ПДВ - 406,66 грн;

- № 24 від 30.09.2022 по ТОВ "АСФЕР ГРУП" 41864437 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 2067,38 грн, сума ПДВ - 413,47 грн;

- № 26 від 30.09.2022 по ТОВ "АСФЕР ГРУП" 41864437, з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 1360,5 грн, сума ПДВ - 272,1 грн;

- № 28 від 30.09.2022 по ТОВ "АСФЕР ГРУП" 41864437 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 1428,75 грн, сума ПДВ - 285,75 грн;

- № 34 від 30.09.2022 по ТОВ "АСФЕР ГРУП" 41864437 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 9440 грн, сума ПДВ - 1888 грн;

- № 38 від 30.09.2022 по ТОВ "ДК АВТОШЛЯХ" 44755896 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 255588,4 грн, сума ПДВ - 51117,68 грн;

- № 40 від 30.09.2022 по ТОВ "ДК АВТОШЛЯХ" 44755896 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 206914,5 грн, сума ПДВ - 41382,9 грн;

- № 35 від 30.09.2022 по ТОВ "АСФЕР ГРУП" 41864437 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 155050 грн, сума ПДВ - 31010 грн;

- № 37 від 30.09.2022 по ТОВ "ДК АВТОШЛЯХ" 44755896 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 277560 грн, сума ПДВ - 55512 грн.

Колегія суддів зауважує, що податкова накладна № 38 від 30.09.2022 виписана позивачем по ТОВ "ДК АВТОШЛЯХ" 44755896 з обсягом постачання операцій за ставкою 20% - 306706,08 грн, а не на 255588,4 грн, як зазначив суд першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що загальна сума ПДВ по вказаним податковим накладним складає 182288,56 грн.

Водночас, відповідач зазначив, що до складу податкових зобов`язань в податковій звітності за вересень 2022 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9249129961 від 23.11.2022 по ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" не включено податкові накладні на суму ПДВ 182289 грн, що призвело до заниження суми податку належної до сплати на 182289 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що органами ДПС було відмовлено ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" у реєстрації в ЄРПН податкових накладних: № 37 від 30.09.2022, обсяг операцій 333072 грн, сума ПДВ 55512 грн, № 35 від 30.09.2022, обсяг операцій 186060 грн, сума ПДВ 31010 грн, № 39 від 30.09.2022, обсяг операцій 243142,08 грн, сума ПДВ -40523,68 грн, № 40 від 30.09.2022, обсяг операцій - 248297,4 грн, сума ПДВ - 41382,9 грн, № 38 від 30.09.2022, обсяг операцій - 306706,08 грн, сума ПДВ - 51117,68 грн, № 33 від 30.09.2022, обсяг операцій - 979911,08 грн, сума ПДВ - 163318,51 грн, № 34 від 30.09.2022, обсяг операцій 11328 грн, сума ПДВ 1888 грн, № 28 від 30.09.2022, обсяг операцій 1714.5 грн, сума ПДВ - 285,75 грн, № 26 від 30.09.2022, обсяг операцій - 1632,6 грн, сума ПДВ - 272,1 грн, № 24 від 30.09.2022, обсяг операцій - 2480,85 грн, сума ПДВ - 413,47 грн, № 5 від 05.09.2022, обсяг операцій - 2439,97 грн, сума ПДВ - 406,66 грн.

23.11.2022 року ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" подало ще один уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виправлених помилок за вересень 2022 року, відповідно до якого зазначено у рядку 1.1, а саме: в колонці 4 показник, який уточнюється 1 723 934 грн, в колонці 5 зазначено 2 019 960 грн та у колонці 6 вказано різницю у сумі 296 026 грн.

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПК України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;

отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Складені платником податку розрахунки коригування до податкових накладних, складених до 1 лютого 2015 року, розрахунки коригування до податкових накладних, які не підлягали наданню отримувачу (покупцю) - платнику податку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем). Зазначене не поширюється на розрахунки коригування, що передбачають зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику (зменшення податкового зобов`язання постачальника та податкового кредиту отримувача), складені після 1 липня 2015 року до податкових накладних, складених до 1 липня 2015 року на отримувача (покупця) - платника податку, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем (покупцем) товарів/послуг.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов`язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Порядок заповнення податкової декларації наведено у розділі V Порядку № 21 в редакції, чинній станом на червень-серпень 2022 року).

Згідно з пунктом 3 розділу V Порядку № 21 (зі змінами та доповненнями) визначено такий порядок заповнення розділу І "Податкові зобов`язання" декларації з ПДВ: 1) у рядках 1, 2, 3, 5 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання товарів/послуг за звітний період, які оподатковуються за основною ставкою, за ставками 7 % і 14 %, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод) та не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та послуг, що не оподатковуються у зв`язку з їх місцем постачання за межами митної території України.

При визначенні обсягу постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період платник зобов`язаний враховувати значення терміна "постачання товарів" відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу та значення терміна "постачання послуг" відповідно до вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу;

2) у рядку 1.1 декларації вказуються дані операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України.

До рядка 1.1 декларації включаються оподатковувані за основною ставкою обсяги постачання товарів/послуг, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

До рядка 1.2 декларації включаються оподатковувані за ставкою 7% обсяги постачання товарів/послуг, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

До рядка 1.3 декларації включаються оподатковувані за ставкою 14% обсяги постачання товарів, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

З огляду на зміст вищенаведених норм права, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що до складу податкових зобов`язань з ПДВ, які відображаються у відповідній податковій декларації з ПДВ, включаються загальні обсяги постачання товарів/послуг за господарськими операціями, які спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, а не податкові накладні.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Положеннями пункту 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307 передбачено, що у разі здійснення коригування сум податкових зобов`язань, а також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, відповідно до статті 192 розділу V Податкового кодексу України постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Порядок складання розрахунку коригування та його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних, крім випадків, передбачених цим Порядком.

У разі складання розрахунку коригування з метою виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг, у розрахунку коригування зазначаються виправлені дані.

Колегія суддів зазначає, що встановивши відсутність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "ДК АВТОШЛЯХ" та ТОВ "АСФЕР ГРУП", на адресу яких ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" помилково виписало податкові накладні, позивачем правомірно не віднесено до складу податкових зобов`язань в податковій звітності за вересень 2022 року з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за № 9249129961 від 23.11.2022 суми податку на додану вартість у загальному розмірі 182289 грн за рахунок їх не включення за вищевказаними податковими накладними, реєстрацію яких зупинено, а в подальшому відмовлено по господарським операціям, які не відбулися.

Враховуючи, що такі операції не підлягають відображенню в декларації, як такі, що не спричинили реальні зміни майнового стану платника податків, колегія суддів вважає, що ТОВ "ТРАНСДОРКОМ" не повинно було сплачувати до бюджету відповідну суму коштів (податок), оскільки фактично зобов`язання не виникло, а отже, не відбулося його заниження, що не призводить до бюджетної недоїмки.

Колегією суддів також взято до уваги, що застосовуючи до позивача штрафні санкції у розмірі 45572,25 грн (25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування) на підставі підпункту 54.3.1, 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та пункту 123.2 статті 123 ПК України, відповідач послався на умисність такого діяння.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За приписами пункту 123.2 статті 123 ПК України діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Тобто, з наведеного слідує, що накладення штрафу за пунктом 123.2 статті 124 ПК України можливе лише у випадку встановлення податковим органом умислу в діях платника щодо не сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Варто зазначити, що ПК України не містить визначення поняття «вина», однак умови, за яких особа вважається винною, наведені у пунктах 112.1 та 112.2 статті 112 ПК України, відповідно до яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

При цьому, необхідно враховувати, що вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Таким чином, умовами, які визначають вину особи, у розумінні статті 112 ПК України є:

- встановлення можливості дотримання особою правил та норм, за порушення яких Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжиття цією особою достатніх заходів щодо їх дотримання;

- доведення контролюючим органом того, що вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу.

У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21.

При цьому, слід зауважити, що положеннями пункту 109.3 статті 109 ПК України передбачено, що у випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

В інших випадках, визначених Кодексом, за які передбачена фінансова відповідальність, обов`язок встановлення вини особи на контролюючі органи не покладений. Підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності є виключно не дотримання нею вимог Кодексу, за які така відповідальність встановлена.

За вищенаведеного нормативного врегулювання спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що юридичним фактом, з яким законодавець пов`язує відповідальність у вигляді штрафу за пунктом 123.2 статті 123 ПК України, є обов`язковість доведення контролюючим органом вини платника податків, зокрема, можливості платника податків вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, з одночасним умисним не вчиненням певних дій щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач в якості доказу вини вказує на обізнаність позивача з нормами Кодексу та невжиття достатніх заходів щодо їх дотримання.

Разом з цим, акт камеральної перевірки останній не містить жодних обґрунтувань умисного вчинення позивачем порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 201.10 ст. 201 ПК України та наявності підстав для застосування до позивача фінансових санкцій, передбачених пунктом 123.2 статті 123 ПК України.

З огляду на те, що камеральна перевірка за підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, та даних відповідних електронних систем, які об`єктивно не можуть підтвердити чи спростувати розумність, добросовісність і належну обачність платника податків, що є необхідним для встановлення його вини, суд апеляційної інстанції не вбачає можливим встановлення в межах камеральної перевірки обставин, що свідчать про винність та умисність діянь платника податків.

На думку колегії суддів, наявна у акті перевірки таблиця «Обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень» складена формально із зазначенням про відсутність у податкового органу відповідної інформації, без аналізу будь-яких документів та обставин.

За приписами пункту 112.7 статті 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість дотриматися правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів для цього, платник податків, не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків.

За встановлених у справі обставин, колегія суддів дійшла висновку, що правова норма, на підставі якої позивача притягнуто до фінансової відповідальності (пункт 123.2 статті 123 ПК України), обрана контролюючим органом необґрунтовано, без дотримання всіх вимог чинного законодавства, а відтак штрафні санкції застосовано без доведення наявності умислу та вини платника податків.

Вищенаведене у сукупності свідчить про безпідставність податкового повідомлення-рішення від 24.01.2023 № 00006280405 та наявність підстав для його скасування.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 року по справі № 440/7453/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина 7 статті 139 КАС України).

З наявних в матеріалах справи платіжних інструкцій № 3868 від 22.05.2023 та № 4718 від 03.05.2024 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3417,93 грн та за подання апеляційної скарги у розмірі 5126,89 грн, що в загальному розмірі становить 8544,82 грн.

Отже, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, відповідно до частини 6 статті 139 КАС України, слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 8544,82 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОРКОМ" - задовольнити.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 по справі № 440/7453/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якої позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОРКОМ" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 24.01.2023 № 00006280405.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОРКОМ" (36007, м. Полтава, вулиця Заводська, буд. 3, офіс 31, код ЄДРПОУ: 43437544) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (36000, Полтавська область, місто Полтава, вул. Європейська, 4, код ЄДРПОУ ВП: 44057192) судові витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у загальній сумі 8544,82 грн (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій