Рішення від 14.06.2024 по справі 214/8721/23

Справа № 214/8721/23

2/214/855/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 червня 2024 року , Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Чернової Н.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Нестеренко К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 214/8721/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Безпека Нова» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

08.11.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив стягнути з Приватного Підприємства «Безпека Нова» на його користь грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 рік, в сумі 45650, 28 грн.; стягнути з Приватного Підприємства «Безпека Нова» на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день фактичного розрахунку, який на день підпису позовної заяви складає 92428, 29 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 10.07.2021 року по 06.12.2021 року він перебував у трудових відносинах з ПП «Безпека Нова (далі відповідач). Під час звільнення з ним не було проведено повного розрахунку та не компенсовано невикористані відпустки за 2021 рік. 10.01.2022 року позивач поштовим зв`язком звернувся до відповідача із заявою про надання/отримання інформації та документів, однак відповіді позивачем не отримано, що унеможливлює провести розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем. Після звільнення 06.12.2021 року до часу складання позовної заяви позивач не отримував від відповідача встановленого ст. 233 КЗпП України письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Зауважує, що в день звільнення позивача 06.12.2021 року відповідач письмово не повідомив позивача про нараховані суми належні при звільненні та не здійснив виплату належних коштів, що є грубим порушенням ст. 116 КЗпП України. Крім того зазначив, що у зв`язку з тим, що відповідач не провів повний розрахунок при звільненні позивача, та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 22 місяці, що склали 477 робочих днів, тобто з 06.12.2021 року по день подачі позовної заяви до суду 06.11.2023 року, відповідно до п. 8 розділу ІV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100, шляхом множення середнього динної заробітної плати позивача, яка склала 193, 77 грн., на число робочих днів, загальна кількість яких складає 477 робочих днів, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду складає 92428, 29 грн. У зв`язку з вищевикладеним, звертається до суду з даним позовом.

09.02.2024 року представник відповідача директор ПП «Безпека Нова» Ю. Лисенко звернувся до суду із письмовими поясненнями, в яких зазначив, що позивач просить стягнути з відповідача грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 рік в розмірі 4650, 28 грн. Однак, відповідач не погоджується з цим, оскільки за фактично відпрацьований час (з 10.07.2021 року по 06.12.2021 рік) позивач має право на відпустку, тривалість якої обрахована пропорційно відпрацьованому ним часу і становить 10 календарних днів: 5 місяців х 2 календарні дні відпустки за один місяць = 10 днів невикористаної відпустки. Сума, яку належало виплатити при звільненні позивачу, як компенсація за невикористану відпустку становить 1546, 33 грн.: 21705, (нарахована з/п за серпень листопад 2021) : 113 (кількість відпрацьованих за серпень листопад 2021) 374, 58 грн. (податки 19, 5 % - ПДФО та військовий збір) = 1546, 33 грн. Зазначив, що позивач в позовній заяві вказує на розмір своєї заробітної плати за листопад 2021 року в розмірі 5820, 00 грн. В листопаді 2021 року позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 7 календарних днів, тому в розрахунок середньоденної заробітної плати за листопад включаються тільки 23 календарних дні. В Податковому розрахунку сум доходу (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі податковий розрахунок) за листопад 2021 року були відображені дні відпустки без збереження заробітної плати в кількості 7 календарних днів та сума заробітної плати 3243, 38 грн., що є менше ніж мінімальна заробітна плата. Виходячи з цього, відповідачем з метою забезпечення зарахування місяця листопада 2021 року до страхового стажу позивача та Податковому розрахунку, було відображено суму різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою в сумі 2576 62 грн., на яку було нараховано ЄСВ в розмірі 22 % з подальшим його перерахуванням до бюджету України. Отже, дохід позивача за листопад 2021 року за даними ПФУ становить 5820 грн., що не є розміром заробітної плати позивача за фактично відпрацьований час. Крім того, посилаючись на ст. 233 КЗпП України та судову практику, вважає, що позивач в день звільнення 06.12.2021 року гарантовано знаючи про порушення своїх прав, навмисно, необґрунтовано, розраховуючи на положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України, зловживаючи своїм правом на звернення до суду із необмеженим строком, навмисно вичекав декілька років, аби стягнути з відповідача п`яти-шестизначну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка явно не співмірна із сумою фактичної заборгованості, та наводить свій розрахунок: Середньоденний заробіток позивача: 21705, 75 : 113 = 192, 09 грн. Середньомісячна кількість робочих днів в 2021 році згідно розрахунку норми тривалості робочого часу на 2021 рік становить 21 день. Середньомісячна кількість робочих днів в 2022 році згідно розрахунку норми тривалості робочого часу на 2022 рік становить 21 день. Розрахунок середньомісячної заробітної плати вважає таким: 2021 рік: 192, 09 х 21 = 4033, 89 грн.; 2022 рік: 192, 09 х 21 = 4033, 89 грн. Формула розрахунку середнього заробітку: середньоденна заробітна плата працівника * норму тривалості робочого часу, тобто 192, 09821 = 4034, 00 грн. Таким чином, виплаті працівнику підлягає середній заробіток за період затримки здійснення остаточного розрахунку за період три місяці з дати звільнення 06.12.2021 року по 06.03.2022 року в сумі 12102, 00 грн. (середня заробітна плата позивача в сумі 4034, 00 грн. * 3 місяці згідно ст. 233 КЗпП України.

Ухвалою суду від 26.12.2023 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 23-24).

Правом на участь у судовому засіданні позивач не скористався, через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» направив заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі.

Відповідач та його представник адвокат Руденко Ю.В. в судове засідання не з`явилися, від останньої надійшла заява, в якій вона просила справу розглянути за її та відповідача відсутності, при прийнятті рішення просила врахувати пояснення відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності та достатності, надавши їм оцінку в сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, в період з 10.07.2021 року по 06.12.2021 року що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Приватним Підприємством «Безпека Нова». На підставі наказу №32-к від 06.12.2021 року був звільнений з підприємства за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 (а.с. 7-8).

10.01.2022 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання (отримання) інформації та документів, однак відповіді не отримав (а.с. 12-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України (в редакції від 19.07.2022 року), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Однак, всупереч вимогам ч. 1 ст. 47, ст. 116 КЗпП України відповідач не провів з позивачем розрахунок, у строк, зазначений вст.116цього Кодексу та не повідомив позивача про нараховані суми, належні при звільненні.

У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: копія трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.7-8); копія Реєстру застрахованих осіб загальнообов`язкового державного соціального страхування від 06.11.2023 року (а.с. 9-11); заява про надання (отримання) інформації та документів від 10.01.2022 року (а.с. 12,13,14); бухгалтерські довідки ПП «Безпека Нова» (а.с. 40, 41-42, 43-44).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП Україниу разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до ч.ч 1,2 ст. 75 КЗпП Українищорічні основната додатковівідпустки повноїтривалості уперший рікроботи надаютьсяпрацівникам післязакінчення шестимісяців безперервноїроботи наданому підприємстві,в установі,організації. У разі надання зазначених відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, крім визначених законом випадків, коли ці відпустки за бажанням працівника надаються повної тривалості.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач має право на відпустку, тривалість якої обрахована пропорційно відпрацьованому ним часу і становить 10 календарних днів: 5 місяців х 2 календарні дні відпустки за один місяць = 10 днів невикористаної відпустки. Сума, яку належало виплатити при звільненні ОСОБА_1 , як компенсація за невикористану відпустку становить 1546, 33 грн.: 21705, (нарахована з/п за серпень листопад 2021) : 113 (кількість відпрацьованих за серпень листопад 2021) 374, 58 грн. (податки 19, 5 % - ПДФО та військовий збір) = 1546, 33 грн. Крім того зазначає, що позивач в позовній заяві вказує на розмір своєї заробітної плати за листопад 2021 року в розмірі 5820, 00 грн. В листопаді 2021 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю 7 календарних днів, тому в розрахунок середньоденної заробітної плати за листопад включаються тільки 23 календарних дні. В Податковому розрахунку сум доходу (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі податковий розрахунок) за листопад 2021 року були відображені дні відпустки без збереження заробітної плати в кількості 7 календарних днів та сума заробітної плати 3243, 38 грн., що є менше ніж мінімальна заробітна плата. Виходячи з цього, відповідачем з метою забезпечення зарахування місяця листопада 2021 року до страхового стажу позивача та Податковому розрахунку, було відображено суму різниці між мінімальною заробітною платою та фактично нарахованою заробітною платою в сумі 2576 62 грн., на яку було нараховано ЄСВ в розмірі 22 % з подальшим його перерахуванням до бюджету України. Отже, дохід ОСОБА_1 за листопад 2021 року за даними ПФУ становить 5820 грн., що не є розміром заробітної плати позивача за фактично відпрацьований час.

Суд погоджується з розрахунком компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1546,33 грн., наведеним відповідачем, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Статтею 117 КЗпП України (в редакції від 19.07.2022 року) визначено, щоу разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановленийчастиною першоюцієї статті.

Слід зазначити, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року, обмежено період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який набрав чинності 19.07.2022 року.

Нормами КЗпП України не визначено правила дії його норм у часі у разі коли правовідносини виникли до внесення змін та продовжують існувати після набрання змінами до нього законної сили.

У даному випадку обов`язок відповідача щодо сплати працівнику всіх належних йому сум при звільненні виник до внесення змін у ст. 117 КЗпП України (07.12.2021 року) і остаточний розрахунок з позивачем не проведений.

Враховуючи викладене, при вирішенні цього спору по суті, суд застосовує положення ст. 117 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 року, який набрав чинності 19.07.2022 року.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі Порядок).

Згідно абз. 1,4,7 п. 2 розділу ІІ Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Час, протягом якого працівник згідно із законодавством не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду. З розрахункового періоду також виключається час, за який відсутні дані про нараховану заробітну плату працівника внаслідок проведення бойових дій під час дії воєнного стану.

Відповідно до п. 5 розділу IV Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV зазначеного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середня заробітна плата позивача виходячи з виплат за останні 2 місяці, що передують місяцю звільнення складає (6000,00+3243, 38)? (20+22-7 робочих днів) = 264, 10 грн.

Відповідно до Листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 року № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік» кількість робочих днів у грудні 2021 року становить 18 днів.

Відповідно до Листа Міністерства економіки України від 12.08.2021 року № 47-03/520 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2022 рік» кількість робочих днів у січні місяці становить 19 днів, в лютому 20, березні 22, квітні 21, травні 22, червні 4.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 07.12.2021 (наступний день після звільнення) до 07.06.2022 (за час затримки, але не більш як за шість місяців), що складає126 робочих днів.

Суд відхиляє надані сторонами розрахунки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки вони проведені не у відповідність до норм Порядку зазначеного вище.

Враховуючи те, що повний розрахунок зі ОСОБА_1 відповідачем проведено не було, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні за період з 07 грудня 2021 року по 07 червня 2022 року у розмірі 32276, 60 грн. (264, 10 грн х 126 днів), тобто за шість місяців не здійснення відповідного розрахунку, що відповідає вимогам ст.117 КЗпП України, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст.141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору за вимогу про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні, на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» та часткове задоволення позовних вимог в цій частині,у зв`язкуз чимз відповідачапідлягає стягненнюв дохіддержави доспеціального фондуДержавного бюджетуУкраїни судовийзбір врозмірі 357грн.07коп.(1073, 60 грн. (ставка судовогозбору станомна 01січня2023року) х 33, 26 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні) ? 100 = 357, 07 грн.).

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 36 % (задоволені позовні вимоги у відсотковому співвідношенні), а також враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір за цю вимогу у розмірі 1073,60 грн., таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 386, 50 грн. в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору пропорційно частині задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 206, 258-259, 263-265, ч.4 ст.274, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Безпека Нова» про стягнення грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Безпека Нова» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2021 рік, в розмірі 1546, 33 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Безпека Нова» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 33276, 60 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства «Безпека Нова» в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 357, 07 (триста п`ятдесят сім) гривні 07 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства «Безпека Нова» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 386, 50 (триста вісімдесят шість 50 копійок).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Приватне підприємство «Безпека Нова», код ЄДРПОУ 35005002, місцезнаходження юридичної особи: вул. Мануйлова, буд. 22, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Рішення складено та підписано 14 червня 2024 року

Суддя Н.В. Чернова