Ухвала

від 19.06.2024 по справі 947/33966/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/33966/23

Провадження № 1-кс/947/8081/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2024 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 та перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023160000000750 від 05.05.2023 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдова, з середньою освітою, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000000750 від 05.05.2023, розпочатого за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332КК України.

Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється Одеською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Південного регіону.

Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, ОСОБА_9 , підозрюється у тому, що у невстановлений досудовим слідством час, але не пізніше середини 2022 року, діючи з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення і протиправного отримання грошових коштів, шляхом систематичного заняття протиправною діяльністю пов`язаною з незаконним перетином державного кордону України, був залучений до організованої групи.

Так, ОСОБА_10 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливі мотиви,достовірнознаючи проте,що УказомПрезидента Українивід 24.02.2022року №64/2022,введено вУкраїні воєннийстан з05години 30хв.24лютого 2022року,термін діїякого неодноразовопродовжувався,у зв`язкуз чимтимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, зокрема про заборону виїзду за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, діючи з єдиним умислом, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою реалізації свого протиправного умислу,усвідомлюючи, що реалізація протиправного плану, направленого на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, потребує залучення значних людських ресурсів, створила на території Одеської області організовану групу для скоєння тяжких злочинів, спрямованих проти недоторканості державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, створила організовану групу, яка має ознаки стійкості, діяльність якої тривала з середини 2022 року до 23.06.2023, а саме: приблизно влітку 2022 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, залучила до протиправної діяльності в якості виконавців раніше не знайомих їй осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , яким вона запропонувала прийняти участь в організованій групі та між якими заздалегідь розподілила ролі.

Всі залучені особи дали свою добровільну згоду на участь у скоєнні кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним переправленням через державний кордон України за правилами та умовами визначеними ОСОБА_10 та під її керівництвом.

Будучи лідером організованої групи, ОСОБА_10 , розробила структуру вказаного злочинного угруповання, план спільних злочинних дій та розподілила ролі між учасниками організованої та керованої нею групи.

Так, відповідно до розподілу ролей, ОСОБА_10 , як керівниця злочинного угруповання, обрала собі повноваження щодо визначення основних напрямів злочинної діяльності, планування та координації злочинних дій інших учасників організованої групи, безпосередній контроль за процедурою організації незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, надання чітких вказівок членам створеного нею угруповання, з визначенням функцій та ролей кожного учасника,пошук та налагодження зв`язків, а також фінансування всіх учасників злочинної групи та розподіл незаконної винагороди між всіма учасниками.

Так, ОСОБА_4 будучи таксистом, здійснював пошук «клієнтів», проводив їм первинний інструктаж, забезпечував формування пакету документів, необхідних для реалізації спільного протиправного наміру, особисто перевіряв повноту збору документів та лише після цього забезпечував зустріч із лідером організованої групи ОСОБА_10 . Після зазначених зустрічей з організатором та проведення інструктажу щодо подальших дій, здійснював безпосереднє перевезення на власному транспортному засобі «клієнтів» з пакетом необхідних військово-облікових документів через кордон України.

Також, ОСОБА_10 через залучену нею ж іншу співучасницю злочину, співробітницю медичної установи - ФОП « ОСОБА_12 » ОСОБА_11 , до функцій якої належало виготовлення фіктивних медичних документів про наявність у особи призовного віку «важкого захворювання», що дає підстави для видачі відповідним РТЦК документу про непридатність особи до військової служби, а також інших невстановлених досудовим слідством осіб працівників РТЦК та СП дислокованих на території Одеської області, які відповідно до відведеної їм ролі, здійснювали оформлення військово-облікових документів у вигляді тимчасових посвідчень військовозобов`язаних чоловікам призовного віку, перелік яких передавала ОСОБА_10 , які були підставою для незаконного переправлення через державний кордон України через офіційні пункти пропуску.

Після чого, ОСОБА_10 , виконуючи роль організатора, яка керувала організованою групою, продовжуючи діяти відповідно розробленого нею плану щодо організації незаконногопереправлення осібпризовного вікучерез державнийкордон Україниу невстановлений досудовим слідством час та місці, але не пізніше 29.12.2022 надала вказівку ОСОБА_11 виготовити фіктивні медичні документи на ім`я ОСОБА_13 . На що, ОСОБА_11 , діючи у складі організованої групи, на виконання вказівки ОСОБА_10 , перебуваючи у невстановлений досудовим слідством час та місці, внесла зміни до офіційного медичного документу - магнітно-резонансної томографії з медичної установи ПП «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР АРТ» шляхом друку недостовірних відомостей на ім`я ОСОБА_13 , датованих за вказівкою ОСОБА_10 . 29.12.2022. У вказаному документі, ОСОБА_11 , продовжуючи діяти на виконання вказівки лідера організованої групи ОСОБА_10 внесла недостовірні відомості щодо наявності медичних захворювань в області поперекового відділу хребта у ОСОБА_13 , які зберегла на робочому комп`ютері. Після чого, ОСОБА_11 роздрукувала та передала ОСОБА_10 вказаний медичний документ для подальшого виготовлення військово-облікових документів.

Зазначені завідомо підроблені ОСОБА_11 медичні документи слугували підставою для подальшого оформлення військово-облікових документів на ім`я ОСОБА_13 із відміткою про непридатність до військової служби з метою подальшого перетину державного кордону України.

У подальшому, ОСОБА_10 продовжуючи діяти на виконання свого протиправного наміру, із залученням невстановлених досудовим слідством осіб працівників РТЦК та СП дислокованих на території Одеської області, які відповідно до відведеної їм ролі, здійснювали оформлення військово-облікових документів у вигляді тимчасових посвідчень військовозобов`язаних чоловікам призовного віку, перелік яких передавала ОСОБА_10 , які були підставою для незаконного переправлення через державний кордон України через офіційні пункти пропуску, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_2 сприяла ОСОБА_13 в отриманні військово-облікових документів, які слугували підставою для подальшого переправлення через державний кордон України, а саме: довідки військово-лікарської комісії № 33/9/1395 від 15.02.2023 із зазначенням діагнозу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії: НОМЕР_1 від 15.02.2023 виданого ІНФОРМАЦІЯ_4 з позначкою не придатний до військової служби.

Після чого, 20.02.2023 ОСОБА_4 , виконуючи відведену йому роль пособника в частині безпосереднього перевезення осіб через державний кордон України, на виконання вказівки ОСОБА_10 через контрольований пункт пропуску «Старокозаче-Тудоре» на транспортному засобі марки «Opel» номерний знак НОМЕР_2 на молдавській реєстрації сірого кольору під його керуванням здійснив перевезення ОСОБА_13 через державний кордон України до Республіки Молдова.

Крім того, ОСОБА_4 , діючи з корисливих мотивів, відповідно розробленого ОСОБА_10 плану щодо організації незаконного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України, будучи залученою до організованої групи, виконуючи відведену йому роль, діяв на виконання вказівки лідера організованої групи ОСОБА_10 щодо безпосереднього перевезення осіб через державний кордон України.

Так, 23.04.2023 у денний час, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_14 , знаходячись на території парку імені Т.Г. Шевченка, розташованого по вул.Успенській м.Одеса, на виконання вказівки ОСОБА_10 зустрівся з ОСОБА_15 . Під час зустрічі, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_15 про повний перелік документів її чоловіка, які необхідно зібрати, після чого передати йому під час наступної зустрічі. Також, ОСОБА_4 повідомив, що за вказану послугу ОСОБА_15 необхідно буде передати грошові кошти, наголосивши, що організує наступну зустріч з жінкою, яка «вирішить» дане питання, а також повідомить деталі щодо «фінансової частини питання».

Так, ОСОБА_4 , продовжуючи діяти відповідно розробленого ОСОБА_10 плану, 28.05.2023 приблизно о 12:19 год. прибув на власному автотранспорті марки «Opel» номерний знак НОМЕР_2 на молдавській реєстрації сірого кольору до раніше визначеного ним місця парку імені Т.Г. ОСОБА_16 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де знову зустрівся із ОСОБА_15 . Після чого, запросивши ОСОБА_15 присісти до салону свого автомобіля, запропонував проїхати на раніше обумовлену зустріч із ОСОБА_10 .

Далі, через нетривалий час, ОСОБА_4 на власному автотранспорті із ОСОБА_15 прибув до визначеного ОСОБА_10 місця, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , де вже очікувала ОСОБА_10 .

Так, ОСОБА_10 , діючи відповідно розробленого нею плану, присівши до вказаного транспортного засобу, яким керував ОСОБА_14 , де також знаходилась гр-ка ОСОБА_15 , яку було запрошено на зустрічз метою вирішення питання організації виїзду за кордон її чоловіка ОСОБА_17 , шляхом надання ОСОБА_10 вказаній особі призовного віку засобу у вигляді відповідних військово-облікових документів, які стануть підставою для незаконного переправлення через державний кордон України. Під час вказаної зустрічі, ОСОБА_10 , діючи відповідно розробленого нею плану надала вказівки ОСОБА_15 щодо збору та підготовки переліку необхідних документів чоловіка, копії яких вона повинна передати ОСОБА_10 для оформлення військово-облікових документів, а саме: довідки ВЛК із завідомо підробленим діагнозом татимчасового посвідчення військовозобов`язаного із відміткою про непридатність до військової служби, на підставі яких чоловік ОСОБА_15 зможе перетнути державний кордон України. Далі, ОСОБА_10 , продовжуючи діяти відповідно до розробленого злочинного плану, повідомила ОСОБА_15 , що її послуги з оформлення документів для виїзду за кордон для чоловіка останньої коштують 5000 доларів США (що станом на 28.05.2023 відповідно до курсу Національного банку України становило 182843 гривень) та окремо 3000 гривень, тобто загальною сумою 185843 гривень за оформлення фіктивних військово-медичних документів, які є підставою для безперешкодного переправлення осіб призовного віку через державний кордон України.

За вищевикладенихсобтавин,17.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

-ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: сприяння у незаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом надання засобів, вчинене організованою групою;

-ч. 3 ст. 332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: сприяння унезаконному переправленні осіб через державний кордон України шляхом надання засобів, вчинене повторно, організованою групою з корисливих мотивів.

Сторона обвинувачення звертається з клопотанням про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обґрунтовуючи його наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні останнім тяжких злочинів, характер ймовірно вчинених кримінальних правопорушень та наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які вказують на неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В судовому засіданні:

-прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, долучивши протокол затримання ОСОБА_4 від 18.06.2024.

-захисникпідозрюваного щодо застосування відносно підзахисного запобіжного заходу поклався на розсуд суду;

-підозрюваний просив застосувати відносно нього зхапобіжний захід, не пов`язанйи із триманням під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

17.06.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень стороною обвинувачення підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження: протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 14.11.2023; протоколами огляду речей від 10.11.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 08.05.2023; 31.05.2023; 23.08.2023; відповіддю на доручення з ДПСУ; відповіддю з ТОВ « Одеський обласний діагностичний центр «САНІТАС»»; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 від 07.03.2024; відповіддю з ПП «МЕДИЧНИЙ ЦЕНТР АРТ»; протоколами про проведення негласних слідчих ( розшукових) дій.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри, слідчий суддя враховує те, що діючий Кримінальний процесуальний кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» («Нечипорук і Йонкало проти України», 42310/04, §219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

Долучені матеріали кримінального провадження, на даній стадії досудового розслідування є достатніми для висновку щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_4 при цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

При розгляді клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя бере до уваги те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень.

Так, враховуючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик у вигляді можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду.

В цьому ж розрізі слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_4 є громадянином Республіки Молдова та відносно нього не діють обмеження щодо перетину державного кордону України в період дії правового режиму воєнного стану, що додатково підтверджє актуальність вказаного ризику в рамках даного кримінального провадження.

Крім того, з огляду на те, що підозрюваний ознайомлений з відповідним клопотанням про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відповідними додатками, долученими до нього, в яких наявний протокол допиту свідків, й відповідно в яких зазначені анкетні дані вказаних осіб, з огляду на ту обставину, що у випадку подальшого направлення відносно підозрюваного ОСОБА_4 обвинувального акту до суду, свідки ймовірно будуть допитуватися безпосередньо судом, слідчий суддя приходить до переконання про достатність підстав для прийняття висновку щодо наявності ризику можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на вказаних осіб, з метою зміни ними своїх показів, в цілях подальшого уникнення підозрюваним передбаченої законом відповідальності.

Слідчий суддя враховує твердження сторони обвинувачення з приводу того, що ОСОБА_4 є фактично співучасником організованої групи, яка причетна до скоєння кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним переправленням через державний кордон України, а тому наразі тривають заходи щодо встановлення кола можливих інших невстановленим досудовим слідством осіб ймовірних співучасників вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які будь-яким чином допомагали останньому вчинити кримінальне правопорушення. Окрім того, такі співучасники, задля уникнення кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення, можуть вчиняти дії спрямовані на переховування або знищення документів, які дають підстави для незаконного перетину державного кордону України з метою перешкодити органу досудового розслідування у збиранні належних та допустимих, а у їх сукупності достатніх доказів злочинної діяльності ОСОБА_4 . Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання про обгрунтованість посилання сторони обвинувачення щодо існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме перешкоджання підозрюваним ОСОБА_4 кримінальному провадженню.

Сторона обвинувачення в своєму клопотанні також посилається на наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливе вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.

Разом з тим, слідчий суддя зазначає, що вказаний ризик не знайшов свого підтвердження в матеріалах доданих в обґрунтування клопотання та прокурором в судовому засіданні не було доведено його обґрунтованість, зокрема стороною обвинувачення в судовому засіданні не надано відомостей щодо того, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності та/або того, що є підстави вважати, що на даний час перевіряються обставини, що останній може мати відношення до скоєння ще інших кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання підозрюваним обов`язків.

На думку слідчого судді, інкримінована ОСОБА_4 діяльність є проявом особливого цинізму в умовах дії правового режиму воєнного стану та викликає негативні реакції суспільства та зокрема військовослужбовців, які захищають цивільне населення з початку повномасштабного вторгнення рф на суверенну територію України.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, в тому числі які стосуються наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак підстав для застосування відносно останнього більш м`якого запобіжного заходу слідчим суддею встановлено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010р., суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. П. 80. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, що загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

Як вбачається з наявних у слідчого судді матеріалів, які долучені стороною обвинувачення в обґрунтування поданого клопотання, ОСОБА_4 інкримінується можливе вчинення в умовах воєнного стану правопорушення, пов`язаного зі сприянням незаконному переправленю осіб через Державний кордон, яким заборонений виїзд за межі країни після початку 24.02.2022 року військової агресії російської федерації.

Так, згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен враховувати положення ст. ст.177,178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя при визначенні розміру застави, враховує те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, вчинених в умовах воєнного стану та пов`язаних із посяганням на недоторканність державного кордону та обороноздатність держави України, винених організованою групою, його ймовірна активна роль у їх вчиненні, розмір ймовірної неправомірної вигоди, систематично отримуваної в результаті здійснення таких дій, та вважає що встановлені обставини слугують такими виключними випадками, які на підставі вищевикладених вимог ч.5 ст. 182 КПК України дозволяють при визначені застави вийти за межі її розміру, передбаченому законом для осіб, підозрюваних у вчинені тяжких злочинів.

Слідчий суддявраховуючи викладеніобставини,прийшов довисновку,що відноснопідозрюваного є доцільним застосування запобіжного заходу з призначенням застави у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

На думку слідчого судді, саме вказаний розмір застави буде в повній мірі гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного, у випадку її внесення, під загрозою звернення вказаного розміру застави в дохід держави за наявності відповідних для цього підстав (ч. 8 ст. 182 КПК України).

Керуючись ст. ст. 176-178,182-184,193-194, 196 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_7 , погоджене заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12023160000000750 від 05.05.2023 відносно ОСОБА_4 задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» строком до 15.08.2024, в межах строку досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 908 400 (дев`ятсот вісім тисяч чотириста) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок НОМЕР_3 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 строком до 15.08.2024, в межах строку досудового розслідування, наступні процесуальні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

1. не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора та/або суду;

2. повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. ч. 8, 10, 11 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1