Ухвала

від 01.08.2024 по справі 484/3572/24

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/3572/24

Провадження № 2-о/484/167/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.08.2024 року Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Кузьменко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Первомайської районної військової адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини

УСТАНОВИВ:

В провадженні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 ; заінтересована особа - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Первомайської районної військової адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини.

Ухвалою суду від 28.06.2024 р. вказана справа була призначена до розгляду у судовому засіданні на 01 серпня 2024 року.

Заявник в судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій вказав, що заявлені вимоги підтримує, просив їх задовольнити та справу слухати у його відсутність.

Заінтересована особа, ОСОБА_2 , в судове засідання надала заяву про розгляд справи в її відсутність, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник заінтересованої особи, Органу опіки та піклування Первомайської районної військової адміністрації, в судове засідання не з`явилася, надала заяву, в якій вказала, що заявлені вимоги підтримує в повному обсязі, просила їх задовольнити та справу слухати у її відсутність.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Пунктами 4, 5, статті 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно п.5 ч.2ст. 293 ЦПК України суд в порядку окремого провадження розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).

Разом з тим, частиною другою статті 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

В пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би факт, що має юридичне значення, але йому в цьому було відмовлено (із зазначенням причин відмови).

Вимоги до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, поданої у порядку окремого провадження, встановлені у ст. 318 ЦПК України, згідно з якою у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 із змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 року № 15 «Про практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст. 137 ЦПК, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 274 ЦПК. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин не можливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя відповідно до ст. 139 ЦПК постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Разом з тим, мотивуючи вказану заяву заявник вказав, що встановлення даного факту необхідно заявнику з метою захисту прав та інтересів дитини, а також своїх прав та інтересів, як батька, що займається вихованням та утриманням дитини.

Однак, це лише абстрактні поняття, які не мають жодної конкретики (яким чином порушені права дитини і батька, хто їх порушив, якими діями, і як саме встанолення даного факту може їх відновити).

Отже, в порушення вищевказаних норм, заявником не вказано та не конкретизовано з якою саме метою йому необхідно встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої дитини і яке юридичне значення має встановлення даного факту.

Крім того, згідно з частинами 1, 3 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" вказується, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, які мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний провести підготовчі дії, зокрема з`ясувати, які фізичні особи чи організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявнику та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.

Отже, суд повинен притягувати до участі в розгляді справ окремого провадження всіх заінтересованих осіб.

У справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи, які є спеціальними суб`єктами цього виду провадження.

Однак аналіз ч. 4 ст. 294 ЦПК України дає змогу зробити висновок, що поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежено за змістом. Заінтересованими є лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов`язки.

Тобто, визначення конкретної мети встановлення юридичного і наслідків його встановлення для заявника напряму впливає на коло заінтересованих осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Також, ОСОБА_1 у своїй заяві вказує, що після розірвання шлюбу його донька, ОСОБА_3 , знаходиться на його повному утриманні, однак, не зазначає жодних доказів, що підтверджують вказані обставини, а відомості про сплату аліментів ОСОБА_2 на утримання малолітньої доньки в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 11 ст. 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

На підставі вище викладеного, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 318 ЦПК України, зобов`язавши заявника усунути вище вказані недоліки в строк, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ним ухвали.

Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 187, 318 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ; заінтересована особа - ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Первомайської районної військової адміністрації про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини залишити без руху.

Для усунення недоліків поданої заяви надати заявнику строк 5 днів з дня отримання ним ухвали суду про залишення позову без руху. В противному разі заява залишається без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: