Рішення

від 29.07.2024 по справі 183/3539/24

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/3539/24

№ 2/183/2402/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2024 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю: секретаря судового засідання Моісєєва К. А., представника позивача-1 ОСОБА_1 , представниці позивача-2 ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом та за законом на обов`язкову частку у спадщині,

В С Т А Н О В И В:

позивачі звернулись до суду з цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_5 . Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Також до складу спадкового майна увійшли земельні ділянки розташовані під вказаним житловим будинком, а саме 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,5005 га для ведення особистого підсобного господарства. Окрім того спадкодавцю належала земельна ділянка (пай) площею 4,860 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223255600:01:032:0332, розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

За життя ОСОБА_5 склав два заповіти. Відповідно до змісту першого, складеного 14 лютого 2017 року, житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та господарські будівлі до нього, а також земельну ділянку належну йому ОСОБА_5 заповів ОСОБА_3 (надалі позивачу-1). Відповідно до змісту другого заповіту, складеного 19 січня 2018 року, посвідченого секретарем Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області Єсін Л. Д. за реєстраційним № 04, земельну ділянку площею 4,860 га, розташовану на території Губиниської селищної ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_5 заповів ОСОБА_3 .

Позивачі у встановлені строки звернулись до Новомосковської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та про видачу свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом.

Позивачу-1 нотаріусом відмовлено у вчиненні нотаріальної дії. Підставою відмови вказано те, що окрім ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернувся син спадкодавця ОСОБА_4 (надалі позивач-2), який має право на обов`язкову частку в спадщині. Зазначено, що оскільки з представлених спадкодавцем документів неможливо визначити вартість обов`язкової частки у спадщині, свідоцтво про право на спадщину на майно, належне ОСОБА_5 видане бути не може.

12 липня 2021 року до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом звернувся ОСОБА_4 . Листом нотаріуса позивача-2 повідомлено про наявність в матеріалах нотаріальної контори заповітів, складених за життя ОСОБА_5 , якими він заповідав майно на ім`я позивача-1. Позивачу-2 роз`яснено його право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки на день відкриття спадщини він є повнолітньою непрацездатною дитиною спадкодавця (пенсіонер за віком) та відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через те, що з представлених документів неможливо визначити вартість обов`язкової частки у спадщині.

Зазначені обставини перешкоджають позивачам у реалізації їх спадкових прав за заповітом після смерті ОСОБА_5 , у зв`язку з чим вони вимушені звернутись за судовим захистом.

Позивачі вказують, що оскільки з представлених спадкодавцем документів неможливо визначити вартість обов`язкової частки у спадщині, свідоцтво про право на спадщину на майно, належне ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , видане бути не може. Позивачі зазначаються, що після смерті ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є лише два спадкоємця за законом позивачі у справі, як діти спадкодавця та спадкоємці першої черги за законом, які прийняти спадщину у встановленому законом порядку та визначені строки, інших спадкоємців за законом не має, то обов`язкова частка позивача-2 становить частину всієї спадкової маси. Позивач ОСОБА_3 не заперечує проти такого розміру обов`язкової частки ОСОБА_4 у спадковій масі. Зазначають, що право власності на спадкове майно підтверджується належними правовстановлюючими документами, виданими відповідно до чинного на момент набуття права власності законодавства.

Постановленою суддею ухвалою від 15 квітня 2024 року відкрите провадження у справі у порядку загального позовного провадження, витребувано докази спадкову справу після померлого ОСОБА_5 . Докази отримано 18 квітня 2024 року.

Постановленою судом ухвалою від 09 липня 2024 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача-1 позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, указаних у ньому. Зазначив про те, що спадкова маса складається з майна, яке є предметом позову. Зазначив про відсутність інших спадкоємців за законом. Надав на огляд оригінали правовстановлюючих документів.

Представник позивача-2 в судовому засіданні вказала, що повністю підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав. Подав заяву, в якій просив вирішити справу на розсуд суду та позов розглянути у відсутність представника.

Заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали правовстановлюючих документів, суд висновує таке.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у батьків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_4 , про що видане свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , копію якого надано позивачами /а.с.19, 48/.

27 квітня 2021 року ОСОБА_3 набув права на пенсію за віком, що підтверджується наданою позивачами копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 /а.с.18/.

Також установлено, що ОСОБА_5 набув право власності на:

- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок (домоволодіння) від 20 лютого 1992 року, виданим на підставі рішення виконкому Губиниської селищної Ради народних депутатів № 10 від 14 січня 1992 року, та зареєстрованим 20 лютого 1992 року в БТІ за реєстровим № 1782-7 /а.с.27/, оглянутим у судовому засіданні;

- земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,5005 га для ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 006687, виданим Губиниською селищною радою 24 лютого 2000 року на підставі рішення виконкому Губиниської селищної Ради народних депутатів № 159 від 24 грудня 1993 року /а.с.35/, оглянутим у судовому засіданні;

- земельну ділянку (пай) площею 4,860 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223255600:01:032:0332, розташовану на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ДП № 126323, виданого Губиниською селищною радою 15 жовтня 2001 року на підставі рішення 18 сесії ХХІІІ скликання Губиниської селищної Ради народних депутатів № 87 від 26 червня 2001 року /а.с.24/, оглянутим у судовому засіданні та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 373645949 від 10 квітня 2024 року /а.с.25-26/.

При цьому судом установлено, що відомості щодо права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, земельні ділянки площею 0,250 га та 0,5005 га, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 не перенесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що підтверджується Інформацією № 373686370 від 10 квітня 2024 року /а.с.28/.

14 лютого 2017 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 за реєстраційним № 20, згідно з яким житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та господарські будівлі до нього, а також земельну ділянку належну йому згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІІ-ДП № 006687, виданим Губиниською селищною радою 24 лютого 2000 року заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.22, 47/.

19 січня 2018 року ОСОБА_5 склав заповіт, посвідчений секретарем Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області ОСОБА_7 за реєстраційним № 04, земельну ділянку площею 4,860 га, розташовану на території Губиниської селищної ради, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належну йому згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії І-ДП № 126323, виданим 15 жовтня 2001 року Губиниською селищною радою заповів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.23, 47, зворот/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 24 грудня 2020 року /а.с.21/.

З отриманої на запит суду копії спадкової справи після ОСОБА_5 убачається, що:

- 02 лютого 2021 року державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_5 /а.с.40, 46/, перевірено наявність заповітів /а.с.45/;

- 02 лютого 2021 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за заповітами після смерті ОСОБА_5 /а.с.42/;

- 31 травня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_5 /а.с.43/;

- за довідкою Виконавчого комітету Губиниської селищної ради від 07 червня 2021 року за № 907 ОСОБА_5 на день смерті проживав один за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.46, зворот/;

- 01 липня 2021 року ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_5 /а.с.49/;

- листом нотаріуса від 01 липня 2021 року № 983/02-14 ОСОБА_3 повідомлено, що окрім ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини за законом до нотаріальної контори звернувся син спадкодавця ОСОБА_4 , який має право на обов`язкову частку в спадщині. Із представлених спадкодавцем документів неможливо визначити вартість обов`язкової частки у спадщині відповідно до вимог статі 1241 ЦК України, тому свідоцтво про право на спадщину на майно, належне ОСОБА_5 видане бути не може /а.с.50/;

- 01 липня 2021 року ОСОБА_4 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтв про право на спадщину після ОСОБА_5 /а.с.51/;

- листом нотаріуса від 12 липня 2021 року № 1058/02-14 ОСОБА_4 повідомлено, що спадкодавець ОСОБА_3 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітами у встановлений законом строк. Із представлених спадкодавцем документів неможливо визначити вартість обов`язкової частки у спадщині відповідно до вимог статі 1241 ЦК України, тому свідоцтво про право на спадщину на майно, належне ОСОБА_5 видане бути не може /а.с.52/.

Вирішуючи позовні вимоги, суд виходить з такого.

У відповідності до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 1233, 1235, 1236 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

За ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення. До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

За ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Ч. 1 ст. 1269 ЦК України визначає, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Відповідно до ст. 25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав, суди повинні мати на увазі, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно. Разом з тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об`єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об`єкт нерухомого майна.

Спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно.

Згідно з положеннями пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в пункті 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Таким чином, оскільки відмова нотаріуса не дає можливості позивачам реалізувати їх спадкові права, однак наданими суду доказами в своїй сукупності підтверджується: факт набуття ОСОБА_5 за життя права власності на спірні земельні ділянки та житловий будинок; факт відсутності реєстрації права власності на частину спірного майна за спадкодавцем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень на момент звернення до нотаріуса; відсутність інших спадкоємців за законом, окрім позивачів, непрацездатність позивача-2, та враховуючи, що суду не надано доказів на підтвердження існування речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також інших речей та майнових прав у спадкодавця, суд приходить висновку, що позивач-1, як спадкоємець за заповітом має право на отримання спадкового майна у власність у розмірі частки, а позивач-2 частку (1/2 від , яка б належала йому при відсутності заповіту у разі спадкування за законом). Внаслідок вказаного позовна заява є обґрунтованою, належні та допустимі докази, подані в її обґрунтування підтверджують викладені в заяві обставини та у своїй сукупності вказують на наявність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 3/4 частини:

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: житлового будинку літ. «А1», загальною площею 77,5 кв.м., житловою площею 47,1 кв.м., господарських будівель та споруд: літня кухня літ. «Б1», тамбур літ. «б2», гараж літ. «В1», сарай літ. «Г1», вбиральня літ. «Д1», вхід в погріб літ. «Е1», погріб літ. «ПГ», сарай літ. «Ж1, тамбур літ. «ж2», сарай літ. «З1», споруди № 1-4;

- земельної ділянки площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,5005 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 4,860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223255600:01:032:0332, що розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом обов`язкової частки у спадщині після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/4 частину:

- житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 , який в цілому складається з: житлового будинку літ. «А1», загальною площею 77,5 кв.м., житловою площею 47,1 кв.м., господарських будівель та споруд: літня кухня літ. «Б1», тамбур літ. «б2», гараж літ. «В1», сарай літ. «Г1», вбиральня літ. «Д1», вхід в погріб літ. «Е1», погріб літ. «ПГ», сарай літ. «Ж1, тамбур літ. «ж2», сарай літ. «З1», споруди № 1-4;

- земельної ділянки площею 0,250 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 0,5005 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельної ділянки площею 4,860 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1223255600:01:032:0332, що розташована на території Губиниської селищної ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Судові витрати покласти на позивачів у рівних частках.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 01 серпня 2024 року.

Учасники справи:

позивач-1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

позивач-2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач Губиниська селищна рада Новомосковського району Дніпропетровської області; код в ЄДРПОУ 04338457; місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, с-ще Губиниха, вул. Шевченко, буд. 16.

Суддя Д. О. Парфьонов