Рішення

від 01.08.2024 по справі 214/3750/24

САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/3750/24

2/214/2973/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

01 серпня 2024 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Сіденко С.І.,

за участю: секретаря судового засідання Чаплиги О. О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконкому Саксаганської районної у місті ради, Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дітей та встановлення факту перебування дітей на утриманні батька

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , вказавши третіми особами Службу у справах дітей Виконкому Саксаганської районної у місті ради, як орган Опіки та піклування, Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та просить суд ухвалити рішення яким:

-визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_1 за його місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

-встановити факт перебування малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на самостійному вихованні та утриманні батька ОСОБА_1 .

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа № 214/4507/22 Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що він та відповідачка ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 2014 року. Сторони по справі мають спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2022 шлюб між сторонами розірвано. Крім того, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.01.2023 з позивача на користь відповідачки стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частки його заробітку (доходу) щомісячно з 06.09.2022 до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Саксаганським відділом державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження про стягнення аліментів з позивача по даній справі.

Після розірвання відносин у 2022 році діти проживали як з позивачем так і з відповідачкою. Наприкінці 2022 року син ОСОБА_4 фактично почав проживати разом з батьком, а вже на початку 2023 року і дочка ОСОБА_3 . Після розірвання відносин позивач не перешкоджав відповідачу спілкуватись із дітьми, які бачились з матір`ю, коли вона виявляла бажання. Численні прохання позивача про необхідність більше приділяти уваги дітям відповідач залишила поза увагою.

Разом з тим, спільні малолітні діти почали скаржитись на поведінку чоловіка, з яким разом проживає відповідач. За власним бажанням діти сторін по справі починаючи з 2022 року проживають разом із позивачем за адресою: АДРЕСА_1 .

У позовній заяві, позивач з посиланням на відповідні характеристики дітей з навчального та дошкільного закладів освіти, вказує що він займається вихованням дітей одноособово, участі у вихованні дітей мати не бере участі. Зокрема, відповідач на початку навчального 2023 року телефонувала один раз в навчальний заклад, у якому навчається дочка, повідомила, що дочка часто буде перебувати з батьком. За час перебування сина ОСОБА_5 у дошкільному навчальному закладі, приводить та забирає дитину батько та дідусь зі сторони батька, за час перебування в черговій групі № 6 мати забирала дитину один раз.

Діти зареєстровані разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 , в квартирі, що належить позивачу на праві приватної власності, однак фактично мешкають в квартирі, що належить матері позивача по АДРЕСА_1 . Позивач намагається забезпечити дітей всім необхідним, дбає про них, створює належні умови для проживання, лікування, має стабільний середній заробіток, займається адвокатською діяльністю.

Враховуючи, що з 2022 року по день подання позовної заяви діти проживають разом з батьком, який забезпечує їм повний і гармонійний розвиток та рівень життя, необхідний для такого розвитку, діти відвідують навчальні та оздоровчі заклади, батько їх матеріально утримує, здатний забезпечити дочку та сина усім необхідним, позивач вважає, що визначення місця проживання дітей разом з батьком відповідатиме їх якнайкращим інтересам.

Також позивач вказує, що подання до суду даного позову обумовлено наявністю відкритого виконавчого провадження про стягнення аліментів з нього на утримання дітей, відповідно до якого позивачу безпідставно нараховуються заборгованість по оплаті аліментів.

Ухвалою суддівід 26квітня 2024року прийнятодо розглядута відкрити провадженняу справіза данимпозовом,розгляд справипостановлено проводитиза правиламизагального позовногопровадження,призначено підготовчесудове засідання,зобов`язано Виконавчий комітет Саксаганської районної в місті ради, як орган опіки та піклування, надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору з приводу визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Ухвалою від 04 червня 2024 року залучено у цивільній справі у якості у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

Ухвалою від 03 липня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті в приміщенні суду, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

Судом також розглянуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, у якій останній просив суд зупинити стягнення з нього аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі виконавчого листа № 214/4507/22 на користь ОСОБА_2 та ухвалою від 25 квітня 2024 року у задоволенні заяви відмовлено.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві. Також повідомив, що встановлення факту, про який просить позивач у позовній заяві необхідне для захисту прав та інтересів дітей, оформлення документів щодо соціальної допомоги, вирішення питань щодо переміщення дітей без документального оформлення згоди від матері.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він багато років знайомий з позивачем ОСОБА_1 . Повідомив, що позивач декілька років тому розлучився з своєю дружиною ОСОБА_2 .. Позивач ОСОБА_1 постійно проживає із своєми дітьми - дочкою ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 , сам ними піклується, забезпечує їх всім необхідним, постійно проводить з ними час, сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов`язків. Свідку відомо, що відповідач ОСОБА_2 не допомагає утримувати дітей матеріально, він жодного разу не бачив відповідача коли відвідував позивача.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомив, що протягом останніх кількох років діти проживають з позивачем, матір дітей жодного разу не зустрічала. Вихованням та утриманням дітей ОСОБА_1 займається самостійно.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , допитані з дотриманням вимог ст. 232 ЦПК України, пояснили, кожен окремо, що проживають разом з батьком, люблять його, сумують за мамою, яка інколи їх навідує.

Представники третіх осіб: Служби у справах дітей Виконкому Саксаганської районної у місті ради, Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_5 в судове засідання не з`явились, письмових пояснень з приводу заявлених вимог до суду не подали.

Відповідач ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку, однак до суду повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомила, заяв про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило, відзиву не подано.

Частиною четвертою статті 223 ЦПК України установлено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення таких причин, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, належне повідомлення відповідача, не подання нею відзиву у встановлений судом строк та неповідомлення причини неявки у судове засідання, суд вважає можливим розглянути в порядку заочного розгляду цивільну дану цивільну справу за відсутності заперечень з боку позивача проти заочного розгляду справи.

Заслухавши пояснення учасників справи присутніх у судовому засіданні, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З рішення Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2022 року по справі № 214/1391/22, вбачається, що сторони по даній справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 2014 року та цим рішенням шлюб було розірвано. Вказане рішення суду набрало законної сили 18 жовтня 2022 року (а. с. 20).

Судом також встановлено, що сторони по даній справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження дітей серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а. с. 18, 19).

Позивач по даній справі ОСОБА_1 є платником аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , які стягуються на користь матері дітей ОСОБА_2 в рамках виконавчого провадження № 71183947 (а. с. 22 копія постанови про відкриття виконавчого провадження).

З розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим провадженням № 71183947, вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів станом на 09.04.2024 становить 4344,44 грн. (а. с. 24).

Діти сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 мають зареєстроване місце проживання за зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними витягами з реєстру територіальної громади (а. с. 25, 26, 27).

Двокімнатна квартина, за адресою якої зареєстровані діти сторін по справі та позивач, належить позивачу на праві приватної власності (а. с. 28, 29 30 копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договору купівлі продажу квартири).

Відповідач ОСОБА_2 за адресо: АДРЕСА_2 знята з реєстрації з 17.11.2023, що підтверджується наданими позивачем відомостями з Реєстру Криворізької міської територіальної громади (а. с. 27) та перевірено судом, що знайшло своє підтвердження, на стадії відкриття провадження по справі за допомогою даних Єдиного державного демографічного реєстру (а. с. 42).

Як повідомив позивач в судовому засіданні, діти сторін фактично проживають разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджено актом про фактичне проживання (а. с. 34).

Трикімнатна квартира, у якій фактично проживає позивач з дітьми належить матері позивача ОСОБА_8 на праві власності (а. с. 31, 32, 33, копі договору купівлі-продажу, паспорта власника квартири та свідоцтва про народження позивача).

Мати позивача ОСОБА_8 фактично проживає у квартирі, що належить позивачу (а. с. 34 копія акту про фактичне проживання).

З психолого-педагогічної характеристики вихованця групи № 5 ппр КЗДО КТ № 194 КМР, вбачається, що сім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 неповна, складається з тата, ОСОБА_9 та сестри ОСОБА_10 . Зі слів вихователів чергової групи вихованням дитини займається тато, взаємозв`язок з вихователями групи підтримує тато, який приділяє достатню увагу вихованню та навчанню дитини, цікавиться діяльністю та настроєм дитини під час перебування в дитячому садку. Приводить і забирає ОСОБА_9 батько та дідусь зі сторони батька. За час перебування в черговій групі № 6 мама забирала дитину один раз.

Відвідує дитячий садок з жовтня 2020 року. Адаптація проходила довго і тяжко. Багато часу потребувалось, щоб дитини адаптувалась до дитячого колективу. ОСОБА_9 рідко хворіє простудними захворюваннями, хронічних порушень здоров`я не має, засинає швидко, сон спокійний та міцний. Їсть погано, харчування вибіркове, але за період відвідування дитячого садка харчування хлопчика покращилось.

Програму вікової групи ОСОБА_9 засвоїв на середньому рівні, на заняттях здатний самостійно контролювати свою діяльність, інколи не доводить справу до кінця, швидко виснажується, відволікається, працює нерівномірно, темп діяльності повільний, потребує словесної практичної, стимулюючої та навчальної допомоги. Долає труднощі, що виникають в процесі діяльності. Інколи переживає і нервує, звертається до вихователя.

ОСОБА_9 активний у різних видах діяльності, наявна ініціатива, поведінка спокійна, адекватна ситуації. Протягом дня у ОСОБА_9 може змінюватись настрій. ОСОБА_9 часто сумує за батьками, але під час розмови частише говорить тільки про батька. У бесідах про проведений вдома час ОСОБА_9 завжди розповідає тільки про батька і сестру (а. с. 36).

Відповідно до характеристики ОСОБА_3 , 2014 року народження, наданої спільно в. о. директора Криворізької гімназії № 122 та класним керівником, ОСОБА_10 навчається в гімназії з першого класу. Під час навчання в онлайн-форматі у 4 класі Діані допомагає батько, з яким перебуває дитини на більшості уроках. Зі слів ОСОБА_10 , вона проживає разом з братом та батьком. Мати мешкає окремо, їй телефонує. Батька цікавиться навчанням ОСОБА_10 , просить поради під час вивчення деяких незрозумілих їй тем, часто телефонує, за потреби приходить до закладу освіти. Мама телефонувала один раз на початку навчального 2023 року, повідомляла, що дочка часто буде перебувати з татом (а. с. 37).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно дочастини третьоїстатті 51Конституції Українисім`я,дитинство,материнство ібатьківство охороняютьсядержавою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованоїпостановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першоїстатті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

У постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 255/15148/13-ц (провадження № 61-22808св18) зазначено, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені інтереси дитини у спорі, а вже тільки потім права батьків. Декларація прав дитини не є міжнародним договором, не має в Україні виключно обов`язкового характеру, у той час як Конвенція про права дитини, у якій реалізовано принцип пріоритету інтересів дитини понад усім, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, її положення є частиною національного законодавства згідно зістаттею 9 Конституції України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зауважено, що законодавство України не містить правових норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Водночас під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю в контексті Декларації прав дитини потрібно розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених цією Декларацією та Конвенцією про права дитини.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

З огляду на надані суду докази, судом становлено, що діти сторін по справі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 фактично проживають разом з батьком, який піклується про їх соціальний і духовний розвиток, здоров`я, матеріально утримує, діти з ним мають сталі соціальні зв`язки на відміну від матері.

Суд приймає до уваги, що у власності позивача знаходиться двокімнатна квартира, однак він з дітьми проживає у квартирі, яка належить його матері та має три кімнати, що більшою мірою відповідає інтересам дітей та дає можливість забезпечити дітям користування окремими кімнатами.

Відповідно до наданого суду Службою у справах дітей виконкому Саксаганської районної у місті ради акту обстеження умов проживання від 24.07.2024 за фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою АДРЕСА_1 для виховання та розвитку дітей створено такі умови: діти забезпечені окремі ізольовані кімнати, обладнані всіма необхідними меблями диванами, письмовими столами, в наявності дитячий одяг, засоби гігієни, іграшки, постільна білизна. Крім того квартира забезпечена тепло-, газо-, електро-, водопостачанням та водовідведенням, гігієнічні пристрої та кухонно-побутові прилади у робочому стані, у квартирі свіжий ремонт, метало-пластикові вікна, прибрано, речі складено.

Враховуючи викладене, думку батька дітей ОСОБА_1 та самих дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з якими наявні сталі соціальні зв`язки з батьком за відсутності матері, надані суду докази з приводу спору між сторонами щодо визначення місця проживання дітей, суд вважає за доцільне визначити місце проживання дітей разом з батьком.

В частині позовних вимог щодо визначення місця проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 , суд зауважує, що нормами права, які суд застосовує до спірних правовідносин, під місцем проживання дитини визначають не конкретну адресу з вказівкою населеного пункту, вулиці будинку/квартири, а саме особу, з якою має проживати дитина. Крім того, місце проживання може бути змінено з різних причин, в тому числі з причин покращення житлово-побутових умов для дітей. Вказання конкретної адреси місця проживання у рішенні суду у майбутньому може утруднити виконання рішення у разі зміни адреси. Тому, суд ухвалюючи рішення, обмежується визначенням місця проживання дітей разом з батьком, без зазначення адреси.

В частині позовних вимог щодо встановлення факту самостійного виховання дітей батьком необхідно зазначити наступне.

Встановлення факту, про який просить позивач стосується прав та обов`язків відповідача щодо виховання дітей, тому вирішення цього питання здійснюється в порядку позовного, а не окремого провадження. Цьому питанню суд надав правову оцінку в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Судом із досліджених доказів встановлено, що діти сторін по справі проживють та повністю перебувають на утриманні батька. Він повністю опікується інтересами і потребами дітей, піклується про них, займається їх вихованням, слідкує за розвитком, несе витрати на їх виховання та навчання, батьком створені найкращі умови для дітей. Батько має змогу забезпечити усім необхідним своїх дітей, постійно слідкує за їх станом здоров`я.

Встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком ОСОБА_1 своїх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідне для захисту їх прав та інтересів, оформлення документів щодо соціальної допомоги, вирішення питань щодо переміщення дітей без документального оформлення згоди від матері.

Відповідачка по справі разом з родиною не проживає, проживає у іншому місті, на має зареєстрованого місця проживання, що вже само по собі свідчить, що вона не може в силу вказаних обставин об`єктивно здійснювати свої батьківські обов`язки, щодо виховання дитини, будь-яких доказів про те, що вона належним чином виконує батьківські обов`язки, достатньо приймає участь у вихованні та утриманні дітей, суду не надала, натомість позивачем доведено протилежне.

Враховуючи вище викладене, суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, у контексті першочергового врахування інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, з огляду на відсутність обставин, які б свідчили, що проживання дітей з батьком може їм зашкодити, а також те, що встановлено, що позивач самостійно виховує та утримує своїх дітей, а також зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав одного з батьків дитини є крайнім заходом, суд вважає за необхідне обмежитись встановленням факту самостійного виховання позивачем дітей, не виходить за межі позовних вимог та не позбавляє права матір дитини належним чином виконувати свої батьківські обов`язки в подальшому.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

На підставі викладеного і у відповідності зі ст.ст.141,247,263-265,233, 280, 273,354-355, 430 ЦПК України, судЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 з батьком дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , за місцем проживання батька.

Встановити факт самостійного виховання та утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судово го збору у розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві грн. 40 коп.).

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП НОМЕР_5 , останнє відоме місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Виконкому Саксаганської районної у місті ради, ідентифікаційний код 34339916, місцезнаходження - вул. Володимира Великого, буд. 32, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), ідентифікаційний код 34545897, місцезнаходження - вул. Віталія Матусевича, буд. 41, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження АДРЕСА_3 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Сіденко