Ухвала

від 01.08.2024 по справі 912/1883/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,

тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

01 серпня 2024 рокуСправа № 912/1883/24

Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коваленко Н.М.,

розглянувши заяву №б/н від 29.07.2024 Фізичної особи-підприємця Клінової Марії

про забезпечення позову

у справі №912/1883/24 від 01.08.2024

за позовом: Фізичної особи-підприємця Клінової Марії (далі - ФОП Клінова М.), РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (далі - ПСП ІМ. ВАТУТІНА), код ЄДР 13756231, с. Мала Вільшанка, Вільшанський район, Кіровоградська область, 26607

про стягнення 549 385,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ФОП Клінової М. до ПСП ІМ. ВАТУТІНА з вимогами:

1. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ 13756231) на користь Фізичної особи-підприємця Клінової Марії (РНОКПП НОМЕР_1 ), заборгованість в розмірі 549 385, 11 грн., у тому числі: заборгованість з орендної плати у розмірі 481 145,79 грн. основного боргу, 35 157,25 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, 24 007, 83 грн. інфляційних нарахувань та суму відсотків за користування грошовими коштами, що складає 9 074,24 грн.

2. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Ватутіна (код ЄДРПОУ 13756231) на користь Фізичної особи-підприємця Клінової Марії (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 8 240, 78 грн. за подачу позовної заяви, судовий збір у розмірі 1 514, 00 грн. за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову, витрати на правничу допомогу (які можуть бути уточнені).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за Договором Оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) №131 від 02.10.2023 в частині здійснення оплати.

31.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява №б/н від 31.07.2024 про усунення недоліків.

Ухвалою від 01.08.2024 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/1883/24, ухвалив справу №912/1883/24 розглядати за правилами загального позовного провадження.

Крім того, разом з позовною заявою до господарського суду надійшла заява №б/н від 29.07.2024 позивача про забезпечення позову з вимогами:

1. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні ПСП "ІМ. ВАТУТІНА" (код ЄДРПОУ 13756231) у розмірі ціни позову 549 385, 11 грн., судового збору за подання позовної заяви у розмірі 8 240, 78 грн., судового збору за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1 514, 00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 61 500.00 грн.

В обґрунтування поданої заяви зазначено таке.

У ПСП "ІМ. ВАТУТІНА" наявна перед ФОП Кліновою Марією заборгованість з орендної плати у розмірі 481 145,79 грн. основного боргу, 35 157,25 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язання, 24 007, 83 грн. інфляційних нарахувань та сума відсотків за користування грошовими коштами, що складає 9 074,24 грн.

Отже, загальна сума заборгованості станом на дату подачі цієї заяви складає: 549 385, 11 грн. (п`ятсот сорок дев`ять тисяч триста вісімдесят п`ять гривень одинадцять копійок).

Беручи до уваги те, що ПСП "ІМ. ВАТУТІНА" порушуючи вимоги ст. 265 ГК та ст. 712 ЦК України, ухиляється від виконання своїх обов`язків передбачених Договором оренди сільськогосподарської техніки (з екіпажем) №131 від 02.10.2023, а саме сплату за договором не здійснює в повному обсязі, не підписує жодних актів, не надає відповідей на претензії.

Позивач вважає, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутньому рішення господарського суду.

На виконання ч. 5 ст. 139 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивачем до заяви про забезпечення позову додано платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору, у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву №б/н від 29.07.2024 позивача про забезпечення позову, господарський суд враховує таке.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №543/730/14-ц.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №916/1572/19, від 28.10.2019 у справі №916/1845/19.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 79 ГПК України).

Господарський суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Також, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Отже, у спірному випадку саме на заявника (позивача) покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як свідчать досліджені судом матеріали справи, звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, позивач фактично посилається на те, що невжиття заходів щодо накладення арешту на майно та грошові суми, що належать відповідачу, може ускладнити чи зробити неможливим виконання майбутньому рішення господарського суду, при цьому жодним чином не обґрунтовує такі обставини.

Господарський суд також враховує висновки, які викладені в ухвалі Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі №917/1610/23.

Так, ухвалою від 29.01.2024 справу №917/1610/23 передано на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду. Ухвала мотивована необхідністю відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22, чи для уточнення цих висновків.

Зокрема, у справі №917/1610/23 колегія суддів не погодилась із висновком, викладеним у цих постановах, стосовно того, що: "У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін".

Водночас ухвалою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.03.2024 у справі №917/1610/23 справу №917/1610/23 за касаційною скаргою ТОВ "Полтаваенергозбут" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.11.2023 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

При постановленні вказаної ухвали Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду виходив з того, що наведений зміст постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду засвідчує, що у ній взагалі відсутні правові висновки, про які стверджує колегія суддів (про те, що у питанні застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідача/зацікавленої особи, позивач (заявник) звільняється від доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову).

У даній же справі позивачем не викладено обставин та не надано доказів, які вказують на реальні наміри відповідача вчиняти будь-які дії, які можуть створити загрозу утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду.

Проте саме по собі не перерахування грошових коштів відповідачем не свідчать про можливе ухилення від виконання судового рішення.

Господарський суд зазначає, що саме лише те, що позовні вимоги у цій справі є вимогами про стягнення грошових коштів та те, що відповідач має можливість розпоряджатися власними грошовим коштами, не звільняє позивача від необхідності належними та допустимими доказами довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З урахуванням наведеного, господарський суд зазначає, що сам лише факт можливості розпорядження відповідачем коштами, які перебувають на його рахунках, не може свідчити про неможливість виконання рішення суду у цій справі у випадку задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б давали можливість встановити наявність чи відсутність у відповідача іншого майна та, відповідно, встановити що відповідач не має достатньо коштів для виконання своїх зобов`язань. Тобто, надані позивачем докази не свідчать про те, що відповідач, у випадку задоволення цього позову, не буде мати можливості виконати рішення суду.

Господарський суд також зауважує, що позивачем до своєї заяви на надано та матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що відповідач має намір вчинити або вчиняє дії щодо зменшення як наявних у нього грошових коштів, так і належного йому майна (транспортних засобів).

Заява позивача мотивована лише припущенням про потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем в майбутньому.

Проте, господарський суд зазначає, що саме лише припущення заявника про те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів у майбутньому, без посилання на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача.

Позивачем не наведено доказів того, що у відповідача відсутні грошові кошти, в тому числі і на рахунках в банківських установах, за рахунок яких може відбутись погашення заборгованості.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Таким чином, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. 76-77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів про забезпечення позову, та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів.

Висновуючи все наведене вище, судом враховано також те, що арешт коштів на рахунках відповідача може призвести до перешкод у здійсненні господарської діяльності останнім та, в свою чергу, погіршення майнового стану сторони, оскільки знерухомлення грошових активів, як основного інструменту ведення юридичної особою господарської діяльності, унеможливлює здійснення такої діяльності.

За таких обставин, оскільки заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності забезпечення позову із врахуванням дотримання збалансованості інтересів сторін, заявником не доведено те, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для задоволення заяви №б/н від 29.07.2024 позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.

Господарський суд звертає увагу позивача, що заява про забезпечення позову, яка раніше була відхилена повністю або частково, може бути подана вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. 136-137, 140, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви №б/н від 29.07.2024 позивача про забезпечення позову відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку.

Копії ухвали направити сторонам.

Суддя Н.М. Коваленко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.