Рішення

від 31.07.2024 по справі 918/1007/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2024 р. Справа № 918/1007/21(918/307/24)

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

до Приватного підприємства "МВМ ШЛЯХБУД"

про стягнення заборгованості в сумі 55 466 грн 24 коп.,

у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, м. Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665)

про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540),

без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

В березні 2024 року Дочірнє підприємство "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Підприємство, позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Приватного підприємства "МВМ ШЛЯХБУД" (далі - ПП "МВМ ШЛЯХБУД", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 55 466 грн 24 коп., з яких: 23 657 грн 74 коп. - основний борг, 1 701 грн 02 коп. - 3 % річних, 8 482 грн 35 коп. - інфляційні втрати, 21 625 грн 13 коп. - пеня.

Також позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору, пов`язані з розглядом даної справи.

Позивачем долучено платіжну інструкцію від 11 квітня 2024 року № 2831 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 3 028 грн 00 коп.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про надання послуг (виконання робіт) від 16 вересня 2021 року № 23/21, укладеного між Філією "Рівненська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" та Приватним підприємством "МВМ ШЛЯХБУД", а саме зобов`язань щодо здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги в сумі 23 657 грн 74 коп. в строки, встановлені умовами договору, внаслідок чого позивачем заявлено до стягнення заборгованість у спірній сумі. Крім того у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання позивачем з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 701 грн 02 коп. та інфляційних втрат в розмірі 8 482 грн 35 коп. та з посиланням на п. 4.3. вказаного договору заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 21 625 грн 13 коп.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 року дану позовну заяву передано на розгляд судді Політиці Н.А. (у провадженні якої перебуває справа № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України") та присвоєно номер 918/1007/21(918/307/24).

Суд зазначає, що статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник.

Зокрема, абзацом 1 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Отже, за умови відкриття провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без відкриття нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Кодексу України з процедур банкрутства, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.01.2022 року відкрито провадження у справі № 918/1007/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до боржника у розмірі 2 064 087 грн 00 коп., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.07.2022 року, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Чепелюка Олександра Олександровича, визначено дату проведення попереднього судового засідання на 22.03.2022 року; зобов`язано розпорядника майна провести інвентаризацію майна боржника.

Отже, враховуючи викладене вище, позовна заява Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Приватного підприємства "МВМ ШЛЯХБУД" про стягнення заборгованості в сумі 55 466 грн 24 коп. підлягає розгляду у межах справи № 918/1007/21 за заявою Дочірнього підприємства "Київський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Народного ополчення, 11 А, м. Київ 151, 03151, код ЄДРПОУ 03445665) про банкрутство Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Пластова, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 31994540).

Абзацом 3 частини 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ухвалою суду від 1 квітня 2024 року у задоволенні клопотання Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення у справі відмовлено, а позовну заяву Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 18.03.2024 року № 6/139 залишено без руху та встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 5 (п`ять) днів з дня вручення даної ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: заяви із зазначенням відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача. В разі відсутності у позивача електронного кабінету останній зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 ГПК України; доказів про сплату судового збору за подання даної позовної заяви в розмірі 3 028 грн 00 коп.

11 квітня 2024 року від Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано оригінал платіжного доручення від 11 квітня 2024 року № 2831 на суму 3 028 грн 00 коп., відповідь № 698464 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у позивача та відповідь № 398459 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС у відповідача.

Ухвалою суду від 16 квітня 2024 року позовну заяву Підприємства від 18.03.2024 року № 6/139 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/1007/21(918/307/24) в межах провадження у справі про банкрутство, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, тобто главі 10 ГПК України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 ГПК України).

Статтями 42, 46 ГПК України визначено, що сторони у справі користуються рівними процесуальними правами, серед яких право на ознайомлення з матеріалами справи, подання заяв та клопотань. Учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (стаття 113 ГПК України).

Частиною 8 статті 165 ГПК України зазначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 8 ст. 176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зокрема зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.

Отже, учасник справи, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на позовну заяву протягом строку, встановленого судом в ухвалі про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі.

Як було зазначено судом вище, ухвалою суду від 16 квітня 2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 116 ГПК України).

Так ухвала суду від 16 квітня 2024 року про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі надіслана ПП "МВМ ШЛЯХБУД" на адресу, зазначену позивачем у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33013, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 21, оф. 5, повернулася до суду із відміткою на конверті про невручення 25.04.2024 року: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 55-58).

За відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що місцезнаходженням Приватного підприємства "МВМ ШЛЯХБУД" є: 33013, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 21, оф. 5.

Згідно із п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, з урахуванням приписів частини 8 статті 165 ГПК України, п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву тривав до 10.05.2024 року включно.

В той час, у встановлений судом ухвалою від 16.04.2024 року строк, відповідачем відзиву на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений судом строк не подав до суду відзиву на позов, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості по заробітній платі, яка є предметом даного спору, не надав, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2021 року між Філією "Рівненська ДЕД" Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - Виконавець) та Приватним підприємством "МВМ ШЛЯХБУД" (далі - Замовник) укладено договір про надання послуг (виконання робіт) № 23/21 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується до заявок Замовника, які погоджуються сторонами, протягом визначеного в Договорі строку надати послуги (виконати роботи) будівельною технікою - фрезою Wirtgen 2000 та автомобілем MAH з напівпричепом Langendorf (далі - техніка) (далі - послуги), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги.

Строк надання послуг розпочинається з вересня 2021 року до повного закінчення робіт. Строк надання послуг може бути продовжено у випадку поломки техніки, несприятливих умов та/або інших обставин, що впливають на термін виконання робіт (пункт 1.4. Договору).

У відповідності до підпункту 2.3.2. пункту 2.3. Договору, Замовник зобов`язаний приймати від Виконавця результати надання послуг, якщо вони відповідають умовам Договору, та оплачувати їх в розмірах і в строки, передбачені Договором.

За надання передбачених Договором послуг Замовник сплачує Виконавцю плату в розмірі, зазначеному у Акті прийому-передачі наданих послуг або Акті приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в, шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця. Оплата здійснюється в національній валюті України - гривні (пункт 3.1. Договору).

Загальна вартість робіт визначається на основі узгодженої сторонами калькуляції, яка є невід`ємною частиною Договору, та з урахуванням компенсації вартості проживання, харчування та витрат на відрядження працівників Виконавця (пункт 3.2. Договору).

Згідно до пункту 3.3. Договору, оплата коштів за фактично надані послуги здійснюється Замовником протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами актів.

У випадку наявності у Замовника зауважень до наданих послуг Виконавцем Сторони оформляють їх актом недоліків. Виконавець протягом визначеного у акті недоліків строку усуває їх за власний рахунок, якщо не доведе, що такі недоліки допущені не з його вини (пункт 3.4. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору, підписання Акту приймання-передачі наданих послуг/Акту приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в представником Замовника підтвердженням відсутності претензій з його боку.

У випадку порушення Договору сторони несуть відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України (пункт 4.1. Договору).

У разі прострочення оплати послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, за кожний день прострочення (пункт 4.3. Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 6.1. Договору).

Строк Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1 Договору та закінчується 31 грудня 2021 року (пункт 6.2. Договору).

Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (пункт 6.3. Договору).

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їхні підписи скріплені печатками.

В Калькуляції, яка є Додатком № 1 до Договору узгоджено вартість робіт.

Як вбачається з наданого до матеріалів справи Акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-000115, позивачем на виконання умов Договору були проведені роботи (надані послуги): автопослуги МАН з трейлером згідно товарно-транспортних накладних на суму 4 214 грн 78 коп. без ПДВ; холодне фрезерування асфальтобетонного покриття із застосуванням фрези Wirtgen 2000 на суму 15 500 грн 00 коп. без ПДВ.

Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ за Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-000115 становить 19 714 грн 78 коп., ПДВ 20% - 3 942 грн 96 коп. Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ за Актом здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-000115 становить 23 657 грн 74 коп.

В Акті здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-000115 зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Зазначений вище акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) підписаний сторонами 30.09.2021 року, їхні підписи скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Згідно Рахунку-фактуру від 30 вересня 2021 року № СФ-0000150 вартість наданих послуг становить 23 657 грн 74 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання умов Договору ним було виконано роботи (надано послуги) згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-000115 на суму 23 657 грн 74 коп., однак відповідач оплату наданих послуг не здійснив. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 23 657 грн 74 коп., а також пеню у розмірі 21 625 грн 13 коп., 3% у розмірі 1 701 грн 02 коп. та інфляційні втрати у розмірі 8 482 грн 35 коп.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У силу вимог статей 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За умовами частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положенням статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до наданого позивачем Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) позивачем на виконання умов Договору були виконані роботи (надані послуги) на загальну суму 23 657 грн 74 коп.

Зазначений вище акт приймання виконаних робіт підписаний сторонами 30.09.2021 року, їхні підписи скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Відповідно до пункту 3.3. Договору, оплата коштів за фактично надані послуги здійснюється Замовником протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання Сторонами актів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті вартості наданих послуг за Договором - до 29.10.2021 року включно. Відтак, з 30 жовтня 2021 року відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Доказів сплати вказаної суми або відсутності у відповідача зобов`язань з її сплати до матеріалів справи сторонами не надано.

За таких обставин, виходячи з вищевикладеного вбачається, що відповідачем, у порушення умов Договору, зобов`язання з оплати наданих послуг (робіт) не виконувались, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 23 657 грн 74 коп.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів протилежного відповідно до статей 76, 77 ГПК України.

Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача пені в розмірі 21 625 грн 13 коп., 3% річних в розмірі 1 701 грн 02 коп. та інфляційних втрат в розмірі 8 482 грн 35 коп. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. (частини 2, 3 статті 549 ЦК України).

У частині 4 статті 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктами 4.1. та 4.3. Договору передбачено наступне, у випадку порушення Договору сторони несуть відповідальність, визначену Договором та (або) чинним законодавством України. У разі прострочення оплати послуг, наданих Виконавцем, Замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, за кожний день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В той же час, Законом України № 540-IX від 30.03.2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" було доповнено Розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який в подальшому був продовжений до 30.06.2023 (Постанова КМУ "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236" від 25.04.2023 № 383).

З огляду на зазначене, строк нарахування пені за прострочення оплати наданих послуг за Договором про надання послуг (виконання робіт) від 16 вересня 2021 року № 23/21 був продовжений на період дії карантину, тобто до 30.06.2023 року.

Підстави для нарахування пені після закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), в даному випадку відсутні.

Враховуючи вище встановлені обставини, з урахуванням вказаних положень чинного законодавства України, суд зазначає, що вірним періодом для нарахування пені є період з 30.10.2021 року по 30.06.2023 року.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім нарахування пені здійснено з 21.10.2021 року, а не з 30.10.2021 року, і по 13.03.2024 року, а не по 30.06.2023 року.

В свою чергу, суд, здійснивши власний розрахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) встановив, що розмір обґрунтованої пені становить 15 402 грн 16 коп., при заявленому 21 625 грн 13 коп. Відтак, стягненню з відповідача підлягає розмір пені, який за розрахунком суду складає 15 402 грн 16 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення пені в сумі 21 625 грн 13 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 15 402 грн 16 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 222 грн 97 коп. необхідно відмовити.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України ) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Нарахування на суму боргу 3% річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

З огляду на порушення відповідачем строків оплати за надані послуги (роботи) за Договором, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 1 701 грн 02 коп. та інфляційних втрат в розмірі 8 482 грн 35 коп.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань, що передбачений статтею 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а вимоги в цій частині обґрунтованими.

Крім того перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що при здійсненні даного розрахунку позивачем допущені ті ж самі помилки, що і при здійсненні розрахунку пені, в зв`язку з чим судом здійснено власний розрахунок відсотків річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій (https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) встановив, що розмір обґрунтованих відсотків річних становить 1 683 грн 52 коп., при заявленому 1 701 грн 02 коп. Відтак, стягненню з відповідача підлягають три відсотки річних, які за розрахунком суду складають 1 683 грн 52 коп.

За таких обставин, вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних в сумі 1 701 грн 02 коп. підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 683 грн 52 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 17 грн 50 коп. необхідно відмовити.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до Приватного підприємства "МВМ ШЛЯХБУД" є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 23 657 грн 74 коп., пені в сумі 15 402 грн 16 коп., 3% річних в сумі 1 683 грн 52 коп. та інфляційних втрат 8 482 грн 35 коп. В решті позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 6 222 грн 97 коп. та 17 грн 50 коп. відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті судового збору, пов`язані з розглядом даної справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивачем долучено платіжну інструкцію від 11 квітня 2024 року № 2831 про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 3 028 грн 00 коп.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 2 687 грн 32 коп.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "МВМ ШЛЯХБУД" (33013, м. Рівне, вул. Старицького, буд. 21, оф. 5, код ЄДРПОУ 38402090) на користь Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (33028, м. Рівне, вул. Пластова, буд. 7, код ЄДРПОУ 31994540) 23 657 (двадцять три тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн 74 коп. - основного боргу, 1 683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн 52 коп. - пені, 1 683 (одну тисячу шістсот вісімдесят три) грн 52 коп. - 3 % річних, 8 482 (вісім тисяч чотириста сорок дві) грн 35 коп. - інфляційних втрат та 2 687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн 32 коп. - витрат по оплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Дочірнього підприємства "Рівненський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення з Приватного підприємства "МВМ ШЛЯХБУД" пені в розмірі 6 222 грн 97 коп. та 3% річних в розмірі 17 грн 50 коп. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини 5 статті 240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 31 липня 2024 року.

Суддя Політика Н.А.