Рішення

від 26.07.2024 по справі 920/599/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.07.2024м. СумиСправа № 920/599/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гордієнко Ж.М.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/599/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» (40009, м. Суми, вул. Данила Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36067295)

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» (40000, м. Суми, вул. Нижньовоскресенська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38136978)

про стягнення 80000 грн 00 коп.

1.Стислий виклад позицій сторін у справі.

1.1.20.05.2024 позивач звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з відповідача 80000 грн заборгованості за договором про надання повторної безвідсоткової фінансової допомоги від 08.09.2021 № 08/09/21.

1.2.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що ним виконано зобов`язання за договорами про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 27/08/21 від 27.08.2021 та 08/09/21 від 08.09.2021, відповідач у визначений строк не виконав взяті на себе зобов`язання, залишок неповернутої суми за договором № 08/09/21 від 08.09.2021 становить 80000 грн 00 коп., що стало підставою звернення до суду.

1.3.Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує щодо існуючої заборгованості перед позивачем та обов`язку зі сплати боргових зобов`язань за договором № 08/09/21 від 08.09.2021. Разом з цим, враховуючи незалежні від відповідача обставини, просить суд розстрочити виконання зобов`язання рівними частинами, а саме: по 10000 грн 00 коп. на 8 (вісім) календарних місяців.

2.Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1.Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2024, справу № 920/599/24 призначено судді Жерьобкіній Є.А.

2.2.Ухвалою від 27.05.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/599/24; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.

2.3.Згідно зі ст. 12, 247, 252 ГПК України суд визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

2.4.11.06.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1736, 3446 від 11.06.2024), в якому не заперечує проти існуючої заборгованості перед позивачем. Однак, враховуючи утруднення роботи підприємства у 2021 році, у зв`язку з введенням карантинних обмежень та повномасштабним вторгненням у 2022 році російської федерації на територію України і введення воєнного стану по всій території України, просить суд розстрочити виконання зобов`язання рівними частинами, а саме: по 10000 грн 00 коп. на 8 (вісім) календарних місяців.

2.5.Разом з відзивом, відповідач подав клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (вх. № 2738 від 11.06.2024), в якому просить суд розглядати справу № 920/599/24 в порядку загального провадження з повідомленням сторін, враховуючи характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами та предмет доказування, які потребують детального дослідження у судовому засіданні за участі сторін з наданням відповідачем усних пояснень по суті спору та обґрунтування безпідставності позовних вимог, а також можливості поставити позивачу додаткові питання.

2.6.13.06.2024 позивач подав до суду заяву (вх. № 1767 від 13.06.2024), в якій заперечує проти клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, враховуючи, що предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 80000 грн 00 коп.. розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною і має розглядатись в спрощеному позовному провадженні в силу імперативної норми закону.

2.7.За приписами ч. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

2.8.Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

2.9.Відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

2.10.Згідно з ч. 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

2.11.Як справи, передбачені ч. 2 ст. 247 ГПК України, слід розуміти справи: 1) щодо яких немає підстав для визнання їх малозначними (справами незначної складності) відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 цього Кодексу, 2) які одночасно не належать до переліку справ, що підлягають розгляду виключно у загальному позовному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 247 ГПК України. Зазначені справи за загальним правилом розглядаються у порядку загального позовного провадження, проте суд із врахуванням критеріїв, установлених ч. 3 ст. 247 цього Кодексу, може прийняти рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. Таке рішення він приймає лише за наявності клопотання позивача та відповідно до положень ст. 249, 250 ГПК України.

2.12.Згідно з ч. 1, 2 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому ч. 2 ст. 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

2.13.За приписами ч. 7 ст. 250 ГПК України, частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.

2.14.Положення ч. 1 ст. 247, ч. 1, 7 ст. 250 ГПК України слід розуміти так, що малозначна справа розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження та не може бути розглянута за правилами загального позовного провадження навіть з урахуванням критеріїв, установлених ч. 3 ст. 247 цього Кодексу.

2.15.Предмет позову у справі № 920/599/24 не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а сама, сума, заявлена позивачем до стягнення становить 80000 грн 00 коп., у зв`язку з чим, справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 12, ч. 1 ст. 247 ГПК України, як малозначна.

2.16.Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи № 920/599/24 в порядку загального позовного провадження та здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

2.17.Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3.Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

3.1.Між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія Коменерго-Суми» (позикодавець) та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» (позичальник) укладені договори поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 27/08/21 від 27.08.2021 (договір-1) та 08/09/21 від 08.09.2021 (договір-2), відповідно до умов яких позикодавець передає позичальнику фінансову допомогу на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі, встановленому договором, а позичальник зобов`язується повернути їх у строки, визначені цим договором (п. 1.1 договорів).

3.2.Сума фінансової допомоги за договором-1 складає 10000 грн 00 коп., за договором-2 90000 грн 00 коп. За даним договором відсотки не нараховуються і не сплачуються (п. 2.1, 2.2 договорів).

3.3. Строк надання фінансової допомоги складає 12 місяців з моменту її надання (п. 3.1 договорів).

За договором-1 позика підлягає поверненню 27.08.2022, за договором-2 08.09.2022. Днем повернення фінансової допомоги (її частини) вважаться день зарахування суми фінансової допомоги (її частини) на банківський рахунок позикодавця (п. 3.2, 3.3 договорів).

3.4.Пунктами 4.1, 4.2 договорів передбачено, що позикодавець зобов`язується надати фінансову допомогу в 5 денний термін з моменту підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника.

3.5.Повернення суми фінансової допомоги може відбуватися як однією сумою, так і по частинам протягом дії договору. При цьому вся сума фінансової допомоги має бути повернена у встановлений договором строк. Позичальник має право повернути фінансову допомогу достроково (п. 4.3, 4.4 договорів)

3.6.Відповідно до п. 6.1 договорів, договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за договором. Термін повернення фінансової допомоги може бути продовжений за погодженням сторін, що оформлюється додатковою угодою до договору (п. 6.2 договорів).

3.7.На виконання взятих на себе зобов`язань за договорами про надання поворотної фінансової допомоги ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» перерахувало на рахунок ТОВ «Сумипрестиж» грошові кошти на загальну суму 100000 грн 00 коп., в тому числі:

-за договором № 27/08/21 від 27.08.2021: 10000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 1765 від 27.08.2021;

-за договором № 08/09/21 від 08.09.2021: 20000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 1840 від 08.09.2021, 50000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 1858 від 10.09.2021, 20000 грн 00 коп. згідно платіжного доручення № 1961 від 21.09.2021.

3.8.09.06.2023 ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» звернулось до ТОВ «Сумипрестиж» з претензією № 196/07-02 від 07.06.2023 з вимогою виконати свої зобов`язання з повернення наданої фінансової допомоги згідно договорів № 27/08/21 від 27.08.2021 та № 08/09/21 від 08.09.2021 на загальну суму 100000 грн 00 коп. (а. с. 10-11).

3.9.Згідно платіжної інструкції № 1547 від 13.06.2023 ТОВ «Сумипрестиж» перерахувало ТОВ «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» 20000 грн 00 коп. Призначення платежу: повернення фінансової допомоги за договором № 27/08/21 та 08/09/21 (а. с. 10).

3.10.Позивач зазначає, що станом на 17.05.2024 відповідач не у повному обсязі виконав свої зобов`язання за спірними договорами, поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі 80000 грн 00 коп. за договором № 09/08/21 від 08.09.2021 не повернув.

3.11.У зв`язку з неповерненням відповідачем у встановленні договором строки поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у розмірі 80000 грн 00 коп., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача вказаної суми боргу.

4.Оцінка доказів з посиланням на норми права, якими керувався суд. Висновки суду.

4.1.Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

4.2.Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

4.3.Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

4.4.Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.5.Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.6.Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

4.7.Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.8.Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

4.9.Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.10.Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору позики. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст.1046 ЦК України).

4.11.Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

4.12.Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.1, 3 ст.1049 ЦК України).

4.13.За приписами ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.14.Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.15.Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

4.16.Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.17.Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

4.18.Суд установив, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договорами у повному обсязі. Відповідач, в свою чергу, всупереч умовам договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги № 08/09/21 від 08.09.2021 та приписам чинного законодавства, своєчасно (у строк до 08.09.2022) не повернув позивачу надану йому суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у повному обсязі, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 80000 грн 00 коп.

4.19.Вказана сума боргу підтверджена матеріалами справи та визнається відповідачем.

4.20.Відповідач не спростував вимоги позивача та не надав суду доказів, які свідчать про погашення ним суми основного боргу (поворотної безвідсоткової фінансової допомоги) в заявленому до стягнення розмірі.

4.21.Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 08/09/21 від 08.09.2021 щодо повернення суми фінансової допомоги, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 80000 грн 00 коп.

Щодо клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

4.22.Відповідач у відзиві (вх. № 1736, 3446 від 11.06.2024) просить суд розстрочити виконання зобов`язання рівними частинами, а саме, - по 10000 грн 00 коп. на 8 (вісім) календарних місяців.

В обґрунтування заявленого клопотання, відповідач посилається на утруднення роботи підприємства у 2021 році, у зв`язку з введенням карантинних обмежень та повномасштабним вторгненням у 2022 році Російської Федерації на територію України і введення воєнного стану по всій території України.

Унаслідок вказаних у відзиві обставин відповідач зазначає, що всі працівники підприємства перебували у відпустці без збереження заробітної плати на весь період дії воєнного стану, у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та входженням російських військ на територію міста Суми та Сумської області, а також враховуючи веденням активних бойових дій в межах області та міста. Після звільнення міста Суми та Сумської області, працівники продовжували перебувати у відпустці у зв`язку з воєнним станом. У жовтні 2022 року всі працівники звільнились і підприємство припинило здійснювати господарську діяльність. З січня 2024 директор ТОВ «Сумипрестиж» за контрактом добровольця територіальної оборони добровільно захищає територіальну цілісність держави Україна, з 03.01.2024 є членом Добровольчого формування № 8 Сумської міської територіальної громади, що підтверджується довідкою № 9 від 22.01.2024.

Відповідач, враховуючи вказані обставини, незалежні від нього та його діяльності (військова агресія російської федерації проти України, вступ директора ТОВ «Сумипрестиж» у добровольче формування № 8 Сумської міської територіальної громади), вказує, на неможливість негайного виконання рішення, враховуючи становище підприємства, тому просить суд розстрочити виконання зобов`язань перед позивачем рівними частинами по 10000 грн 00 коп. на 8 (вісім) календарних місяців, що забезпечить належне функціонування відповідача і, як наслідок, планове виконання судового рішення на користь позивача.

Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити та розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Положенням ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Пунктом 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Підставою, зокрема, для розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Обставини, які зумовлюють надання розстрочення виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.

Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.

Тобто, можливість розстрочення або відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов`язується з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.

Суд вважає загальновідомим та нормативно врегульованим питання відносно існування на території України надзвичайних обставин, а саме введення воєнного стану, що неодмінно впливає на спроможність своєчасного ведення розрахунків, обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який на час розгляду клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення не скасований.

Воєнний стан є особливим правовим режимом, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

28 лютого 2022 року Торгово-промислова палата України на підставі ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс - мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 року відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи викладене, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для об`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов`язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Торгово-промислова палата України підтвердила, що обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Надання розстрочки виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші України", заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003; тривалість виконання - вісім місяців). Розстрочення виконання рішення в даному випадку не є інструментом ухилення для боржника від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність у позивача збитків саме у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання зобов`язання за договором, неналежне виконання якого відповідачем є предметом спору у справі № 920/599/24, беручи до уваги виняткові обставини, суд вважає, що розстрочення виконання рішення у даній справі в частині сплати боргу за договором № 08/09/21 від 08.09.2021 не порушить баланс інтересів сторін в умовах дії воєнного стану в Україні та не стане перешкодою у досягненні мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні встановлених законодавством гарантій для відповідача та співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача.

Враховуючи вищевикладене, та те, що введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного ведення відповідачем розрахунків, а отже врахувавши матеріальні інтереси сторін, визнання відповідачем позову, з огляду на те, що виконання судового рішення одночасно і в повному обсязі може бути ускладнено та матиме негативні наслідки для фінансово-господарського стану боржника, з урахуванням засад законності, розумності, добросовісності, справедливості та пропорційності дотримання балансу інтересів сторін, суд частково задовольняє клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення у справі та вважає за доцільне розстрочити виконання рішення суду у справі № 920/599/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу строком на 4 (чотири) місяці з дати набрання рішення законної сили шляхом сплати заборгованості в загальному розмірі 80000 грн 00 коп. рівними частинами відповідно по 20000 грн 00 коп. щомісяця.

5.Розподіл судових витрат між сторонам.

5.1.Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

5.2.Відповідно до ч. 1, 2, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

5.3.Згідно абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.

5.4.За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

5.5.Суд установив, що позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру стягнення 80000 грн 00 коп.

5.6.Як доказ сплати судового збору позивачем до позову додане платіжну інструкцію № 4292 від 20.05.2024 на суму 3028 грн 00 коп.

5.7.Разом з цим, враховуючи ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання цього позову підлягав сплаті судовий збір в сумі 2422 грн 40 коп.

5.8.Згідно із ч. 1ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

5.9.Враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 4, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судовий збір в сумі 1211 грн 20 коп. (50 відсотків судового збору), сплачений платіжною інструкцією № 4292 від 20.05.2024, підлягає поверненню позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Суми».

5.10.Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 грн 20 коп. (50 відсотків судового збору) покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 73-74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумипрестиж» (40000, м. Суми, вул. Нижньовоскресенська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38136978) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» (40009, м. Суми, вул. Данила Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36067295) 80000 грн 00 коп. боргу, розстрочивши виконання рішення строком на 4 (чотири) місяці з дати набрання рішенням у справі № 920/599/24 законної сили, шляхом сплати заборгованості рівними частинами по 20000 грн 00 коп. щомісяця; 1211 грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго-Суми» (40009, м. Суми, вул. Данила Галицького, буд. 27, код ЄДРПОУ 36067295) з Державного бюджету України (рахунок UA868999980313181206083018540, отримувач ГУК Сумськ.обл/Сумська МТГ/22030101, ЄДРПОУ 37970404, банк отримувача Казначейство України) 50% судового збору в сумі 1211 грн 20 коп., сплачений платіжною інструкцією № 4292 від 20.05.2024.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 31.07.2024.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна