Рішення

від 08.07.2024 по справі 921/816/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 липня 2024 рокуСправа № 921/816/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "БАС-МАРКЕТ", 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Покровська, буд. 52

до відповідачів: Держава Україна в особі: 1. Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, 46025, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Кн. Острозького, буд. 14, 2. Управління Казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, вул. Листопадова, буд. 3

про стягнення майнової та моральної шкоди

За участі учасників та їх представників:

Позивача: не з`явився;

Відповідача 1: не з`явився;

Відповідача 2: головний спеціаліст-юрисконсульт - Крупа Тереза Михайлівна, довіреність без номера від 16.04.2024 (присутня до виходу суду до нарадчої кімнати).

Суть справи. Ухвалою суду від 21.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БАС-МАРКЕТ" в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання.

Суд у судовому засіданні 20.02.2024 постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, якою продовжив строк підготовчого провадження до 11.03.2024, закрив підготовче провадження з 12.03.2024 та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.03.2024 о 10 год. 20 хв.

В порядку статті 216 ГПК України, судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось та оголошувалась перерва, востаннє до 08.07.2024 до 12 год. 20 хв.

30.05.2024 від ТОВ «БАС-МАРКЕТ» надійшла заява від 14.05.2024 (вх..№ 4308 від 30.05.2024) про розгляд справи без участі позивача. Позовні вимоги підтримує повністю з підстав викладених у позовній заяві а також у відповіді на відзив від 22.01.2024.

Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, причин неявки не повідомив, жодних заяв по суті справи чи з процесуальних питань не надав.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні проти позовних вимог позивача заперечила просила в задоволенні позову відмовити.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Судом, у судовому засіданні 08.07.2034, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалено скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача.

Позовні вимоги, викладені позивачем у позовній заяві (б/н від 07.12.2023 (вх№907 від 07.12.2023)), підтримані його представником у судових засіданнях, обґрунтовані тим, що державним виконавцем Абрам В.І. були порушені такі основні засади виконавчого провадження як справедливість, неупередженість, об`єктивність, а саме основне - спірмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями. Оскільки, був накладений арешт на кошти у сумі 18 955(вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) гривень 00 копійок і виконавець могла звернути на них стягнення, оскільки арештованих коштів було достатньо для списання, тому доцільності у винесенні Постанови про розшук (тридцяти трьох) транспортних засобів не було. Тому, співмірність заходів примусового виконання рішень не відповідає обсягу вимог, що є несправедливо неупереджено стосовно боржника.

На думку позивача, необхідності розшуку транспортних засобів не було, оскільки був накладений арешт на банківський рахунок № НОМЕР_1 в АТ «ПриватБанк» на суму 18 955грн 00коп.

Позивач зазначає, що внаслідок таких дій, ТОВ «БАС-МАРКЕТ» зазнало реальних збитків на суму 1342грн 00коп. через сплату заяви про забезпечення позову, а також 18 955грн 00коп., які ним сплачено для закриття постанови про розшук майна.

Крім цього, позивач вважає, що йому було завдано моральної шкоди у розмірі 4000грн 00коп., внаслідок того, що позивач витратив свій час у пошуку захисту своїх прав, а також зухвалою поведінкою головного державного виконавця Абрам Вікторією Ігорівною, яка принизила ділову репутацію позивача, а також вчиненням нею дій, спрямованих на зниження престижу та підриву довіри до діяльності позивача, оскільки транспортні засоби, які були подані у розшук здаються в оренду і затримання будь-якого транспортного засобу підриває довіру та ділову репутацію позивача перед контрагентами позивача.

У відповіді на відзив від 22.01.2024 (вх. № 591 від 22.01.2024), позивач заперечує викладене Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відзиві, вважає, що відповідач 1 не довів до відома позивача факту наявного відкритого виконавчого провадження.

Вважає, що оскільки державним виконавцем накладено арешт на кошти в сумі 18 955грн 00коп. і державний виконавець могла звернути на них стягнення, так як арештованих коштів було достатньо для списання, а не виносити постанову про розшук 33(тридцяти трьох) транспортних засобів. Тому, співмірність заходів примусового виконання рішень не відповідає обсягу вимог, що є несправедливо та упереджено стосовно боржника.

2.2. Правова позиція відповідача 1.

Тернопільський відділ державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у відзиві № 312 від 02.01.2024 (вх. № 75 від 03.01.2024) проти позовних вимог ТОВ «БАС-МАРКЕТ» заперечив, зазначивши при цьому, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувану про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 ЗУ «Про виконавче провадження», які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Так, одразу після відкриття виконавчого провадження 13.11.2023 виконавцем було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням за адресою зазначеною у виконавчому документі, а саме: м. Тернопіль, вул. Подільська,38, що підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень № 10487, та номером відправлення № 4600118925205 від 13.11.2023.

Рекомендоване поштове відправлення в якому було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження, повернулось назад на адресу відділу у зв`язку за закінченням терміну зберігання, що підтверджується наданими додатками, а саме: копія повернутого рекомендованого поштового відправлення, та копія перевірки статусу відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошта», відтак боржник вважається повідомленим, оскільки йому було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

В подальшому постанову про відкриття виконавчого провадження, за заявою боржника, надіслано на електронну адресу, значену у заяві ТОВ «БАС-МАРКЕТ».

На переконання відповідача 1, твердження позивача про те, що державний виконавець Абрам В.І. відмовила у закритті постанови про розшук майна та повідомила, що постанову про зняття майна з розшуку видасть після сплати боргу, є недостовірними, оскільки на адресу відділу позовна заява ТОВ «БАС-МАРКЕТ» про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 027393 від 25.07.2023 не надходила.

27.11.2023 ТОВ «БАС-МАРКЕТ» представником Лівандовською О.В. надано виконавцю через застосунок «viber» платіжну інструкцію № 1937 АТ КБ «ПриватБанк» від 25.11.2023 на суму 18955грн 00коп. про сплату боргу по виконавчому провадженні № НОМЕР_2 згідно виконавчого документи № 027393 від 25.07.2023 документ видав: Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.

28.11.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідач 1 зазначає, що належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби. Проте, відповідні рішення не виносились та є відсутні, отже факт порушення, вчинення неправомірних дій головним державним виконавця Абрам В.І. не підтверджено.

З огляду на наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

2.3. Правова позиція відповідача 2.

Управління державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області Головного управління Державної казначейської служби України у Тернопільській області у відзиві на позовну заяву № 4-10-10/11 від 03.01.2024 (вх. № 85 від 03.01.2024) звернув увагу, що Постановою Кабінету міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 року з наступними змінами та доповненнями, серед основних завдань діяльності органів казначейства визначено реалізацію державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів та бухгалтерського обліку виконання бюджетів. Тому, Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області в цілому не заподіяли жодної шкоди позивачу, яка б могла мати матеріальний та моральний аспект.

Додатково зазначено, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що територіальні управління Державної казначейської служби України несуть відповідальність за дії інших органів державної влади.

Вказує, що у позовній заяві, позивачем не зазначається жодних вимог до Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області.

Більше того, рахунок, який вказаний позивачем не обслуговується в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області, а тому Управління немає жодного впливу та відношення до його доступу. Будь-яка інформація щодо цього рахунку відсутня в Управлінні.

Просить розглянути дану cправу без участі Управління Державної казначейської служби України у м. Тернополі Тернопільської області як відповідача.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

Розглянувши матеріали справи, доводи позивача, заперечення відповідачів, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

13.11.2023 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № 027393 від 25.07.2023 Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про стягнення з ТОВ «БАС-МАРКЕТ» в користь держави кошти в сумі 17 000грн.

Також 13.11.2023 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального Міністерства управління юстиції Абрам Вікторією Ігорівною було видано Постанову про арешт коштів боржника, а саме ТОВ «БАС - МAРКЕТ» згідно виконавчого провадження № НОМЕР_2, якою заблоковано на банківському рахунку № НОМЕР_1 в АТ «Приватбанк» на суму 18 955грн 00коп., а також постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору;

Як наголошує позивач у позовній заяві, про арешт коштів він довідався 17.11.2023, відповідно, того ж числа подав відповідачу лист, в якому просив надіслати на електронну пошту Постанову про арешт коштів від 13.11.2023, згідно виконавчого провадження № НОМЕР_2, проте жодних повідомлень від виконавчої служби про наявність якогось боргу, не надходило.

З наведеного слідує, що позивачу 17.11.2023 було відомо про те, що 13.11.2023 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 по клопотанню Державної служби України з безпеки на транспорті Відділу державного нагляду(контролю) у Тернопільській області.

Як зазначено позивачем 24.11.2023 відповідач 1 надав відповідь на лист товариства від 17.11.2023 і вказав, що ВП № НОМЕР_2 було відкрито для виконання Постанови № 027393 для 25.07.2023, яку видала Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.

Також ТОВ «БАС-МАРКЕТ» стверджує, що 24.11.2023 повідомив державного виконавця про те, що подано позовну заяву до Тернопільського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування Постанови № 027393 від 25.07.2023, яку видала Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області про накладення на ТОВ «БАС-МАРКЕТ» штрафу у розмірі 17 000грн., проте незважаючи на таку інформацію, 24.11.2023 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І винесено постанову про розшук майна боржника, у якій зазначено, що рішення боржник не виконує. За боржником виявлено зареєстровані транспортні засоби, на які можна звернути стягнення.

На переконання позивача, головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І. при винесенні Постанови про розшук майна боржника згідно ВП № НОМЕР_2 порушено основні засади виконавчого провадження такі як справедливість, неупередженість, об`єктивність та співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, оскільки державний виконавець могла обмежитись списанням коштів, які було арештовано, а не вчиняти дії та виносити постанову про розшук майна боржника.

Як зазначає відповідач 1, 27.11.2023 на адресу відділу надійшла заява ТОВ «БАС-МАРКЕТ» про зняття майна з розшуку, в якій боржник просив припинити розшук транспортних засобів, враховуючи накладення арешту на грошові кошти в АТ КБ «ПриватБанк» та виявлення транспортних засобів боржника.

У позовній заяві, позивач стверджує також, що його представник отримала від державного виконавця Абрам В.І. відмову про закриття постанови про розшук майна, з огляду на те, що більшість транспортних засобів передано в оренду, товариство змушене було оплатити борг у сумі 18955грн00коп., з метою уникнення ситуації зупинки поліцією транспортних засобів і відправлення їх на арешт майданчик.

В подальшому, 27.11.2023, представник позивача, подала начальнику Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції скаргу на дії державного виконавця Абрам В.І.

Із долучених відповідачем 1 документів слідує, що 28.11.2023 Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу про зупинення примусового стягнення адміністративно-господарського штрафу на підставі постанови Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби з безпеки на транспорті №027393 від 25.07.2023 для виконання так як Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13.11.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

29.11.2023 Тернопільським відділом державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції листом № 51856 від 29.11.2023 повідомлено ТОВ «БАС-МАРКЕТ» про хід виконавчого провадження № НОМЕР_2, а також про те, що 28.11.2023, керуючись вимогами п.9 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яку відповідно до списку поштових відправлень № 11054 та номером відправлення № 4600118975768 від 28.11.2023 направлено боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, а саме: м. Тернопіль, вул. Подільська, 38.

Із долучених відповідачем 1 документів слідує, що 04.12.2023 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 в адміністративній справі № 500/7666/23- скасовано.

Позивач, не погоджується із діями головного державного виконавця, вчиненими під час виконавчого провадження №73301134, зокрема такими як недоведення до відома відповідачем 1 позивачу факту наявності відкритого на нього виконавчого провадження та винесення постанови про розшук майна боржника.

Відтак, на переконання позивача, внаслідок таких дій ТОВ «БАС-МАРКЕТ» зазнав реальних збитків на суму 1342грн 00коп. через сплату судового збору за заяву про забезпечення позову, а також 18 955грн 00коп, які позивач сплатив для закриття постанови про розшук майна боржника.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо вимоги про визнання дій головного державного виконавця Абрам В.І. неправомірними що стосуються прийняття Постанови про розшук майна боржника від 24.11.2023.

Відповідно до статті 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно статті 10 ЗУ «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Як слідує з матеріалів справи на виконанні в Тернопільському відділі державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання постанови № 027393 виданої 25.07.2023 документ видав: Державна служба України з безпеки на транспорті Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області, про стягнення з ТОВ «БАС-МАРКЕТ» в користь держави кошти в сумі 17000грн.

Згідно пункту 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

13.11.2023 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно пункту 1 статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як зазначено Відповідачем 1, одразу після відкриття виконавчого провадження 13.11.2023, було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження рекомендованим поштовим відправленням за адресою зазначеною у виконавчому документі , а саме: м. Тернопіль, вул. Подільська,38, що підтверджується списком рекомендованих поштових відправлень № 10487 та номером відправлення № 4600118925205 від 13.11.2023, яке повернулось на адресу відділу у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Згідно статті 42 ЗУ «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 51285, Відповідачем 1, 13.11.2023 винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження та згідно статей 3,27,40 ЗУ «Про виконавче провадження», 13.11.2023 винесено постанову про арешт коштів боржника.

17.11.2023 позивач звернувся з листом до відповідача 1, в якому просив надіслати на електронну пошту позивача Постанову про арешт коштів від 13.11.2023, згідно виконавчого провадження № НОМЕР_2.

З наведеного слідує, що вже 17.11.2023 позивачу було відомо про відкрите виконавче провадження № НОМЕР_2, також йому було відомо, яким саме відділом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження, адже з вказаним листом, звернувся саме до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Згідно частини 3 статті 36 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією.

На підставі відповіді за запит № 181073530 від 13.11.2023 до Міністерства внутрішніх справ України за боржником зареєстровані транспортні засоби.

24.11.2023 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І винесено постанову про розшук майна боржника, у якій зазначено, що рішення боржник не виконує. За боржником виявлено зареєстровані транспортні засоби, на які можна звернути стягнення.

24.11.2023 головним державним виконавцем повторно надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про розшук майна боржника на електронну адресу зазначену у заяві, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто позивачу вже 24.11.2023 було відомо про винесення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 постанови про розшук його майна, що підтверджує його звернення до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про припинення розшуку транспортних засобів, з причини накладеного арешту на грошові кошти в АТ КБ «ПриватБанк» та виявлення транспортного засобу боржника.

Згідно пункту 5 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

27.11.2023 ТОВ «БАС-МАРКЕТ» звернулось до начальника Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління юстиції зі скаргою на дії головного державного виконавця.

Як зазначено відповідачем 1 та не заперечено позивачем, 27.11.2023 платіжною інструкцією № 1937 ТОВ «БАС-МАРКЕТ» сплачено борг в сумі 18 955,00грн по АСВП № НОМЕР_2.

Згідно пункту 5 статті 13 ЗУ «Про виконавче провадження» постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

28.11.2023 головним державним виконавцем Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та припинено чинність арешту майна та скасовано всі заходи примусового виконання рішення.

29.11.2023 відповідач 1 у відповіді на скаргу №51856 від 29.11.2023 повідомив позивача про проведені дії у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та вказав, що 28.11.2023 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Позивач вказує на те, що дії головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І. щодо прийняття постанови про розшук майна боржника від 24.11.2023 є неправомірними, оскільки виконавцем було накладено арешт на кошти в сумі 18 955грн і виконавець могла звернути стягнення них.

Проте на підтвердження викладеного, а саме наявності на рахунку коштів для звернення стягнення, позивачем доказів не надано, тобто ТОВ «БАС-МАРКЕТ» не підтверджено можливість, саме 24.11.2023 здійснити списання з рахунку коштів в сумі 18 955грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами неправомірності дій головного державного виконавця Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Абрам В.І. щодо прийняття постанови про розшук майна боржника від 24.11.2023, а виконавчі дії є такими, що відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження».

Щодо майнової шкоди в сумі 20 297грн 00коп.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пункту 8 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом частини 1 статті 1173 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальні норми статей 1173, 1174 цього Кодексу допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини органів державної влади чи місцевого самоврядування, а також їх посадових або службових осіб.

Щодо визначення поняття майнової шкоди, суд виходить з того, що для цілей глави 82 ЦК України під нею розуміють зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.

Грошове вираження майнової шкоди іменується збитками.

Так, за приписами статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Тобто реальні збитки - це об`єктивне зменшення майнових благ особи, до якого включається: вартість втраченого або пошкодженого майна потерпілого, а також витрати, необхідні до здійснення потерпілим для усунення наслідків правопорушення.

Причинний зв`язок, як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки - безпосереднім наслідком такої протиправної поведінки.

Як встановлено судом в процесі розгляду справи, позивачем до матеріалів справи не надано будь-яких доказів, на підтвердження у нього збитків у розмірі 20 297грн 00коп.

Натомість, позивач стверджує, що зазнав реальних збитків на суму 1 342грн 00коп. через сплату судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 18 955грн 00коп., які позивач сплатив для закриття постанови про розшук майна.

Тобто, на переконання позивача сплачені ним судові витрати та заборгованість за виконавчим провадженням є збитками.

Проте, ні судовий збір, ні заборгованість за виконавчим документом, в розумінні статті 22 ЦК України не можуть бути збитками.

Враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не приймає до уваги саме лише твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «БАС-МАРКЕТ» про наявність шкоди.

Суд дійшов висновку про недоведеність позивачем усіх елементів, наявність яких є необхідною для деліктної відповідальності відповідача, що, у свою чергу, виключає правові підстави для задоволення вимоги ТОВ «БАС-МАРКЕТ» та стягнення шкоди у заявленому розмірі.

Щодо моральної шкоди в сумі 4000, 00грн.

Згідно з частини 1 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Чинне законодавство не містить визначення поняття ділової репутації юридичної особи, оскільки воно є морально-етичною категорією й одночасно особистим немайновим благом, якому закон надає значення самостійного об`єкта судового захисту (ст. 201 ЦК України).

Під діловою репутацією юридичної особи розуміється оцінка підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Норми статті 94 ЦК України констатують, що юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації. Способами захисту ділової репутації може бути вимога про відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної такими порушеннями юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються відповідно до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, згідно з якою моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності такої шкоди та її розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і шкодою покладено на позивача.

З огляду на встановлені судом обставини в межах розгляду даної справи в частині визнання неправомірними дій головного державного виконавця, підтвердили факт вчинення державним виконавцем дій в порядку та спосіб визначені ЗУ «Про виконавче провадження», та зумовили відмову у задоволені позову в цій частині, тому і в частині вимог про стягнення 4000грн моральної шкоди, суд відмовляє у позові так як позивачем не доведено факту неправовірності дій відповідача 1, а також понесення ним такої шкоди.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані та безпідставні, а тому в позові слід відмовити.

Судові витрати.

Згідно із нормами ГПК України розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 129 ГПК України.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на відмову в задоволенні позову, судові витрати покладаються на покладається на позивача.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 46, 73-79, 86-89, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "БАС-МАРКЕТ", 10003, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Покровська, буд. 52.

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повне рішення складено 31.07.2024.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та/або в паперовій формі рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко