Рішення

від 29.07.2024 по справі 924/462/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" липня 2024 р. Справа № 924/462/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" м.Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" м.Київ в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі "України", м.Хмельницький

про стягнення 136856,80 грн

Представники сторін:

від позивача: Савченко О.В. - згідно ордеру

від відповідача: Карасевич В.А. - згідно довіреності

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.05.2024р прийнято позовну заяву до розгляду. Відкрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" м.Київ в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі "України", м.Хмельницький про стягнення 136856,80 грн в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 11:30 год. 17 червня 2024 року.

Ухвалою суду від 02.07.2024 року повідомлено учасників процесу про те, що підготовче засідання у справі №924/1020/22 відбудеться о 11:30 год 15 липня 2024 року

Ухвалою суду від 15.07.2024р. закрито підготовче провадження у справі № 924/462/24. Призначено справу № 924/462/24 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 11 год. "29" липня 2024 р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на невиконання відповідачем договірного обов`язку (за договором поставки №72ХмлФ-01-02-24 від 22.01.2024р) з оплати отриманого товару у визначений строк, а також положення ст. ст. 11, 202, 509, 526, 530, 626, 627, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№05-08/2009/24 від 05.06.2024) просив суд зменшити заявлену позивачем пеню, оскільки Позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про завдання йому збитків, а також у зв`язку зі сплатою основної заборгованості, введенням на території України воєнного стану, що негативно вплинуло на ліцензійну діяльність Відповідача та належність Відповідача до підприємств критичної інфраструктури.

Представник Позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги з урахуванням своєї заяви від 02.04.2024 року, підтримав та просив суд їх задоволити.

Представник Відповідача в судовому засіданні просив суд прийняти рішення з врахуванням його позиції, викладеної у відзиві на позов від 02.04.2024 року.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріфар" м. Харків (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" м. Київ в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі "України", (покупець) 22.01.2024 року уклали договір №72ХмлФ-01-02-24 поставки товару, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити наступний товар: арматура трубопровідна ДК 42130000-9, а покупець зобов`язується прийняти товар належної якості і оплатити його вартість згідно виставленого постачальником рахунку-фактури. (п.1.1 договору).

Відповідно до п. 1.1. договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити наступний товар: арматура трубопровідна ДК 42130000-9, а покупець зобов`язується прийняти товар належної якості і оплатити його вартість згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що асортимент, найменування, характеристики та кількість товару, що підлягає поставці визначається в Заявках покупця, які становлять невід`ємну частину договору. Виставлення постачальником рахунку-фактури для оплати здійснюється на підставі прийнятої та узгодженої сторонами на умовах даного договору заявки покупця.

Згідно із п. 4.1. договору покупець здійснює оплату всього товару у (разі поставки однією партією) або кожної окремо поставленої партії товару протягом 14 банківських днів з дати отримання від постачальника всього товару або кожної окремої партії поставленого товару згідно п. 5.5. договору.

За змістом п. 4.2. договору форма розрахунків за договором: безготівкова. Вид безготівкового розрахунку: платіжна інструкція. Усі розрахунки між сторонами здійснюються в національній валюті України (гривні). Моментом здійснення оплати вважається дата перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Також, Сторони передбачили п. 4.3 договору, що підписання та погодження первинних документів, пов`язаних з виконанням цього договору може здійснюватись як у паперовому вигляді, так і в електронному вигляді з використанням програми „M.E.Doc" для обміну та підписання документів.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати грошові кошти за прийнятий товар належної якості.

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Відповідно до видаткових накладних № 30 від 09.02.2024 на суму 123765,30 грн, №31 від 09.02.2024 на суму 4621,20 грн, №44 від 29.02.2024 на суму 16800,00 грн, №47 від 29.02.2024 на суму 61653,90 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріфар" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" отримано товар на суму 206840,40 грн на підставі договору поставки № 72ХмлФ-01-02-24 від 22.01.2024 року.

Вказані накладні скріплені підписами та печатками постачальника та одержувача.

В строки, обумовлені пунктом 4.1 договору, оплата товару здійснено відповідачем не була.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, заборгованість склала 123765,30 грн

У зв`язку із неналежним виконанням Відповідачем умов договору Позивач звернувся до суду із позовом.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріфар" м. Харків (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" м.Київ в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі "України", (покупець) 22.01.2024 року уклали договір №72ХмлФ-01-02-24 поставки товару.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п. 1.1. договору погоджено, у порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується поставити наступний товар: арматура трубопровідна ДК 42130000-9, а покупець зобов`язується прийняти товар належної якості і оплатити його вартість згідно виставленого постачальником рахунку-фактури.

Матеріалами справи стверджується, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, що позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 206840,40 грн

Крім того, сторони пунктом 5.8. договору датою поставки товару є дата приймання покупцем товару та підписання уповноваженим представником покупця відповідної видаткової накладної.

Однак, відповідачем 26.02.2024р. було сплачено позивачу 4621,20 грн (видаткова накладна №31 від 09.02.2024), 16800,00 грн (видаткова накладна №44 від 29.02.2024) , 61653,90 грн (видаткова накладна №47 від 29.02.2024).

Інших доказів оплати товару сторонами не надано, а матеріали справи не містять.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 123765,30грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10585,86 грн пені, 1417,55 грн інфляційних втрат, 1088,09 грн 3% річних, згідно поданих розрахунків.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахуванні інфляційних нарахувань та 3% річних, позивач правомірно нарахував 1417,55 грн інфляційних втрат та 1088,09 грн 3% річних.

Відповідно до п. 7.1 договору Сторони узгодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.

Пунктом 7.4 договору передбачено, що за порушення строку оплати встановленого в п. 4.1 цього договору (протягом 14 банківських днів з дати отримання від постачальника товару) покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний банківський день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачуться пеня.

Судом звертається увага на те, що відповідно до Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті, яка була затверджена постановою Правління Національного банку України №16 від 03.03.2023 року поняття "банківський день" в системі електронних платежів (СЕП-4) скасовано. СЕП-4 завжди працює з датою поточного календарного дня. Відповідно відображення платежу в балансі учасника-відправника, ЦОСЕП і учасника отримувача здійснюється датою зазначеного календарного дня (тобто кожний вихідний /святковий день розглядається як окремий календарний день, за який формується окремий баланс).

З огляду на прострочення Відповідачем оплати товару понад 14 днів, Позивач заявив до стягнення з Відповідача 0,1% пені в розмірі 10585,86 грн за період з 24.02.2024 по 26.04.2024 та 3% річних в розмірі 1088,09 грн. за період з 24.02.2024 по 26.04.2024 (за порушення строків оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних №30 від 09.02.2024 року, № 44 від 29.02.2024 року, №47 від 29.02.2024).

Здійснюючи перевірку наведеного у позовній заяві розрахунку пені в розмірі 10585,86 грн, правомірним є нарахування 10455,43 грн пені

У частині стягнення 130,43 грн пені відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 року по справі №918/116/19).

Суд звертає увагу, що зменшення штрафних санкцій допустимо коли порушення з боку боржника має винятковий характер. Суд враховує поведінку боржника, який поступово періодично у міру надходження грошових коштів сплачував певні суми грошових коштів з метою погашення боргу (Постанова Верховного суду від 26.09.2019 року) або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду (Постанова Верховного суду від 19.06.2019 року).

Судом враховується, що нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання як спосіб захисту грошового інтересу і полягає у відшкодуванні грошових втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляції та отримані компенсації за неналежне виконання зобов`язань. А тому зменшенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція закріплена в постанові Великої палати Верховного суду від 19.06.2019 року в справі №703/2718/16 та від 19.06.2019 року в справі №646/14523/15.

Разом з тим, суд звертає увагу, що нарахований розмір пені в сумі 3475,20 грн. не перевищує розмір збитків і не є надмірно високою сумою, яку Відповідач не в змозі сплатити за невиконання останнім взятих на себе зобов`язань згідно укладеного Договору.

Повна сплата основної заборгованості після подання позову до суду не може слугувати підставою для зменшення розміру пені, розмір якої було передбачено Сторонами під час укладення договору поставки.

При цьому, належність підприємства Відповідача до підприємств критичної інфраструктури, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання зобов`язання за договором поставки або роблять його виконання неможливим.

Посилання Відповідача на воєнний стан, як причину негативного впливу на його ліцензійну діяльність, судом до уваги не приймаються, оскільки в даному випадку Відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Форс-мажорні обставини, в тому числі введення воєнного стану, не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Відповідача зменшення розміру пені, Відтак, позов у частині стягнення 10455,43 грн. пені необхідно задовольнити.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 123765,30 грн основного боргу, 1417,55 грн інфляційних втрат, 1088,9 грн 3% річних та 10455,43 грн пені. В решті відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст., 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 73, 74, 129, 231, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код ЄДРПОУ 44907200) в особі Хмельницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (м. Хмельницький, проспект Миру, 41, код ЄДРПОУ 45346590) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріфар" (61010, Харківська область, м.Харків, Ващенківський В`їзд, буд. 4, код ЄДРПОУ 40797339) 123765,30 (сто двадцять три тисячі сімсот шістдесят п`ять гривень 30 коп.) основного боргу, 1417,55 грн. (одна тисяча чотириста сімнадцять гривень 55 коп) інфляційних нарахувань, 1088,09 грн (одна тисяча вісімдесят вісім гривень 09 коп) 3% річних, 10455,43 грн (десять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять гривень) пені, 2420,09 грн. (дві тисячі чотириста двадцять гривень 09 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 Господарського України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.08.2024 року.

Суддя І.В. Грамчук

Виготовлено у 3 примірниках:

1 - до справи,

2 - позивачу - до електронного кабінету,

3- представнику позивача Савченко Я.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )

3 - відповідачу - до електронного кабінету