Постанова

від 23.07.2024 по справі 308/17701/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/17701/23

П О С Т А Н О В А

Іменем України

23 липня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого Джуги С.Д.

суддів Собослоя Г.Г., Мацунича М.В.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (особа, яка не брала участі у справі), в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року у складі судді Придачука О.А. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2023 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про забезпечення позову у якому просив накласти арешт на належне ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканці АДРЕСА_1 ) нерухоме та рухоме майно із забороною відчуження в межах 3116 276,26 грн. до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Клопотання про забезпечення позову мотивує тим, що між сторонами дійсно виник спір щодо повернення позики та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначає, що накладення арешту на все майно ОСОБА_3 в межах заявлених позовних вимог не призведе до порушення її прав і законних інтересів, в тому числі на володіння і користування належним майном, а є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямоване на забезпечення обов`язковості виконання судового рішення. Підстави вважати, що забезпеченням позову відповідачу можуть бути спричинені збитки відсутні, а відтак і відсутні підстави для вжиття заходів зустрічного забезпечення.

З врахуванням наведеного позивач просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження в межах заявлених позовних вимог 3116276,26 (три мільйони сто шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість грн. 26 коп.) грн., до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року подану заяву задоволено.

ОСОБА_1 , як особа, яка не брала участі у справі, в інтересах якого діє адвокат Мельник Ярослав Юрійович, подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу, в якій ставить питання про скасування зазначеної ухвали, оскільки така постановлена всупереч вимогам статей 151-153 ЦПК України та постановлення нової ухвали про відмову у поданому клопотанні. В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуваною ухвалою порушені його права та законні інтереси. Зокрема, указує, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 21 листопада 2023 року за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ,) зареєстроване нерухоме майно : Будівлі майстерні літ. Е, пл. 1173,6 кв.м., прохідної літ. З,пл. 15,3 кв.м. та земельні ділянки площею 0,4153 га. (кадастровий номер 2123283601:01:002:0015), площею 0,0106га.(кадастровий номер 2123283601:01:002:0021), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , на яке, як на предмет іпотеки, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30 червня 2022 року у справі № 907/566/21, яке набуло законної сили 09.11.2022 року, звернуто стягнення та яке в подальшому реалізовано ДП «Сетам» на електронному аукціоні (торгах). На підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 19.05.2023 року у ВП №70459103 йому, ОСОБА_1 , приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Новицькою О.В. 25.05.2023 року видано Свідоцтво, зареєстровано в реєстрі за № 486 на вказане майно, однак він не мав юридичної можливості зареєструвати дане майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку із створенням перепон колишнім власником майна ОСОБА_3 , яка подала заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, які зареєстровані 22.05.2023 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехман О.А. Укладення позики між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 жодним чином не має відношення до нерухомого майна, яке ним придбано на торгах та не могло взагалі слугувати забезпеченням виконання позики, оскільки перебувало в іпотеці і є його власністю. Оскаржувана ухвала жодним чином не надає можливості реального виконання у майбутньому рішення у даній справі, порушує законні права та інтереси власника майна ОСОБА_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_6 адвокат Ракущинець А.А. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. В подальшому адвокат Ракущинець А.А. подав клопотання про закриття апеляційного провадження за поданою апеляційною скаргою, зазначивши, що оскаржуваною ухвалою жодних прав, свобод та інтересів апелянта не порушено.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з`явилась. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлена. Справа на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України розглянута у її відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта та його представника, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно із ч.2 ст.352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Ухвала суду про забезпечення позову відповідно до ч.1 п.3 ст.353 ЦПК України окремо від рішення суду може бути оскаржена в апеляційному порядку, а тому апелянт, як особа, яка не брала участі у справі, має право оскаржити ухвалу суду першої інстанції від 24.10.2023 року.

Матеріалами справи встановлено, що 13.10.2023 року ОСОБА_4 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець А.А.,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те, що між ним та ОСОБА_3 06.07.2022 року укладено договір позики, згідно з яким відповідач ОСОБА_3 отримала від позивача у борг готівкою грошові кошти у сумі 80000 євро, які зобов`язалась повернути до 06.07.2023 року. Однак, своє зобов`язання ОСОБА_3 не виконала, а тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказаний борг та 3% річних у розмірі 80644, 38 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 3116276,26 грн.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про забезпечення позову у якому просив накласти арешт на належне ОСОБА_3 нерухоме та рухоме майно із забороною відчуження в межах 3116 276,26 грн. до набрання законної сили рішенням у даній справі.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , в межах заявлених позовних вимог 3116276,26 (три мільйони сто шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість грн. 26 коп.) грн., заборонивши його відчуження в будь який спосіб.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (п.3 ч.1 ст.151 ЦПК України ).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У ч.1 ст.150 ЦПК Українизакріплено види забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

При цьому, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зазначене узгоджується з роз`ясненнями, наданими судам упостанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності,оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначила, що: «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачабез порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, станом на 21 листопада 2023 року за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ,) зареєстроване нерухоме майно, зокрема: Будівлі майстерні літ. Е, пл. 1173,6 кв.м., прохідної літ. З,пл. 15,3 кв.м. та земельні ділянки площею 0,4153 га. (кадастровий номер 2123283601:01:002:0015), площею 0,0106га.(кадастровий номер 2123283601:01:002:0021), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , та частка у три кімнатній квартирі АДРЕСА_3 .

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30 червня 2022 року у справі № 907/566/21, яке набуло законної сили 09.11.2022 року, звернуто стягнення на належний ОСОБА_3 предмет Іпотеки згідно договору іпотеки від 19 квітня 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Журкі О.Т. за p.№805, а саме: будівлі майстерні та прохідної та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , номер запису про право власності54133; Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна - 3688221232 та земельні ділянки, загальною площею 0,4259 га, цільове призначення земельних ділянок - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, для підприємств іншої промисловості, кадастровий номер земельної ділянки № 1 - 2123283601:01:002:0015, площею 0,4153 га, ділянка №2 - 2123283601:01:002:0021, площею 0,0106 га на користь АТКОМІНВЕСТБАНК( АДРЕСА_4 , код в ЄДРПОУ 19355562), в рахунок часткового погашення заборгованості по договору кредиту за овердрафтом № 02-1/3к-37-16 від 14 квітня 2016 року в сумі 6 239 196,91 грн(Шість мільйонів двісті тридцять дев`ять тисяч сто дев`яносто шість гривень 91 копійка) шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною, яка буде визначена на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом під час проведення виконавчих дій, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна.

В подальшому дане нерухоме майно реалізовано ДП «Сетам» на електронному аукціоні (торгах).

Згідно протоколу №588057 проведення електронного аукціону (торгів) від 16.05.2023 року переможцем торгів є апелянт ОСОБА_1 , який у повному обсязі сплатив кошти в розмірі 3300000, 01 грн.

На підставі Акту про реалізацію предмета іпотеки від 19.05.2023 року у ВП №70459103 Зовдуну М.Ю. приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Новицькою О.В. 25.05.2023 року видано Свідоцтво на придбане вказане майно, яке зареєстровано в реєстрі за № 486 Однак, дане майно не зареєстровано нотаріусом у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у зв`язку із тим, що колишній власник майна ОСОБА_3 подала заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, які зареєстровані 22.05.2023 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Закарпатської області Селехман О.А.

Відповідно до статті 2Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав)- це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної вище норми права державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, провадження № 12-234гс18, та Верховного Суду, викладеними у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.

Таким чином, саме апелянт ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: Будівлі майстерні літ. Е, пл. 1173,6 кв.м., прохідної літ. З,пл. 15,3 кв.м. та земельних ділянок площею 0,4153 га. (кадастровий номер 2123283601:01:002:0015), площею 0,0106га.(кадастровий номер 2123283601:01:002:0021), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , яке ним набуто на електронному аукціоні (торгах), з отриманням відповідного свідоцтва, тобто в установленому законом порядку і на законних підставах.

Факт набуття ОСОБА_1 права власності на вказане майно підтверджений належними та допустимими доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21) виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна необхідно враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписамстатті 388 ЦК України, а, отже, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар (пункти 6.52, 6.53).

Апелянт ОСОБА_1 вищевказане нерухоме майно придбав на електронних торгах та є добросовісним набувачем майна, що не спростовано матеріалами справи.

Заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на дане майно із забороною його відчуження, вжиті оскаржуваною ухвалою, не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки: порушують та безпідставно обмежують законні права та інтереси щодо вказаного майна апелянта ОСОБА_1 , який не учасником спірних правовідносин між позивачем ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про повернення грошових коштів за договором позики; вказане майно, що належить апелянту ОСОБА_1 , не може бути забезпеченням виконання імовірного рішення про задоволення заявленого позову, та ефективним захистом або поновленням порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскаржувана ухвала, якою у цій справі накладено арешт, в тому числі і на майно, яке набуто на електронних торгах ОСОБА_1 , із забороною його відчуження, безперечно порушує законні права та інтереси апелянта ОСОБА_1 , як особи, яка не брала участі у справі.

Згідно із ч.1 п.3 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо: після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки судом першої інстанції оскаржуваною ухвалою вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки апелянта ОСОБА_1 , то відсутні підстави для закриття апеляційного провадження, а тому заявлене клопотання представником позивача про закриття апеляційного провадження не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За наведених обставин ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

Щодо заявленого позивачем клопотання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно зазначити наступне.

З поданих позивачем матеріалів вбачається, що між позивачем та відповідачкою наявний спір щодо стягнення грошових коштів за договором позики у загальному розмірі у розмірі 80644, 38 євро, що згідно офіційного курсу НБУ становить 3116276,26 грн., відповідачка не вживає жодних заходів щодо повернення отриманих грошових коштів і у позивача, з врахуванням вищенаведених обставин, наявні достатні обґрунтовані підстави та об`єктивні побоювання, що відповідачка може відчужити належне їй нерухоме та рухоме майно та уникнути цивільно-правової відповідальності.

Подаючи заяву про забезпечення позову позивач обґрунтовував її тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з такими доводами позивача, а застосування виду забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне відповідачці рухоме та нерухоме майно, із забороною його відчуження у межах заявлених вимог - 3116276,26 грн., за винятком нерухомого майна, яке з електронних торгів придбано ОСОБА_1 , спроможне забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.

З врахуванням наведеного, клопотання позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення поданого клопотання з вищенаведених підстав.

Виходячи з наведеного та керуючись нормами статей 149, 150, 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2023 року скасувати.

Клопотання ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат Ракущинець Андрій Андрашович, про забезпечення позову задовольнити частково.

До набрання законної сили рішенням у даній справі вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , із забороною його відчуження в межах заявлених позовних вимог 3116276,26 (три мільйони сто шістнадцять тисяч двісті сімдесят шість грн. 26 коп.) грн., за винятком нерухомого майна: Будівлі майстерні літ. Е, пл. 1173,6 кв.м., прохідної літ. З,пл. 15,3 кв.м. та земельних ділянок площею 0,4153 га. (кадастровий номер 2123283601:01:002:0015), площею 0,0106га.(кадастровий номер 2123283601:01:002:0021), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 01 серпня 2024 року .

Головуючий:

Судді: