Рішення

від 01.08.2024 по справі 396/230/24

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/230/24

Провадження № 2/396/221/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.08.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання - Оладенко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом № 396/230/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Єльнікова Н.О. звернулася до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом від імені ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, мотивуючи вимоги тим, що сторони перебував у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням суду 17.02.2021 року. Від даного шлюбу мають двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З червня 2020 року мати дітей залишила місце проживання, її місцезнаходження не відоме, діти залишились проживати разом з батьком. З часу зникнення відповідача усі витрати щодо утримання та виховання дітей позивач несе самостійно. 09.08.2022 року за рішенням суду з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання їх дітей, які вона не сплачує, за нею рахується заборгованість в сумі 83524 грн. З грудня 2020 року відповідачка не цікавиться дітьми, безпідставно не виявляє бажання займатися їх вихованням, не проявляє заінтересованість в їх подальшій долі, не цікавиться станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчанням, не надає матеріальної та фінансової допомоги, будь-яких перешкод чи заборони щодо побачень чи спілкування з доньками їй позивач не чинить. Крім того, позивачу стало відомо що відповідачка виїхала до російської федерації на постійне місце проживання,у зв`язку з чим він звернуся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 19.02.2024 року відкрито загальне позовне провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 24.04.2024 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, подано заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечують щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлена належним чином в порядку п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, про що свідчить поштовий конверт, який повернувся на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою". Крім того, відповідач про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся, шляхом розміщення оголошення на веб-сайті «Судова влада». Станом на день розгляду справи відповідач відзив до суду не подала, з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання додаткового часу для подачі відзиву, до суду не зверталася.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області в судове засідання не з`явився, подано заяву про розгляд справи без участі представника служби, позицію щодо позовних вимог відніс на розсуд суду.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

За відсутності заперечень позивача про ухвалення заочного рішення, враховуючи належне повідомлення представника відповідача про дату, час і місце судового засідання, який не з`явився в судове засідання не повідомивши про причини неявки та не подав до суду відзив, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що матір`ю дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтв про народження Серії НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 (а.с.8,9).

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 20.09.2010 року, який було розірвано 17.02.2021 року за рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області (а.с.11).

Рішенням виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області № 232 від 22.12.2020 року визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_3 з батьком, ОСОБА_1 (а.с.10).

Згідно судового наказу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.08.2022 року з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27 липня 2022 року, та до виповнення доньці ОСОБА_3 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_3 , в подальшому стягнення аліментів проводити по 1/4 частині всіх видів заробітку (доходу), щомісячно до виповнення доньці ОСОБА_5 повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5.(а.с.12).

З липня 2022 року ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей не сплачує, станом на 01.01.2024 року утворилася заборгованість по аліментам в сумі 83 524 грн, що підтверджено довідкою-розрахунком заборгованості, виданою державним виконавцем Свірщевською А.Є. (а.с.13).

Згідно Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб 24.01.2024 року за № 1095 встановлено, що за адресою місця реєстрації ОСОБА_1 АДРЕСА_1 проживають та зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.14).

Як вбачається з довідки Новоукраїнської міської ради від 23.01.2024 року № 48 ОСОБА_2 зареєстрована на території Мар`янопільського старостату в АДРЕСА_1, але за місцем реєстрації не проживає з 2020 року. Має двох доньок, вихованням яких не займається, аліменти не сплачує (а.с.15).

Згідно довідки виданої Новоукраїнським ліцеєм № 8 Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 23.01.2024 року за №01-32/19 діти ОСОБА_5 та ОСОБА_3 дійсно навчається в Новоукраїнському ліцеї № 8 в 4 та 7 класах, дівчата регулярно відвідують навчання, завжди охайні, доглянуті. Шкільним життям та успіхами дітей цікавиться лише батько, ОСОБА_1 , мати, ОСОБА_2 , з вересня 2020 року з вчителями не спілкувався, ніякого зв`язку у школи з нею немає (а.с.18).

Відповідно до характеристик Мар`янопільської філії Новоукраїнського ліцею № 8 від 23.01.2024 року № 01-32/17, № 01-32/18, ОСОБА_3 учениця 7 класу та ОСОБА_5 учениця 4 класу за час навчання в школі зарекомендували себе здібними, розумними дітьми. Батько бере активну участь у житті доньок, забезпечує їх відвідування навчальних занять, регулярно відвідує батьківські збори, забезпечує дітей усіма потрібним шкільним приладдям, допомагає у організації позакласних заходів. Мати дітей з ними не спілкується, з сім`єю не проживає, у виховані дітей участі не бере, з класними керівниками на зв`язок не виходила, на батьківські збори не з`являлася (а.с.19,21).

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов виданого виконавчим комітетом Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 23.01.2024 р. №1, встановлено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою АДРЕСА_2 (без реєстрації) разом з дітьми. Умови проживання сім`ї задовільні. Діти забезпечені всім необхідним для навчання та проживання. Дівчата мають окрему кімнату, обладнанні місця для навчання. Продуктами харчування сім`я забезпечена. Батько самостійно виховує доньок, сумлінно виконує свої батьківські обов`язки (а.с.25).

Згідно довідки головного лікаря діти перебувають на обліку у дитячій консультації, мати жодного разу не приймала участь при відвідуванні лікаря на протязі 2-х років (а.с.20, 22).

Як вбачається із характеристики виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області ОСОБА_1 проживає на території Мар`янопільської сільської ради, зарекомендував себе з позитивної сторони. Працює, з 2021 року офіційно розлучений, однак не проживає з дружиною з березня 2020 року. Самостійно виховує доньок,, громадський порядок не порушує. Підтримує добрі стосунки з оточуючими. Скарг до старостату га гр. ОСОБА_1 не надходило (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що позивач здоровий та немає судимості (а.с.26,29).

Згідно довідки виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради Кіровоградської області від 05.02.2024 року № 222/01-29 ОСОБА_1 працював за строковим трудовим договором на посаді підсобного робітника господарської групи виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради в період з 02.03.2023 по 29.12.2023 року (а.с.28). Загальна сума доходу за цей період 70 797,63 грн (а.с.27).

Також, в матеріалах справи міститься копія роздруківки електронного білету, проте документ не містить будь-яких ідентифікуючих даних особи якій він належить (а.с.16).

Згідно висновку комісії з захисту прав дитини виконавчого комітету Новоукраїнської міської ради №647/01-24 від 01.04.2024 року, вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її малолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_3 так як вона самоусунулася від виховання та утримання дітей (а.с. 51).

Відповідно до ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Крім того, зазначені чинники повинні мати систематичний та постійних характер.

Способи та методи ухилення від обов`язку з виховання та утримання дитини чітко виписано в постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. в пункті 16: «Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками».

Пленум Верховного суду України в п.п.15,16 Постанови №3 від 30 березня 2007року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько чи мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Як уже було зазначено, умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дітей в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Вказані правові висновки викладені в Постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 462/4705/19.

При розгляді даної справи судом не встановлено, що відповідачка умисно злісно ухиляється від виконання батьківських обов`язків тобто, що вона систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

У справі відсутні докази застосування до відповідачки заходів впливу у вигляді попередження з боку органів внутрішніх справ, притягнення до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

Позивачем не доведено, що поведінка відповідачки щодо дітей є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками та не доведено наявності в її діях вини, не надано достатніх доказів, щодо наявності інших обставин, передбачених ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, а саме, що відповідачка жорстоко поводиться з дітьми, є хронічним алкоголіком, вдається до експлуатації дитини, засуджена за вчинення умисного злочину щодо дитини, свідомо нехтує батьківськими обов`язками.

Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_2 відносно малолітніх дітей не забезпечуватиме інтересів самих дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог, та вважає, що відповідача слід попередити, що у разі в подальшому неналежного виконання нею батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей, вона буде позбавлена батьківських прав.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263, 265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 141, 155, 164 - 166 Сімейного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача про позбавлення батьківських прав - відмовити за необгрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Попередити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про неприпустимість в подальшому порушення нею батьківських обов`язків, щодо малолітніх доньок ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та про можливі наслідки у разі їх неналежного виконання, у вигляді позбавлення батьківських прав.

Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 01.08.2024 року.

Суддя: А. А. Русіна