Ухвала

від 30.07.2024 по справі 727/8015/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/8015/24

Провадження № 2-з/727/55/24

У Х В А Л А

про забезпеченняпозову

30 липня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Чернівці: Гавалешко П.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позову,

ВСТАНОВИВ:

29.07.2024 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з заявою про забезпечення позову до її подання.

У поданій заяві просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно ТОВ «Кайзер 2023», а саме: торгово-побутовий комплекс «Кайзер» літ А площею 727, 9 кв.м та кафе літ Б площею 521, 3 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0589 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що 18 липня 2024 року Першотравневим районним судом м.Чернівці винесено ухвалу про визначення підсудності позовної заяви за її позовом до ОСОБА_2 , та ТОВ «Кайзер 2023» про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, виділення частки з спільного сумісного майна подружжя та витребування майна з чужого незаконного володіння за Шевченківським районним судом м.Чернівці.

Оскільки на даний час між сторонами існує спір щодо майна необхідно забезпечити позов.

Вказані в заяві заходи забезпечення позову пов`язані з предметом спору та спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Розглянувши клопотання про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Ч. 1 ст. 150 ЦПК України містить вичерпний перелік видів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім того, згідно з позицією Європейського суду з прав людини заходи забезпечення (тимчасові заборони), які вживає суд у процесі вирішення спору, повинні відповідати закону, враховувати суспільні (загальні) інтереси та пропорційність між використаними засобами та метою, яку прагне суд досягнути (див., наприклад, Dћiniж against Croatia (Джиніч проти Хорватії) , № 38359/13, п.п. 61-62 та Karahasanoglu v. Turkey (КАРАГАСАНОГЛУ проти Туреччини) (заяви № 21392/08 та 2 інші заяви, п.п. 144-153)).

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в цивільному процесі, механізмом, який покликаний гарантувати, у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав, (1) виконання майбутнього рішення суду або/та (2) ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Встановивши наявність підстав для забезпечення позову у виді накладення арешту на майно, зокрема, обставини імовірності відчуження спірного нежитлового приміщення, суд, доходить висновку про наявність передбачених законом підстав про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

З урахуваннямобставин тапредмету позову,є законнимита обґрунтованимивимоги заявипозивача прозабезпечення йогодо поданняпозову шляхомнакладеннязаборони відчуження та здійснення реєстрації дій на майно, що належить на праві власності ТОВ «Кайзер 2023», а саме: торгово-побутовий комплекс «Кайзер» літ А площею 727, 9 кв.м та кафе літ Б площею 521, 3 кв.м, та земельну ділянку площею 0,0589 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У заяві про забезпечення позову позивач навів обставини, з якими він пов`язує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Суд погоджується з доводами позивача, що існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, враховуючи строки розгляду цивільних справ, у разі задоволення позову ефективний захист прав позивача буде неможливий, в зв`язку з тим, що нежитлове приміщення, яке є предметом оспорюваного договору, може бути відчужене відповідачем, поділене, відповідач може змінити його номер.

У даномувипадку саме накладеннязаборони навідчуження таздійснення реєстраціїдій на нерухомемайно є достатнім для забезпечення позову.

Дослідивши матеріалисправи тадоводи заявника(позивача),викладені узаяві прозабезпечення позову,з`ясувавши обсягпозовних вимог,відповідність видузабезпечення позову,який проситьзастосувати позивач,позовним вимогам,пересвідчившись втому,що міжсторонами дійсновиник спірта невжиттязаходів забезпеченняпозову можеістотно ускладнитичи унеможливитиефективний захистабо поновленняпорушених чиоспорюваних правпозивача,за захистомяких вінзвернувся досуду,суд вважаєза необхіднедля забезпеченняпозовних вимогпозивача заявупро забезпеченняпозову задовольнитичастково шляхомнакладеннязаборони на відчуження та здійснення реєстрації дій на нерухоме майно.

Керуючись ст. 149-150, 153, 157, 258-260 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позову задовольнити частково.

В порядку забезпечення позову заборонити державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо майна ТОВ «Кайзер 2023», а саме: торгово-побутового комплекс «Кайзер» літ А площею 727, 9 кв.м та кафе літ Б площею 521, 3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1152321873101 та земельну ділянку площею 0,0589 га, кадастровий номер № 731013630:14:003:0069, реєстраційний нормер об`єкта нерухомого майна 1457637473101, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Копію ухвалипро забезпеченняпозову надіслатиучасникам справита Центрунадання адміністративнихпослуг м.Чернівці (м.Чернівці,вул.Героїв Майдану,7)для вжиття відповідних заходів.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Суддя П.С. Гавалешко