Ухвала

від 17.07.2024 по справі 752/14410/24

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/14410/24

Провадження № 2-з/752/212/24

У Х В А Л А

Іменем України

17 липня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва: у складі головуючого судді Слободянюк А.В., розглянувши заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Республіка 2" Бабич Світлани Михайлівни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Республіка 2" до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и в :

До суду надійшла вищенаведена позовна заява.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовчий розгляд справи.

15 липня 2024 року канцелярією суду зареєстровано заяву представника позивача Бабич С.М. про забезпечення позову та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано судді Слободянюк А.В.

Представник позивача Бабич С.М. просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

- нерухоме майно що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлове приміщення для зберігання велосипедів (комора), за адресою: АДРЕСА_2 ;

- на грошові кошти, що перебувають у фінансових установах та які належать відповідачу в межах суми позовних вимог;

- на все рухоме майно що належить відповідачу.

Подана заява обґрунтована тим, що відразу після виникнення пожежі в квартирі АДРЕСА_3 , відповідач 06 липня 2024 року здійснив продаж даної квартири, що свідчить про його намагання перешкоджати судовому процесу та унеможливити в майбутньому виконання рішення суду щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пожежі, розмір якої складає 3490000,00 грн. Тож заявлені заходи забезпечення позову є співмірними позовній вимозі та забезпечить збалансованість інтересів сторін учасників судового процесу під час вирішення спору.

Відповідно до положень ч.1 ст.153 ЦПК України, п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заява позивача про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.

З урахуванням положень ст.153 ЦПК України сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликались, у зв`язку з чим, фіксація судового засідання не здійснювалась у відповідності до положень ч.2 ст.247 ЦПК України.

Розглянувши обґрунтування заяви про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Предметом даного позову є відшкодування відповідачем матеріальної шкоди в розмірі 3490000,00 грн., завданої спільному майну багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_4 , внаслідок пожежі, яка відбулася 02 липня 2024 року о 21:30 годині на терасі в квартирі АДРЕСА_5 , що розташована на 9-10 поверсі вказаного багатоквартирного житлового будинку

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосовувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як роз`яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Необґрунтована затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції (рішення у справі «Бурдов проти Росії»).

Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_6 та нежитлове приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , що вбачається із наданої суду Інформації з Державного реєстру речових прав №386480884 від 11 липня 2024 року.

В той же час вбачається, що кв. АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 06 липня 2024 року зареєстрована за ОСОБА_3 , попереднім власником квартири - ОСОБА_1 , що вбачається із наданих суду Витягів з Державного реєстру речових прав №321636997 від 01 лютого 2023 року та №386268965 від 10 липня 2024 року.

Отже, наразі за встановлених судом обставин, вбачається, що між сторонами у справі дійсно існує спір щодо відшкодування матеріальної шкоди, завданої спільному майну багатоквартирного будинку, внаслідок пожежі, яка відбулася 02 липня 2024 року на терасі в квартирі, яка належала на праві приватної власності відповідачу та яку останній відчужив на підставі договору дарування після звернення позивача до суду із даним позовом. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про те, що відповідачем вчиняються дії щодо відчуження належного йому майна, що може утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди.

Таким чином, застосування заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно: на квартиру АДРЕСА_6 та нежитлове приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , є саме тим заходом, який є співмірним із позовними вимогами та унеможливить ускладнення чи не виконання рішення суду, у разі задоволення або частково задоволення позову, і забезпечить можливість ефективного захисту прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі визнання судом прав та інтересів позивача дійсно порушеними.

Крім того, звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, представник просить суд накласти арешт на все рухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу, однак не конкретизує майно, відносно якого необхідно застосувати заборону відчуження, в зв`язку з чим суд позбавлений можливості прийти до обґрунтованого висновку, щодо можливості порушення прав третіх осіб у разі забезпечення позову та співмірності заходів забезпечення позову, які просить застосувати позивач, заявленим вимогам.

Щодо вимог про накладення арешту на грошові кошти, що перебувають у фінансових установах та які належать відповідачу у межах суми позовних вимог, суд виходить з наступного.

Арештовані кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських установах або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником (постанова Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18).

Банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів (пункт 9 частина перша статті 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

З 05 серпня 2019 року в Україні запроваджено міжнародний номер банківського рахунку (IBAN), що складається з 29 символів.

У той же час, позивачем не зазначаються ані номери рахунків, ані банківські установи, у яких відкриті рахунки відповідача, що позбавляє суд застосувати обраний заявником спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на кошти, які обліковуються на рахунках відповідача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача Бабич С.М. про забезпечення позову є обґрунтовано та такою, що підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Республіка 2" Бабич Світлани Михайлівни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЖК Республіка 2" до ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2221543463101, яка зареєстрована за ОСОБА_1 на підставі договору дарування №834 від 13 листопада 2020 року.

Накласти арешт на нежитлове приміщення, приміщення для зберігання велосипедів (комора) загальною площею 3,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 2083159080000, яке зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення № 2000 від 17 вересня 2020 року.

В задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.

Стягувач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Республіка 2», ЄДРПОУ 43639236, адреса: 03191, м. Київ, вул. Тадея Рильського, буд. 1.

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_8 .

Відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження», ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.

Строк пред`явлення до виконання ухвали - три роки.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя А.В. Слободянюк