Рішення

від 01.08.2024 по справі 120/7766/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

01 серпня 2024 р. Справа № 120/7766/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач надіслав на електронну адресу Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області запит на інформацію, який зареєстрували 03 червня 2024 року за вхідним №197.

У вищезазначеному запиті позивач просив надати копії всіх документів, які стосуються придбання насіннєвого матеріалу та його використання для засівання земельних ділянок, які належать відповідачу, в 2023 - 2024 роках.

07 червня 2024 року відповідач надав відповідь на запит позивача від 03 червня 2024 року (вх. 197), в якій, процитувавши норми Закону України «Про доступ до публічної інформації», надав інформацію, яка не стосується суті запиту, та повідомив, що відповідь на запит надасть згодом.

На думку позивача, розглянувши його запит на інформацію від 03 червня 2024 року (вх. 197) відповідач надав відповідь не по суті запиту та не надав запитуваної інформації.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні його запиту на інформацію від 03 червня 2024 року (вх. 197), а тому за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 18.06.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали ( документ в електронному вигляді ) було надіслано одержувачу Кузьминецькому професійному аграрному ліцею Вінницької області в його електронний кабінет та доставлено 18.06.2024 о 16:57, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 року у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.

Проте, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідачем відзив на позовну заяву не подано, як і не надходило до суду заяви про продовження процесуального строку для подання відзиву, із зазначенням поважних причин неможливості подання відзиву у встановлений строк.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Таким чином, виходячи з вищенаведених положень КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, а відтак суд вважає за можливе здійснити розгляд справи в письмовому провадженні, за наявними в ній матеріалами.

Суд, з`ясувавши доводи, викладені в позовній заяві, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив таке.

ОСОБА_1 надіслав на офіційну електронну адресу Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області kuzsat@i.ua запит на інформацію, який зареєстрований 03 червня 2024 року за вхідним №197. У вищезазначеному запиті позивач просив надати копії всіх документів, які стосуються придбання насіннєвого матеріалу та його використання для засівання земельних ділянок, які належать відповідачу, в 2023 - 2024 роках.

07 червня 2024 року відповідач надав відповідь на запит позивача від 03 червня 2024 року (вх. №197), в якій посилаючись на статтю 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначив, що розпорядник інформації має право відстрочки в задоволенні запиту на інформацію, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Так, відповідач повідомив, що працівник ОСОБА_2 є відповідальною особою за доступ до публічної інформації наказом Кузьминецького ПАЛ та виконує обов`язки юрисконсульта за суміщенням посад. Через брак часу та необхідне нагальне виконання певних робіт, пов`язаних з його основною посадою (майстер виробничого навчання), а саме: формування пакету документів для направлення учнів на виробничу практику, в результаті чого не встигає розглянути та підготувати відповідь на запит позивача. Таким чином, відповідач повідомив, що відповідь на запит надасть згодом.

На думку позивача, відповідач, розглянувши його запит на інформацію від 03 червня 2024 року (вх. №197), надав відповідь не по суті запиту та не надав запитуваної інформації. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови в задоволенні його запиту на інформацію від 03 червня 2024 року (вх. №197), а тому за захистом своїх прав звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та правовідносинам, що виникли між сторонами, суд керується такими мотивами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1996 року №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) визначено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною другою статті 7 Закону №2657-XII установлено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Таким чином, системний аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону №2657-XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, як і джерела отримання цієї інформації.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Положеннями частини четвертої статті 13 зазначеного Закону передбачено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно зі статтею 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується в тому числі і шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача (ч. 3 ст. 19 Закону №2939-VI).

Поняття розпорядників інформації визначається у статті 13 Закону №2939-VI. Так, за пунктами 2, 3 частини першої статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

- юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

- особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Судом встановлено, що Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області є закладом професійної (професійно-технічної) освіти державної форми власності, який фінансується з державного бюджету та надає освітні послуги. А відтак, відповідач відноситься до розпорядників публічної інформації в розумінні положень статті 13 Закону №2939-VI стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів та інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків.

Згідно з положеннями статті 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.

Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження.

Частиною першою статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Частиною другою цієї статті встановлено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

А згідно частини третьої та четвертої статті 22 Закону №2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1)прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч. 5 статті 22 Закону №2939-VI).

Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення (ч. 6 ст. 22 Закону №2939-VI).

Згідно із частинами першою та другою статті 23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Отже, системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту у встановленому законодавством порядку, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.

При цьому, у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. А у разі настання обставин непереборної сили, розпорядник інформації має право на відстрочку в задоволенні запиту на інформацію.

Як встановлено судом, 07 червня 2024 року відповідач надав відповідь на запит позивача від 03 червня 2024 року (вх. №197), в якій посилаючись на статтю 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» зазначив, що, розпорядник інформації має право відстрочки в задоволенні запиту на інформацію, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Так, відповідач повідомив, що працівник ОСОБА_2 є відповідальною особою за доступ до публічної інформації наказом Кузьминецького ПАЛ та виконує обов`язки юрисконсульта за суміщенням посад. Через брак часу та необхідне нагальне виконання певних робіт, пов`язаних з його основною посадою (майстер виробничого навчання), а саме: формування пакету документів для направлення учнів на виробничу практику, в результаті чого не встигає розглянути та підготувати відповідь на запит позивача. Таким чином, відповідач повідомив, що відповідь на запит надасть згодом.

Разом із тим, обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Таким чином, суд констатує, що обставини, на які посилається відповідач у відповіді від 07 червня 2024, як підстави для відстрочки у наданні запитуваної інформації, у зв`язку із зайнятістю відповідальної особи за доступ до публічної інформації, не є обставинами непереборної сили.

При цьому, як у визначений ст. 22 Закону України " Про доступ до публічної інформації" строк (20 робочих днів у випадку, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних ), так і станом на час прийняття рішення в цій справі, відповідачем не надано запитуваної інформації на запит позивача від 03 червня 2024 року (вх. №197).

На переконання суду, така поведінка відповідача є протиправною, оскільки, як вже наголошувалось вище, відповідач, як розпорядник інформації, мав імперативний обов`язок згідно з статтею 20 Закону №2939-VI надати у визначений строк відповідь на запит на інформацію.

Доказів протилежного ( надання позивачу запитуваної інформації ) відповідачем суду не надано, як і не подано відзиву на позовну заяву.

В даному випадку при розгляді цієї справи суд не надає оцінку ні змісту поставлених питань, ні суті запитуваної інформації, зазначеної в запиті позивача, оскільки у відповіді на запит від 07.06.2024 розпорядник інформації не повідомляв позивача, що не володіє чи не зобов`язаний відповідно до його компетенції володіти запитуваною інформацією, або не має обов`язку надавати таку інформацію, як це передбачено частиною 5 статті 22 Закону №2939-VI.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, вказаними положеннями процесуального закону запроваджені спеціальні правила обов`язку доказування в адміністративній справі, які передбачають в тому числі й "презумпцією винуватості" суб`єкта владних повноважень. Тобто, виходячи з предмету даного спору та характеру спірних правовідносин саме відповідач мав обов`язок переконати суд в правомірності своєї поведінки та дотриманні ним положень Закону №2939-VI щодо розгляду спірних запитів позивача.

Натомість, як свідчать матеріали справи, жодних доказів на спростування доводів позивача відповідач не надав. Тобто свого процесуального обов`язку в доказуванні правомірності власних дій/бездіяльності не виконав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що не розгляд відповідачем по суті всупереч положенням Закону №2939-VI запиту позивача на інформацію від 03.06.2024 року (вх.№ 197) вказує на бездіяльність відповідача, яка з огляду на обставини справи є протиправною.

Як наслідок, порушене право позивача підлягає захисту судом у спосіб зобов`язання відповідача розглянути по суті запит позивача на інформацію від 03.06.2024 року вх. № 197.

В іншій же частині заявлених вимог суд не знаходить підстав для їх задоволення, оскільки враховуючи, що відповідач не розглянув по суті запит позивача на інформацію, то питання повноти та достовірності відомостей, що можуть бути надані позивачу, як і спосіб надання запитуваної інформації лежить в площині майбутніх правовідносин, які можуть виникнути лише за наслідками розгляду відповідачем спірного запиту, чого наразі не відбулось.

На переконання суду, часткове задоволення позовних вимог у визначений судом спосіб є достатнім для забезпечення захисту прав позивача в межах існуючих спірних правовідносин.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову відповідно до вищенаведених мотивів.

Стосовно звернення судового рішення до негайного виконання, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Водночас, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання рішенням суду законної сили, як це передбачено для більшості судових рішень, а негайно з часу його ухвалення, чим забезпечується швидкий та реальний захист життєвоважливих прав та інтересів позивача.

Перелік рішень суду, що підлягають негайному виконанню, визначається статтею 371 КАС України.

Так, відповідно до абзацу 9 частини 1 статті 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 263 КАС України, тобто в справах щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Враховуючи, що дана справа відноситься до тієї категорії справ незначної складності, що визначена пунктом 1 частини 1 статті 263 КАС України, тому наявні передбачені законом обов`язкові підстави для звернення судового рішення у цій справі до негайного виконання.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору та ним не понесено витрат, пов`язаних з розглядом справи, тому судові витрати у даній справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Кузьминецького професійного аграрного ліцею Вінницької області щодо не розгляду по суті запиту ОСОБА_1 про надання інформації від 03 червня 2024 року (вх.197).

Зобов`язати Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області розглянути по суті запит ОСОБА_1 про надання інформації від 03 червня 2024 року (вх.197).

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду в зобов`язальній частині допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Кузьминецький професійний аграрний ліцей Вінницької області (вул. Студентська, буд. 30, с. Кузьминці, Жмеринський район, Вінницька область, 23040, код ЄДРПОУ 02539743)

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна